Фахівці радять

Співайте діткам перед сном

by

Співайте діткам перед сном

Муз«Котику сіренький…» Скільки теплих і ласкавих слів знаходить матуся, заспокоюючи свою дитинку. Скільки любові і ніжності у колискових піснях!! Малюк, ще не вміючи розмовляти, не розуміючи жодного слова, почувши колискову одразу заспокоюється, затихає, засипає! Саме колискові пісні вважаються першими в житті вашого малюка, вони сприймаються з магічною силою, тому що співає їх найрідніша в світі людина – матуся!

Ритм колискових зазвичай відповідає серцебиттю, ритму дихання матері і малюка, відіграє важливу роль у духовному розвитку дитини. Саме завдяки колисковим, дитина отримує перші уявлення про навколишній світ: тварин, пташок, оточуючі предмети.

                         Котику сіренький, ,                     Дитя буде спати,

                         Котику біленький,                     Котик воркотати,

                         Котку волохатий,                     Ой на кота воркота,

                         Не ходи по хаті,                         На дитину дрімота!

Коли дитина підростає, їй співають колискові казкового змісту, в текстах яких вирішуються психологічні питання. В багатьох колискових піснях перед дитиною розвертається перспектива про його майбутню самостійність. Таким чином, колискові дають дитині уявлення про навколишній світ, знайомить з головними принципами побудови світу.

Але найголовніше в колискових – це материнська ніжність, любов, що надає впевненості кожній дитині. Пісні показують, що життя прекрасне, але в теперішній нелегкий час, почуття захищеності для дитини дуже важливе, адже наш світ складний і непередбачуваний!

Дуже важливе і саме спілкування матері і дитини! Чудово, якщо у вашій сім’ї зберігаються традиції, як спів колискових, читання казок перед сном, задушевні розмови про головне! А сон, як відомо, дається людині не тільки для відпочинку, а й для глибинної обробки тої інформації, яку отримала ваша дитина на протязі дня. Довірливі відносини, які виникають в моменти такого спілкування, відіграють важливу роль для дитини не тільки ясельного віку, а й надалі, коли дитина дорослішає! І навіть тоді, коли ваша дитина подорослішає, вона буде знати, що у нього є та людина, яка його завжди вислухає, зрозуміє, підтримає, з якою так приємно спілкуватися просто покласти голівку на плече. Співайте діткам! Не соромтесь! Адже саме ви – найкращий співак і приклад для своєї дитини!

Письменюк Л.Г.

Рекомендації для батьків, члени сімей яких знаходяться на кризових територіях, та у стані соціальної та політичної напруги

by

Рекомендації для батьків, члени сімей яких знаходяться на кризових територіях, та у стані соціальної та політичної напруги

Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу у дітей.

Спостерігаючи за своєю дитиною, батьки можуть знайти шляхи, як допомогти їй впоратися зі своїми почуттями. Дорослі, які можуть говорити з дітьми про події і сприймати їхні почуття, допомагають дітям пережити травматичний стрес з меншими втратами.
Загальні рекомендації для батьків, які живуть у стані соціальної та політичної напруги
Потурбуємось про тіло:

  • побільше сну, відпочинку, позитивних вражень;
  • дайте дитині можливість займатися спортом, танцями, гратися в рухливі ігри. Це допоможе їй зняти напругу;
  • харчування – може бути частим і маленькими порціями, не примушуйте дитину їсти, якщо вона не хоче. Харчування може бути легким і корисним (фрукти, овочі, соки);
  • дитині і вам необхідно побільше пити (вода, солодкий чай, компот, сік, морс);
  • не відмовляйте дитині у солодощах. Неміцний чай із цукром, цукерка, чашка какао викликають позитивні емоції, почуття безпеки та стимулюють роботу мозку;
  • не бійтесь зайвий раз обійняти, погладити дитину, потримати її за руку, зробити масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги;
  • теплий душ або ванна також допоможуть зняти зайву напругу.

