Вихователь-методист

Бурковська Олена Антонівна

вихователь-методист

«Оновлений Базовий компонент дошкільної освіти: що взяти до уваги»

            МЕТА: Базовий компонент дошкільної освіти (БКДО — це державний стандарт освіти, що містить норми й положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості, освіченості та вихованості дитини дошкільного віку. У ньому окреслено умови, за яких стає досяжним належний рівень освіти дитини старшого дошкільного віку.

Мета оновленого документа:

  • зберегтисамоцінністьдошкільного дитинства;
  • визначитиособливості та вимоги до рівнярозвиненості, освіченості та вихованості дитини дошкільного віку;
  • забезпечитинаступністьміж дошкільною та початковою освітою.

            РЕЗУЛЬТАТ: БКДО представляє взаємозв’язок між цінностями дошкільної освіти, її напрямами та процессом формування досвіду дитини в різних видах діяльності. Це забезпечує освітній результат — компетентність дитини старшого дошкільного віку.

Компетентність є і результатом освіти, і особистісним надбанням дитини. Вона відображає систему взаємопов’язаних компонентів фізичного, психічного, соціального, духовного розвитку особистості дитини, а саме:

  • емоційно-цінніснеставлення;
  • сформованістьзнань;
  • здатність до активного, творчоговпровадженнянабутого досвіду та відповідні навички.

БКДО характеризує  компетентності пізнання та взаємодії дитини з природним, соціальним, предметним світом.

   СКЛАДНИКИПедагог розвиває компетентності дитини у просторі освітніх напрямів завдяки організації основних видів діяльності.

Освітні напрями Ключові компетентності
Інваріантнийскладник
Особистість дитини •особистісна

• рухова

• здоров’язбережувальна

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі • предметно-практична

• технологічна

• сенсорно-пізнавальна

• логіко-математична

• дослідницька

Дитина в природному довкіллі • природничо-екологічна з навичками, щоорієнтовані на сталийрозвиток
Градитини • ігрова
Дитина в соціумі • соціально-громадянська
Мовлення дитини • комунікативна

• мовленнєва

• художньо-мовленнєва

Дитина у світі мистецтва • мистецько-творча — художньо-продуктивна, музична, театралізована
Варіативнийскладник
Особливість дитини. Спортивні ігри • спортивно-ігрові – шахи, футбол, баскетбол
Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі. Комп’ютерна грамотність • цифрова — основи цифрової грамотності
Дитина в соціумі. Фінансова грамотність •соціально- фінансова— основи  фінансової грамотності
Мовлення дитини. Грамота • мовленнєва — оволодіння основами грамоти
Мовлення дитини. Іноземна мова • мовленнєва — оволодіння іноземною мовою
Дитина у світімистецтва. Хореографія •мистецько-творча — хореографія

УМОВИЩоб реалізувати завдання БКДО, організовуючи освітній процес у закладі дошкільної освіти, слід взяти до уваги:

  • участь родини в розвиткудитини;
  • взаємодіюзакладівдошкільної освіти з родинами дітей як учасниками освітнього процесу;
  • педагога як фахівця, якийстимулюєпроцес розвитку дитини;
  • зміст та організаціюосвітньогопроцесу;
  • універсальний дизайн узакладідошкільної освіти;
  • наступністьміждошкільною та початковою освітою;
  • роль суспільства/громади в забезпеченнідоступної та якісноїдошкільної освіти.

Ключові показники якості дошкільної освіти

Доступність освітніх послуг

Доступність: наявність закладів дошкільної освіти й місць у них; відсутність ; тривалого очікування в електронній черзі; відкритість і взаємоповага підчас взаємодіїі з сім’ями вихованців.

Участь, соціальна згуртованість і культурнее розмаїття: активна діяльність педагогічного колективу й адміністрації, яка враховує соціальний, культурний та релігійний статус сімей, мову, спілкування, особливі освітні потреби дітей тощо.

