Консультація для педагогів “Як сформувати психологічну стійкість педагогів у складних обставинах?”

by

Варто пам’ятати, що ми, дорослі, маємо спершу подбати про свій внутрішній стан, психологічну стійкість і здатність бути гнучкими у складних непередбачуваних обставинах.

Загальновідомо: колективну психічну травму лікувати найскладніше. Тож заради забезпечення відносного душевного спокою й адекватного емоційного стану не тільки свого, а й своїх близьких, насамперед дітей, маємо взяти на себе відповідальність, передусім за себе. Урятуймо спершу себе самих, а потім і весь світ.

10 засобів невідкладної психологічної самодопомоги  в умовах війни

Визначаємося із власною картиною світу

Час відповісти собі на екзистенційні запитання: “Хто я? Де я?”; “У що я вірю? На що спираюся?”; “Що я здатний зробити, а чого не зроблю ніколи?”.

Чітке розуміння власних опор допоможе впоратися з гострими емоційними реакціями, знайти пояснення тому, що відбувається, побачити обрії та перспективи.

Відкриваємо власні джерела енергетичних ресурсів

Перебуваючи у спокійному стані, запишіть чи навіть намалюйте (аби добре запам’ятати) джерела, що надають вам сили, такі як природа, спорт, спілкування, присадибна ділянка, хобі та ін. І в момент, коли вас раптом «накриють» емоції або поглине апатія, ви зможете припасти до одного з цих джерел і наповнитись енергією.

Пам’ятаймо: тривале сидіння в соцмережах дає химерне відчуття бадьорості, проте діє як алкоголь: спершу надмірна енергійність, потім «відкат» і незабаром — залежність. Тож подбайте заздалегідь про безпечні «джерела живої води».

Залишаємося (або стаємо) фізично активними

Важливо рухатися. Крім очевидної фізичної користі отримуємо шанс підвищити рівень своєї життєздатності та емоційної стійкості. Згадайте, як чудово в мирний час ваше роздратування сублімувалося у прибирання квартири. Використовуйте цей ефект.

Надихаємося мистецтвом

Ефективним засобом «перемкнутися», відпочити від тяжких думок, а також усвідомити власні поведінкові прояви та емоційні реакції є перегляд мульт- і кінофільмів, читання книжок, розглядання репродукцій картин, слухання інструментальної музики чи пісень. Сучасні вітчизняні художники миттєво реагують на події в країні, допомагаючи їх пережити. Мистецький світ слугує своєрідним амортизатором, що пом’якшує емоційні коливання і психологічні удари.

Шукаємо опору в авторитетах

Ідеї та ідеали — це те, що тримає нас на поверхні бурхливого океану життя. Кожна людина упродовж свого життя має задовольнити дві базові екзистенційні потреби: знайти відповідь на запитання «Хто я?» і «йти за ідеєю» — за автором певної концепції, групою, що її сповідує.

Це може бути Святе Письмо, або ідеї древніх і сучасних філософів, мудреців, письменників, психологів тощо. Значущих людей може бути кілька, але їхні слова та погляди мають вписуватись у Вашу картину світу.

Робимо добрі справи

Отримали ресурс від значущої для Вас людини — передайте далі, станьте опорою для інших. Добрі справи можуть бути різними: це і благодійна допомога, і волонтерство, і молитва за тих, хто перебуває на передовій, у зоні бойових дій або у скрутних умовах.

Наповнюємось українським контентом

Нині відбувається велика битва за сам факт існування України як держави, як нації. Свій внесок у Перемогу кожен з нас може зробити тим, що говоритиме українською, переглядатиме українські фільми, читатиме вітчизняних письменників, відкриватиме по-новому історію Батьківщини.

