Однією з важливих теоретичних і практичних проблем   фізкультурно-оздоровчої роботи, над якими працюємо  спільно з колективом закладу, є впровадження і використання в процесі фізичного розвитку дитини інноваційних оздоровчих технологій сучасності, зокрема дитячого фітнесу, який включає в себе різноманітні напрямки сучасних здоров’язберігаючих технологій, адаптованих до вікових особливостей дитини:  вправи з елементами  стретчінгу, фітболаеробіка, хатха-йога, дихальні вправи.

Для втілення в життя поставлених завдань, колективом закладу проведена значна робота по зміцненню й оновленню здоров’язберігаючого простору, який включає в себе: спортивний зал з раціонально підібраним фізкультурним та спортивно-ігровим обладнанням; фізкультурні куточки; куточки здоров’я; різноманітні доріжки здоров’я, масажери та ін.

Широко використовується нетрадиційне  фізкультурне обладнання: багатофункціональні мішені (з сіллю) для розвитку влучності та окоміру;  м’ячі фітбол;  “парашут”;  природний матеріал для виконання загальнорозвиваючих вправ, що стимулює біологічно активні точки; яскраво оформлені предмети та інвентар для виконання загальнорозвиваючих вправ та ін.

Практична  робота в  дошкільному закладі з використанням фітбол-аеробіки дозволяє зробити такі висновки: відбувається зміцнення опорно-рухового апарату; удосконалюється серцево-судинна і дихальна системи; розвиваються фізичні можливості дитини; підвищується працездатність, знижується відчуття втоми; покращується процес саморегуляції, самоконтролю та самозбереження.

Наступна технологія , яку взяли до уваги і використовуємо в роботі з дітьми – стретчінг. Стретчінг – комплекс вправ, призначений для того, щоб м’язи були еластичними, а суглоби гнучкими й рухливими. Вправи стетчінга розраховані на залучення в роботу всього організму, включаючи психіку, спрямовані на розслаблення і відновлення функцій м’язів. Після занять ігровим стетчінгом у дітей покращується настрій, взаєморозуміння. Для зміцнення фізичного здоров’я дітей і формування в них упевненої красивої постави, створення позитивних емоцій і оптимістичного світовідчуття, як нетрадиційні методи оздоровлення використовуємо також елементи хатха-йоги, релаксації, масажу і самомасажу тощо. Ці методики мають ряд переваг серед інших видів фізичної активності: вони не вимагають великих приміщень і дорогого обладнання для занять і можуть проводитися з дітьми різного віку. Крім цього, східна гімнастика є чудовим засобом етичного і морального виховання: завдяки таким вправам не лише покращується здоров’я, а й формується красива фігура, правильна постава й енергійна хода, поліпшується координація рухів, виробляється сила волі, витримка і впевненість у собі. Ця діяльність вчить дітей долати труднощі, підвищують життєвий тонус і працездатність, створюють гарний настрій.

Дихальна гімнастика – важливий елемент в оздоровленні дітей. Вона ефективно допомагає в лікуванні таких захворювань як бронхіт, пневмонія, астма; сахарний діабет, хвороби серця, виразкова хвороба шлунка, захворювання неврологічного характеру. При виконанні вправ активізується імунна система організму. Гімнастика допомагає розвивати гнучкість, сприяє виправленню порушень постави за рахунок активності в процесі виконання вправ всіх груп м’язів. Активізується кисневий обмін у всіх тканинах організму, що сприяє нормалізації і оптимізації його роботи в цілому.

З метою збереження та зміцнення здоров’я вихованців та аткивізації роботи у фізкультурно-оздоровчому напрямку було заплановано та проведено такі фізкультурно-оздоровчі та освітні  заходи: спортивне свято “Мама, тато і я – спортивна  сім’я”, під час якого всі учасники вчилися діяти разом, допомагати один одному та вболівати за спільні дії, а також активно, з користю для психічно-фізичного здоров’я проводити час разом.

Лук’янчук Н. О.