 Потурбуємось про емоційну стабільність:

  • не варто дозволяти дитині на самоті дивитися телевізійні новини. Взагалі, чим менше теленовин із місць страшних подій побачить дитина, тим краще. У будь-якому разі, вона потребує пояснення вашого ставлення до подій;
  • створіть атмосферу безпеки (обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте з нею, приймайте участь в її іграх);
  • подивіться разом з дитиною «хороші» фотографії – це дозволить звернутися до приємних образів з минулого, послабить неприємні спогади;
  • читайте книжки – оповідання і казки, де описуються сюжети подолання страху героями;
  • якщо дитина відчуває тривогу або страх, ви можете забезпечити для неї свою спокійну присутність, ненав’язливий фізичний контакт (обійняти, взяти за руку), тепло (вкрити, дати теплий чай). Важливо говорити, що ви – поруч, що все добре, вона у безпеці;
  • якщо дитина «не слухається», виявляє надмірну активність, з незрозумілих причин кричить або сміється, – постарайтеся не відповідати агресивно. Можливо, рухова активність допомагає дитині впоратися зі стресом. «Супроводжуйте» її в русі (будьте поруч), намагаючись поступово знижувати темп. Можна спробувати ввести рамки – запропонувати рухливу гру «за правилами». Або переключити на активність, де є правила (бігати наввипередки, «битися» подушками, м’яти і рвати папір і ін.);
  • дитині можуть снитися кошмарні сновидіння. Підтримайте її, вислухайте і заспокойте, переконайте, що в цьому немає нічого страшного;
  • дайте дитині зрозуміти: ви всерйоз ставитеся до її переживань і ви знали інших дітей, які теж через це пройшли («Я знаю одного сміливого хлопчика, з яким теж таке трапилося»);
  • поговоріть з дитиною про почуття, які вона відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчували тривогу, страх, гнів, безпорадність. І що ці почуття – нормальні. Розмову про почуття можна супроводжувати малюванням на вільну тему або ліпленням. А потім обговорити – що намальовано, що це означає, яким буде розвиток сюжету, як далі житиме персонаж, як йому допомогти і т.п.;
  • зведіть розмову про подію з опису деталей на почуття.

 Подбаємо про осмислення подій:

  • Будь-яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення того, що відбувається. Для неї важливо знати, чому батьки тривожаться, сердяться, горюють. Що відбувається в сім’ї, в місті. Постарайтеся пояснити це коротко (4–5 фраз) і спокійно.
  • Розмовляйте з дитиною про події, що відбулися, стільки, скільки їй потрібно. Не варто говорити: «Тобі це не зрозуміти», «Зрозумієш, коли виростеш», «Я не можу тобі пояснити». Завжди є що сказати. Постарайтеся, щоб ваші фрази були зрозумілими і не лякали дитину.
  • У будь-якій розмові про події, що відбулися, необхідно час від часу нагадувати дитині, що зараз ситуація більш стабільна, що дорослі знають (або вирішують), що робити. Що дитині є на кого покластися, поруч є дорослі турботливі люди.
  • Також можна сказати, що зараз багато фахівців думають про те, як допомогти людям у переживанні складних почуттів. Що багато людей – разом. І навіть у найскладнішій ситуації є ті, хто зможуть допомогти дитині.
  • Не можна дозволяти дитині стати тираном. Тому не виконуйте будь-які її бажання з почуття жалю.

 Особлива важливість гри:

  • зараз, як ніколи, для дитини важливо АКТИВНО ГРАТИСЯ. Можливо, дитина буде будувати барикади, грати у військових. Інсценувати бійки, стрілянину, поранення, смерті. Ці ігри можуть спричинити безлад у вашій квартирі, але допоможуть знизити напругу дитині;
  • вагому роль можуть зіграти ігри на відреагування агресії. Дитина може «озброюватися», нападати або захищатися, бути пораненою або «убитою» в грі. Усе це є нормальним способом дитини впоратися зі стресом. Можна запропонувати дитині «битву» подушками, повітряними кульками та ін. Також добре м’яти тісто, глину, пластилін і ліпити фігурки;
  • заохочуйте ігри дитини з піском, водою, глиною (допоможіть їй винести назовні свої переживання у формі образів);
  • велику роль серед ігор можуть зайняти ігри «в лікарню». Це також є нормальним і сприяє подоланню стресу.

Реакція дитини на травматичний стрес зазвичай нормалізується протягом місяця. Робота психіки над травматичним стресом позитивно завершується, не переходячи у формування посттравматичного стресового розладу.
ЯКЩО РЕАКЦІЇ ДИТИНИ, НА ВАШУ ДУМКУ, є надмірними або незрозумілими ВАМ, якщо ІГРИ АБО СИМПТОМИ повторюються БЕЗ ОСОБЛИВИХ ЗМІН, ЯКЩО ВИ турбуєтесь – зверніться за консультацією до психотерапевта.

