Магічна сила ляльки-мотанки

Здавна у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду,  символом матері –берегині та зв’язку між поколіннями. Виготовляючи ляльку,  жінки вкладали у неї власну енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці. Віддаючи її до іншого роду, а дочка у свою чергу, своїй дитині. Лялька, немов ниточка, зв’язувала воєдино весь рід.

Мотанки – вузлові ляльки. Процес їх виготовлення називався «крутити куклу».  Ляльки майстрували з домотканого полотна, пофарбованого соком буряка, бузини, пасльону, ін.

Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Людина вигадала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому.

При виготовленні ляльки мотанки ніколи не використовується голка, а тільки нитка й тканина. Вважається, що лялька повинна бути безликою, а та, що служить берегинею, –  з хрестом замість обличчя.

В основі  української ляльки – мотанки – хрестоподібна фігура, де єдина об*ємна деталь – голівка. Вузлова лялька обов’язково мотається за рухом сонця – тоді вона принесе удачу та щастя. Далі з валиків тканини формуються ручки (перекладина хреста) і тулуб. Дехто з майстрів надає ляльці більшої схожості з жіночою постаттю, формуючи ще й груди. Після цього ляльку вдягають – вбрання і кольори  майстриня добирає за своїм вподобанням і враховуючи  символічне призначення ляльки. Якщо лялька робиться для добробуту та здоров*я  родини – для одягу добираються  червоно-зелені відтінки; для успіху в фінансових справах – зелені та золотисті; для щастя у коханні чи подружньому житті – червоні, рожеві, помаранчеві; для успіху в творчості – блакитні.

Домашня лялька, зроблена власноруч мамою чи бабусею, несе потужний заряд духовної енергії роду. Ляльку-мотанку можна створювати разом із дитиною.  Важливо пам’ятати, що лялька, зроблена власноруч, тепліша й добріша, ніж куплена, адже вона – автентична лялька-мотанка! Рукотворна клаптикова фігурка виконує провідникову функцію між минулим і майбутнім.

Зацікавилися  цією іграшкою-оберегом   і наші вихователі.  Ознайомившись  з технологією  виготовлення ляльки-мотанки під час семінару з лялькотерапії (керівник Свірщ К.О.), скориставшись  рекомендаціями з Інтернету, вирішили  провести  конкурс – огляд  «На кращий  оберіг (ляльку-мотанку) групи». Всі педагоги закладу взяли  активну участь у конкурсі та представили оригінальні  та неповторні ляльки-мотанки.

Підсумки конкурсу були підведені  31.03.2014р. під час виставки  рукотворних виробів, що були представлені  у мистецькій галереї закладу, яку мали можливість відвідати працівники ДНЗ , вихованці закладу,  їхні батьки. Неповторність та оригінальність виробів можна побачити на фото.

Хочеться зазначити,  що всі педагоги закладу дотримались технології   виготовлення ляльки-мотанки  без голки — лише з допомогою нитки й тканини. Оскільки, виготовлялися ляльки-берегині групи, то більшість з них  з хрестом замість обличчя. Крім дотримання технології педагоги вкладали свою душу.  Естетичною завершеністю вирізняються ляльки Ярина,  Христина, Україночка вихователів  гр.. №12  (С.М. Грабар, М.Л. Посохова). Оригінальністю  назв відзначаються   ляльки-мотанки  вихователів   гр. № 2 (Довгалюк О. В., Мельцова С. В.) — «Предслава», №6 (Пригода К. І., Марченко Г. Г., Гомон В. І.) —  «Берегиня природи», №5 (Полінкевич Н. А., Кокота Т. Я) —  «У нашого Омелечка невеличка сімеєчка», гр..№4 (Єрохіна В. М., Колабська Л. Г., Антонюк В. М.) — «Українські захисниці», гр.№11 (Карплюк Т. В., Лютко Т. Г., Гребенович М. П.) — «Надія», гр. №10 (Онук Н.С., Миколайчук І. Д.) — «Варвара», «Травниця».

Враховуючи те, що домашня лялька, зроблена власноруч мамою чи бабусею, несе потужний заряд духовної енергії роду, педагоги С.М. Кулінець (гр. №9), Анікіна О.П. (гр. №7)  активно  залучили  батьків до виготовлення ляльок-мотанок разом з дітьми.

Вражає яскрава   кольорова гамма ляльок – мотанок від червоно-зелених гр. №10 до рожево-помаранчевих гр. №11 і до жовто-голубих у  вихователів  гр. 4.

