Рекомендації для батьків, члени сімей яких знаходяться на кризових територіях, та у стані соціальної та політичної напруги

Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу у дітей.

Спостерігаючи за своєю дитиною, батьки можуть знайти шляхи, як допомогти їй впоратися зі своїми почуттями. Дорослі, які можуть говорити з дітьми про події і сприймати їхні почуття, допомагають дітям пережити травматичний стрес з меншими втратами.
Загальні рекомендації для батьків, які живуть у стані соціальної та політичної напруги
Потурбуємось про тіло:

  • побільше сну, відпочинку, позитивних вражень;
  • дайте дитині можливість займатися спортом, танцями, гратися в рухливі ігри. Це допоможе їй зняти напругу;
  • харчування – може бути частим і маленькими порціями, не примушуйте дитину їсти, якщо вона не хоче. Харчування може бути легким і корисним (фрукти, овочі, соки);
  • дитині і вам необхідно побільше пити (вода, солодкий чай, компот, сік, морс);
  • не відмовляйте дитині у солодощах. Неміцний чай із цукром, цукерка, чашка какао викликають позитивні емоції, почуття безпеки та стимулюють роботу мозку;
  • не бійтесь зайвий раз обійняти, погладити дитину, потримати її за руку, зробити масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги;
  • теплий душ або ванна також допоможуть зняти зайву напругу.

 Потурбуємось про емоційну стабільність:

  • не варто дозволяти дитині на самоті дивитися телевізійні новини. Взагалі, чим менше теленовин із місць страшних подій побачить дитина, тим краще. У будь-якому разі, вона потребує пояснення вашого ставлення до подій;
  • створіть атмосферу безпеки (обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте з нею, приймайте участь в її іграх);
  • подивіться разом з дитиною «хороші» фотографії – це дозволить звернутися до приємних образів з минулого, послабить неприємні спогади;
  • читайте книжки – оповідання і казки, де описуються сюжети подолання страху героями;
  • якщо дитина відчуває тривогу або страх, ви можете забезпечити для неї свою спокійну присутність, ненав’язливий фізичний контакт (обійняти, взяти за руку), тепло (вкрити, дати теплий чай). Важливо говорити, що ви – поруч, що все добре, вона у безпеці;
  • якщо дитина «не слухається», виявляє надмірну активність, з незрозумілих причин кричить або сміється, – постарайтеся не відповідати агресивно. Можливо, рухова активність допомагає дитині впоратися зі стресом. «Супроводжуйте» її в русі (будьте поруч), намагаючись поступово знижувати темп. Можна спробувати ввести рамки – запропонувати рухливу гру «за правилами». Або переключити на активність, де є правила (бігати наввипередки, «битися» подушками, м’яти і рвати папір і ін.);
  • дитині можуть снитися кошмарні сновидіння. Підтримайте її, вислухайте і заспокойте, переконайте, що в цьому немає нічого страшного;
  • дайте дитині зрозуміти: ви всерйоз ставитеся до її переживань і ви знали інших дітей, які теж через це пройшли («Я знаю одного сміливого хлопчика, з яким теж таке трапилося»);
  • поговоріть з дитиною про почуття, які вона відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчували тривогу, страх, гнів, безпорадність. І що ці почуття – нормальні. Розмову про почуття можна супроводжувати малюванням на вільну тему або ліпленням. А потім обговорити – що намальовано, що це означає, яким буде розвиток сюжету, як далі житиме персонаж, як йому допомогти і т.п.;
  • зведіть розмову про подію з опису деталей на почуття.

 Подбаємо про осмислення подій:

  • Будь-яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення того, що відбувається. Для неї важливо знати, чому батьки тривожаться, сердяться, горюють. Що відбувається в сім’ї, в місті. Постарайтеся пояснити це коротко (4–5 фраз) і спокійно.
  • Розмовляйте з дитиною про події, що відбулися, стільки, скільки їй потрібно. Не варто говорити: «Тобі це не зрозуміти», «Зрозумієш, коли виростеш», «Я не можу тобі пояснити». Завжди є що сказати. Постарайтеся, щоб ваші фрази були зрозумілими і не лякали дитину.
  • У будь-якій розмові про події, що відбулися, необхідно час від часу нагадувати дитині, що зараз ситуація більш стабільна, що дорослі знають (або вирішують), що робити. Що дитині є на кого покластися, поруч є дорослі турботливі люди.
  • Також можна сказати, що зараз багато фахівців думають про те, як допомогти людям у переживанні складних почуттів. Що багато людей – разом. І навіть у найскладнішій ситуації є ті, хто зможуть допомогти дитині.
  • Не можна дозволяти дитині стати тираном. Тому не виконуйте будь-які її бажання з почуття жалю.

