Практичний психолог

  1. Зберігайте нормальний уклад життя (наскільки це можливо). 

Якщо є така можливість, то дітям бажано продовжити займатися своїми звичними справами й обов’язками.

  1. Дайте місце певній регресії. 

У кризових ситуаціях від дітей часто очікують, що вони поводитимуться дуже по дорослому. Хоча ситуація цього й вимагає, та все ж треба дозволити дітям залишатися дітьми або навіть поводити себе як маленькі. У дітей може відбутись регресія до більш раннього ступеня розвитку. Це нормально. Це психологічна форма самозахисту, яка переносить назад в час, коли життя було стабільним, а маленький світ дитини – безпечним і надійним.

Така регресія може виявлятися у різних формах поведінки:

– деякі діти можуть потребувати надзвичайно багато фізичного контакту, щоб почуватися в безпеці (обіймайте стільки, скільки вони того потребують);

– дехто з дітей може знову почати мочитися у постіль;

– навіть старші діти можуть плакати (дозвольте дітям висловлювати свої почуття).

  1. Організуйте «острівки безпеки».

Це така обстановка, у якій діти можуть почуватися у безпеці принаймні один раз на день попри загальну нестабільність навколо.

  1. Ігри.

Пограйтеся з дітьми. Найкращі ігри в такі складні часи – це ігри, в які діти можуть гратися всі разом без суперництва. Наприклад:

  • Плескання в долоні: Усі учасники стають у коло і плескають в долоні по колу. Спочатку естафета переходить повільно, тоді пришвидшується від однієї дитини до іншої. Діти можуть самі вирішити, чи плеснути в долоні один раз (тоді естафета перейде далі), чи плеснути двічі (тоді естафета змінює напрямок руху).
  • Рух по колу. Спочатку одна дитина в колі вибирає і задає певний рух. Наступна дитина повторює рух, і так він проходить по всьому колу, неначе хвиля. Тоді вже інша дитина задає свій рух, який передається по колу, і так доти, доки всі діти не «запустять» свій рух.
  • Слово по колу. Перша дитина каже слово, яке може бути початком речення. Наступна повторює це слово і додає наступне, і так далі. Слова мають бути граматично узгоджені, щоб вийшло речення. Побачите, яке речення вийде у групи.
  • Лінія по колу. Схожу вправу можна зробити й на грифельній дошці. Перша дитина малює лінію, а тоді хтось наступний продовжує її своєю. Всі діти можуть намалювати по одній або по дві лінії. В кінці вийде малюнок, створений групою.

Багато таких ігор можна вигадати самотужки. Вони не потребують якихось особливих допоміжних матеріалів і можуть тривати як декілька хвилин, так і набагато довше, якщо потрібно. Усі ці ігри можна використовувати з дітьми в укритті.

  1. Розповідання історій.

Усі діти люблять слухати різні історії. Сила уяви дозволяє їм мандрувати до світів, де ці історії відбуваються. Це також своєрідні «острівки» в морі щоденного стресу, адже діти можуть просто посидіти деякий час і послухати оповідку про зрозумілий, впорядкований світ, де зрештою все закінчується щасливо. Перед сном варто розповідати життєрадісні історії, щоб діти могли заспокоїтись і розвіятись.

  1. Знайдіть, створіть або придумайте «об’єкти переносу».

Дітям можуть стати в пригоді речі, які уособлюють тих, кого вони люблять, щоб впоратися з власними страхами і станом відокремленості від батьків. Тому дітям бажано мати такі «об’єкти переносу», наприклад, невеличку іграшку, яку їм подарував тато, або фотографію мами. Слід дозволити дітям мати ці об’єкти при собі повсякчас, куди б вони не йшли.

Для дітей молодшого віку лялька, ведмедик або навіть якийсь особливий клаптик тканини можуть бути невід’ємною запорукою відчуття безпеки. Дітям, в яких немає таких допоміжних «об’єктів переносу», можна запропонувати придумати або створити для себе такий об’єкт.

  1. Запропонуйте форми самовираження. 

Говоріння й слухання. У дітей має бути дорослий, до якого вони можуть звернутися, щоб поговорити про свої страхи або проблеми. Заохочуйте дітей розповідати, як вони себе почувають, висловлювати свої переживання й почуття. Дозвольте дітям задавати запитання і відповідайте на них максимально чесно та прямо.

