Практичний психолог

Емоційний зв’язок батьків із дитиною – це основа їх здорових взаємин. Діти, котрі мають із батьками міцний емоційний зв’язок, добровільно дотримуються встановлених правил. Один зі способів зміцнити такий зв’язок із дитиною – навчити її позитивної взаємодії в повсякденному житті. Для цього дотримуйтеся рекомендацій:

  1. Обіймайте дитину щодня. Діти почуваються в безпеці, коли відчувають фізичний контакт із батьками. Тактильний контакт із батьками в ранньому віці впливає на самооцінку, задоволеність життям і соціальну компетентність у майбутньому, а також має позитивний вплив на фізичний та психічний розвиток дитини. Обіймайте дитину вранці, перед сном і якомога частіше упродовж дня. Торкайтеся її плеча й підтримуйте зоровий контакт, щоб показати свою турботу.
  2. Грайтеся з дитиною. На час гри поверніться в дитинство. Так ви краще порозумієтеся зі своєю дитиною. Зберіть разом із нею конструктор, пограйтеся в ігри на уяву, комп’ютерні або спортивні ігри.
  3. Знайдіть, над чим посміятися разом із дитиною. Виховання не завжди має бути серйозним. Веселі моменти, пережиті з дитиною, створюють чудові спогади й допомагають і вам, і вашій дитині долати тривоги.
  4. Виділяйте час, щоб поспілкуватися з дитиною наодинці. У своєму робочому графіку щодня відводьте час для спілкування з дитиною. Давайте їй змогу розповісти про її потреби, виявляйте свою любов, грайтеся з нею і спільно виконуйте ті чи інші справи.
  5. Живіть сьогоднішнім моментом. Як часто ви знаходитеся тут і зараз, не думаючи про майбутнє і не згадуючи минулого? Не перевантажуйте себе безліччю повсякденних справ. Хоча б іноді відволікайтеся від них і насолоджуйтеся теперішнім моментом. Це чудовий спосіб пробудити свої почуття.
  6. Зачісуйте дитину. Такі маленькі жести уваги добре зміцнюють ваш зв’язок із нею. Підліткам це може не подобатися, але діти дошкільного віку зазвичай люблять таке заняття.
  7. Під час спілкування з дитиною не використовуйте електронні пристрої. Переконайтеся, що ваш мобільний телефон вимкнений або у беззвучному режимі, а інші пристрої – поза полем зору. Це дасть дитині зрозуміти, що ви цінуєте час, проведений разом із нею, і допоможе зміцнити емоційний зв’язок між вами.
  1. Розмовляйте з дитиною перед сном і обіймайте її. Дитина повинна лягати спати в спокійному стані, а не з примусу батьків. Дитина в цей момент має почуватися в безпеці. Якщо її щось турбує, у неї повинна бути змога поділитися з вами своїми почуттями. Вислухайте дитину, прийміть її почуття. Заспокойте її і дайте зрозуміти, що з вами вона в безпеці.

Любов і турбота, що їх ви виявляєте у ставленні до своєї дитини, формують міцні взаємини з нею.

Дотримуючись цих рекомендацій, ви закладете основу для здорових взаємин із дитиною й подальшого зміцнення емоційного зв’язку з нею.

Підготувала практичний психолог Юлія Блищик

Усі діти – дослідники. Вони бачать довкола чимало пригод. Ми ж, дорослі, хвилюємося через потенційні небезпеки, на які діти можуть наразитися в побуті, на дорозі й навіть у пісочниці. А в нинішніх умовах маємо ще й ризик будь-де натрапити на вибухонебезпечні предмети. Утім, це не привід до підліткового віку не випускати дитину з дому. Тактика залякування – теж не найліпший шлях. Скористайтеся порадами, щоб навчити дітей безпечної поведінки. І це дасть змогу звести до мінімуму ймовірні загрози.

Почніть із себе

Навчіть дитину відрізняти безпечні ситуації від небезпечних і перегляньте свої заборони. Якщо ваших «Ні!», «Не можна», «Забороняю» буде надто багато, дитина ігноруватиме їх, не розбираючи. Підкріплюйте свої правила діями: так само не переходьте дорогу на червоне світло, не нехтуйте безпекою в побуті чи авто тощо.

 

Підкріплюйте слова ілюстраціями

Знайдіть в інтернеті або книжках картинки із зображенням дітей, що порушують правила безпеки. Розгляньте їх і обговоріть з дитиною, що не так, як зробити правильно. Запропонуйте дитині самостійно сформулювати правило.