 Особлива важливість гри:

  • зараз, як ніколи, для дитини важливо АКТИВНО ГРАТИСЯ. Можливо, дитина буде будувати барикади, грати у військових. Інсценувати бійки, стрілянину, поранення, смерті. Ці ігри можуть спричинити безлад у вашій квартирі, але допоможуть знизити напругу дитині;
  • вагому роль можуть зіграти ігри на відреагування агресії. Дитина може «озброюватися», нападати або захищатися, бути пораненою або «убитою» в грі. Усе це є нормальним способом дитини впоратися зі стресом. Можна запропонувати дитині «битву» подушками, повітряними кульками та ін. Також добре м’яти тісто, глину, пластилін і ліпити фігурки;
  • заохочуйте ігри дитини з піском, водою, глиною (допоможіть їй винести назовні свої переживання у формі образів);
  • велику роль серед ігор можуть зайняти ігри «в лікарню». Це також є нормальним і сприяє подоланню стресу.

Реакція дитини на травматичний стрес зазвичай нормалізується протягом місяця. Робота психіки над травматичним стресом позитивно завершується, не переходячи у формування посттравматичного стресового розладу.
ЯКЩО РЕАКЦІЇ ДИТИНИ, НА ВАШУ ДУМКУ, є надмірними або незрозумілими ВАМ, якщо ІГРИ АБО СИМПТОМИ повторюються БЕЗ ОСОБЛИВИХ ЗМІН, ЯКЩО ВИ турбуєтесь – зверніться за консультацією до психотерапевта.

 Важливо:

  • Заручитися підтримкою близьких і рідних. Важливо, щоб в оточенні дитини були люди, що не постраждали.
  • Намагатися зберегти режим дитини, забезпечити нормальний сон та харчування, достатність пиття, оберігати дитину від додаткових стресів.
  • Менше таємниць і натяків (вони ще більше лякають дитину).
  • Відповідати на запитання дитини поступово і доступно. На одне запитання – одна відповідь. Коли дитина її опанує, вона зможе поставити наступне запитання.
  • Підтримувати надію на краще.
  • Бути готовими до «нечемної», «дивної», «агресивної» поведінки дитини.
  • НЕ казати: «забудь це», «викинь з голови» – це прямий шлях до формування постстресових розладів.
  • Не залишати дитину наодинці зі своїми переживаннями, проте і не докучати їй.
  • Ні в якому разі не соромити дитину і не звинувачувати в тому, що сталося або в поведінці після травмуючої події.
  • Бути готовими раз за разом обговорювати ті самі речі.
  • Заручитися самим надією на те, що травму можна пережити.
  • Пам’ятати, що частині дітей з різних причин не вдається впоратися із наслідками травматичного стресу самостійно, і вони потребують професійної допомоги.
  • У разі ВАШОГО ХВИЛЮВАННЯ за стан дитини або тривалості незвичної поведінки дитини БІЛЬШЕ МІСЯЦЯ – ЗВЕРНУТИСЯ по допомогу ДО ПСИХОТЕРАПЕВТА.

Свірщ К. О.

Формування самостійності в трудовій діяльності.

(рекомендації для вихователів і батьків)

Трудова діяльність сприяє вихованню у дитини самостійності при умові, якщо праця для дитини – не примусова тяжка повинність, а джерело радості і натхнення.

Трудове виховання – одна з умов розвитку самостійності, оскільки створює простір для збагачення досвіду дитини в процесі її практичної діяльності, коли взаємозв’язок між знаннями і практикою їх застосування відкриває перед малюком можливості для реалізації його потенційних здібностей.

