В умовах сьогодення і дорослі і діти відчувають занепокоєння і небезпека з нашого життя, на жаль, нікуди не зникає. Тому маємо пристосовуватися до теперішніх умов та правильно реагувати на нові виклики життя. А особливо важко дітям, тому ми маємо допомагати їм справлятися із тривожними почуттями.

Можна виокремити декілька основних порад як допомогти дітям впоратися із тривожністю:

  1. Не ігноруйте й не ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.
  2. Пояснюйте, що наша армія захищає нас. У дорослих є план. У вас також є план – обговоріть деталі, що робити в стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете в більш безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним, ніж дім, розкажіть, що зібрали необхідні речі, дайте можливість обрати, що дитина візьме із собою.
  3. Дайте можливість висловити емоції. Скажіть, як самі себе почуваєте (боятися – це нормально, на своєму прикладі покажіть що страх – це ок, ви розумієте дитину, проте не панікуйте й будьте опорою). Потім запитайте в дитини, що вона відчуває, – дайте їй час відкритися, не наполягайте, якщо не хоче говорити.

Будьте поруч, дайте знати: як тільки що – ви тут, нехай звертається до вас – вона не одна.

  1. Залучайте дитину до вибору того, що будете робити. Давайте вибір із кількох варіантів: будемо дивитися мультик чи помалюємо? Пограємо в цю гру чи в цю?
  2. У кожної сім’ї є справи, які ви щодня робили разом – продовжуйте їх робити, це дасть можливість дитині на чомусь концентруватися, трохи поверне відчуття спокою. Якщо ви робили руханку зранку, а ввечері дивилися пізнавальні відео – продовжуйте.
  3. Коли слідуєте з дитиною в сховище, поясніть, що кожен герой казок та мультиків проходить випробовування на сміливість і долає різноманітні перешкоди. Пригадайте казки, які читали дитині, мультики, які ви дивилися разом, і згадайте, які там були випробовування. Це допоможе дитині зрозуміти неунікальність ситуації й запустити механізми адаптації.
  4. Коли лунають вибухи та постріли, а ви в укритті, можна з дитиною уявляти великі крила янголів (фей тощо), що боронять наших воїнів та допомагають їм нас захищати.
  5. Коли в дитини виникають запитання, як ми можемо допомогти, – малюйте з малечею малюнки підтримки та публікуйте їх у соціальних мережах. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.

Найважливіше: будьте спокійні й разом із близькими, вірте в нашу армію!

Підготувала практичний психолог Блищик Ю.Ю

Comments are closed.

Post Navigation