Емоційне благополуччя важливе для кожної людини, особливо для дитини. Це одна з базових якостей життя людини, важлива умова збереження фізичного та психічного здоров’я. Його фундамент закладається в дошкільному віці та є необхідною умовою розвитку дитини.
Емоційне благополуччя – базове почуття емоційного комфорту, що забезпечує довіру й активне ставлення до світу. Воно проявляється в переважному позитивному настрої, у стилі переживання результатів дій, успіхів і невдач у розвитку пізнавальної мотивації, у ставленні до оцінки дорослого, у розвитку самоконтролю, переживанні сімейної ситуації.
Забезпечується емоційне благополуччя проявом турботи дорослого й демонстрацією дитині свого позитивно–емоційного ставлення до неї. Чеський психолог Зденек Матейчик пише, що «родина – це середовище, в якому задовольняється фундаментальна потреба маленької дитини бути прийнятою всерйоз і бути шанованою.»
Саме в родині задовольняються провідні потреби дитини:
- у любові та прийнятті;
- у розумінні й повазі;
- у довірі до навколишнього світу;
- у нових враженнях;
- у самостійності;
- чітко дотримуватися не суперечливих правил;
- у ритмічній організації життя.
Способи задоволення емоційних потреб дитини:
- контакт очей;
- тілесний контакт;
- пильна увага;
- дисципліна, режим;
- приклад дорослих;
- забезпечення самостійності.
Щоб знати,чи комфортно почувається дитина, потрібно вміти розрізняти прояви емоційного благополуччя й неблагополуччя.
Емоційне благополуччя дитини виражається у таких її рисах:
- довіра до світу;
- здатність проявляти гуманні почуття;
- уміння співпереживати й відчувати стан іншої людини;
- наявність позитивних емоцій і почуття гумору;
- здатність і потреба в тілесному контакті;
- почуття подиву;
- варіативність поведінки;
- здатність до позитивного підкріплення себе та власних дій;
- упевненість в собі;
- уміння знаходити спільну мову з іншими людьми.
Риси, що сигналізують про емоційне неблагополуччя дитини:
- схильність ображатися;
- вразливість;
- жадібність,
- егоїзм;
- страхи,тривожність;
- агресія, жорстокість;
- некерованість;
- замкнутість;
- байдужість;
- відсутність інтересу до будь – чого.
Дитина відчуває емоційне неблагополуччя, якщо:
- не отримує достатньо любові від своїх батьків, особливо від матері;
- відчуває непогодженість у вимогах до неї;
- відчуває велике, невідповідне віку навантаження;
- у родині панує не гармонійний стиль виховання;
- у родині панує не благополучна атмосфера;
- отримує не достатньо інформації;
- відчуває надмірну строгість батьків або дорослих, боїться зробити щось не так.
Дотримання батьками певних нескладних правил сприяє створенню атмосфери емоційного благополуччя дитини в родині:
- прийняття дитини з її позитивними і негативними якостями;
- створення в родині безпечної атмосфери, наповненої позитивними емоціями;
- заохочення та стимуляція розвитку всіх здібностей дитини;
- варіювання дорослими власних стратегій поведінки залежно від віку й поведінки дитини, включаючи форми заохочень і обмежень;
- включення в дитяче життя;
- підтримка успіхів дитини;
- вираження своїх почуттів: ділитися почуттями – значить довіряти;
- вирішення конфліктів конструктивними способами;
- використання в повсякденному спілкуванні привітних фраз;
- прояв любові у вигляді фізичних дотиків (обіймів тощо).
Як наслідок, у дитини з’являється почуття емоційного комфорту, виникає прихильність до дорослого, який цей комфорт забезпечує, що дає дитині впевненість у стосунках зі світом. І дитина виростає впевненою людиною, яка вірить у свої сили, і щасливою людиною, яка завжди зуміє реалізуватися.
К.Соломатіна, практичний психолог.