Рольові ігри. Деякі діти можуть не захотіти говорити про те, що з ними сталося. Однак у своїх іграх вони часто «програють» свій травматичний досвід. Рольові ігри для дітей є найдоступнішим і ефективним способом психотерапії.

Малювання олівцями й фарбами. Багато дітей можуть висловити свій стан, як тільки у них в руках опиняться фломастери і аркуш паперу. Іноді малювання стає для дитини єдиною можливою формою самовираження.

  1. Піклуйтесь про себе! 

Підтримка, яку Ви надаєте дітям поруч з Вами у такі важкі часи, має величезне значення для них! Але дуже важливо, при цьому, пам’ятати про власні потреби. Подбайте про те, щоб у Вас був час відпочити, й набратися сил. Знайдіть когось, з ким зможете поговорити про свої переживання. Пам’ятайте, «кисневу маску» спочатку одягаємо на себе, потім – на дитину.

Рекомендації укладено на основі матеріалів онлайн-конференції на тему «Кризове втручання» (референт: Барбара Прайтлер – кандидат психологічних наук, психотерапевт при віденському центрі допомоги жертвам катувань та війни, супервізор) 

Дихання  животом. 

Вдихаємо  повітря  через  ніс,  пропускаємо  його  під діафрагмою  в  живіт,  затримуємо  повітря,  видихаємо  через 2-3  секунди,  і плавне, повільне дихання через рот в міру випорожнення легень.

Заземлення. 

Знайти  хвилину  і  подивитися  довкола,  щоб  залишитися  в безпосередній  реальності  та  відчути  землю  під  ногами  (можна  також напружити ступні, щоб відчути себе «ніби ми вросли» в землю).

Сканування тіла та сенсомоторне маркування.

Усвідомити свої тілесні відчуття і назвати їх (наприклад: напружений, зажатий, розслаблений тощо).

М’язова  релаксація. 

Інколи  тіло  в  стресовому  стані  завмирає,  потрібно напружувати, а потім розслабляти м’язи. Напруження м’язів після розслаблення буде зменшуватися, в порівнянні з тим, з якого починали.

 

Заземлення під час стресу«5-4-3-2-1»

За допомогою органів чуття ми можемо впоратися з тривогою, відчути себе «тут  і  зараз»,  зосередившись  на  своєму  тілі,  спочатку  робимо  від 10  до 20 якомога  глибоких  вдихів,  затримуємо  повітря  на  кілька  секунд,  далі  повільно видихаємо.

За  допомогою  зору  знаходимо  5  речей  які  можемо  побачити  навколо  нас, роздивляючись які, отримуємо задоволення (квіти, сонечко, рідні, чашка тощо).

Навколо  нас  є  речі:  чашка,  телефон,  яблуко,  книжка  тощо. Беручи  по  черзі 4  речі,  відчуваємо  їх  у  руках  та  проговорюємо  вголос  те,  що  відчуваємо (наприклад:  чашка –  тепла,  прозора,  кругла,  гладенька),  також  можуть  бути домашні улюбленці.

Намагаємося  почути  3  звуки,  на  які  ми  раніше  не  звертали  увагу  (власне дихання, муркотіння котика, розмови дітей в іншій кімнаті тощо).

За  допомогою  нюху  намагаємося  відчути  приємних  2  запахи:  кави, ароматного чаю, повітря тощо.

Відчути  себе  «тут  і  зараз»  допоможе  також  проговорювання  вголос відчуттів  1  смаку  (кислий,  соковите,  свіжа), коли  спробуємо  просто  воду, продукт (лимон, яблуко, хліб…).

«Розчісуємо нерви»

«Розчісуємо  нерви»  (накладання  мислеформи  на  об’єкт).  Ви  лежите  в ліжку, розчешіть себе.

Уявіть,  що  на  якійсь  відстані  від  вас  ви  бачите  себе,  свою  фігурку,  тільки маленьку.  Уявляєте,  що  ця  фігурка  вкрита  волоссям,  як  волосяна  людина.  І кожне  волосся– не  просто  волосся,  а  кожне  волосся– це  ваша  нервова  клітина. Уявіть,  що  всі  ваші  нервові  закінчення  по  всьому  вашому  тілу  є  волосся. Волосся – це нерви (візуалізувати можна і з розплющеними очима).