 Важливо:

  • Заручитися підтримкою близьких і рідних. Важливо, щоб в оточенні дитини були люди, що не постраждали.
  • Намагатися зберегти режим дитини, забезпечити нормальний сон та харчування, достатність пиття, оберігати дитину від додаткових стресів.
  • Менше таємниць і натяків (вони ще більше лякають дитину).
  • Відповідати на запитання дитини поступово і доступно. На одне запитання – одна відповідь. Коли дитина її опанує, вона зможе поставити наступне запитання.
  • Підтримувати надію на краще.
  • Бути готовими до «нечемної», «дивної», «агресивної» поведінки дитини.
  • НЕ казати: «забудь це», «викинь з голови» – це прямий шлях до формування постстресових розладів.
  • Не залишати дитину наодинці зі своїми переживаннями, проте і не докучати їй.
  • Ні в якому разі не соромити дитину і не звинувачувати в тому, що сталося або в поведінці після травмуючої події.
  • Бути готовими раз за разом обговорювати ті самі речі.
  • Заручитися самим надією на те, що травму можна пережити.
  • Пам’ятати, що частині дітей з різних причин не вдається впоратися із наслідками травматичного стресу самостійно, і вони потребують професійної допомоги.
  • У разі ВАШОГО ХВИЛЮВАННЯ за стан дитини або тривалості незвичної поведінки дитини БІЛЬШЕ МІСЯЦЯ – ЗВЕРНУТИСЯ по допомогу ДО ПСИХОТЕРАПЕВТА.

Свірщ К. О.

Профілактика плоскостопості та формування правильної постави

by

Профілактика плоскостопості та формування правильної постави на заняттях фізичного виховання у дошкільнят

41-300x211Велике значення наш колектив приділяє попередженню такого захворювання, як плоскостопість. Плоскостопість є надзвичайно поширеною патологією серед дітей: близько 65% страждають цим захворюванням. Виникає воно внаслідок різноманітних причин, і веде до болю, деформації стоп і порушень роботи опорно-рухової системи. Спочатку плоскостопість викликає лише незначні незручності, але прогресуючи, може значно вплинути на повноцінне життя і працездатність. Плоскостопість у дітей веде до викривлення хребта, і лише своєчасно встановлений діагноз може допомогти зупинити хворобу і скорегувати деформацію стопи. Обов’язково покажіть дитину ортопеду, якщо він швидко втомлюється від піших прогулянок, проситься на руки. Вроджене плоскостопість у малюків є досить великою рідкістю. Найчастіше на його розвиток впливає цілий ряд причин, найважливішою з яких є носіння незручного взуття. Щоб дитяча ніжка формувалася правильно, задник взуття повинен бути жорстким, каблук — 0,5 см. Не можна купувати дитині взуття на повністю плоскій підошві. Негативно впливає на формування стопи і взуття з вузьким або тупим носком, зайво пружна підошва кросівок, яка звільняє стопу від природної навантаження.

Комплекси вправ при плоскостопості.

По формi розрiзняють нормальну, сплощену, плоску стопу. Для покращення координацiї рухiв спецiальнi вправи потрiбно чергувати з загальнорозвиваючими для всiх м’язових груп та намагатися вирiвнювати тонус м’язiв, якi утримують стопу у правильному положеннi.
Для корекцiї положення стопи використовують вправи з поступово зростаючим навантаженням, протистоянням, навантаженням на стопи та з предметами (захват пальцями камiнцiв, кульок, олiвцiв, перекладання їх тощо).

Для закрiплення корекцiї застосовують рiзноманiтнi види ходи (навшпиньки на п’ятах, на зовнiшнiй поверхнi стопи, паралельною постановкою стоп, хода по пiску).

Всi спецiальнi вправи потрібно виконувати у поєднаннi з вправами на виховання правильної постави та загальнорозвиваючими iз врахуванням стану здоров’я та фiзичного розвитку.