Усвідомлюємо власні емоції

Візьмімо за звичку спостерігати за проявами в собі різних емоцій. Добре спрацьовує прийом «Стоп» (відчувши, що рівень люті зашкалює, перемикайтеся, виходьте з «новинного простору») або «Таймінг» (скажіть собі: «Я поплачу до певної години, а потім, встану і піду працювати, гуляти, малювати тощо»). Звучить трохи дивакувато — люди ж не роботи! Але це не просто механістичність чи бездушність. Це про здатність до саморегуляції, про почуття відповідальності, зрілість і вихід із дитячої, позиції. Так, ми даємо собі право гніватися, лютувати, боятися, дратуватися. Але також пам’ятаємо про можливі наслідки цих емоцій, серед яких — трансформація в якість характеру (наприклад, тотальна ненависть може, у разі «застрягання» в ній, зрештою стати і частиною нашої натури).

Вітамінізуємося

З огляду на те, що нині доводиться переживати українцям, пропонуємо такий «вітамінний комплекс»:

В (віра). Історія людства засвідчує: для того, хто вірить, немає нічого неможливого, завдяки вірі здобуваються великі перемоги.

Н (надія). Не втрачаймо надії: Україні бути — квітучій, вільній і самобутній!

Р (радість). Шукаймо краплинки радості в житті: у ніжній квіточці,  дитячій усмішці, у ковтку гарячої кави, у дружніх обіймах.

Ви також можете додати до цього «рецепту» дещо від себе: розписати інструкцію та спосіб застосування «вітамінів».

Живемо тут і зараз

Нікому не відомо, що на нас чекає і скільки це все триватиме. Тому маємо навчитися жити в поточному моменті. Не тужити за минулим, не боятися майбутнього, а спробувати адекватно оцінити і прожити той досвід, який пропонує нам життя.

“Нам важко змінити зовнішні обставини, проте в нашій волі змінити себе” А. Шептицький

 

Матеріали взяті з журналу «Дошкільне виховання». – 2022р. – №3-4. Ст. 9-11.

Консультації для педагогів

by

«Оновлений Базовий компонент дошкільної освіти: що взяти до уваги»

            МЕТА: Базовий компонент дошкільної освіти (БКДО — це державний стандарт освіти, що містить норми й положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості, освіченості та вихованості дитини дошкільного віку. У ньому окреслено умови, за яких стає досяжним належний рівень освіти дитини старшого дошкільного віку.

Мета оновленого документа:

  • зберегтисамоцінністьдошкільного дитинства;
  • визначитиособливості та вимоги до рівнярозвиненості, освіченості та вихованості дитини дошкільного віку;
  • забезпечитинаступністьміж дошкільною та початковою освітою.

            РЕЗУЛЬТАТ: БКДО представляє взаємозв’язок між цінностями дошкільної освіти, її напрямами та процессом формування досвіду дитини в різних видах діяльності. Це забезпечує освітній результат — компетентність дитини старшого дошкільного віку.

Компетентність є і результатом освіти, і особистісним надбанням дитини. Вона відображає систему взаємопов’язаних компонентів фізичного, психічного, соціального, духовного розвитку особистості дитини, а саме:

  • емоційно-цінніснеставлення;
  • сформованістьзнань;
  • здатність до активного, творчоговпровадженнянабутого досвіду та відповідні навички.

БКДО характеризує  компетентності пізнання та взаємодії дитини з природним, соціальним, предметним світом.

   СКЛАДНИКИ:  Педагог розвиває компетентності дитини у просторі освітніх напрямів завдяки організації основних видів діяльності.