Ідея в тому, що в якому стані на момент представлення знаходиться Ваша нервова  система,  в  такому  стані  знаходиться  і  ваше  волосся  (наприклад,  ви уявляєте себе «волохастиком», і це волосся сплутане, сухе, брудне – це означає, що  ваша  нервова  система  відчуває  певні  проблеми.  Або  це  волосся  може  бути жирним,  сальним,  сплутаним,  а  може  бути  звичайним  і  навіть  сіктися  на кінцях).

Ви  уявляєте  та  утримуєте  цей  образ  на  якійсь  відстані  від  вас.  Беремо свою  провідну  руку  і  уявляємо,  що  у  нас  в  руці  дуже  м’яка,  ніжна  щітка  для волосся. Намалюйте її такою, якою захоче ваша уява.

І  тепер  починаємо  цю  фігурку  розчісувати.  Дуже  важливо  робити  саме фізичні  рухи  рукою  (уявним  гребінцем  розчісуємо  уявне  волосся,  але реальними рухами).

Коли  ви  рухатимете цим гребінцем  за уявним  образом,  ви  відчуєте,  що  не просто  ворушите  рукою,  а  вона  ніби  продирається  крізь  щось.  І  ви  будете  це відчувати  у  своєму  фізичному  тілі  (можливо  це  будуть  мурашки).  Тобто  ви впливаєте  на  вашу  нервову  систему.  Ви  можете  подумки  крутити  фігурку  та розчісувати  з  різних  боків  (і  на  якомусь  етапі  ці  відчуття  підуть  по  спині,  потім по передній  частині  тіла, по  руках, по ногах… у  районі мозку може відчуватись особливе зусилля, щоб продерти це все).

Далі  уявляємо,  що  над  нашою  фігуркою  відкривається  душ,  теплий  та приємний.  Тепер  замість  гребінця  в  руках  шампунь  (найкращий  для  цієї фігурки).  І  ми  починаємо  мити  її –  волосся  стає  пухнастим,  воно  в  піні ….  Відчуйте,  що  відбувається  з  Вами.  Увесь  бруд  змивається.  Погляньте,  що  тепер у Вашому тілі?

Прибираємо  візуалізацію  душу  і  знову  прочісуємо.  Зверніть  увагу,  як змінилися  відчуття?  Насамперед  відчуття  від  того,  як  Ви  проводите  гребінцем по  цьому  «волохастику».  Зазвичай  гребінець  іде  легше.  Спостерігайте,  як виходять стреси.

 

Техніка Дихальні практики для зняття стресу та панічних атак

Сісти  зручно  біля  стіни,  витягнути  спину.  Скласти  руки  на  «сонячному сплетінні» та опустити до них голову.

Дихати подихом квадрата:

– вдих на4 сек.;

– затримка дихання на вдиху на4 сек.;

– видих на4 сек.;

– затримка дихання на видиху на4 сек.

Вправа «Вдих– видих»

Сядьте зручно. Максимально розслабтесь.

Зробіть  глибокий  вдих  і  короткий  видих.  Повторіть  декілька  раз.

Прислухайтесь до своїх відчуттів.

Зробіть  короткий  вдих  і  глибокий  видих.  Повторіть  декілька  раз.

Прислухайтесь до своїх відчуттів.

Порівняйте свої відчуття після першого і другого типів дихання.

Як  Ви  себе  відчуваєте  після  виконання  вправи?  Чи  відчули  Ви  відмінність між різними типами дихання?

Вправа «Повне дихання»

Для  виконання  повного  дихання  потрібно  сісти,  випрямити  спину, розслабитися.  Видихніть,  вдихніть  і  починайте  розслабляти  м’язи  живота.  Це призводить до наповнення легенів повітрям. Але на цьому вдих не закінчується. Продовжуйте  активно  вдихати  повітря,  поки  не  наповните  грудну  клітину  (Ви відчуєте,  як  вона  збільшується  в  розмірах).  На  мить  затримайте  дихальний цикл,  а  потім  починайте  повільно  випускати  повітря.  У  міру  вивітрювання повітря  розслабляйте  грудну  клітину,  втягуйте  в  себе  живіт,  буквально видавлюючи залишки повітря. Видих можна супроводжувати звуком «хм-м-м».