Креативність  у підході до виготовлення ляльок-мотанок як оберегівгрупи продемонстрували вихователі  гр.. №1 (Хиноцька С.Ф., Смажна О. С., Краснова І. В.), гр. №3 (В.О. Рокунь, Н.П. Савич), гр. №4 (Колабська Л.), гр. № 8 (Л. В. Лазарчук, Н.В. Парфенюк, С. Н. Стадник). Вони не тільки передали образ ляльки мотанки, але й наповнили їх лікувальними травами. Ці ляльки можуть знаходитися у спальні, оберігаючи сон дітей.

Варто відмітити  різноманітність  ляльок-мотанок  за призначенням, що виготовлені  педагогами фахівцями: мистецтвознавцем С. Дідковською (берегиня успіху у творчій діяльності),  інструктором з фізкультури Н. Лук’янчук (берегиня роду),  практичним психологом К. Свірщ (берегиня здоров’я), вихователем англійської мови Т. Г. Кечи (лялька-десятиручка –берегиня успіху у трудовій діяльності).

Найголовніше, що  педагоги дошкільного закладу завдяки конкурсу зрозуміли — таку ляльку-мотанку спроможний зробити кожен з них. Для цього  необхідно лише трішки часу, фантазії і знання технології виготовлення.

Проведено відкрите заняття на тему “Юні рятівники”, на якому вирішувались завдання:

НАВЧАЛЬНІ: закріплю вати виконання загально розвиваючих вправ  на фітоболах; продовжити вчити правильно сидіти і виконувати вправи з різних вихідних положень(сидячи, лежачи на животі та спині на фітоболі); удосконалювати навички лазіння по гімнастичній стінці перемінним кроком, ходити по канату приставним кроком та повзати в упорі стоячи на колінах.

РОЗВИВАЛЬНІ: розвивати координацію рухів, швидкість, спритність, загальну витривалість, поліпшити орієнтацію у просторі під час гри “Веселий мандарин”.

ВИХОВНІ: виховувати бажання систематично займатись фізкультурою, дбати про своє здоровя та допомагати один одному.

ОЗДОРОВЧІ: проводити профілактику плоскостопості, поліпшувати функції дихання, зміцнювати мязи, вправляти у відновленні дихання.

Інструктором з фізкультури – Лук’янчук Н. О. було проведено майстер-клас для педагогів та батьків «Застосування здоров’язбережувальних фітнес-технологій у роботі з дітьми дошкільного віку»,  а саме:  «Використання фітобол-гімнастики у роботі з дошкільниками». що є досить ефективним,  Науково доведено, що   застосування вправ   фітобол-гімнастики є досить широким і абсолютно не шкідливим, а навпаки створюють  м’язевий корсет, поліпшується функція внутрішніх органів, урівноважуються нервові процеси, розвиваються фізичні якості та формуються рухові навички, відбувається позитивний вплив на психоемоційну сферу дитини. Крім того,  заняття з фітоболами зміцнюють м’язи спини й черевного пресу, формують навички правильної постави,  в чому могли переконатися  всі присутні на фізкультурному занятті у старшій групі №11на тему:  «Юні рятівники». Пам’ятаючи про те, що вправи, які виконуються на багатьох заняттях, швидко набридають дитині.  Інструктор з фізкультури  для урізноманітнення і зацікавленості дітей   використала вправи  на фітоболах та об’єднала їх в один казковий сюжет. Увага дітей при цьому зосереджена на сюжеті і виконання вправ не стає нудним і одноманітним. Наталя Олександрівна створила для дітей казку за мотивами мультфільму «Смішарики», в якій діти відправилися на допомогу героїні Нюші.

У процесі занять із фітоболами відбувається зміцнення опорно-рухового апарату, удосконалюється робота серцево-судинної і дихальної системи, розвиваються фізичні можливості дитини, підвищується працездатність, знижується відчуття втоми, покращується процес саморегуляції, самоконтролю і самозбереження. В цьому змогли переконатися педагоги під час участі в майстер-класі щодо застосування фітобол-аеробіки в роботі з дітьми, проведеного Лук’янчук Н.О.

10.12.2013 р.

Відбувся тренінг для педагогів на тему: «Караючи — поміркуй навіщо».
(Керівник тренінгу: вихователь – методист Бурковська О. А.)

Мета:  навчити педагогів  розбиратися  у складних педагогічних ситуаціях,   знаходити  правильний шлях розв’язання  тієї чи іншої проблеми,   розвивати уміння працювати в колективі, аргументовано відстоювати свою точку зору,  розкривати творчий потенціал вихователів,  спонукати їх до активності та  толерантного спілкування.