Освітні напрями Ключові компетентності
Інваріантнийскладник
Особистість дитини •особистісна

• рухова

• здоров’язбережувальна
Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі • предметно-практична

• технологічна

• сенсорно-пізнавальна

• логіко-математична

• дослідницька
Дитина в природному довкіллі • природничо-екологічна з навичками, щоорієнтовані на сталийрозвиток
Градитини • ігрова
Дитина в соціумі • соціально-громадянська
Мовлення дитини • комунікативна

• мовленнєва

• художньо-мовленнєва
Дитина у світі мистецтва • мистецько-творча — художньо-продуктивна, музична, театралізована
Варіативнийскладник
Особливість дитини. Спортивні ігри • спортивно-ігрові – шахи, футбол, баскетбол
Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі. Комп’ютерна грамотність • цифрова — основи цифрової грамотності
Дитина в соціумі. Фінансова грамотність •соціально- фінансова— основи  фінансової грамотності
Мовлення дитини. Грамота • мовленнєва — оволодіння основами грамоти
Мовлення дитини. Іноземна мова • мовленнєва — оволодіння іноземною мовою
Дитина у світімистецтва. Хореографія •мистецько-творча — хореографія

УМОВИ:  Щоб реалізувати завдання БКДО, організовуючи освітній процес у закладі дошкільної освіти, слід взяти до уваги:

  • участь родини в розвиткудитини;
  • взаємодіюзакладівдошкільної освіти з родинами дітей як учасниками освітнього процесу;
  • педагога як фахівця, якийстимулюєпроцес розвитку дитини;
  • зміст та організаціюосвітньогопроцесу;
  • універсальний дизайн узакладідошкільної освіти;
  • наступністьміждошкільною та початковою освітою;
  • роль суспільства/громади в забезпеченнідоступної та якісноїдошкільної освіти.

Ключові показники якості дошкільної освіти

■ Доступність освітніх послуг

Доступність: наявність закладів дошкільної освіти й місць у них; відсутність ; тривалого очікування в електронній черзі; відкритість і взаємоповага підчас взаємодіїі з сім’ями вихованців.

Участь, соціальна згуртованість і культурнее розмаїття: активна діяльність педагогічного колективу й адміністрації, яка враховує соціальний, культурний та релігійний статус сімей, мову, спілкування, особливі освітні потреби дітей тощо.

■ Кваліфіковані та вмотивовані педагогічні кадри

Безперервний професійний розвиток: навчання педагогів за допомогою ко-мандного аналізу, наставництва, педагогічних тренінгів тощо; наявність додаткових освітніх програм для педагогів, які дають змогу здійснювати індивідуальний  підхід в освіті, ліпше реагувати на особливі потреби дітей та їхніх сімей.

Сприятливі умови праці: кількість педагогів, що працюють з группою дітей; наповнюваність груп; професійне керівництво; планування освітнього процесу; робота в команді; співпраця з батьками.

■ Організація освітнього процесу

Цілісний розвиток дитини: зміст освітньої програми дає дітям змогу розкрити свій потенціал; організація ефективної взаємодії між дітьми й дорослими; врахування особистих інтересів кожної дитини; змога дитини робити самостійний вибір; безпечне ігрове середовище; провідна роль гри в організації освітнього процесу.

Співпраця: організація взаємодії педагогів із дітьми, колегами й батьками вихованців; врахування в освітньому процесі особистих інтересів дитини, її досвіду ,сімейних і культурних особливостей.

■ Моніторинг та оцінка.

Актуальна інформація: ухвалення управлінських рішень на підставі актуальної інформації; моніторинг якості освіти — не спеціальн адіяльність, а безперервний процес за участі всіх учасників освітнього процесу.

Максимальне врахування інтересів дитини: рівень розвитку дітей перевіряють за допомогою спостереження, фіксують у портфоліо; не порівнюють дітей одне з одним; документують лише зміни в особистісному розвитку дітей.

■ Управління та фінансування

Партнерство й інтеграція послуг: усі учасники освітнього процессу розуміють свої права й обов’язки; співпраця як на місцевому, так і на національному рівнях між різними організаціями та службами, що працюють із сім’ями й дітьми.

Забезпечення права на дошкільну освіту: посилення розуміння важливості дошкільної освіти; відкритість і загальнадоступність дошкільної освіти для всіх дітей.

