Термін «інтерактивна педагогіка» відносно новий: його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. Лінгвістичне тлумачення слова, представлене в іншомовних словниках, свідчить, що поняття «інтерактивність», «інтерактив» походить від поєднання двох слів: лат. inter – «між», actiw – «активний», або інтерактив (пер. з англійської inter – «взаємний», act – «діяти»). У дослівному розумінні, інтерактивним може бути названий метод, при застосуванні якого той, хто навчається, є учасником, що виконує певну дію, тобто не є лише слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається.

Інтерактивний метод навчання повинен узгоджуватися із змістом навчального матеріалу, рівнем навчальних досягнень дошкільників, наявністю відповідних засобів навчання, а також із ступенем методичної підготовки самого педагога, його вміннями використовувати той чи інший метод. Серед таких форм та методів є: «мозковий штурм», відтворення «логічного ланцюжка», метод проектів, метод творчих завдань, метод проблем, групові та ігрові форми роботи.

Метод проектів є однією із найперспективніших складових сучасного навчального процесу і спрямований передусім на розвиток основних освітніх компетентностей дошкільників, їхньої здатності до саморозвитку та самоосвіти.

Педагог виконує роль консультанта (допомагає в пошуку інформації), організатора (заохочує, підтримує, координує процес роботи). Вихованці проводять дослідження, формулюють і висловлюють свої думки, аналізують отриманий результат дослідження.

Рольово-ігрові проекти вимагають від виконавців не просто розігрування ролей, а й дослідження їхнього характеру, поведінки (діти можуть спостерігати за поведінкою кота та наслідувати її, тощо). Структура даних проектів залишається відкритою, тобто може змінюватися до кінця роботи. А результатом виконання даних проектів  є розігрування вистави або інсценізації пісень.

Метод творчих завдань – система самостійних (частково самостійних), пізнавально-пошукових завдань, спрямованих у дошкільників на тренування і розвиток їх творчих здібностей у практичних діях (у художній діяльності).

Для розвитку ритмічного відчуття доцільно використовувати творчі завдання. Наприклад: Створити ритмічний супровід до казки про Червону шапочку (який характер її кроків, коли вона йде спокійно, поспішає, біжить?). На шумових інструментах або за допомогою олівців відтворити ритм кроків.

Для розвитку ладового, звуковисотного й інтонаційного слуху використовуємо наступні творчі завдання: пропонується створити мелодію свого імені або придумати інтонації, звуки, які можна було би почути у лісі, також інтонації героїв відомих казок.

Ознайомимось з прикладами творчих завдань художньо-естетичного спрямування:

1. Прослухавши музичний твір М. Леонтовича «Щедрик», розповісти і намалювати, що діється у даній композиції.
2. Прослухавши композицію «Весна» з циклу «Пори року» А. Вівальді, прочитати вірші про цю пору року, зобразити весну-чарівницю у малюнках, а також порівняти власні малюнки з репродукцією картини С. Боттічеллі «Весна». Аналогічні завдання можна присвятити також й іншим порам року, використовуючи такі музичні твори: «Баркарола» М.Лисенка, «Зима» з циклу «Пори року» А.Вівальді; репродукції картин: «Велика річка» І.Левітана, «Весняний пейзаж» Ю.Кабиша, «Зима» В.Грабаря; вірші Л.Українки, М.Підгірянки, О.Олеся, А.Фета, та ін.

Особливість педагогіки мистецтва полягає в тому, що творчості навчити не можна; проте можливо і необхідно створювати педагогічні умови для пробудження й активізації у дошкільників творчих імпульсів, сприяти розвитку їх творчих здібностей та їх творчому самовираженню.

Отже, доцільно надавати дітям можливість вільного вибору творчих дій у практичній діяльності: дехто любить співати чи грати на музичних інструментах, а хтось – малювати або ліпити. Адже саме в процесі вільного вибору дитина зростає як особистість – в неї з’являється почуття дорослості, самостійності, зацікавленості в роботі, що дуже важливо для закріплення бажання займатися творчістю, для пізнання радості творення.

Підготувала : музкерівник Ліскевич М.М.

Немає двох абсолютно одинакових дітей, а виховання – це свого роду гра.  Якщо у вас гіперактивна дитина (СДУГ), то життя може бути дещо непростим та ускладненим. Як батькам, все, що вам потрібно – це терпіння!

Встановіть правила 

Організовуйте правильний розпорядок дня, намагайтесь не відступати від нього, всі справи повинні бути послідовними. Вони  дадуть вашій дитині розуміння, що від неї вимагається і коли. Встановіть час, коли прокидатися, йти спати (не менше 8-10 годин на добу), чистити зуби, їсти, бавитись, виконувати домашні завдання та гуляти. Це зменшує хаос в голові дитини, яка не знає, що робити. Коли весь час буде структурованим, вона буде відчувати менше занепокоєння і її успіхи будуть зростати.

 Правильно вибирайте свої битви

Гіперактивна дитина – це не погана дитина!Крик на таку дитину лише завдасть шкоди. Малеча буде намагатись зрозуміти причину вашого крику і ще більше почне переживати. Замість цього допоможіть своєю підтримкою.

Розбивайте складні інструкції 

Розкладіть просте завдання на менші, які дитина легко зможе зрозуміти. Навчіть її дивитись вам в очі, коли намагаєтесь пояснити їй певні речі. Якщо потрібно, то спокійно повторіть все декілька раз. Будьте терплячими і не квапте дитину. Обов’язково винагородіть свою дитину, коли вона почне робити успіхи.    

Допоможіть дитині створити простий список справ 

Це можуть бути прості речі – розкласти тарілки на стіл, поскладати іграшки, розвішати речі і т.д. Коли дитина не знає чим зайнятись, попросіть подивитись в список. Це допоможе їй почуватись важливою і відповідальною. Не вдалось щось виконати- не сваріть дитину.

Допоможіть дитині вивільнити її енергію                                                              

Гуляйте з нею частіше. Дозвольте займатись будь-яким видом спорту, хобі. В погану погоду дайте можливість побігати в кімнаті, не критикуючи дії дитини. Дозвольте випускати енергію фізичними вправами, які допоможуть почуватись краще.

Уникайте перевтомлення

Намагайтесь не допускати піку гіперактивності. Зафіксуйте час для гри і попросіть повернутись як тільки він закінчиться. Місця, де люди повинні дотримуватись певних правил (офіційні зустрічі, церкви, музеї, супермаркети і т.д) можуть бути важкими для гіперактивної дитини. Ваші очікування щодо її поведінки можуть не справдитись.     Робіть все повільно та поступово вводьте вашу дитину в нову обстановку.

Виключте з раціону 

З раціону гіперактивної дитини потрібно виключити продукти, що містять барвники, консерванти, газовані напої, шоколад, гостру і солону їжу.

 ( З мережі Інтернет )

Підготувала Савич Н.П. (Вихователь)