Фахівці радять

Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити. Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров’ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти. Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам’ятка.Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров’я дитини.Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.

Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.Не нагадуйте дитині про її “старі гріхи”. Не заважайте їй “починати життя спочатку”. Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!

Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності. Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу. Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. “Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю “мудрість” далі, передаючи її з покоління в покоління!” — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки. “Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп’яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: “Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути”. Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: “Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь”. Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: “Жодного насильства!”Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з’являються такі “дорослі” захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?
Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці “дрібниці” інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків.

 

     Ознайомлення дітей з природою – один  із головних засобів їх розвитку. В процесі його розширюється орієнтація дітей в навколишньому середовищі, формуються пізнавальні здібності, виховується відповідне відношення до природи. Вихователь знайомить дітей з природою  дає їм відповідний об’єм знань відповідно їх віковим особливостям про предмети, явища живої і не живої природи, виховання інтересу і любові до неї. Діти дошкільного віку зі світом природи є найважливішим засобом формування гармонійної, всебічно розвиненої особистості, що володіють знаннями й навичками екологічно доцільної поведінки в природі.

    Природа  для дитини – це жива лабораторія, де можна спостерігати за безліччю неймовірно цікавих речей. Це школа, у якій ми успішно оволодіваємо знаннями про правила поведінки, опановуємо вміння та навички щадливого користування її ресурсами, їх збереження і примноження. А ще природа — невичерпне джерело духовного збагачення не лише для дітей, а й для дорослих. Спостерігаючи за довкіллям, дитина здатна помітити багато такого, що змусить її пригорнутися до світу природи всієї душею, прагнути ніколи йому не шкодити.

Основи характеру, життєва позиція дитини закладаються в сім’ї. І щоб пояснювати дітям, як берегти природу, щоб прищепити їм якісь природознавчі навички, дуже важливий особистий приклад батьків! Їх дбайливе, любовне, дбайливе ставлення до природи.

Краса рідної природи розкриває красу людської праці, народжує бажання зробити свій край ще прекраснішим. Тому так важливо показати дітям як людина оберігає і примножує природні багатства, скільки праці вкладає, щоб радували всіх лісу і озера, поля і річки.

У вихованні у дитини дбайливого ставлення до природи немає і не може бути дрібниць. Зірваний просто так квітка, спіймана з цікавості метелик, розтоптаний жучок – все це при байдужому ставленні з боку дорослих може призвести до вкрай небажаних наслідків.

Любов дітей до природи починається з осмислення її цінностей. Тому перш за все потрібно показати пізнавальну та естетичну цінність природи. Завдяки цьому з часом і розвинеться дбайливе, відповідальне ставлення до навколишнього природного середовища.

Зацікавлювати дитину батьки можуть найрізноманітнішими способами. Наприклад, вирощування домашніх рослин. Крім того, щоб діти своєчасно їх поливали, слід всіляко заохочувати їх інтерес до росту і розвитку рослин, появи нових росточков, квітів, плодів. Найбільш придатні для цього такі швидкорослі рослини як герань або бегонія, кімнатні культури помідорів і огірків. Відповідальність – важливе людська якість. І саме його ми будемо розвивати, довіряючи крихітці життя зелених вихованців. Також можете спробувати виростити апельсини або лимони, ананаси чи груші. Посадіть в землю кісточки фруктів і подивіться, що вийде. Ну, хіба це не диво: виростити на підвіконні даний тропічна рослина і поласувати його плодами?

Кожна сім’я має всі можливості для того, щоб пробудити, розвинути у дитини інтерес до життя природи, потреба постійного спілкування з нею.

Велике виховне значення мають регулярні сімейні поїздки в ліс, поля, на річку чи озеро. Дитина, під благотворним впливом батьків, поступово сприймає красу і принадність природних ландшафтів, вникає в таїнства життя природи. У безпосередньому зіткненні з природою у дітей розвивається спостережливість, допитливість, інтерес до природних об’єктів.

Дуже велике значення має читання вголос книг про природу, життя тварин. Залучаючи дитину в обговорення прочитаного, дорослі роз’яснюють незрозумілі моменти, направляють його думки й інтереси на життя природи.