(за матеріалами журналу «Вихователь-методист» №2,2021р)

 

“Здоров’язбережувальні технології в дитячому садку”

Більшу частину дня дитина проводить у дитячому садку. Тож наявність там здоров’язбережувального середовища — життєва необхідність. Для цього важливо впроваджувати в освітній процес здоров’язбережувальні технології. Вони допомагають збагачувати знання дошкільників про здоров’я та використовувати їх у повсякденному житті. Як результат — діти навчаються вести здоровий спосіб життя, використовуючи різні здоров’язбережувальні технології.

Вправи на масажних доріжках і килимках

Масажні доріжки та килимки допомагають не лише розвивати рухи, а й закріплювати елементарні геометричні знання та розвивають логічне мислення. На заняттях з фізкультури можна  використовувати доріжки з різними елементами «Геометрична», «Ґудзикова», «Лісова галявина». Завдяки рифленій поверхні доріжок діти зміцнюють гомілкові суглоби та масажують стопи, а отже — запобігають плоскостопості. Вправи на різноманітних масажних доріжках і килимках діти виконують босоніж у будь-яку пору року, що допомагає ще й загартовувати їх. Вони допомагають формувати в дітей відчуття власного тіла й удосконалювати точність довільних рухів. Адже такі вправи потребують підвищеної уважності та точної координації рухів.

Гімнастика з елементами силових вправ

Суть гімнастики з елементами силових вправ у тому, що діти виконують добре відомі фізичні вправи, однак із додатковим навантаженням на певні групи м’язів. Для цього вихованцям можна запропонувати гантелі або їх замінники різної ваги. Під час занять  діти можуть виконувати вправи під музичний супровід у повільному та швидкому темпах. Так діти не лише отримують силове навантаження, а й розвивають витривалість і вміння дотримуватися ритму.

Після силових вправ, щоб зняти навантаження, можна запропонувати дітям пофантазувати та виконати творчі завдання: за допомогою скакалки  викласти метеликів, сонечко, змію, кульбабку, місяць; із паличок – різні геометричні фігури, цифри, букви, будиночки тощо. Такі вправи дають змогу емоційно й фізично розслабити дітей.

Вправи на фітболах

Заняття на фітболах розвивають у дітей гнучкість, почуття рівноваги, координацію рухів, допомагають виправити порушення постави тощо. Вправи з великим м’ячем завжди поліпшують настрій дітей і сприяють загальному оздоровленню дитячого організму. Діти із задоволенням виконують вправи в різному темпі під музичний супровід. Вправи на фітболах позитивно впливають на роботу всіх внутрішніх органів і дають змогу:

– зміцнювати основні групи м’язів;

– формувати правильну поставу та попереджати її порушення;

– розвивати вестибулярний апарат;

– зміцнювати серцево-судинну систему й органи дихання;

– активізувати обмін речовин;

– підвищувати імунітет.

Дихальна гімнастика

На заняттях із фізичної культури та під час режимних моментів упродовж дня проводяться з дітьми дихальні вправи. В ігровій формі ознайомлюються їх із механізмом дихання, його основними показниками, змінами під час фізичних навантажень.

Вправи дихальної гімнастики діти виконують у повільному темпі, спокійно, без напруження, з паузами для відпочинку. При цьому стежимо, щоб видих був повним,тобто не переривався для невеликого вдиху.

Для того щоб вдих був поглибленим, пропонуємо дітям просте завдання — понюхати, який аромат приніс вітерець. Для цього під час вдиху вони мають підвести голову, випрямити шию. Якщо голова буде опущена та шия зігнута, то верхні ребра, а отже, й уся грудна клітка не підніматимуться.

Ефективність занять дихальною гімнастикою підвищуємо за допомогою дихальних «тренажерів»:

  • соломинка, занурена у склянку з водою; сопілка, дримба;
  • пристрої для пускання мильних бульбашок;
  • повітряні кульки, іграшки, гумові м’ячі для надування тощо.

Дихальна гімнастика проводиться не лише під час фізкультурних занять, а й протягом дня. Під час ранкової гімнастики, окрім комплексу загальнорозвивальних вправ, додається одна-дві дихальні вправи. Також комплекс дихальної гімнастики поєднується з гімнастикою пробудження.