В ході тренінгу педагогам  було запропоновано пройти тест «Можна й ні», після чого  з’ясовувались ситуації, коли можна карати дитину, а коли ні.  Вправа «Забороняємо – дозволяємо» дала можливість  учасникам тренінгу  скласти список дій дітей, розподіливши їх за 3-ма основними видами: що можна дитині робити завжди й скрізь на власний розсуд,  дії, в яких дитині надається відносна свобода  та дії, які не припустимі для дитини за жодних обставин. Вправа «Форми покарання» допомогла визначити найдієвіші варіанти серед таких форм покарань як  «ізоляція», «покарання словом», «позбавлення приємного» під час  розігрування  окремих ситуацій, що виникають в їхній роботі.

В кінці тренінгу педагогам  була запропонована  пам’ятка  «Правила виховання дітей», яку вони  можуть використовувати у своїй роботі та запропонувати батькам.

03.12.2013 р.

Метод екологічних проектів у роботі зі старшими дошкільниками

Процес екологічного виховання старших дошкільників надає багато можливостей для реалізації розвивальних принципів навчання. У його змісті  починають виділятися досить складні природоохоронні теми («Забруднення навколишнього середовища, його причини і наслідки», «Охорона від забруднення води, повітря, грунту», «Охорона рідкісних видів рослин та тварин», «Вплив діяльності людини на навколишнє середовище», «Правила поведінки в природі», «Екологічна безпека дошкільнят» тощо).

Проблемно-пошукові методи навчання займають особливе місце в екологічній освіті дошкільників. Вони слугують для розкриття дітям властивостей об’єктів і явищ природи (елементарні досліди, порівняльні спостереження, моделювання), самостійного виявлення зв’язків та залежностей у природі (мовні логічні завдання, евристичні бесіди, екологічний тренінг), засвоєння екологічної суті правил поведінки у природі (проблемно-ігрові ситуації).  Проблемно-пошукові методи завжди слід поєднувати із іншими методами пізнання природи (спостереженнями, розповідями, ілюстративним матеріалом).

Екологічна освіта старших дошкільнят, організована у формі проблемного навчання, може включати елементи самостійної дослідницької роботи дітей. Найефективнішим у цьому плані є так званий «метод  екологічних проектів». Це, по суті, досить складна форма пізнавальної діяльності, побудована за законами проведення наукових пошуків. Використовуючи «метод проектів» у екологічному вихованні, ми не просто ставимо дитину перед проблемою, яку їй самостійно слід розв’язати, ми перетворюємо її навчальну діяльність із репродуктивної діяльності на творчу. Він ґрунтується на дитячих інтересах та потребах, вікових та індивідуальних особливостях дітей, стимулює їхню самостійність. Розробка «екологічного проекту» дозволяє педагогові також організувати практичну та пізнавальну взаємодію дітей, що має суттєве значення у розвивальному навчанні.

Можна надати екологічному проекту ігрової форми, включити до нього елементи драматизування, при цьому діти уявлять себе на місці того чи іншого природного об’єкта, пробують передати в художній діяльності свої почуття, ставлення до природи. Для прикладу можна запропонувати дітям здійснити «уявні подорожі» по сторінках «Червоної книги», у минуле («До тих тварин, яких уже немає»), скласти «Книгу скарг та пропозицій» неживої природи, рослин та тварин, перетворитись на добрих чарівників тощо. Захист проекту в цьому разі відбувається у формі «Екологічного театру». Звичайно, реалізація таких творчих задумів досить складна, потребує від дошкільнят клопіткої підготовчої роботи, самостійного пошуку певної екологічної інформації. До таких проектів варто залучати дітей, котрі виявляють особливий інтерес до пізнання природи, мають високий рівень розумових та художніх здібностей.

Від прямого навчання, у якому вихователь сам визначає дидактичні завдання та з допомогою зразка і вправляння спрямовує діяльність кожного вихованця на досягнення результату, через опосередковане та проблемне, вихователь може прийти до особистісно-орієнтованого навчання. В основі його лежить особливий стиль взаємодії між учасниками навчального процесу, який і визначається словом «співробітництво».

Необхідно відмітити, які б методи і прийоми навчання і виховання не використовував вихователь, вирішальна роль у розв’язання цих завдань належить сім’ї. Сім’я – важливий життєвий ланцюжок, у якому екологічні знання, набуті дитиною в дитячому садку, її перші уявлення про природу й довкілля поєднуються з практикою повсякденного життя. Тому робота з сім’єю,  повинна починатися  з виховання екологічної культури в першу чергу у самих батьків і у нас, педагогів, адже ми є прикладом дітям в усьому.

Не дозволяймо нашим душам лінуватися.

вихователь-методист Бурковська О. А.