Особливо дитини тягне до тварин. Він пристрасно бажає мати і опікати яке-небудь жива істота. Вміст у будинку тварини пов’язано з додатковим навантаженням і труднощами. І все-таки, важко переоцінити вплив, який чинить на формування особистості дитини спілкування, турбота і догляд за слабким живою істотою. З тваринами дитина може емоційно спілкуватися – грати і розмовляти. Ігри з братами меншими (особливо з собаками і кішками) тренують дітей фізично. Дитина стає більш рухливим і спритним, удосконалюється його моторика і координація рухів. Наявність тварини в будинку робить дружніше і згуртована сім’ю.

Так само величезне значення має художньо-творча діяльність дітей. Ліплення з глини, пластиліну, всі види аплікацій, конструювання із застосуванням круп, тесту і природних матеріалів, малювання за допомогою рослинних елементів – все це сприяють вихованню любові до природи у дошкільнят. Прагнення зробити гарніше, краще впливає на світ почуттів, дозволяє розкрити творчий потенціал, підвищує рівень розвитку мовлення у дошкільників, діти вчаться створювати, вчаться розуміти і бачити красу і багатство природи.

Екологічне виховання буде дієвіше тільки в тому випадку, якщо в родині існує постійне, щоденне спілкування дорослих з дітьми. Не шкодуйте свого часу на ігри з домашніми тваринами, на ботанічні експерименти, на читання добрих віршів і оповідань про природу, на прогулянки. І тоді ваші діти і в дорослому житті будуть усвідомлено і дбайливо ставитися до всього живого і неживого на Землі.

 

«Оновлений Базовий компонент дошкільної освіти: що взяти до уваги»

            МЕТА: Базовий компонент дошкільної освіти (БКДО — це державний стандарт освіти, що містить норми й положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості, освіченості та вихованості дитини дошкільного віку. У ньому окреслено умови, за яких стає досяжним належний рівень освіти дитини старшого дошкільного віку.

Мета оновленого документа:

  • зберегтисамоцінністьдошкільного дитинства;
  • визначитиособливості та вимоги до рівнярозвиненості, освіченості та вихованості дитини дошкільного віку;
  • забезпечитинаступністьміж дошкільною та початковою освітою.

            РЕЗУЛЬТАТ: БКДО представляє взаємозв’язок між цінностями дошкільної освіти, її напрямами та процессом формування досвіду дитини в різних видах діяльності. Це забезпечує освітній результат — компетентність дитини старшого дошкільного віку.

Компетентність є і результатом освіти, і особистісним надбанням дитини. Вона відображає систему взаємопов’язаних компонентів фізичного, психічного, соціального, духовного розвитку особистості дитини, а саме:

  • емоційно-цінніснеставлення;
  • сформованістьзнань;
  • здатність до активного, творчоговпровадженнянабутого досвіду та відповідні навички.

БКДО характеризує  компетентності пізнання та взаємодії дитини з природним, соціальним, предметним світом.

   СКЛАДНИКИПедагог розвиває компетентності дитини у просторі освітніх напрямів завдяки організації основних видів діяльності.

Освітні напрями Ключові компетентності
Інваріантнийскладник
Особистість дитини •особистісна

• рухова

• здоров’язбережувальна

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі • предметно-практична

• технологічна

• сенсорно-пізнавальна

• логіко-математична

• дослідницька

Дитина в природному довкіллі • природничо-екологічна з навичками, щоорієнтовані на сталийрозвиток
Градитини • ігрова
Дитина в соціумі • соціально-громадянська
Мовлення дитини • комунікативна

• мовленнєва

• художньо-мовленнєва

Дитина у світі мистецтва • мистецько-творча — художньо-продуктивна, музична, театралізована
Варіативнийскладник
Особливість дитини. Спортивні ігри • спортивно-ігрові – шахи, футбол, баскетбол
Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі. Комп’ютерна грамотність • цифрова — основи цифрової грамотності
Дитина в соціумі. Фінансова грамотність •соціально- фінансова— основи  фінансової грамотності
Мовлення дитини. Грамота • мовленнєва — оволодіння основами грамоти
Мовлення дитини. Іноземна мова • мовленнєва — оволодіння іноземною мовою
Дитина у світімистецтва. Хореографія •мистецько-творча — хореографія

УМОВИЩоб реалізувати завдання БКДО, організовуючи освітній процес у закладі дошкільної освіти, слід взяти до уваги:

  • участь родини в розвиткудитини;
  • взаємодіюзакладівдошкільної освіти з родинами дітей як учасниками освітнього процесу;
  • педагога як фахівця, якийстимулюєпроцес розвитку дитини;
  • зміст та організаціюосвітньогопроцесу;
  • універсальний дизайн узакладідошкільної освіти;
  • наступністьміждошкільною та початковою освітою;
  • роль суспільства/громади в забезпеченнідоступної та якісноїдошкільної освіти.