Отже, завдяки нетрадиційним технологіям не лише зміцнюється організм дітей, а й оздоровлюється їхню психіку. Діти після занять стають більш врівноваженими, спокійними й зосередженими, у них з’являється впевненість у власних силах. Це спонукає шукати нові засоби й технології для фізкультурно-оздоровлювальної роботи.

Вихователь – методист Бурковська О.А.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ: “ЯК СЛІД СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ”

by

          Не карайте дитину й не гнівайтеся на неї за те, що вона плаче в момент розлуки з вами на порозі дошкільного закладу або ще вдома при згадці про необхідність йти до дитячого садка. Пам’ятайте, що дитина має право на таку реакцію. Водночас суворе нагадування дитині про те, що вона «обіцяла не плакати», теж зовсім не ефективне. Позаяк дитина цього віку ще не вміє тримати слово. Тож ліпше ще раз нагадайте їй, що ви невдовзі обов’язково прийдете й заберете її додому.

  • Не лякайте дитину дошкільним закладом, використовуючи фрази на кшталт: «Ось будеш погано поводитися, знову до дитячого садка підеш!». Місце, яким лякають, ніколи не стане для дитини ні улюбленим, ні безпечним.

  • Не відгукуйтеся негативно про вихователів і дошкільний заклад загалом у присутності дитини. Це може навести на думку, що дитячий садок – це нехороше місце, у якому працюють погані люди. У такому разі тривожність дитини не зникне взагалі.

  • Не обманюйте дитину, кажучи, що ви прийдете дуже скоро, якщо насправді їй доведеться перебувати в дошкільному закладі півдня чи навіть повний день. Нехай ліпше дитина знає, що мама прийде нескоро, аніж марно чекатиме її цілий день. Адже в такому випадку вона може втратити довіру до найближчої людини.

 

 

 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ “АДАПТАЦІЯ ДО УМОВ ЗДО”

by

  1. Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку.

    2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім’ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негатив не ставлення до відвідування дитячого садка.

    3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім’ї.

    4. Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки).

    5. Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.

    6. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

    7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.

    8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

    9. Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку — збирати, розбирати.

    10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

    11. Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ТА ПЕДАГОГІВ «Як підтримати дітей під час війни»

by

  1. Зберігайте нормальний уклад життя (наскільки це можливо). 

Якщо є така можливість, то дітям бажано продовжити займатися своїми звичними справами й обов’язками.

  1. Дайте місце певній регресії. 

У кризових ситуаціях від дітей часто очікують, що вони поводитимуться дуже по дорослому. Хоча ситуація цього й вимагає, та все ж треба дозволити дітям залишатися дітьми або навіть поводити себе як маленькі. У дітей може відбутись регресія до більш раннього ступеня розвитку. Це нормально. Це психологічна форма самозахисту, яка переносить назад в час, коли життя було стабільним, а маленький світ дитини – безпечним і надійним.

Така регресія може виявлятися у різних формах поведінки:

– деякі діти можуть потребувати надзвичайно багато фізичного контакту, щоб почуватися в безпеці (обіймайте стільки, скільки вони того потребують);

– дехто з дітей може знову почати мочитися у постіль;

– навіть старші діти можуть плакати (дозвольте дітям висловлювати свої почуття).

  1. Організуйте «острівки безпеки».

Це така обстановка, у якій діти можуть почуватися у безпеці принаймні один раз на день попри загальну нестабільність навколо.

  1. Ігри.