Вправа з китайської гімнастики

Зробіть  три  короткі  носові  вдихи  без  видихів.  На  перший  вдих  витягніть руки перед собою на рівні плечей. На другий вдих розведіть руки в сторони теж на  рівні  плечей.  На  третій  вдих  підніміть  руки  вгору  над  головою.  Зробіть довгий  видих  через  рот,  при  цьому  руки  тримаєте  за  головою,  пальці  стиснуті  в замок, лікті розслаблені. Вправу слід повторити п’ять-шість разів.

Рухлива вправа для зняття напруги «Все навпаки»

Виконувати  рухи  услід  за  тим,  хто  проводить  вправу,  при  цьому  не повторювати  їх,  а  робити  все  навпаки.  Проте,  якщо  психолог  підніме  руку, потрібно опустити  її;  якщо  розводить  долоні,  їх  потрібно  скласти; швидко махне рукою  праворуч– повільно відводьте руку ліворуч.

Глибоке та повільне дихання.

Вдихаємо  носом,  видихаємо  ротом.  Робимо  коротку  паузу  між  вдихом  та видихом.  Видих  має  бути  довшим,  аніж  вдих.  Уявляємо,  що  надуваємо повітряну  кульку,  і  видихаємо  довго  та  повільно  ротом.  Одного  вдиху  та видиху недостатньо (мінімум 3 хвилини).

Пити  воду  маленькими  ковтками,  аби  активувати  рефлекс  ковтання.  Це дуже  важливий  рефлекс,  пов’язаний  з  нормалізацією  роботи  блукаючого  нерва. Між  ковтками  робимо  глибокий  вдих  та  видих (мінімум 25  ковтків  води). Намагаємось затримувати воду в роті.

Вправа «Африканські танці»

Встаємо,  згадуємо  картинки  з  документальних  фільмів  про  африканські племена,  які  танцюють  навколо  вогнища,  та  почергово  вдавлюємо  ноги  в землю,  згинаючи  в  коліні.  Це  не  має  бути  красиво.  Можна  навіть  не  підіймати стопи, а просто переносити вагу тіла з однієї ноги на іншу (мінімум 1 хвилину).

Вправа «Запах квітів»

Запропонуйте  дитині  уявити,  як  вона  відчуває  запах  квітки,  глибоко вдихаючи  через  ніс  і  видихаючи  через  рот.  Також  можна  подумки  уявити  собі квітку.

Вправа «Маленький зайчик»

Мов  зайчик,  який  стрибає  у  саду,  та  нюхає  все  довкола,  запропонуйте дитині зробити три швидкі вдихи через ніс і один довгий видих через рот.

Вправа «М’яч для зниження стресу»

Створіть  свій  умовний  м’яч  для  зниження  стресу.  Наприклад,  наповніть мішечок,  тканину,  пластиковий  пакет  або  повітряну  кулю  сухим  просом  або рисом.  Якщо  помітили,  що  дитина  відчуває  стрес,  попросіть  її  стиснути утворений «м’яч», щоб зняти м’язову напругу.

Вправа «Солдат та ганчіркова лялька»

Найпростіший  і  найнадійніший  спосіб  навчити  дітей  розслаблятися–  це навчити  їх  чергування  сильної  напруги  м’язів  та  наступного  за  ним розслаблення.  Тому  ця  і  наступна  гра  допоможуть  Вам  це  зробити  в  ігровій формі.

Отже,  запропонуйте  дитині  уявити,  що  вона  солдат.  Згадайте  разом  з дитиною,  як  потрібно  стояти  на  плацу,  витягнувшись  у  струнку  та  завмерши. Нехай  гравець  зобразить  такого  військового,  як  тільки  Ви  скажете  слово «солдат».  Після  того,  як  дитина  постоїть  у  такій  напруженій  позі, скажіть  іншу команду:  «ганчір’яна  лялька».  Виконуючи  її,  хлопчик  чи  дівчинка  мають максимально  розслабитися,  злегка  нахилитися  вперед  так,  щоб  їх  руки бовталися,  ніби  вони  виготовлені  з  тканини  та  вати.  Допоможіть  їм  уявити,  що все їхнє тіло м’яке, податливе. Потім гравець знову має стати солдатом.

Вправа «Насос та м’яч»

Якщо  Ваша  дитина  хоч  раз  бачила,  як  м’яч,  що  здувся,  накачують

насосом,  то  їй  легко  буде  увійти  в  образ  та  зобразити  зміни,  що відбуваються в цей момент із м’ячем.

