• Розповідайте дітям про свою роботу. Малюки не усвідомлять зв’язок між пра­цею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюють їхні батьки, як заробляють гроші на життя. Діти мусять розуміти, що робота має не тільки подобати­ся — вона повинна “годувати”.
  • Не приховуйте від дітей своє матеріальне становище. Звісно, малюкові немає потреби занурюватися в усі нюан­си сімейного бюджету, але варто пояснити дитині, куди йдуть гроші. Навчіть її зіставляти бажання з мож­ливостями, миритися з деякими обмеженнями.
  • Не привчайте дітей до надмірностей. Неприпустимо, коли дитина мало не щодня отримує від вас подарунки і ні в чому не знає відмови. Навчіть малюка обмежувати бажання.

  • Формуйте у дошкільника розумні потреби. Слухаючи дитячі «я хочу», частіше запитуйте: «А навіщо тобі це?». Не поспішайте задовольняти бажання, адже отримуючи все на першу вимогу, малюки переходять межу розумного.
  • Навчайте дітей ощадливості. Не залишайте без уваги зіпсовані предмети, зламані іграшки, розірвані книги. По­кажіть, як можна їх полагодити, продовжити термін служ­би пошкоджених предметів.
  • Допоможіть малятам усвідомити вартість речей. Діти не мають звикати до того, що усі поламані іграшки автома­тично замінюються новими. У кожній речі малюки мусять бачити цінність. Адже її хтось створив своєю працею.
  • Залучайте дітей до роботи по дому. Дошкільник може займатися домашньою роботою нетривалий час, тому, даючи доручення, розраховуйте сили дитини. Поступово у неї розвинеться самодисципліна, і вона буде виконувати навіть нецікаву роботу. І хоча робота малюка не доскона­ла, не забувайте його заохочувати.
  • Не намагайтеся “наздогнати” багатих сусідів. Діти повинні розуміти, що ваші сімейні доходи не дозволяють збільшити суму їхніх “кишенькових” витрат.
  • Всі сімейні покупки старайтеся планувати разом з дітьми. По-перше, це згуртовує сім’ю, привчає поважати інтереси один одного, по-друге, дозволяє об’єктивно оцінити економічну ситуацію і не вимагати чогось нереального.
  • Ніколи не обговорюйте при дітях і без них також, як живуть інші, що купують, чим заробляють. У вас свій рівень доходів, свій образ життя, своя структура витрат. Заздрити сусідам, наслідувати їх неетично, і краще не бути в цьому прикладом для дітей.
  • Видавайте дітям “кишенькові гроші”. Суму визначайте, спираючись на свої можливості, рівень необхідних витрат, характер дитини і її вміння розпоряджатися грішми. Якщо ваше чадо витрачає усі гроші одразу, розділіть тижневу суму на кілька частин.
  • Радьте дітям, що можна купити за вручену їм суму грошей, на чому слід зекономити і як. Робіть це по-діловому і неодмінно дійдіть у цьому питанні обопільної згоди.
  • Бажано, щоб діти звітували про свої витрати. Проте надміру суворий контроль над дитячими витратами позбавляє сенсу володіння власними коштами.
  • Не пов’язуйте погану поведінку і неуспішність навчання дітей з їх грошима. Діти повинні мати свої чіткі обов’язки по господарству і робити це для родини безкорисливо. Одноразові подарунки за старанність, а не за успішність навчання (бо не кожен може вчитися на відмінно) є прийнятними, тоді як щоденна плата за хороші оцінки – категорично ні. Плата за оцінки крім корисливості і надмірної любові до грошових знаків не призведе до нічого доброго.
  • Погана поведінка дитини теж не є підставою для відмови їй у “кишенькових грошах”. Під час конфліктів не обмежуйте призначену суму і так само не збільшуйте її після перемир’я.

Comments are closed.

Post Navigation