Вправи з вихiдного положення лежачи на спинi:

  1. Почергове та одночасне вiдтягування носкiв.
  2. Зiгнути ноги, опертися стопами об пiдлогу. Розвести п’яти та звести. Пiсля серiї рухiв – розслаблення.
  3. Почергово та одночасне пiдняття п’ят вiд опори.
  4. Покласти зiгнуту в колiнi ногу на колiно iншої напiвзiгнутої ноги. Коловi рухи стопи в один та iнший бiк.
  5. Ковзаючі рухи стопою однiєї ноги по гомiлцi iншої, охопивши гомiлку.

Вправи з вихiдного положення сидячи:

  1. Ноги зiгнутi, стопи паралельнi. Пiдняття п’ят (одночасне та почергово).
  2. Тильне згинання стоп (одночасне та почергове).
  3. Покласти одну ногу стопою на колiно прямої iншої ноги. Коловi рухи стопою в обидва боки. Поміняти положення ніг.
  4. Ноги прямi. Згинання та розгинання стоп.
  5. Захоплення пальцями стоп дрiбних предметiв та перекладання їх на iнше мiсце.
  6. Сидячи “по-турецьки”, пiдiгнути пальцi нiг. Нахиляючись вперед, встати з опорою на тильну поверхню стоп.
  7. Сидячи в упорi ззаду розвести колiна та пiдтягнути стопи до повного торкання пiдошвами.

Вправи з вихідного положення стоячи:

  1. Стопи паралельнi, на вiдстанi ширини стопи, руки на пояс. Пiднiматися на носках одночасно та почергово. Перекат з п’яти навшпиньки та навпаки.
  2. Стопи паралельнi. Перекат на зовнiшнi межi стопи та навпаки.
  3. Носки разом, п’яти вбiк. Напiвприсiдання та присiдання у поєднаннi з рухами рук вперед.
  4. Стопи паралельнi, руки на пояс. Почергове пiднiмання п’ят.

Вправи в русi:

  1. Хода навшпиньки.
  2. Хода на зовнiшнiх сторнах стоп.
  3. Хода у положеннi носки всередину, п’яти назовнi.
  4. Хода у положеннi носки всередину, п’яти назовнi, з почерговим пiдняттям навшпиньки.
  5. Хода на носках на напiвзiгнутих ногах.
  6. Хода на носках з високим пiднiманяям колiн.
  7. Хода по ребристiй дошці, по канату, по доріжці здоров’я (каштани, пластикові корки) .

Виховання правильної постави:

  1. Прийняти правильну поставу, стоячи бiля стiни або гімнастичної стiнки. При цьому потилиця, лопатки, сiдничнi м`язи та п’яти повиннi торкатися стiни.
  2. Прийняти правильну поставу, вiдiйти вiд стiни на 1-2 кроки, зберi-гаючи прийняте положення.
  3. Прийняти правильну поставу бiля стiни, зробити 2 кроки вперед, присiсти, встати: знову прийняти правильну поставу.
  4. Прийняти правильну поставу бiля стiни. зробити 1-2 кроки вперед, розслабити послiдовно м’язи щиї, поясу, верхнiх кiнцiвок, рук, тулуба. Прийняти правильну поставу.
  5. Прийняти правильну поставу бiля стiни, пiднятися навшпиньки, утримуючись у цьому положеннi 3-4с. Вернутися у в. п.
  6. Та ж вправа, але не бiля стiнки.
  7. Прийняти правильну поставу, присiсти, розводячи колiна в сторони та зберiгаючи вертикальне положення голови та хребта. Повiльно встати у в.п.
  8. Сидячи на гiмнастичнiй лавi бiля стiни, прийняти правильну поставу. Потiм розслабити м’язи шиї, опустити голову, розслабити плечi, м’язи спини, вернутися у в.п.
  9. Лягти на спину. Голова, тулуб, ноги складають пряму лiнiю, руки притиснутi до тулубу. Пiдняти голову та плечi, перевiрити пряме положения тiла, вернутися у в.п.
  10. Прийняти правильну поставу. Хода з зупинками, торбинка з пiском на головi. Присiсти, встати у в.п.
  11. Хода з торбинкою на головi iз збереженням правильної постави.
  12. Хода з торбинкою на головi, переступаючи через перепони (шнурiвку, гiмнастичну лаву), зупинки з перервою правильної постави перед дзеркалом.
  13. Хода з торбинкою на головi з одночасним виконанням: рiзноманiтних рухiв – у напiвприсядi, з високим пiдняттям колiн та iн.
  14. Iгри iз збереженням правильної постави.