Отже,  станьте  один  навпроти одного.  Гравець,  що  зображає  м’яч, має стояти  з  опущеною  головою,  мляво  висячими  руками,  зігнутими  в  колінах ногами  (тобто  виглядати  як  не  надута  оболонка  м’яча).  Дорослий  тим  часом збирається виправити це становище і починає робити такі рухи, ніби він тримає насос. Збільшуючи інтенсивність рухів насоса «м’яч» стає все більш накаченим.

Коли  у  дитини  вже  будуть  надуті  щоки,  а  руки  з  напругою  витягнуті  в сторони, вдайте, що ви критично оцінюєте свою роботу. Доторкніться до її м’язів і  нарікайте  на  те,  що  Ви  перестаралися  і  тепер  доведеться  здувати  м’яч.  Після цього  зобразіть  висмикування  шланга  насоса.  Коли  ви  це  зробите,  «м’яч» здується настільки, що навіть впаде на підлогу.

Примітка.  Щоб  показати  дитині  приклад,  як  грати в надувного  м’яча, краще  спочатку  запропонувати  їй  побути  в  ролі  того,  хто  працює  насосом. Тренер  напружуватиметься  і  розслаблятиметься,  що  допоможе  і  йому відпочити, а разом і зрозуміти, як діє цей метод.

Вправа «Сніговик»

Батько  і  дитина  перетворюються  на  сніговиків:  встають,  розводять  руки  в сторони, надувають щоки і протягом10 секунд утримують дану позу.

Дорослий  каже:  «А  тепер  визирнуло  сонечко,  його  гарячі  промені торкнулися  сніговика  і  він  почав  танути».  Гравці  поступово  розслабляються, присідають навпочіпки і лягають на підлогу.

Пальчикова гімнастика

Запропонуйте  дитині  за  допомогою  пальчиків  показати,  як  руки «стрибають»,  «радіють»,  «штовхаються»,  «кусаються»,  «тремтять»,  «бояться», «перемагають».

Вправа «Струшуємо зайве»

Ви  розповідаєте  дитині,  що  однією  з  найскладніших  перешкод  у досягненні  успіху  є  згадки  про  минулі  невдачі,  але  за  допомогою  гри  можна «скинути» невдачі.

Спочатку  «обтрушуємо»  долоні,  лікті,  плечі,  потім  ноги,  від  пальців  до стегон. Трясемо головою. Потім «струшуємо» усе зайве з обличчя.

Вправа «Подорож на хмарі»

Сядь  зручніше  і  заплющ  очі.  Глибоко  вдихни  і  видихни.  Я  хочу  тебе запросити  у  подорож  на  хмарі.  Стрибни  на  білу  пухнасту  хмару,  схожу  на  гору м’яких подушок. Відчуй, як твоя спина і ноги зручно вмостилися на цій великій хмарній  подушці.  Тепер  починається  подорож.  Твоя  хмара  вільно  здіймається  у синє  небо.  У  небі  високо  і  спокійно.  Нехай  хмара  перенесе  тебе  в  місце,  де  ти почуваєшся  щасливим.  Спробуй  побачити  це  місце  якомога  детальніше.  Тепер пора повертатися. Злізь зі своєї хмари і подякуй їй за таку чудову подорож.

Тепер спробуй намалювати місце, де ти почуваєшся спокійно і щасливо.

 

Матеріали взяті з Методичних рекомендації «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій». Додаток до листа МОН №1/3872-22 від 04.04.2022р.

Цілодобова лінія психологічної підтримки  «Між нами» Львівський міський центр соціальних служб— 0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів — безкоштовні.

Цілодобова безоплатна правова допомога /Free Legal Aid. – 0 800 213 103. Консультування з правових питань.

  • Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.
  • Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації (24/7) 0 800 210 160.
  • Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00 – 20.00 тел. у Польщі +4873 311 52 96. Вайбер, телеграм: (067)-718-99-66 (063)-721-04-63 (066)-219-09-73.

Національна  гаряча  лінія  з  попередження  домашнього  насильства,  торгівлі людьми  та  гендерної  дискримінації  ГО  «Ла  Страда-Україна»  працює цілодобово,  за  номерами 0  800  500  335  (зі  стаціонарних)  або 116  123  (з мобільних). Дзвінки безкоштовні, анонімні, конфіденційні.

