Розповідайте дітям про свою роботу.Малюки не усвідомлять зв’язок між працею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюють їхні батьки, як заробляють гроші на життя. Діти мусять розуміти, що робота має не тільки подобатися — вона повинна “годувати”.
Не приховуйте від дітей своє матеріальне становище.Звісно, малюкові немає потреби занурюватися в усі нюанси сімейного бюджету, але варто пояснити дитині, куди йдуть гроші. Навчіть її зіставляти бажання з можливостями, миритися з деякими обмеженнями.
Не привчайте дітей до надмірностей.Неприпустимо, коли дитина мало не щодня отримує від вас подарунки і ні в чому не знає відмови. Навчіть малюка обмежувати бажання.
Формуйте у дошкільника розумні потреби. Слухаючи дитячі «я хочу», частіше запитуйте: «А навіщо тобі це?». Не поспішайте задовольняти бажання, адже отримуючи все на першу вимогу, малюки переходять межу розумного.
Навчайте дітей ощадливості. Не залишайте без уваги зіпсовані предмети, зламані іграшки, розірвані книги. Покажіть, як можна їх полагодити, продовжити термін служби пошкоджених предметів.
Допоможіть малятам усвідомити вартість речей. Діти не мають звикати до того, що усі поламані іграшки автоматично замінюються новими. У кожній речі малюки мусять бачити цінність. Адже її хтось створив своєю працею.
Залучайте дітей до роботи по дому.Дошкільник може займатися домашньою роботою нетривалий час, тому, даючи доручення, розраховуйте сили дитини. Поступово у неї розвинеться самодисципліна, і вона буде виконувати навіть нецікаву роботу. І хоча робота малюка не досконала, не забувайте його заохочувати.
Не намагайтеся “наздогнати” багатих сусідів.Діти повинні розуміти, що ваші сімейні доходи не дозволяють збільшити суму їхніх “кишенькових” витрат.
Всі сімейні покупки старайтеся планувати разом з дітьми.По-перше, це згуртовує сім’ю, привчає поважати інтереси один одного, по-друге, дозволяє об’єктивно оцінити економічну ситуацію і не вимагати чогось нереального.
Ніколи не обговорюйте при дітях і без них також, як живуть інші, що купують, чим заробляють. У вас свій рівень доходів, свій образ життя, своя структура витрат. Заздрити сусідам, наслідувати їх неетично, і краще не бути в цьому прикладом для дітей.
Видавайте дітям “кишенькові гроші”.Суму визначайте, спираючись на свої можливості, рівень необхідних витрат, характер дитини і її вміння розпоряджатися грішми. Якщо ваше чадо витрачає усі гроші одразу, розділіть тижневу суму на кілька частин.
Радьте дітям, що можна купити за вручену їм суму грошей, на чому слід зекономити і як.Робіть це по-діловому і неодмінно дійдіть у цьому питанні обопільної згоди.
Бажано, щоб діти звітували про свої витрати.Проте надміру суворий контроль над дитячими витратами позбавляє сенсу володіння власними коштами.
Не пов’язуйте погану поведінку і неуспішність навчання дітей з їх грошима.Діти повинні мати свої чіткі обов’язки по господарству і робити це для родини безкорисливо. Одноразові подарунки за старанність, а не за успішність навчання (бо не кожен може вчитися на відмінно) є прийнятними, тоді як щоденна плата за хороші оцінки – категорично ні. Плата за оцінки крім корисливості і надмірної любові до грошових знаків не призведе до нічого доброго.
Погана поведінка дитини теж не є підставою для відмови їй у “кишенькових грошах”. Під час конфліктів не обмежуйте призначену суму і так само не збільшуйте її після перемир’я.
Розповідайте дітям про свою роботу. Малюки не усвідомлять зв’язок між працею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюють їхні батьки, як заробляють гроші на життя. Діти мусять розуміти, що робота має не тільки подобатися — вона повинна “годувати”.
