КОНКУРС КОЛЯДОК !!!

Дата проведення: 10.01.2014 р.

Час проведення: 9- 30.

Місце проведення – музичний зал.

Відповідальні: музкерівники
(Письменюк Л. Г., Бурак Я. Ю., Долінська І. Д.)

Детальніше

Як навчити дітей ставити запитання по суті

1. Запасіться часом.

Спілкуючись з дитиною, бажано нікуди не поспішати або хоча б мати «про запас» зайві 15-20 хвилин.

2. Вислуховуйте дитину до кінця.

Навіть якщо вам здається, що ви з перших слів зрозуміли, що саме хоче запитати дитина, обов’язково дослухайте її до кінця. По-перше, може виявитися, що вона має на увазі не зовсім те, що вам здалося спочатку, а по-друге , так ви засвідчите значущість дитячого запитання.

3. З’ясовуйте, про що йдеться.

Якщо вам не цілком зрозуміли суть запитання, не відмахуйтеся від нього одразу як від недоречного, а  уточніть, що саме цікавить малюка.

4. Конкретизуйте запитання дітей.

Діти дошкільного віку далеко не завжди здатні чітко сформулювати те, що вони мають на увазі. Тож уточніть формулювання, запропонуйте дитині варіант точнішого і конкретнішого запитання, скажімо: «Ти  не знаєш як відрізнити круг від овала?»

5. Не бійтеся повторюватися.

Навіть якщо дошкільник уп’яте ставить одне й теж саме запитання, постарайтеся не дратуватися. У дітей дошкільного віку пам’ять ще дуже короткотривала, тому не все у поясненнях дорослого діти здатні запам’ятати з першого разу, особливо коли пояснення стосуються зовсім нових, незвичних для дошкільників сфер діяльності: читання, розв’язання задач, тощо. Тож у кожному конкретному випадку за допомогою навідних запитань з’ясовуйте, що саме дитина не розуміє у ваших поясненнях, і знаходьте інший, доступніший для неї варіант відповіді на її запитання.

6. Не соромтеся не знати.

Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не соромтесь у цьому зізнатися. Запропонуйте дитині разом пошукати відповідь у підручнику, енциклопедії чи інтернеті.

7. Правильно ставте запитання самі.

Розмовляючи з дитиною, чітко формулюйте власні запитання, використовуйте прийняті в таких випадках мовні формули:

–         Я хочу тебе запитати…;

–         Скажи, будь-ласка…;

–         Мені цікаво…;

–         Як ти вважаєш…

8. Вислуховуйте дитячі відповіді уважно, не перебиваючи.

Шановні дорослі!

Лише уважне і поважливе ставлення  до дитини під час спілкування сприятиме стимулюванню її мовленнєвої активності. Завжди задовольняйте цікавість малюків і заохочуйте їх пізнавальну активність схваленням.

Правила виховання дітей

Не можна принижувати дитину. Приниження руйнують позитивну самооцінку. Малюк починає відчувати провину за те, що він живе на світі. У результаті може вирости глибоко нещасна людина.

Не треба погрожувати. Погрози змушують дитину боятися й ненавидіти дорослого, який їй погрожує. Від погроз дитина не перестане поводитися абияк, а якщо навіть і перестане, то лише в присутності дорослого, але потім обов’язково «відіграється».

Не слід вимагати обіцянку погрозами . Обіцянка, як і погроза, відноситься до майбутнього — коли ще вона здійсниться? А дитина живе сьогодні, в теперішньому часі. Насильне вимагання обіцянок розвине в ній почуття провини, або цинічність у словах та справах.

Нерозумно вимагати негайної покірності . Дитина не робот і не зомбі, їй потрібен час, щоб зрозуміти й прийняти чи не прийняти вашу настанову. Попереджайте малюка, що час гри скоро закінчиться. Навіть у беззастережних обов’язках має лишатися ілюзія самостійності.

Не слід допікати опікуючись. Інакше дитина ніколи не відчує, що може зробити щось сама. А це знижує самооцінку й призводить до формування психологічних комплексів. Окрім цього, зайва опіка привчає дитину до думки, що можна не напружуватися — й так усе для тебе зроблять.

Не можна сліпо потурати дитині.Чим конкретніші «так» і «ні», тим простіше дитині зрозуміти, чого хоче від неї дорослий. Деякі правила малюк засвоюватиме швидко, інші ж потребуватимуть більше часу й терпіння.

Слід бути послідовним, аби досягнути розуміння. Дитина не в змозі зрозуміти дорослі «інколи», «можливо», «подекуди» й «лише на свята». Чи можна навчитися переходити дорогу, якби в понеділок, вівторок і четвер червоний колір означав «стоп», а в середу й суботу — «можна перейти»?