Ключові показники якості дошкільної освіти

Доступність освітніх послуг

Доступність: наявність закладів дошкільної освіти й місць у них; відсутність ; тривалого очікування в електронній черзі; відкритість і взаємоповага підчас взаємодіїі з сім’ями вихованців.

Участь, соціальна згуртованість і культурнее розмаїття: активна діяльність педагогічного колективу й адміністрації, яка враховує соціальний, культурний та релігійний статус сімей, мову, спілкування, особливі освітні потреби дітей тощо.

Кваліфіковані та вмотивовані педагогічні кадри

Безперервний професійний розвиток: навчання педагогів за допомогою ко-мандного аналізу, наставництва, педагогічних тренінгів тощо; наявність додаткових освітніх програм для педагогів, які дають змогу здійснювати індивідуальний  підхід в освіті, ліпше реагувати на особливі потреби дітей та їхніх сімей.

Сприятливі умови праці: кількість педагогів, що працюють з группою дітей; наповнюваність груп; професійне керівництво; планування освітнього процесу; робота в команді; співпраця з батьками.

Організація освітнього процесу

Цілісний розвиток дитини: зміст освітньої програми дає дітям змогу розкрити свій потенціал; організація ефективної взаємодії між дітьми й дорослими; врахування особистих інтересів кожної дитини; змога дитини робити самостійний вибір; безпечне ігрове середовище; провідна роль гри в організації освітнього процесу.

Співпраця: організація взаємодії педагогів із дітьми, колегами й батьками вихованців; врахування в освітньому процесі особистих інтересів дитини, її досвіду ,сімейних і культурних особливостей.

Моніторинг та оцінка.

Актуальна інформація: ухвалення управлінських рішень на підставі актуальної інформації; моніторинг якості освіти — не спеціальн адіяльність, а безперервний процес за участі всіх учасників освітнього процесу.

Максимальне врахування інтересів дитини: рівень розвитку дітей перевіряють за допомогою спостереження, фіксують у портфоліо; не порівнюють дітей одне з одним; документують лише зміни в особистісному розвитку дітей.

Управління та фінансування

Партнерство й інтеграція послуг: усі учасники освітнього процессу розуміють свої права й обов’язки; співпраця як на місцевому, так і на національному рівнях між різними організаціями та службами, що працюють із сім’ями й дітьми.

Забезпечення права на дошкільну освіту: посилення розуміння важливості дошкільної освіти; відкритість і загальнадоступність дошкільної освіти для всіх дітей.

(за матеріалами журналу «Вихователь-методист» №2,2021р)

 

“Здоров’язбережувальні технології в дитячому садку”

Більшу частину дня дитина проводить у дитячому садку. Тож наявність там здоров’язбережувального середовища — життєва необхідність. Для цього важливо впроваджувати в освітній процес здоров’язбережувальні технології. Вони допомагають збагачувати знання дошкільників про здоров’я та використовувати їх у повсякденному житті. Як результат — діти навчаються вести здоровий спосіб життя, використовуючи різні здоров’язбережувальні технології.

Вправи на масажних доріжках і килимках

Масажні доріжки та килимки допомагають не лише розвивати рухи, а й закріплювати елементарні геометричні знання та розвивають логічне мислення. На заняттях з фізкультури можна  використовувати доріжки з різними елементами «Геометрична», «Ґудзикова», «Лісова галявина». Завдяки рифленій поверхні доріжок діти зміцнюють гомілкові суглоби та масажують стопи, а отже — запобігають плоскостопості. Вправи на різноманітних масажних доріжках і килимках діти виконують босоніж у будь-яку пору року, що допомагає ще й загартовувати їх. Вони допомагають формувати в дітей відчуття власного тіла й удосконалювати точність довільних рухів. Адже такі вправи потребують підвищеної уважності та точної координації рухів.

Гімнастика з елементами силових вправ

Суть гімнастики з елементами силових вправ у тому, що діти виконують добре відомі фізичні вправи, однак із додатковим навантаженням на певні групи м’язів. Для цього вихованцям можна запропонувати гантелі або їх замінники різної ваги. Під час занять  діти можуть виконувати вправи під музичний супровід у повільному та швидкому темпах. Так діти не лише отримують силове навантаження, а й розвивають витривалість і вміння дотримуватися ритму.