Для розвитку в дошкільнят самостійності в посильній праці доцільно застосовувати   технологію поступової зміни тактики педагогічного впливу на організацію трудової діяльності дітей:

Крок перший: Зацікавити дітей ідеєю, ситуацією, атрибутами і матеріалами праці. Варто вихователеві принести до групи, яскраві, цікаві за фактурою чи просто незвичні для дітей матеріали (фольгу, плоди дерев, насіння квітів, вату, солому) або внести нове обладнання ( чашки, поливальниці, п’яльця, мотузку, клаптики тканини, тощо) і почати діяти з ними і діти потягнуться до вас.

Крок другий: Забезпечити наявність у групі матеріалів для дитячої праці та спонукати батьків до їх придбання й естетичного оформлення.

1.Для праці в груповій кімнаті знадобляться: фартушки й рукавички для роботи на кухні, маленькі щітки для одягу та взуття, набори яскравих ганчірок для прибирання, маленькі рушнички для витирання посуду, набори кольорових ниток і голок з широкими вушками, ґудзиків різних розмірів тощо.

  1. Для праці в природі – поливальниці з довгими носиками, невеликі пластмасові горщики для вирощування рослин, палички для розпушування грунту та спеціальний городній інвентар (металевий чи дерев’яний) для роботи у квітнику, саду, на городі.
  2. Для художньої праці – коробочки з нитками й тканиною різної фактури, бісером, намистинами, шматочками тонкого дроту для плетіння, набори кольорового паперу та картону, ножиці із заокругленими кінцями, набори для вишивання.
  3. Для кулінарії – дощечки та ножиці із заокругленими лезами, набори форм для печива, мірний кухоль, пісочний годинник тощо.

Крок третій: організувати спільну трудову діяльність дорослого й дитини, під час якої малюк ознайомлюється зі знаряддями праці, під час якої малюк знайомиться зі знаряддями праці, їх призначенням та способами догляду за ними, безпосередньо опановує трудові дії, набуває й закріплює трудові вміння і навички. На цьому етапі дуже важливе партнерське ставлення до дитини з боку дорослого, надання їй права вибору міри участі в спільній діяльності, її обсягу, матеріалів та способу дій. Не менш важливий чинник успішності спільної праці – заохочення дитини, схвалення її зусиль, позитивне оцінювання результатів.

Крок четвертий: закріпити навички самостійності в трудовій діяльності, перенести їх на інші види діяльності та перевести в річище щоденних побутових дій. На цьому етапі особливо значення набувають єдність вимог до дітей з боку дорослих, контроль їхньої самостійної діяльності та підтримання прагнення малюків до самостійності. Для цього необхідне виділення в розпорядку дня дитячого садка та родини вільного часу, коли дитина могла б зайнятися цікавою для неї працею, забезпеченням відповідними матеріалами, спонукання до самостійної діяльності, її мотивація і оцінювання. З поступовим розвитком самостійності поліпшуються стосунки між самими дітьми та дітьми і дорослими. Адже сформованість організаційних умінь дітей ( домовитися між собою, розподілити обов’язки, вчасно прийти на допомогу, прибрати по закінченні роботи своє місце) прямо залежить від розвитку їх трудових умінь. Чим краще сформовані трудові навички дитини, то краще вона може організувати роботу – свою та інших дітей, знайти з ними спільну мову і то швидше досягне бажаного результату.

08.09.2014 р.

Колективний перегляд:

заняття соціально-морального розвитку

“Вчимося домовлятись”
(вихователь Мазурок В. Б., старша група № 7 “Ромашка”)

Програмовий зміст: формувати у дітей орієнтацію на загально прийняті моральні норми поведінки, позитивне емоційно-ціннісне ставлення до них. Формувати практичне вміння спілкування з дорослими та однолітками, налагоджувати дружні стосунки, домовлятися, узгоджувати свої дії з партнерами, допомагати іншим, проявляьти відповідальність, повагу до себе та інших, вибачати та просити вибачення. Вправляти у висловлюванні елементарних суджень та в умінні домовлятися. Вчити обгрунтовувати свої думки, адекватно реагувати на проблемні ситуації, орієнтуватися у настроях людей, утримуватись від імпульсивності. Виховувати доброзичливість, людяність, комунікабельність.

slider
images not found

Магічна сила ляльки-мотанки

slider
images not found

Здавна у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду,  символом матері –берегині та зв’язку між поколіннями. Виготовляючи ляльку,  жінки вкладали у неї власну енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці. Віддаючи її до іншого роду, а дочка у свою чергу, своїй дитині. Лялька, немов ниточка, зв’язувала воєдино весь рід.