Хваліть і заохочуйте дитину

Коли дитина без нагадувань діє правильно з погляду власної безпеки, акцентуйте на цьому її увагу. Скажіть: «Я звернула увагу, що ти поглянув наліво, потім – на право, перш ніж перейти дорогу. Молодець!»

Спонукайте дитину обмірковувати свої дії

Коли вважаєте ситуацію небезпечною, замість того, щоб описувати дитині жахливі наслідки, ліпше поцікавтеся в неї, як слід діяти, щоб уникнути загрози. Тобто замість «Тут слизько – ти впадеш» запитайте: «Як пройти тут, щоб не послизнутися?». Нехай дитина висловить свою думку, а ви за потреби її під корегуйте. Read More →

В умовах сьогодення і дорослі і діти відчувають занепокоєння і небезпека з нашого життя, на жаль, нікуди не зникає. Тому маємо пристосовуватися до теперішніх умов та правильно реагувати на нові виклики життя. А особливо важко дітям, тому ми маємо допомагати їм справлятися із тривожними почуттями.

Можна виокремити декілька основних порад як допомогти дітям впоратися із тривожністю:

  1. Не ігноруйте й не ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.
  2. Пояснюйте, що наша армія захищає нас. У дорослих є план. У вас також є план – обговоріть деталі, що робити в стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете в більш безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним, ніж дім, розкажіть, що зібрали необхідні речі, дайте можливість обрати, що дитина візьме із собою.
  3. Дайте можливість висловити емоції. Скажіть, як самі себе почуваєте (боятися – це нормально, на своєму прикладі покажіть що страх – це ок, ви розумієте дитину, проте не панікуйте й будьте опорою). Потім запитайте в дитини, що вона відчуває, – дайте їй час відкритися, не наполягайте, якщо не хоче говорити.

Будьте поруч, дайте знати: як тільки що – ви тут, нехай звертається до вас – вона не одна.

  1. Залучайте дитину до вибору того, що будете робити. Давайте вибір із кількох варіантів: будемо дивитися мультик чи помалюємо? Пограємо в цю гру чи в цю?
  2. У кожної сім’ї є справи, які ви щодня робили разом – продовжуйте їх робити, це дасть можливість дитині на чомусь концентруватися, трохи поверне відчуття спокою. Якщо ви робили руханку зранку, а ввечері дивилися пізнавальні відео – продовжуйте.
  3. Коли слідуєте з дитиною в сховище, поясніть, що кожен герой казок та мультиків проходить випробовування на сміливість і долає різноманітні перешкоди. Пригадайте казки, які читали дитині, мультики, які ви дивилися разом, і згадайте, які там були випробовування. Це допоможе дитині зрозуміти неунікальність ситуації й запустити механізми адаптації.
  4. Коли лунають вибухи та постріли, а ви в укритті, можна з дитиною уявляти великі крила янголів (фей тощо), що боронять наших воїнів та допомагають їм нас захищати.
  5. Коли в дитини виникають запитання, як ми можемо допомогти, – малюйте з малечею малюнки підтримки та публікуйте їх у соціальних мережах. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.

Найважливіше: будьте спокійні й разом із близькими, вірте в нашу армію!

Підготувала практичний психолог Блищик Ю.Ю

Варто пам’ятати, що ми, дорослі, маємо спершу подбати про свій внутрішній стан, психологічну стійкість і здатність бути гнучкими у складних непередбачуваних обставинах.

Загальновідомо: колективну психічну травму лікувати найскладніше. Тож заради забезпечення відносного душевного спокою й адекватного емоційного стану не тільки свого, а й своїх близьких, насамперед дітей, маємо взяти на себе відповідальність, передусім за себе. Урятуймо спершу себе самих, а потім і весь світ.

10 засобів невідкладної психологічної самодопомоги  в умовах війни

Визначаємося із власною картиною світу

Час відповісти собі на екзистенційні запитання: “Хто я? Де я?”; “У що я вірю? На що спираюся?”; “Що я здатний зробити, а чого не зроблю ніколи?”.

Чітке розуміння власних опор допоможе впоратися з гострими емоційними реакціями, знайти пояснення тому, що відбувається, побачити обрії та перспективи.

