Як навчити дітей ставити запитання по суті

1. Запасіться часом.

Спілкуючись з дитиною, бажано нікуди не поспішати або хоча б мати «про запас» зайві 15-20 хвилин.

2. Вислуховуйте дитину до кінця.

Навіть якщо вам здається, що ви з перших слів зрозуміли, що саме хоче запитати дитина, обов’язково дослухайте її до кінця. По-перше, може виявитися, що вона має на увазі не зовсім те, що вам здалося спочатку, а по-друге , так ви засвідчите значущість дитячого запитання.

3. З’ясовуйте, про що йдеться.

Якщо вам не цілком зрозуміли суть запитання, не відмахуйтеся від нього одразу як від недоречного, а  уточніть, що саме цікавить малюка.

4. Конкретизуйте запитання дітей.

Діти дошкільного віку далеко не завжди здатні чітко сформулювати те, що вони мають на увазі. Тож уточніть формулювання, запропонуйте дитині варіант точнішого і конкретнішого запитання, скажімо: «Ти  не знаєш як відрізнити круг від овала?»

5. Не бійтеся повторюватися.

Навіть якщо дошкільник уп’яте ставить одне й теж саме запитання, постарайтеся не дратуватися. У дітей дошкільного віку пам’ять ще дуже короткотривала, тому не все у поясненнях дорослого діти здатні запам’ятати з першого разу, особливо коли пояснення стосуються зовсім нових, незвичних для дошкільників сфер діяльності: читання, розв’язання задач, тощо. Тож у кожному конкретному випадку за допомогою навідних запитань з’ясовуйте, що саме дитина не розуміє у ваших поясненнях, і знаходьте інший, доступніший для неї варіант відповіді на її запитання.

6. Не соромтеся не знати.

Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не соромтесь у цьому зізнатися. Запропонуйте дитині разом пошукати відповідь у підручнику, енциклопедії чи інтернеті.

7. Правильно ставте запитання самі.

Розмовляючи з дитиною, чітко формулюйте власні запитання, використовуйте прийняті в таких випадках мовні формули:

–         Я хочу тебе запитати…;

–         Скажи, будь-ласка…;

–         Мені цікаво…;

–         Як ти вважаєш…

8. Вислуховуйте дитячі відповіді уважно, не перебиваючи.

Шановні дорослі!

Лише уважне і поважливе ставлення  до дитини під час спілкування сприятиме стимулюванню її мовленнєвої активності. Завжди задовольняйте цікавість малюків і заохочуйте їх пізнавальну активність схваленням.

Правила виховання дітей

Не можна принижувати дитину. Приниження руйнують позитивну самооцінку. Малюк починає відчувати провину за те, що він живе на світі. У результаті може вирости глибоко нещасна людина.

Не треба погрожувати. Погрози змушують дитину боятися й ненавидіти дорослого, який їй погрожує. Від погроз дитина не перестане поводитися абияк, а якщо навіть і перестане, то лише в присутності дорослого, але потім обов’язково «відіграється».

Не слід вимагати обіцянку погрозами . Обіцянка, як і погроза, відноситься до майбутнього — коли ще вона здійсниться? А дитина живе сьогодні, в теперішньому часі. Насильне вимагання обіцянок розвине в ній почуття провини, або цинічність у словах та справах.

Нерозумно вимагати негайної покірності . Дитина не робот і не зомбі, їй потрібен час, щоб зрозуміти й прийняти чи не прийняти вашу настанову. Попереджайте малюка, що час гри скоро закінчиться. Навіть у беззастережних обов’язках має лишатися ілюзія самостійності.

Не слід допікати опікуючись. Інакше дитина ніколи не відчує, що може зробити щось сама. А це знижує самооцінку й призводить до формування психологічних комплексів. Окрім цього, зайва опіка привчає дитину до думки, що можна не напружуватися — й так усе для тебе зроблять.

Не можна сліпо потурати дитині.Чим конкретніші «так» і «ні», тим простіше дитині зрозуміти, чого хоче від неї дорослий. Деякі правила малюк засвоюватиме швидко, інші ж потребуватимуть більше часу й терпіння.

Слід бути послідовним, аби досягнути розуміння. Дитина не в змозі зрозуміти дорослі «інколи», «можливо», «подекуди» й «лише на свята». Чи можна навчитися переходити дорогу, якби в понеділок, вівторок і четвер червоний колір означав «стоп», а в середу й суботу — «можна перейти»?

Бурковська О. А.