Мотанки – вузлові ляльки. Процес їх виготовлення називався «крутити куклу».  Ляльки майстрували з домотканого полотна, пофарбованого соком буряка, бузини, пасльону, ін.

Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Людина вигадала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому.

При виготовленні ляльки мотанки ніколи не використовується голка, а тільки нитка й тканина. Вважається, що лялька повинна бути безликою, а та, що служить берегинею, –  з хрестом замість обличчя.

В основі  української ляльки – мотанки – хрестоподібна фігура, де єдина об*ємна деталь – голівка. Вузлова лялька обов’язково мотається за рухом сонця – тоді вона принесе удачу та щастя. Далі з валиків тканини формуються ручки (перекладина хреста) і тулуб. Дехто з майстрів надає ляльці більшої схожості з жіночою постаттю, формуючи ще й груди. Після цього ляльку вдягають – вбрання і кольори  майстриня добирає за своїм вподобанням і враховуючи  символічне призначення ляльки. Якщо лялька робиться для добробуту та здоров*я  родини – для одягу добираються  червоно-зелені відтінки; для успіху в фінансових справах – зелені та золотисті; для щастя у коханні чи подружньому житті – червоні, рожеві, помаранчеві; для успіху в творчості – блакитні.

Домашня лялька, зроблена власноруч мамою чи бабусею, несе потужний заряд духовної енергії роду. Ляльку-мотанку можна створювати разом із дитиною.  Важливо пам’ятати, що лялька, зроблена власноруч, тепліша й добріша, ніж куплена, адже вона – автентична лялька-мотанка! Рукотворна клаптикова фігурка виконує провідникову функцію між минулим і майбутнім.

Зацікавилися  цією іграшкою-оберегом   і наші вихователі.  Ознайомившись  з технологією  виготовлення ляльки-мотанки під час семінару з лялькотерапії (керівник Свірщ К.О.), скориставшись  рекомендаціями з Інтернету, вирішили  провести  конкурс – огляд  «На кращий  оберіг (ляльку-мотанку) групи». Всі педагоги закладу взяли  активну участь у конкурсі та представили оригінальні  та неповторні ляльки-мотанки.

Підсумки конкурсу були підведені  31.03.2014р. під час виставки  рукотворних виробів, що були представлені  у мистецькій галереї закладу, яку мали можливість відвідати працівники ДНЗ , вихованці закладу,  їхні батьки. Неповторність та оригінальність виробів можна побачити на фото.

Хочеться зазначити,  що всі педагоги закладу дотримались технології   виготовлення ляльки-мотанки  без голки — лише з допомогою нитки й тканини. Оскільки, виготовлялися ляльки-берегині групи, то більшість з них  з хрестом замість обличчя. Крім дотримання технології педагоги вкладали свою душу.  Естетичною завершеністю вирізняються ляльки Ярина,  Христина, Україночка вихователів  гр.. №12  (С.М. Грабар, М.Л. Посохова). Оригінальністю  назв відзначаються   ляльки-мотанки  вихователів   гр. № 2 (Довгалюк О. В., Мельцова С. В.) — «Предслава», №6 (Пригода К. І., Марченко Г. Г., Гомон В. І.) —  «Берегиня природи», №5 (Полінкевич Н. А., Кокота Т. Я) —  «У нашого Омелечка невеличка сімеєчка», гр..№4 (Єрохіна В. М., Колабська Л. Г., Антонюк В. М.) — «Українські захисниці», гр.№11 (Карплюк Т. В., Лютко Т. Г., Гребенович М. П.) — «Надія», гр. №10 (Онук Н.С., Миколайчук І. Д.) — «Варвара», «Травниця».

Враховуючи те, що домашня лялька, зроблена власноруч мамою чи бабусею, несе потужний заряд духовної енергії роду, педагоги С.М. Кулінець (гр. №9), Анікіна О.П. (гр. №7)  активно  залучили  батьків до виготовлення ляльок-мотанок разом з дітьми.