Лук’янчук Н. О.

Як навчити дітей ставити запитання по суті

by

Як навчити дітей ставити запитання по суті

1. Запасіться часом.

Спілкуючись з дитиною, бажано нікуди не поспішати або хоча б мати «про запас» зайві 15-20 хвилин.

2. Вислуховуйте дитину до кінця.

Навіть якщо вам здається, що ви з перших слів зрозуміли, що саме хоче запитати дитина, обов’язково дослухайте її до кінця. По-перше, може виявитися, що вона має на увазі не зовсім те, що вам здалося спочатку, а по-друге , так ви засвідчите значущість дитячого запитання.

3. З’ясовуйте, про що йдеться.

Якщо вам не цілком зрозуміли суть запитання, не відмахуйтеся від нього одразу як від недоречного, а  уточніть, що саме цікавить малюка.

4. Конкретизуйте запитання дітей.

Діти дошкільного віку далеко не завжди здатні чітко сформулювати те, що вони мають на увазі. Тож уточніть формулювання, запропонуйте дитині варіант точнішого і конкретнішого запитання, скажімо: «Ти  не знаєш як відрізнити круг від овала?»

5. Не бійтеся повторюватися.

Навіть якщо дошкільник уп’яте ставить одне й теж саме запитання, постарайтеся не дратуватися. У дітей дошкільного віку пам’ять ще дуже короткотривала, тому не все у поясненнях дорослого діти здатні запам’ятати з першого разу, особливо коли пояснення стосуються зовсім нових, незвичних для дошкільників сфер діяльності: читання, розв’язання задач, тощо. Тож у кожному конкретному випадку за допомогою навідних запитань з’ясовуйте, що саме дитина не розуміє у ваших поясненнях, і знаходьте інший, доступніший для неї варіант відповіді на її запитання.

6. Не соромтеся не знати.

Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не соромтесь у цьому зізнатися. Запропонуйте дитині разом пошукати відповідь у підручнику, енциклопедії чи інтернеті.

7. Правильно ставте запитання самі.

Розмовляючи з дитиною, чітко формулюйте власні запитання, використовуйте прийняті в таких випадках мовні формули:

–         Я хочу тебе запитати…;

–         Скажи, будь-ласка…;

–         Мені цікаво…;

–         Як ти вважаєш…

8. Вислуховуйте дитячі відповіді уважно, не перебиваючи.

Шановні дорослі!

Лише уважне і поважливе ставлення  до дитини під час спілкування сприятиме стимулюванню її мовленнєвої активності. Завжди задовольняйте цікавість малюків і заохочуйте їх пізнавальну активність схваленням.

Правила виховання дітей

Не можна принижувати дитину. Приниження руйнують позитивну самооцінку. Малюк починає відчувати провину за те, що він живе на світі. У результаті може вирости глибоко нещасна людина.

Не треба погрожувати. Погрози змушують дитину боятися й ненавидіти дорослого, який їй погрожує. Від погроз дитина не перестане поводитися абияк, а якщо навіть і перестане, то лише в присутності дорослого, але потім обов’язково «відіграється».

Не слід вимагати обіцянку погрозами . Обіцянка, як і погроза, відноситься до майбутнього — коли ще вона здійсниться? А дитина живе сьогодні, в теперішньому часі. Насильне вимагання обіцянок розвине в ній почуття провини, або цинічність у словах та справах.

Нерозумно вимагати негайної покірності . Дитина не робот і не зомбі, їй потрібен час, щоб зрозуміти й прийняти чи не прийняти вашу настанову. Попереджайте малюка, що час гри скоро закінчиться. Навіть у беззастережних обов’язках має лишатися ілюзія самостійності.

Не слід допікати опікуючись. Інакше дитина ніколи не відчує, що може зробити щось сама. А це знижує самооцінку й призводить до формування психологічних комплексів. Окрім цього, зайва опіка привчає дитину до думки, що можна не напружуватися — й так усе для тебе зроблять.

Не можна сліпо потурати дитині.Чим конкретніші «так» і «ні», тим простіше дитині зрозуміти, чого хоче від неї дорослий. Деякі правила малюк засвоюватиме швидко, інші ж потребуватимуть більше часу й терпіння.