Кваліфіковані та вмотивовані педагогічні кадри

Безперервний професійний розвиток: навчання педагогів за допомогою ко-мандного аналізу, наставництва, педагогічних тренінгів тощо; наявність додаткових освітніх програм для педагогів, які дають змогу здійснювати індивідуальний  підхід в освіті, ліпше реагувати на особливі потреби дітей та їхніх сімей.

Сприятливі умови праці: кількість педагогів, що працюють з группою дітей; наповнюваність груп; професійне керівництво; планування освітнього процесу; робота в команді; співпраця з батьками.

Організація освітнього процесу

Цілісний розвиток дитини: зміст освітньої програми дає дітям змогу розкрити свій потенціал; організація ефективної взаємодії між дітьми й дорослими; врахування особистих інтересів кожної дитини; змога дитини робити самостійний вибір; безпечне ігрове середовище; провідна роль гри в організації освітнього процесу.

Співпраця: організація взаємодії педагогів із дітьми, колегами й батьками вихованців; врахування в освітньому процесі особистих інтересів дитини, її досвіду ,сімейних і культурних особливостей.

Моніторинг та оцінка.

Актуальна інформація: ухвалення управлінських рішень на підставі актуальної інформації; моніторинг якості освіти — не спеціальн адіяльність, а безперервний процес за участі всіх учасників освітнього процесу.

Максимальне врахування інтересів дитини: рівень розвитку дітей перевіряють за допомогою спостереження, фіксують у портфоліо; не порівнюють дітей одне з одним; документують лише зміни в особистісному розвитку дітей.

Управління та фінансування

Партнерство й інтеграція послуг: усі учасники освітнього процессу розуміють свої права й обов’язки; співпраця як на місцевому, так і на національному рівнях між різними організаціями та службами, що працюють із сім’ями й дітьми.

Забезпечення права на дошкільну освіту: посилення розуміння важливості дошкільної освіти; відкритість і загальнадоступність дошкільної освіти для всіх дітей.

(за матеріалами журналу «Вихователь-методист» №2,2021р)

“Здоров’язбережувальні технології в дитячому садку”

Більшу частину дня дитина проводить у дитячому садку. Тож наявність там здоров’язбережувального середовища — життєва необхідність. Для цього важливо впроваджувати в освітній процес здоров’язбережувальні технології. Вони допомагають збагачувати знання дошкільників про здоров’я та використовувати їх у повсякденному житті. Як результат — діти навчаються вести здоровий спосіб життя, використовуючи різні здоров’язбережувальні технології.

Вправи на масажних доріжках і килимках

Масажні доріжки та килимки допомагають не лише розвивати рухи, а й закріплювати елементарні геометричні знання та розвивають логічне мислення. На заняттях з фізкультури можна  використовувати доріжки з різними елементами «Геометрична», «Ґудзикова», «Лісова галявина». Завдяки рифленій поверхні доріжок діти зміцнюють гомілкові суглоби та масажують стопи, а отже — запобігають плоскостопості. Вправи на різноманітних масажних доріжках і килимках діти виконують босоніж у будь-яку пору року, що допомагає ще й загартовувати їх. Вони допомагають формувати в дітей відчуття власного тіла й удосконалювати точність довільних рухів. Адже такі вправи потребують підвищеної уважності та точної координації рухів.

Гімнастика з елементами силових вправ

Суть гімнастики з елементами силових вправ у тому, що діти виконують добре відомі фізичні вправи, однак із додатковим навантаженням на певні групи м’язів. Для цього вихованцям можна запропонувати гантелі або їх замінники різної ваги. Під час занять  діти можуть виконувати вправи під музичний супровід у повільному та швидкому темпах. Так діти не лише отримують силове навантаження, а й розвивають витривалість і вміння дотримуватися ритму.

Після силових вправ, щоб зняти навантаження, можна запропонувати дітям пофантазувати та виконати творчі завдання: за допомогою скакалки  викласти метеликів, сонечко, змію, кульбабку, місяць; із паличок – різні геометричні фігури, цифри, букви, будиночки тощо. Такі вправи дають змогу емоційно й фізично розслабити дітей.