Після силових вправ, щоб зняти навантаження, можна запропонувати дітям пофантазувати та виконати творчі завдання: за допомогою скакалки  викласти метеликів, сонечко, змію, кульбабку, місяць; із паличок – різні геометричні фігури, цифри, букви, будиночки тощо. Такі вправи дають змогу емоційно й фізично розслабити дітей.

Вправи на фітболах

Заняття на фітболах розвивають у дітей гнучкість, почуття рівноваги, координацію рухів, допомагають виправити порушення постави тощо. Вправи з великим м’ячем завжди поліпшують настрій дітей і сприяють загальному оздоровленню дитячого організму. Діти із задоволенням виконують вправи в різному темпі під музичний супровід. Вправи на фітболах позитивно впливають на роботу всіх внутрішніх органів і дають змогу:

– зміцнювати основні групи м’язів;

– формувати правильну поставу та попереджати її порушення;

– розвивати вестибулярний апарат;

– зміцнювати серцево-судинну систему й органи дихання;

– активізувати обмін речовин;

– підвищувати імунітет.

Дихальна гімнастика

На заняттях із фізичної культури та під час режимних моментів упродовж дня проводяться з дітьми дихальні вправи. В ігровій формі ознайомлюються їх із механізмом дихання, його основними показниками, змінами під час фізичних навантажень.

Вправи дихальної гімнастики діти виконують у повільному темпі, спокійно, без напруження, з паузами для відпочинку. При цьому стежимо, щоб видих був повним,тобто не переривався для невеликого вдиху.

Для того щоб вдих був поглибленим, пропонуємо дітям просте завдання — понюхати, який аромат приніс вітерець. Для цього під час вдиху вони мають підвести голову, випрямити шию. Якщо голова буде опущена та шия зігнута, то верхні ребра, а отже, й уся грудна клітка не підніматимуться.

Ефективність занять дихальною гімнастикою підвищуємо за допомогою дихальних «тренажерів»:

  • соломинка, занурена у склянку з водою; сопілка, дримба;
  • пристрої для пускання мильних бульбашок;
  • повітряні кульки, іграшки, гумові м’ячі для надування тощо.

Дихальна гімнастика проводиться не лише під час фізкультурних занять, а й протягом дня. Під час ранкової гімнастики, окрім комплексу загальнорозвивальних вправ, додається одна-дві дихальні вправи. Також комплекс дихальної гімнастики поєднується з гімнастикою пробудження.

Отже, завдяки нетрадиційним технологіям не лише зміцнюється організм дітей, а й оздоровлюється їхню психіку. Діти після занять стають більш врівноваженими, спокійними й зосередженими, у них з’являється впевненість у власних силах. Це спонукає шукати нові засоби й технології для фізкультурно-оздоровлювальної роботи.

Вихователь – методист Бурковська О.А.

Для того, аби діти не  сиділи увесь час перед екраном телевізорів, планшетів та проводили дозвілля з користю, пропоную вам декілька музичних ігор.

  1. «Вгадай мелодію».

Спробуйте наспівати дитині мотив  відомої їй пісні ( без слів),  а після того , як дитина її впізнала( якщо їй це не вдається  – допоможіть, підкажіть), заспівайте цю пісню разом зі своїм малям. Запропонуйте їй обмінятися ролями, щоб вона – співала, а ви відгадувала.

  1. « Чарівні ритми»

Проплескайте (протупотіть, заспівайте, простукайте…) коротеньку фразу, запропонуйте дитині її повторити, поступово ускладнюючи завдання. Не забувайте обмінюватись ролями, щоб дитина не лише повторювала ваші дії, а  й намагалася творити сама.

  1. «Сирена»

Зобразіть звук сирени, тобто на одному диханні спустіться до нижньої межі вашого діапазону, потім підніміться до верхньої. Запропонуйте дитині керувати вами: коли вона піднімає руку, ви підвищуєте висоту звука, а коли опускає – знижуєте. Гра дуже подобається малятам. Потім поміняйтеся ролями: малюк зображає сирену, а ви керуєте ним. Імітуйте сирену пожежників, сирену поліцейської машини тощо. Зрештою, звук сирени можна придумати самостійно.