Електронні канали консультування:

Електронна пошта– hotline@la-strada.org.ua

Telegram – NHL116123

Messenger – lastradaukraine

Skype – lastrada-ukraine

Безкоштовна інтернет-платформа психологічної допомоги “Розкажи мені”. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку за цим посиланням (  https://tellme.com.ua)

Модератори платформи підберуть спеціаліста, і він якнайшвидше зв’яжеться з вами. Консультації проводяться безкоштовно у режимі онлайн.

Крім того, команда Інституту когнітивного моделювання зі співпраці з кафедрою медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені Богомольця та спеціалістами проекту “Друг” розробила бот першої психологічної допомоги. Він стане в нагоді в перші години після травматичної події – з ним можна ознайомитися, перейшовши за посиланням ( https://t.me/friend_first_aid_bot)

 

 

  1. Забезпечте можливість участі батьків у житті дитини в умовах нового середовища.
  2. Встановіть довірливий особистісний контакт з кожною дитиною.
  3. Уникайте твердої вимогливості і принциповості у стосунках «дитина-вихователь».
  4. Стиль спілкування педагога з дітьми має бути демократичним.
  5. Спілкування на початковому етапі має включати в себе:
  • посмішку (супроводження спілкування приязною посмішкою, відповідь посмішкою на ініціативну посмішку дитини);
  • погляд (дивитися в очі дитині під час спілкування, тримати контакт поглядами);
  • розмова (ласкава інтонація, називання дитини по імені, діалог із нею).
  1. Забезпечте вільний режим дня в адаптаційний період (залежно від потреб емоційного стану дитини), менше регламентуйте дитячу діяльність, давайте дітям більше вільного часу (особливо у другій половині дня) для засвоєння дитиною нового життєвого простору.
  2. Не слід примушувати дітей брати участь у заняттях, їсти і спати. Інакше виникає негативне ставлення до нового середовища, закріплюються негативні умовні зв’язки. Як результат – адаптація затягується.
  3. Проводьте ритуали щоденної зустрічі та прощання з кожною дитиною.
  4. Сприяйте об’єднанню дітей через спілкування, формуйте традиції групових взаємин.
  5. Систематично підтримуйте інтерес і активність дитини, формуйте впевненість, самостійність, ініціативність.
  6. Погоджуйте свої дії з діями батьків, зближуйте підходи до дітей у родині й дошкільному закладі.
  7. Створіть для дитини сприятливий психологічний комфорт  (проявляйте турботливість, уважність, доброзичливість, чуйність).
  8. Застосовуйте музикотерапію. Можна слухати бадьору знайому музику вранці 10-15 хвилин; спокійну, релаксуючу – ввечері (10-15 хвилин). Можна записати знайомі дітям музичні твори (за програмою) або класичні, які особливо добре викликають релаксацію (Баха, Чайковського, Шопена).
  9. Враховуйте індивідуальні особливості дитини.
  10. Формуйте у дитини адекватні форми спілкування з дорослими й однолітками.

Практичний психолог Соломатіна К. О.

Наразі гостро постає проблема порушення психічного здоров’я дитини через ситуацію, що склалась у країні та світі. Світова пандемія, соціальна ізоляція, матеріальна скрута, емоційне незадоволення дорослих та інше – все це переноситься на дітей і порушує психологічну рівновагу.

Терміном «психологічне здоров’я» позначається стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує адекватну умовам дійсності регуляцію поведінки й діяльності.

Складові здоров’я:

  • емоційне— здатність розуміти, висловлювати та регулювати свої почуття;
  • соціальне— здатність адекватно розуміти та будувати стосунки із соціальним оточенням: сім’я, друзі, колеги, колектив тощо;
  • особистісне— прийняття себе як особистості на основі самопізнання, самоаналізу, самооцінки тощо;
  • розумове— вміння отримувати, аналізувати та використовувати необхідну інформацію;
  • фізичне— відсутність фізичних вад і больових відчуттів в організмі людини;
  • моральне— сукупність норм і принципів поведінки людини відповідно до сучасних вимог суспільства;
  • психологічне— повноцінний психічний розвиток на всіх етапах онтогенезу, відсутність вад особистісного розвитку, здатність протидіяти стресу тощо — включає всі перераховані види здоров’я;
  • психологічний комфорт— стан душевної рівноваги, спокою, захищеності, людина задоволена своїм буттям, оптимістична тощо.