Вправи на фітболах

Заняття на фітболах розвивають у дітей гнучкість, почуття рівноваги, координацію рухів, допомагають виправити порушення постави тощо. Вправи з великим м’ячем завжди поліпшують настрій дітей і сприяють загальному оздоровленню дитячого організму. Діти із задоволенням виконують вправи в різному темпі під музичний супровід. Вправи на фітболах позитивно впливають на роботу всіх внутрішніх органів і дають змогу:

– зміцнювати основні групи м’язів;

– формувати правильну поставу та попереджати її порушення;

– розвивати вестибулярний апарат;

– зміцнювати серцево-судинну систему й органи дихання;

– активізувати обмін речовин;

– підвищувати імунітет.

Дихальна гімнастика

На заняттях із фізичної культури та під час режимних моментів упродовж дня проводяться з дітьми дихальні вправи. В ігровій формі ознайомлюються їх із механізмом дихання, його основними показниками, змінами під час фізичних навантажень.

Вправи дихальної гімнастики діти виконують у повільному темпі, спокійно, без напруження, з паузами для відпочинку. При цьому стежимо, щоб видих був повним,тобто не переривався для невеликого вдиху.

Для того щоб вдих був поглибленим, пропонуємо дітям просте завдання — понюхати, який аромат приніс вітерець. Для цього під час вдиху вони мають підвести голову, випрямити шию. Якщо голова буде опущена та шия зігнута, то верхні ребра, а отже, й уся грудна клітка не підніматимуться.

Ефективність занять дихальною гімнастикою підвищуємо за допомогою дихальних «тренажерів»:

  • соломинка, занурена у склянку з водою; сопілка, дримба;
  • пристрої для пускання мильних бульбашок;
  • повітряні кульки, іграшки, гумові м’ячі для надування тощо.

Дихальна гімнастика проводиться не лише під час фізкультурних занять, а й протягом дня. Під час ранкової гімнастики, окрім комплексу загальнорозвивальних вправ, додається одна-дві дихальні вправи. Також комплекс дихальної гімнастики поєднується з гімнастикою пробудження.

Отже, завдяки нетрадиційним технологіям не лише зміцнюється організм дітей, а й оздоровлюється їхню психіку. Діти після занять стають більш врівноваженими, спокійними й зосередженими, у них з’являється впевненість у власних силах. Це спонукає шукати нові засоби й технології для фізкультурно-оздоровлювальної роботи.

Вихователь – методист Бурковська О.А.

Перебуваючи на вулиці, у громадському місці, треба пам’ятати про деякі правила безпечної поведінки з незнайомими людьми. Read More →

  • Розповідайте дітям про свою роботу. Малюки не усвідомлять зв’язок між пра­цею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюють їхні батьки, як заробляють гроші на життя. Діти мусять розуміти, що робота має не тільки подобати­ся — вона повинна “годувати”.
  • Не приховуйте від дітей своє матеріальне становище. Звісно, малюкові немає потреби занурюватися в усі нюан­си сімейного бюджету, але варто пояснити дитині, куди йдуть гроші. Навчіть її зіставляти бажання з мож­ливостями, миритися з деякими обмеженнями.
  • Не привчайте дітей до надмірностей. Неприпустимо, коли дитина мало не щодня отримує від вас подарунки і ні в чому не знає відмови. Навчіть малюка обмежувати бажання.

Read More →

Як навчити дітей ставити запитання по суті

1. Запасіться часом.

Спілкуючись з дитиною, бажано нікуди не поспішати або хоча б мати «про запас» зайві 15-20 хвилин.

2. Вислуховуйте дитину до кінця.

Навіть якщо вам здається, що ви з перших слів зрозуміли, що саме хоче запитати дитина, обов’язково дослухайте її до кінця. По-перше, може виявитися, що вона має на увазі не зовсім те, що вам здалося спочатку, а по-друге , так ви засвідчите значущість дитячого запитання.

