Методи духовного розвитку дошкільнят

Рекомендації для педагогів 

Під духовно вихованою людиною В.О.Сухомлинський розумів високоморальну, гуманістичну спрямовану, фізично досконалу й естетично розвинену особистість, віддану  своєму народу, Батьківщині, не байдужу до горя й біди інших людей, яка співчуває іншому і в разі потреби надає дієву допомогу.

Тож, з педагогічного погляду, духовність – певний тип ставлення людини до природи, суспільства, до самої себе; самовираження людини в системі її мотивів життєдіяльності; потреба в пізнанні світу, себе, сенсу й призначення свого життя , потреби діяти для інших.

Духовність – здатність до самостворення і творення культури. Це – найвищий рівень розвитку особистості, на якому регулятором її життєдіяльності є високі людські цінності, які й спонукаютьїї до творення культури.

Поняття “духовність”, як і будь-яке інше, полі аспектне за своєю характеристикою. Це не одна особистісна якість чи риса характеру, а своєрідний інтелектуально-чуттєвий, емоційний стан особистості на позитивному тлі поведінки й діяльності людини, що характеризує її як цілісну особистість.

Саме духовність людини як ціннісний зміст і спрямованість її життя, її духовний досвід надає значеності та спрямованості всім її психічним процесам – почуттям та емоціям, волі, уяві, мисленню,мовленню. Отже, людина, з педагогічних позицій , є духовною істотою, якщо її цікавлять цінності життя, якщо вона здатна розрізняти добро та зло й обирати добро, створювати світ цінностей та орієнтуватися на них.

Уявлення про дитину як духовну істоту, що усталилося в сучасній освіті, спонукає педагогів змінити стратегію освітньо-виховної роботи з дітьми: перенести акцент з розвитку розумових здібностей і навичок на духовний розвиток, безумовно, не за рахунок розумової сфери, а в єдності з нею.

Духовність – це насамперед творча спрямованість особистості, наснага, енергія людини. Її не можна дати чи прищепити дитині ззовні, її можна лише розвинути, створивши як у сім’ї, так і в дошкільному закладі відповідні умови для саморозвитку, прояву індивідуальності, “поле” любові та довіри до довколишнього світу та інших людей.

Отже, під духовним розвитком особистості дошкільника розуміємо набуття ним інтегрованої особистості якості: самостійності в життєдіяльності, творчої здатності до саморозвитку, “самореалізації”, самоорганізації, самовдосконалення та самоствердження; засвоєння загальнолюдських моральних, духовних, етичних та естетичних цінностей; сприйняття краси, здійснення добра, справедливості, усвідомлення себе і Всесвіту. Маємо пам’ятати: духовність дитини проявляється тільки в її діяльності, поведінці.

Серед методів освітнього впливу на духовну сферу дитини, формування проявів духовного типу поведінки перевагу варто надавати іграм та ігровим вправам: організовувати в дитячому садку і родинах творчі ігри (сюжетно-рольові, драматизації за літературними творами, конструкторсько-будівельні), розробляти і вводити у повсякденне ділове й особистісне спілкування з вихованцями дидактичні ігри і вправи, проблемно-пошукові ситуації не тільки інтелектуального, а й морального, емоційно-ціннісного, художньо- естетичного, творчого спрямування.

Значні потенційні можливості мають спостереження і милування у природному, культурному, соціальному довкіллі; екскурсії; читання художньої літератури; слухання народної, класичної, сучасної музики; розглядання творів мистецтва ( декоративно-вживаного, живопису, графіки, скульптури, архітектури); бесіди і розмови з дітьми на різні теми, зокрема й обговорення реальних ситуацій дитячого буття та взаємин з однолітками, старшими за віком людьми. Продовженням обговорення таких реальних вражень зі старшими дошкільниками можуть бути бесіди про філософські поняття добра і зла, справедливості й кривди, сміливості та боягузтва, чесності та обману, гарного і повторного тощо. Ефективним також є самостійне складання дітьми розповідей-міркувань духовної тематики, що сприятиме виробленню у них у власних ставлень і оцінок, суджень, цінностей.     Усе це стане підґрунтям для формування переконань, світоглядної позиції особистості.

Закріпленню та унаочненню духовних сентенцій сприятиме розглядання картинок, що ілюструють події та явища , причини і наслідки дій та вчинків людини, обговорення моделей поведінки, варіантів роз’яснення морально-етичних ситуацій за допомогою фігурок фланелеграфа, засобами анімації на інтерактивній смарт-дощці.

Виходячи з цього, що діяльнісний підхід один з пріоритетних в організації освітньої роботи з дошкільниками і що тісна інтеграція набутих знань і уявлень з життєвим досвідом дітей – важлива педагогічна умова їхнього особистісного зростання, дорослі мають систематично давати дітям можливість само проявлятися та само реалізовуватися в різних видах вільної, самостійної діяльності.