Пограйтеся з дітьми. Найкращі ігри в такі складні часи – це ігри, в які діти можуть гратися всі разом без суперництва. Наприклад:

  • Плескання в долоні: Усі учасники стають у коло і плескають в долоні по колу. Спочатку естафета переходить повільно, тоді пришвидшується від однієї дитини до іншої. Діти можуть самі вирішити, чи плеснути в долоні один раз (тоді естафета перейде далі), чи плеснути двічі (тоді естафета змінює напрямок руху).
  • Рух по колу. Спочатку одна дитина в колі вибирає і задає певний рух. Наступна дитина повторює рух, і так він проходить по всьому колу, неначе хвиля. Тоді вже інша дитина задає свій рух, який передається по колу, і так доти, доки всі діти не «запустять» свій рух.
  • Слово по колу. Перша дитина каже слово, яке може бути початком речення. Наступна повторює це слово і додає наступне, і так далі. Слова мають бути граматично узгоджені, щоб вийшло речення. Побачите, яке речення вийде у групи.
  • Лінія по колу. Схожу вправу можна зробити й на грифельній дошці. Перша дитина малює лінію, а тоді хтось наступний продовжує її своєю. Всі діти можуть намалювати по одній або по дві лінії. В кінці вийде малюнок, створений групою.

Багато таких ігор можна вигадати самотужки. Вони не потребують якихось особливих допоміжних матеріалів і можуть тривати як декілька хвилин, так і набагато довше, якщо потрібно. Усі ці ігри можна використовувати з дітьми в укритті.

  1. Розповідання історій.

Усі діти люблять слухати різні історії. Сила уяви дозволяє їм мандрувати до світів, де ці історії відбуваються. Це також своєрідні «острівки» в морі щоденного стресу, адже діти можуть просто посидіти деякий час і послухати оповідку про зрозумілий, впорядкований світ, де зрештою все закінчується щасливо. Перед сном варто розповідати життєрадісні історії, щоб діти могли заспокоїтись і розвіятись.

  1. Знайдіть, створіть або придумайте «об’єкти переносу».

Дітям можуть стати в пригоді речі, які уособлюють тих, кого вони люблять, щоб впоратися з власними страхами і станом відокремленості від батьків. Тому дітям бажано мати такі «об’єкти переносу», наприклад, невеличку іграшку, яку їм подарував тато, або фотографію мами. Слід дозволити дітям мати ці об’єкти при собі повсякчас, куди б вони не йшли.

Для дітей молодшого віку лялька, ведмедик або навіть якийсь особливий клаптик тканини можуть бути невід’ємною запорукою відчуття безпеки. Дітям, в яких немає таких допоміжних «об’єктів переносу», можна запропонувати придумати або створити для себе такий об’єкт.

  1. Запропонуйте форми самовираження. 

– Говоріння й слухання. У дітей має бути дорослий, до якого вони можуть звернутися, щоб поговорити про свої страхи або проблеми. Заохочуйте дітей розповідати, як вони себе почувають, висловлювати свої переживання й почуття. Дозвольте дітям задавати запитання і відповідайте на них максимально чесно та прямо.

– Рольові ігри. Деякі діти можуть не захотіти говорити про те, що з ними сталося. Однак у своїх іграх вони часто «програють» свій травматичний досвід. Рольові ігри для дітей є найдоступнішим і ефективним способом психотерапії.

– Малювання олівцями й фарбами. Багато дітей можуть висловити свій стан, як тільки у них в руках опиняться фломастери і аркуш паперу. Іноді малювання стає для дитини єдиною можливою формою самовираження.

  1. Піклуйтесь про себе! 

Підтримка, яку Ви надаєте дітям поруч з Вами у такі важкі часи, має величезне значення для них! Але дуже важливо, при цьому, пам’ятати про власні потреби. Подбайте про те, щоб у Вас був час відпочити, й набратися сил. Знайдіть когось, з ким зможете поговорити про свої переживання. Пам’ятайте, «кисневу маску» спочатку одягаємо на себе, потім – на дитину.

Рекомендації укладено на основі матеріалів онлайн-конференції на тему «Кризове втручання» (референт: Барбара Прайтлер – кандидат психологічних наук, психотерапевт при віденському центрі допомоги жертвам катувань та війни, супервізор)