Психологічно здорова людина — це людина творча, оптимістична, життєрадісна й весела, яка пізнає навколишній світ розумом, почуттями й інтуїцією. Вона повністю сприймає саму себе і при цьому визнає цінність та унікальність людей довкола, бере відповідальність за своє життя, яке наповнене сенсом. Можна сказати, що «стрижневим» поняттям для опису психологічного здоров’я є «гармонія» між різними складовими самої людини: тілесними і психічними, інтелектуальними й емоційними.

Щоб створити стан психологічного комфорту дитини, необхідно:

  • дозволяти їй відмовлятися від дискомфортної діяльності, уникати практики примусу;
  • надавати право на вільний час, який можна витрачати на власний розсуд;
  • давати змогу доводити розпочату справу до кінця і бачити кінцевий результат своєї діяльності;
  • забезпечувати спокій удома, відмовлятися від криків, різких жестів, авторитарних дій, принизливих, недоброзичливих висловлювань;
  • створювати варіативне середовище, давати дитині змогу вільно рухатись, вибирати для себе бажану справу, а при потребі — побути самій;
  • відмовлятися від надмірної опіки;
  • стимулювати бажання самостійно проявляти творчість, ініціативу.

У жодному разі не варто допускати:

  • примусового залучення дитини до небажаної діяльності;
  • надміру голосних подразників, емоційної нестабільності дорослого оточення, різких змін настрою;
  • жорсткої регламентації життєдіяльності дитини в сім’ї;
  • зловживання оцінним підходом у навчанні і вихованні.

Натомість:

  • виховуйте у дитини самостійність;
  • навчіться розпитувати, вислуховувати дитину;
  • розвивайте у себе і дитини почуття гумору, вміння посміятися з себе самого;
  • у повсякденному житті створіть для дитини умови, де вона могла б задовольнити свої провідні духовні потреби — у любові, увазі, турботі, самоповазі, спілкуванні з приємними їй людьми, пізнанні;
  • дайте дитині змогу через малювання (фарбами, фломастерами, олівцями, крейдою) звільнитися від страху, напруження, негативних переживань;
  • розширюйте уявлень дітей про світ людських почуттів — радості, інтересу, подиву, горя, смутку, страждання, відрази, презирства, страху, провини, сорому, заздрості, жадібності, прикрості, гніву;
  • вчіть дітей емоційно адекватно реагувати на подію, вчинок, результат діяльності;
  • розвивайте в них уміння правильно переживати як перемогу, так і програш; виробляйте помірковане ставлення до труднощів, оптимізм при потребі їх долати;
  • виховуйте волю дошкільнят, тренуйте у них прояви довільної поведінки. Відмовтеся від практики звичного оцінювання кінцевих продуктів праці. Акцентуйте увагу дітей на самому процесі подолання труднощів. Оцінюйте насамперед вкладені у досягнення зусилля дитини, її намагання впоратись зі складною ситуацією.

Варто періодично давати дітям змогу розвантажуватися, розслаблюватися. Можна використати ігри у «клякси» або з папером, який дозволяється рвати, м’яти. Для зняття агресії можна використати гумову грушу (боксувати) або запропонувати дитині виконати певні фізичні вправи, танцювальні рухи.

Психологічна підтримка дитини — процес, при якому дорослий:

  • концентрується на позитивних сторонах і перевагах дитини для зміцнення її самооцінки;
  • допомагає дитині повірити в себе і свої сили;
  • розказує, як уникати помилок, підтримує при невдачах.

Слова підтримки:

  • знаючи тебе, я впевнена, що ти все зробиш добре;
  • ти робиш це дуже добре;
  • прекрасно, чудово, вперед, давай далі, я пишаюся тобою;
  • мені подобається, як ти працюєш;
  • я дуже радий твоїй допомозі, дякую.

Не можливо перерахувати ту безмежну кількість порад для підтримки психологічного комфорту та попередження виникнення психологічних травм, проте кожен із близьких дорослих має знати, як підібрати ключик до серця своєї дитини, враховувати її індивідуальні особливості та напрямки особистісного розвитку.

Практичний психолог Соломатіна К. О.