Відкриваємо власні джерела енергетичних ресурсів

Перебуваючи у спокійному стані, запишіть чи навіть намалюйте (аби добре запам’ятати) джерела, що надають вам сили, такі як природа, спорт, спілкування, присадибна ділянка, хобі та ін. І в момент, коли вас раптом «накриють» емоції або поглине апатія, ви зможете припасти до одного з цих джерел і наповнитись енергією.

Пам’ятаймо: тривале сидіння в соцмережах дає химерне відчуття бадьорості, проте діє як алкоголь: спершу надмірна енергійність, потім «відкат» і незабаром — залежність. Тож подбайте заздалегідь про безпечні «джерела живої води».

Залишаємося (або стаємо) фізично активними

Важливо рухатися. Крім очевидної фізичної користі отримуємо шанс підвищити рівень своєї життєздатності та емоційної стійкості. Згадайте, як чудово в мирний час ваше роздратування сублімувалося у прибирання квартири. Використовуйте цей ефект.

Надихаємося мистецтвом

Ефективним засобом «перемкнутися», відпочити від тяжких думок, а також усвідомити власні поведінкові прояви та емоційні реакції є перегляд мульт- і кінофільмів, читання книжок, розглядання репродукцій картин, слухання інструментальної музики чи пісень. Сучасні вітчизняні художники миттєво реагують на події в країні, допомагаючи їх пережити. Мистецький світ слугує своєрідним амортизатором, що пом’якшує емоційні коливання і психологічні удари.

Шукаємо опору в авторитетах

Ідеї та ідеали — це те, що тримає нас на поверхні бурхливого океану життя. Кожна людина упродовж свого життя має задовольнити дві базові екзистенційні потреби: знайти відповідь на запитання «Хто я?» і «йти за ідеєю» — за автором певної концепції, групою, що її сповідує.

Це може бути Святе Письмо, або ідеї древніх і сучасних філософів, мудреців, письменників, психологів тощо. Значущих людей може бути кілька, але їхні слова та погляди мають вписуватись у Вашу картину світу.

Робимо добрі справи

Отримали ресурс від значущої для Вас людини — передайте далі, станьте опорою для інших. Добрі справи можуть бути різними: це і благодійна допомога, і волонтерство, і молитва за тих, хто перебуває на передовій, у зоні бойових дій або у скрутних умовах.

Наповнюємось українським контентом

Нині відбувається велика битва за сам факт існування України як держави, як нації. Свій внесок у Перемогу кожен з нас може зробити тим, що говоритиме українською, переглядатиме українські фільми, читатиме вітчизняних письменників, відкриватиме по-новому історію Батьківщини.

Усвідомлюємо власні емоції

Візьмімо за звичку спостерігати за проявами в собі різних емоцій. Добре спрацьовує прийом «Стоп» (відчувши, що рівень люті зашкалює, перемикайтеся, виходьте з «новинного простору») або «Таймінг» (скажіть собі: «Я поплачу до певної години, а потім, встану і піду працювати, гуляти, малювати тощо»). Звучить трохи дивакувато — люди ж не роботи! Але це не просто механістичність чи бездушність. Це про здатність до саморегуляції, про почуття відповідальності, зрілість і вихід із дитячої, позиції. Так, ми даємо собі право гніватися, лютувати, боятися, дратуватися. Але також пам’ятаємо про можливі наслідки цих емоцій, серед яких — трансформація в якість характеру (наприклад, тотальна ненависть може, у разі «застрягання» в ній, зрештою стати і частиною нашої натури).

Вітамінізуємося

З огляду на те, що нині доводиться переживати українцям, пропонуємо такий «вітамінний комплекс»:

В (віра). Історія людства засвідчує: для того, хто вірить, немає нічого неможливого, завдяки вірі здобуваються великі перемоги.

Н (надія). Не втрачаймо надії: Україні бути — квітучій, вільній і самобутній!

Р (радість). Шукаймо краплинки радості в житті: у ніжній квіточці,  дитячій усмішці, у ковтку гарячої кави, у дружніх обіймах.

Ви також можете додати до цього «рецепту» дещо від себе: розписати інструкцію та спосіб застосування «вітамінів».

Живемо тут і зараз

Нікому не відомо, що на нас чекає і скільки це все триватиме. Тому маємо навчитися жити в поточному моменті. Не тужити за минулим, не боятися майбутнього, а спробувати адекватно оцінити і прожити той досвід, який пропонує нам життя.

Нам важко змінити зовнішні обставини, проте в нашій волі змінити себе” А. Шептицький

 

Матеріали взяті з журналу «Дошкільне виховання». – 2022р. – №3-4. Ст. 9-11.