Вражає яскрава   кольорова гамма ляльок – мотанок від червоно-зелених гр. №10 до рожево-помаранчевих гр. №11 і до жовто-голубих у  вихователів  гр. 4.

Креативність  у підході до виготовлення ляльок-мотанок як оберегівгрупи продемонстрували вихователі  гр.. №1 (Хиноцька С.Ф., Смажна О. С., Краснова І. В.), гр. №3 (В.О. Рокунь, Н.П. Савич), гр. №4 (Колабська Л.), гр. № 8 (Л. В. Лазарчук, Н.В. Парфенюк, С. Н. Стадник). Вони не тільки передали образ ляльки мотанки, але й наповнили їх лікувальними травами. Ці ляльки можуть знаходитися у спальні, оберігаючи сон дітей.

Варто відмітити  різноманітність  ляльок-мотанок  за призначенням, що виготовлені  педагогами фахівцями: мистецтвознавцем С. Дідковською (берегиня успіху у творчій діяльності),  інструктором з фізкультури Н. Лук’янчук (берегиня роду),  практичним психологом К. Свірщ (берегиня здоров’я), вихователем англійської мови Т. Г. Кечи (лялька-десятиручка –берегиня успіху у трудовій діяльності).

Найголовніше, що  педагоги дошкільного закладу завдяки конкурсу зрозуміли — таку ляльку-мотанку спроможний зробити кожен з них. Для цього  необхідно лише трішки часу, фантазії і знання технології виготовлення.

Профілактика плоскостопості та формування правильної постави на заняттях фізичного виховання у дошкільнят

41-300x211Велике значення наш колектив приділяє попередженню такого захворювання, як плоскостопість. Плоскостопість є надзвичайно поширеною патологією серед дітей: близько 65% страждають цим захворюванням. Виникає воно внаслідок різноманітних причин, і веде до болю, деформації стоп і порушень роботи опорно-рухової системи. Спочатку плоскостопість викликає лише незначні незручності, але прогресуючи, може значно вплинути на повноцінне життя і працездатність. Плоскостопість у дітей веде до викривлення хребта, і лише своєчасно встановлений діагноз може допомогти зупинити хворобу і скорегувати деформацію стопи. Обов’язково покажіть дитину ортопеду, якщо він швидко втомлюється від піших прогулянок, проситься на руки. Вроджене плоскостопість у малюків є досить великою рідкістю. Найчастіше на його розвиток впливає цілий ряд причин, найважливішою з яких є носіння незручного взуття. Щоб дитяча ніжка формувалася правильно, задник взуття повинен бути жорстким, каблук — 0,5 см. Не можна купувати дитині взуття на повністю плоскій підошві. Негативно впливає на формування стопи і взуття з вузьким або тупим носком, зайво пружна підошва кросівок, яка звільняє стопу від природної навантаження.

Комплекси вправ при плоскостопості.

По формi розрiзняють нормальну, сплощену, плоску стопу. Для покращення координацiї рухiв спецiальнi вправи потрiбно чергувати з загальнорозвиваючими для всiх м’язових груп та намагатися вирiвнювати тонус м’язiв, якi утримують стопу у правильному положеннi.
Для корекцiї положення стопи використовують вправи з поступово зростаючим навантаженням, протистоянням, навантаженням на стопи та з предметами (захват пальцями камiнцiв, кульок, олiвцiв, перекладання їх тощо).

Для закрiплення корекцiї застосовують рiзноманiтнi види ходи (навшпиньки на п’ятах, на зовнiшнiй поверхнi стопи, паралельною постановкою стоп, хода по пiску).

Всi спецiальнi вправи потрібно виконувати у поєднаннi з вправами на виховання правильної постави та загальнорозвиваючими iз врахуванням стану здоров’я та фiзичного розвитку.

Вправи з вихiдного положення лежачи на спинi:

  1. Почергове та одночасне вiдтягування носкiв.
  2. Зiгнути ноги, опертися стопами об пiдлогу. Розвести п’яти та звести. Пiсля серiї рухiв – розслаблення.
  3. Почергово та одночасне пiдняття п’ят вiд опори.
  4. Покласти зiгнуту в колiнi ногу на колiно iншої напiвзiгнутої ноги. Коловi рухи стопи в один та iнший бiк.
  5. Ковзаючі рухи стопою однiєї ноги по гомiлцi iншої, охопивши гомiлку.