Українська народна пісня – частина народної медицини

Українська народна пісня є унікальним явищем у світовій культурі. Вона вражає розмаїттям жанрів, стилів, глибиною змісту, незбагненною й незрівнянною за своєю красою й простотою поезії. Бо ж недарма народна пісня творилася протягом тисячоліть, а, отже, пройшла такий відбір. Якого не знав жоден музичний жанр. Чим уважніша людина до народної пісні, тим легше вона відрізняє зерно від сміття, тим багатша її пожива від цілющої сили справжньої пісні. В чому ж терапевтична дія пісні? Це так званий спеціалізований жанр, у якому майже нічого, іншого, крім емоцій немає. Ще вагітною, майбутня мама вивчає колискові, які незабаром співатиме дитині. Під часу співів і на матір, і на дитину накочуються цілющі хвилі…

Наші предки підсвідомо відчували, що ї колискова пісня має лікувальну (психотерапевтичну дію). Через незбагненно прості й мудрі, теплі гойдання колискового ритму й маминої інтонації передаються дитині душевна рівновага, любов і довір’я до всього живого, один до одного. Нажаль дійсність не завжди прекрасна. Та в душі дитини вже сформувався перший захисний редут – в пам’яті дитини залишається інформація про те, що в житті більше доброго, ніж поганого. Достеменно відомо, що діти, які не знали, не чули, не сприймали у своєму ранньому дитинстві ні колискових, ні повчальних забавлянок чи пестушок, ні приповідок, зростають черствими до людської біди і горя, жорстокими до людей і тварин, загальмованими до навчання і сприйняття оточуючого. Не соромтесь плакати, слухаючи гарну пісню. Дайте волю сльозам. Це ваше очищення. Пісня лікує вашу думку – це відома імперично знайдена істина.

Лікувальна функція української народної пісні є очевидною і на фізіологічному рівні. Людина свідомо чи несвідомо знаходила найздоровіший, найефективніший спосіб дихання. Недарма дихальні вправи були особливим об’єктом уваги найдавніших лікарів, жреців, воїнів, філософів. Швидкий вдих і повільний видих в узагальненому розумінні це й є пісня. Але незрівнянно глибшою й важливішою функцією української народної пісні є її вплив на людину на рівні психологічному. Пісня непомітно й завжди несподівано допомагає стати віч-на-віч зі своєю бідою, душевною травмою. Бо людині властиво ховатись від власних психологічних травм, не визнавати та не помічати їх – це надто болісно. Тому важко лікувати психологічні хвороби.
Через емоційний канал пісня розкриває людині суть її душевної травми, акцентуючи увагу на добрі, красі. Реакцією на розуміння будуть сльози. В нашому сучасному стрімкому житті тепер майже не чути в домівках колисанок наших бабусь. Нажаль, зникають українські народні пісні-перлини – приповідки, забавлянки, віршовані смішинки, гумористичні небилиці. А чи варто нехтувати народним досвідом?

Бурак Яна Юріївна

Вчимося говорити правильно

Порушення вимови звука «р» – одна з найпоширеніших вад. Спотворена вимова виникає внаслідок неправильного положення язика: кінчик опущений до нижніх зубів, а задня частина спинки язика піднімається вгору і утворює щілину з м’яким піднебінням, через яку проходить повітря. Вироблення правильної вимови полягає у формуванні правильної артикуляції звука та введенні його в повсякденне мовлення. Постановка звука потребує певної підготовки органів артикуляції дитини до відтворення положень і рухів язика.

Комплекс вправ для вироблення правильної вимови звука «р»:

Вправа 1. Підняти язик на верхню губу, опустити і втягнути на місце.

Вправа 2. Розпластати язик широко «лопаткою» на нижній губі. Для того, щоб язик був широкий і спокійний, треба поплямкати цого губами 5-6 разів, вимовляючи пя-пя-пя, а потім подержати широкий язик у спокійному положенні під лічення від 1 до 10.

Вправа 3. Усміхнутися, відкрити рот, покласти широкий язик на верхню губу і здувати ватку з стола, ніби довго вимовляючи звук «ф».

Вправа 4. Відкривши рот, робити рухи широким кінчиком язика по верхній губі вперед – назад із звуками бл-бл-бл («Бовтушка»), не відриваючи язика від губи, ніби погладжуючи верхню губу (повільно, прискорюючи темп і ховаючи язик за верхні зуби).

Вправа 5. Усміхнутися, відкрити рот і кінчиком язика почистити верхні зуби з внутрішнього боку (нижня щелепа не рухається).

Вправа 6. Усміхнутися, відкрити рот і погладити широким кінчиком язика піднебіння, роблячи рухи вперед – назад, як маляр білить щіткою стелю («Маляр»).

Вправа 7. Широким кінчиком язика постукати за верхніми зубами (ди-ди-ди) повільно, потім швидше або сильно задувати на кінчик язика, піднятий до верхнього піднебіння (губи в посмішці, нижня щелепа нерухома).

Вправа 8. Здування з долоні пелюсток або маленьких клаптиків паперу, вати. Язик піднятий до альвеол («горбиків»), дитина задуває повітря на кінчик язика: р-р-р-р – сильний струмінь повітря.

Буняк Р.П.