  1. « Домашня дискотека»

Влаштовуйте домашні дискотеки , під улюблену музику, адже це гарний спосіб вивільнити негативні емоції, та сприяти фізичній активності. Вигадуйте свої  цікаві , іноді смішні, рухи. Створіть атмосферу радості! Також, цей вид діяльності можна використовувати, як ранкову гімнастику.

  1. « Дихальні вправи»

Вправи для дихання збільшують  кровотік, допомагають розслабити м’язи дихальних шляхів, полегшують дихання та підвищують рівень кисню в крові, сприяють профілактиці ГРВІ. Щоб їх виконання не було монотонним та нав`язливим  пропоную такі варіанти вправ:

  • «Кораблик» – (  зробіть паперовий кораблик, та помістіть його в таз з водою. Запропонуйте дитині подмухати на нього, та поспостерігати за його рухом)
  • « Футбол» ( зобразіть на папері футбольне поле та ворота, покладіть у середині маленьку кульку або тенісний м`ячик. За допомогою коктельної  трубочки( дихаючи через неї) спробуйте закотити м`ячик у ворота.

Обов`язковою умовою для правильного виконання вправ – це вдихати через ніс, а видихати – ротом.

Підготувала керівник музичний

Письменюк Лілія Григорівна

 

Хто з батьків не хотів би, щоб його дитина швидко та без проблем засвоїла англійську? Білінгвою бути добре. Багато хто з батьків настільки непокоються тим, щоб ця мова далася дитині легко, що роблять ранній старт – починають навчати дитину ще з 3–4-річного віку. Але далеко не всі курси англійської приймають настільки маленьких дітей. Як же займатися зі своїми дітьми подібного віку самостійно?

Передусім слід вирішити для себе, чи справді ви хочете почати навчати дитину англійської з такого раннього віку. Дослідження вчених із Массачусетського університету довело, що немає особливої різниці між тими, хто почав вивчати англійську від народження і тими, хто почав робити це до 10 років. А ось якщо починати вчити зі старшого віку, тоді різниця помітна.

Більшість з вчителів хочуть починати працювати з дітьми, які вже вміють читати та писати – тоді можна підходити до вивчення мови комплексно та структуровано. Але для тих, кому все ж не кортить познайомити своїх дітей зі світом англійської, пропонуємо поради від Юлії Бокеєвої:

Дорослі та діти сприймають вивчення іноземних мов по-різному. Перші роблять це структуровано, обираючи складні посібники та дотримуючись правил, тоді як діти просто “поглинають” мову. Дитина може оволодіти і двома, і трьома мовами. Головне – постійно з нею займатися.

 

З чого ж почати вивчати англійську мову з дитиною?

Якщо один із батьків володіє англійською мовою на достатньому рівні та почуває себе досить впевнено, щоб говорити лише нею, то жодної інформації більше не потрібно. Просто розмовляйте з дитиною англійською мовою. Але у такому випадку вам не можна буде використовувати українську мову під час спілкування, нехай це роблять інші члени родини. Ви спілкуєтеся  лише англійською!  Це – метод “занурення в мовне середовище”.

Якщо ви не так досконало володієте англійською мовою, є й інші способи навчання дитини.

  1. Перегляд англомовних мультфільмів. Зображення асоціативно допоможуть зрозуміти незнайомі слова.
  2. Вивчення пісень та віршиків. Головне – не змушувати дитину повторювати, а зацікавити вивченням англійської мови. Адже діти в дошкільному віці можуть слухати довгий час – а потім повністю відтворити вірш або пісню. Є безліч дитячих каналів, де їх можна знайти:
  1. Вивчення слів та словосполучень англійською мовою. Використовуйте слова в контексті ситуацій та закріплюйте їх наочними образами.
  1. Читання разом із дитиною книжок англійською мовою.  Діти “фотографують” слова й запам’ятовують їхній зовнішній вигляд. Навчанню читання допоможе чудовий сайт:

www.starfall.com

Книжки для читання з дитиною англійською мовою також можна знайти тут:

oxfordowl.com

  1. Використання активних та веселих ігор. Дитина й не помітить, що вона навчається під час гри.

Якщо ж дитина не виявляє особливого бажання до занять або протестує (таке часто трапляється у віці 3-х років), то можна застосувати будь-яку ляльку, переконавши дитину, що це англієць чи англійка й розуміє лише англійську мову. Такий метод часто мотивує дітей до вивчення англійської мови.

Якщо виникають труднощі у проведенні занять, завжди є можливість обрати курс англійської мови для малюків уже з готовою програмою та матеріалами.