Вправи з вихiдного положення сидячи:

  1. Ноги зiгнутi, стопи паралельнi. Пiдняття п’ят (одночасне та почергово).
  2. Тильне згинання стоп (одночасне та почергове).
  3. Покласти одну ногу стопою на колiно прямої iншої ноги. Коловi рухи стопою в обидва боки. Поміняти положення ніг.
  4. Ноги прямi. Згинання та розгинання стоп.
  5. Захоплення пальцями стоп дрiбних предметiв та перекладання їх на iнше мiсце.
  6. Сидячи “по-турецьки”, пiдiгнути пальцi нiг. Нахиляючись вперед, встати з опорою на тильну поверхню стоп.
  7. Сидячи в упорi ззаду розвести колiна та пiдтягнути стопи до повного торкання пiдошвами.

Вправи з вихідного положення стоячи:

  1. Стопи паралельнi, на вiдстанi ширини стопи, руки на пояс. Пiднiматися на носках одночасно та почергово. Перекат з п’яти навшпиньки та навпаки.
  2. Стопи паралельнi. Перекат на зовнiшнi межi стопи та навпаки.
  3. Носки разом, п’яти вбiк. Напiвприсiдання та присiдання у поєднаннi з рухами рук вперед.
  4. Стопи паралельнi, руки на пояс. Почергове пiднiмання п’ят.

Вправи в русi:

  1. Хода навшпиньки.
  2. Хода на зовнiшнiх сторнах стоп.
  3. Хода у положеннi носки всередину, п’яти назовнi.
  4. Хода у положеннi носки всередину, п’яти назовнi, з почерговим пiдняттям навшпиньки.
  5. Хода на носках на напiвзiгнутих ногах.
  6. Хода на носках з високим пiднiманяям колiн.
  7. Хода по ребристiй дошці, по канату, по доріжці здоров’я (каштани, пластикові корки) .

Виховання правильної постави:

  1. Прийняти правильну поставу, стоячи бiля стiни або гімнастичної стiнки. При цьому потилиця, лопатки, сiдничнi м`язи та п’яти повиннi торкатися стiни.
  2. Прийняти правильну поставу, вiдiйти вiд стiни на 1-2 кроки, зберi-гаючи прийняте положення.
  3. Прийняти правильну поставу бiля стiни, зробити 2 кроки вперед, присiсти, встати: знову прийняти правильну поставу.
  4. Прийняти правильну поставу бiля стiни. зробити 1-2 кроки вперед, розслабити послiдовно м’язи щиї, поясу, верхнiх кiнцiвок, рук, тулуба. Прийняти правильну поставу.
  5. Прийняти правильну поставу бiля стiни, пiднятися навшпиньки, утримуючись у цьому положеннi 3-4с. Вернутися у в. п.
  6. Та ж вправа, але не бiля стiнки.
  7. Прийняти правильну поставу, присiсти, розводячи колiна в сторони та зберiгаючи вертикальне положення голови та хребта. Повiльно встати у в.п.
  8. Сидячи на гiмнастичнiй лавi бiля стiни, прийняти правильну поставу. Потiм розслабити м’язи шиї, опустити голову, розслабити плечi, м’язи спини, вернутися у в.п.
  9. Лягти на спину. Голова, тулуб, ноги складають пряму лiнiю, руки притиснутi до тулубу. Пiдняти голову та плечi, перевiрити пряме положения тiла, вернутися у в.п.
  10. Прийняти правильну поставу. Хода з зупинками, торбинка з пiском на головi. Присiсти, встати у в.п.
  11. Хода з торбинкою на головi iз збереженням правильної постави.
  12. Хода з торбинкою на головi, переступаючи через перепони (шнурiвку, гiмнастичну лаву), зупинки з перервою правильної постави перед дзеркалом.
  13. Хода з торбинкою на головi з одночасним виконанням: рiзноманiтних рухiв – у напiвприсядi, з високим пiдняттям колiн та iн.
  14. Iгри iз збереженням правильної постави.

Лук’янчук Н. О.