3. З’ясовуйте, про що йдеться.

Якщо вам не цілком зрозуміли суть запитання, не відмахуйтеся від нього одразу як від недоречного, а  уточніть, що саме цікавить малюка.

4. Конкретизуйте запитання дітей.

Діти дошкільного віку далеко не завжди здатні чітко сформулювати те, що вони мають на увазі. Тож уточніть формулювання, запропонуйте дитині варіант точнішого і конкретнішого запитання, скажімо: «Ти  не знаєш як відрізнити круг від овала?»

5. Не бійтеся повторюватися.

Навіть якщо дошкільник уп’яте ставить одне й теж саме запитання, постарайтеся не дратуватися. У дітей дошкільного віку пам’ять ще дуже короткотривала, тому не все у поясненнях дорослого діти здатні запам’ятати з першого разу, особливо коли пояснення стосуються зовсім нових, незвичних для дошкільників сфер діяльності: читання, розв’язання задач, тощо. Тож у кожному конкретному випадку за допомогою навідних запитань з’ясовуйте, що саме дитина не розуміє у ваших поясненнях, і знаходьте інший, доступніший для неї варіант відповіді на її запитання.

6. Не соромтеся не знати.

Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не соромтесь у цьому зізнатися. Запропонуйте дитині разом пошукати відповідь у підручнику, енциклопедії чи інтернеті.

7. Правильно ставте запитання самі.

Розмовляючи з дитиною, чітко формулюйте власні запитання, використовуйте прийняті в таких випадках мовні формули:

–         Я хочу тебе запитати…;

–         Скажи, будь-ласка…;

–         Мені цікаво…;

–         Як ти вважаєш…

8. Вислуховуйте дитячі відповіді уважно, не перебиваючи.

Шановні дорослі!

Лише уважне і поважливе ставлення  до дитини під час спілкування сприятиме стимулюванню її мовленнєвої активності. Завжди задовольняйте цікавість малюків і заохочуйте їх пізнавальну активність схваленням.

Правила виховання дітей

Не можна принижувати дитину. Приниження руйнують позитивну самооцінку. Малюк починає відчувати провину за те, що він живе на світі. У результаті може вирости глибоко нещасна людина.

Не треба погрожувати. Погрози змушують дитину боятися й ненавидіти дорослого, який їй погрожує. Від погроз дитина не перестане поводитися абияк, а якщо навіть і перестане, то лише в присутності дорослого, але потім обов’язково «відіграється».

Не слід вимагати обіцянку погрозами . Обіцянка, як і погроза, відноситься до майбутнього — коли ще вона здійсниться? А дитина живе сьогодні, в теперішньому часі. Насильне вимагання обіцянок розвине в ній почуття провини, або цинічність у словах та справах.

Нерозумно вимагати негайної покірності . Дитина не робот і не зомбі, їй потрібен час, щоб зрозуміти й прийняти чи не прийняти вашу настанову. Попереджайте малюка, що час гри скоро закінчиться. Навіть у беззастережних обов’язках має лишатися ілюзія самостійності.

Не слід допікати опікуючись. Інакше дитина ніколи не відчує, що може зробити щось сама. А це знижує самооцінку й призводить до формування психологічних комплексів. Окрім цього, зайва опіка привчає дитину до думки, що можна не напружуватися — й так усе для тебе зроблять.

Не можна сліпо потурати дитині.Чим конкретніші «так» і «ні», тим простіше дитині зрозуміти, чого хоче від неї дорослий. Деякі правила малюк засвоюватиме швидко, інші ж потребуватимуть більше часу й терпіння.

Слід бути послідовним, аби досягнути розуміння. Дитина не в змозі зрозуміти дорослі «інколи», «можливо», «подекуди» й «лише на свята». Чи можна навчитися переходити дорогу, якби в понеділок, вівторок і четвер червоний колір означав «стоп», а в середу й суботу — «можна перейти»?

Бурковська О. А.