Слід бути послідовним, аби досягнути розуміння. Дитина не в змозі зрозуміти дорослі «інколи», «можливо», «подекуди» й «лише на свята». Чи можна навчитися переходити дорогу, якби в понеділок, вівторок і четвер червоний колір означав «стоп», а в середу й суботу — «можна перейти»?

Бурковська О. А.

Пам’ятка для батьків щодо профілактики гострих респіраторних захворювань

by

Пам’ятка для  батьків щодо профілактики  гострих респіраторних захворювань

Розпорядок дня      

Дотримання правильного розпорядку дня допоможе підвищити стійкість організму до застуди та грипу.

Важливим є дотримання санітарно – гігієнічних вимог   (чистота, свіже повітря , правильно підібраний одяг дітей у дома , на вулиці ,  заняттях відповідно до погодних умов) .Обов’язковими є проведення ранкової гімнастики , гігієнічних процедур , занять з фізкультури .

Збалансоване  харчування

Важливим чинником в оздоровленні дітей є оптимально збалансоване харчування. Повноцінний раціон має містити достатню кулькість всіх необхідних для організму поживних речовин.   Так , надмірне вживання білкових продуктів може  стати причиною ексудативного діатезу , а нестача білка спричиняє погіршення стану імунітету. Зловживання їжею з надмірною кількістю вуглеводів і жирів порушує обмін речовин,  сприяє появі зайвої ваги , ослаблює імунітет.

Процедури загартування

Загартування як один з основних засобів профілактики  ГРЗ  забезпечує стійкість організму до впливу фізичних чинників навколишнього середовища – коливань температури , зміні атмосферного тиску тощо. Дозоване використання процедур загартування допомагає  активувати захисні механізми організму. Найпоширенішими природніми  засобами загартування є свіже повітря й вода.

Загартування повітрям

Дієвими засобами загартування повітрям є перебування дітей на свіжому повітрі ( не менше 3,5 години )  та повітряні ванни . Прохолодне повітря подразнює нервові закінчення шкіри і слизових оболонок верхніх дихальних шляхів , стимулюючи підвищення порогу їх чутливості  та тренування механізмів терморегуляції . У холодну пору  року прогулянки можна поєднувати з рухливими іграми та гімнастичними вправами на свіжому повітрі.

Загартування повітряними ваннами необхідно проводити у приміщенні , завчасно понизивши температуру повітря у ньому до 18 – 20 градусів .        Перша повітряна ванна має тривати від 3 до 5 хвилин. Час кожної наступної процедури необхідно збільшувати на 3 – 5 хвилин. Повітряні ванни можна поєднувати з гігієнічною гімнастикою після сну ,  дихальними вправами , рухливими іграми ,  ходінням босоніж по підлозі або килимку , змоченому розчином морської солі протягом 10 хвилин.

Загартування водою

У профілактиці ГРЗ ефективним є загартування стоп , атже між охолодженням стоп та рефлекторною судинною реакцією слизової оболонки верхніх дихальних шляхів існує залежність. Завдяки рефлекторному звуженню судин  відбувається подразнення біологічно активних точок стоп ,  поліпшення обмінних процесів , укріплення імунної системи організму. Температуру води  необхідно поступово знижувати від 35 – 36 градусів до 18 – 20 градусів. Процедура має тривати 20 – 30 секунд .  Після загартування ноги дитини необхідно ретельно розтерти до легкого почервоніння .

 Вживання фіточаїв

Ефективним методом профілактики захворювань органів дихання є вживання рослинних  чаїв. Таку профілактику доцільно проводити раз на день протягом місяця ,  особливо в осінньо – зимовий період , коли збільшується загроза застудних захворювань.

Вживати напої з лікарських рослин ( фіточаї ) рекомендовано за 20 хвилин до приймання їжі. Разом із трав’яними відварами можна вживати кисневі коктейлі , до складу яких можуть входити витяжки шипшини , малини , чорної смородини тощо .

Дієвим засобом профілактики ГРЗ є також полоскання горла  після сну настоями лікарських трав (ромашки , шавлії , календули , евкаліпту), часнику (очищує кров , убиває мікроби), розчином солі та йоду .

Дихальна гімнастика

За допомогою спеціальних вправ  діти навчаються правильно дихати через ніс, розвиваючи верхнє, середнє та нижнє дихання . Проводять дихальну гімнастику у другій половині дня .

Мануйлик Г. С.