Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути лише їм зрозумілий сленг. Але і нас — дорослих — також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди мо­жемо висловити свої думки. Але ще гірше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття і любов зрозумілою їй мовою.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцін­ною дорослою людиною. Любов — це найнадійніший фундамент спо­кійного дитинства. Якщо це зрозуміють дорослі,  дитина виросте доб­рою і щедрою.

Основне батьківське завдання — виховати зрілу та відповідальну лю­дину. Але які риси ви не розвивали б у дитині, головне — виховувати з любов’ю.

Коли дитина впевнена у любові оточення, вона стає більш слухняною, допитливою. З цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам.  Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце.

Батьківська любов повинна бути безумовною. Але іноді ми не розуміємо, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадуйте  собі:

  1. Перед вами діти.
  2. Вони поводяться як діти.
  3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.
  4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов’язки і любимо дітей, не­зважаючи на їхні витівки, вони, подорослішавши, виправляються.
  5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони втрачають впевненість у собі і не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить не можуть контролювати їх, поводитися по-дорослому.
  6. Якщо, перш ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, яки­ми ми хочемо їх бачити, вони стануть невпевненими у собі: скільки

не намагайся — вимоги надто високі, а в результаті — невпевненість, тривожність, занижена самооцінка, озлобленість,

  1. Якщо ми любимо їх, незважаючи ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше — любити! Діти по-різному відчувають любов, але кож­на дитина потребує її.

ОСНОВНІ СПОСОБИ, ЯКИМИ БАТЬКИ ВИРАЖАЮТЬ ЛЮБОВ:

  1. Дотик. Один з найважливіших виявів любові людини. У перші роки життя дитині необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голівці, цілували, садили на коліна. Тактильна ласка однаково важли­ва як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою лю­бов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набага­то більше, ніж словами (я тебе люблю).
  2. Слова-заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дити­ною намагайтеся говорити спокійно і м’яко, навіть тоді, коли ви не задо­волені. Слід менше вимагати від дитини. Пам’ятайте, що постійна крити­ка шкодить їй, бо вона не є доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки.
  3. Час. Це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені», «мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме для того, щоб батьки звернули на неї увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Проводити час разом — значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допо­мога на дачі. Які б заклопотані ви не були, хоча б кілька годин на тиждень приділіть не лише хатнім справам, телевізору, іншим своїм уподобанням, а насамперед своїй дитині.
  4. Подарунок. Це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, почина­ють думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятай­те, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послу­гу — це плата, якщо намагаєтеся підкупити її — хабар. Справжній подару­нок дається не в обмін на щось, а просто так. Подарунки не обов’язково купувати. Подарунком може стати все що завгодно: польові квіти, камін­чики, чудернацької форми гілочки, пір’їнка, горішок. Головне — приду­мати, як його подарувати.
  5. Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Щодня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків — почути їх і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її сповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не тішить. Допомагати дітям — не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми справді багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різну мову нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту мову (дотик, слова-заохочення, час, подарунки, допомога), яка розчулить серце ди­тини.

Comments are closed.

Post Navigation