Бурковська О. А.

Газета “Дитячий садок” – 2011 р. – №7

Кузьмук Л.І. 2.12.13.ВІДКРИЙТЕ ДИТИНІ ТВОРЧІСТЬ

ГРАЮЧИСЬ ТВОРИМО ЧИ ТВОРИМО ГРАЮЧИСЬ?

У Базовому компонентi дошкiльної освiти України виявлення i розвиток творчих здiбностей дiтей, їхньої обдарованостi визначається як один з основних шляхiв реформування дошкiльної освiти. У цьому документi передбачено розроблення критерiїв для раннього виявлення обдарованостi, що сприяє прояву творчого потенцiалу дитини.
Загалом проблема розвитку дитячої творчостi досить широко розкрита у психолого-педагогiчнiй науцi (Б. Теплов, Л. Лейтес, Л Венгер, Т. Комарова, Н. Ветлугiна, Ж. Юзвак, О. Трусова тощо.). Дослiдження ґрунтуються на думцi про те, що формування творчих здiбностей впливає на успiшне виконання найрізноманітнiших видiв дiяльностi.
Бiльшiсть дослiдникiв вважає, що важливим засобом створення особистiсно орiєнтованої технологiї розвитку творчостi дiтей є її побудова на основi включення дiтей у провідний вид дiяльностi дошкiльника – гру (Т. Доронова, О. Трусова), адже, граючись, дiти вчаться творити.
Із твердженням учених про те, що обдарованiсть і творчiсть виявляється лише пiд час дiяльностi, погоджується i наш педагогiчний колектив, який почав створювати необхiднi умови: змiцнювати матерiальну базу, облаштовувати кабiнети словесної, зображувальної, музичної i театралiзованої творчостi, готувати фахiвцiв, опрацьовувати передовi педагопчнi технологiї.
Педагоги усвiдомили, що суспільний досвід може бути засвоєний дiтьми двома шляхами – через розвивальне навчання і творчiсть. Перший шлях вихователям добре знайомий, а другий вимагав копiткої роботи. Адже творчих дiтей можуть навчити тiльки творчi педагоги.

ЗНАЙТИ ЗВ’ЯЗОК ТВОРЧОСТІ ТА НАВЧАННЯ
Пiсля уважного вивчення наукових розробок ми дiйшли висновку, що навчання і творчiсть слiд розглядати у взаємному зв’язку. Пам’ятаючи, що в основi творчостi покладено знання, новi образи i дiї, ми подбали, щоб нашi вихованцi набули цих знань та оволодiли такими дiями.
Для цього були створенi групи, якi на основi творчого опрацювання альтернативних програм iз дошкiльного виховання уклали власнi програми із зображувальної дiяльностi, мовленнєвого спiлкування і грамоти, англiйської мови, музичного виховання.
До змiсту програм було внесено театрально-виконавську дiяльнiсть дiтей, краєзнавчий матеріал (пiснi, вiршi, оповiдання, казки, картини мiсцевих авторiв), визначено обсяг знань із навчання грамоти і англiйської мови, передбачено ознайомлення з графiкою та архiтектурою.
Нашi програми вимагають оволодiння всiма дiтьми певними знаннями i навичками в рiзних видах дiяльностi та водночас передбачають розвиток iндивiдуальних можливостей вихованцiв.
Про результати нанчання ми судимо не лише з того, що дитина правильно і виразно заспiвала, намалювала, прочитала вiрш, а й з того, чи виник у неї iнтерес до цього заняття, чи прагне вона до самостiйної творчої дiялльності. Адже оволодiння навичками спонукає дiтей до свободи самовираження, а стiйкi iнтереси та художнi здiбностi виступають передумовою виникнення творчостi.
Програмами передбачено, що на заняттях та у повсякденному життi вихователi працюють iз дiтьми над розвитком технiки виконання малюнка, пiснi, читання вiрша, створення образу, а пiд час гурткової роботи вихованцi вiдповiдно до своїх нахилiв вправляються у виконаннi творчих завдань.

ВІДКРИТИ ОБРАЗНИЙ СВІТ МИСТЕЦТВА
Пам’ятаючи слова Соломiї Крушельницької «Там, де закiнчується технiка, там починаеться мистецтво», ми органiзували рiзноманiтнi гуртки.
Над розвитком словесної творчостi працює гурток «Подаруй дитинi казку» (керiвник Валентина Єрохiна), зображувальної – «Малюємо свiт» (керiвник Свiтлана Дiдковська), музичної – «Сольмiнки» (керiвник Мирослава Шапар), театрально-виконавської – «Попелюшка» (керiвник Юлiя Баглай), ляльковий театр – «Жива казка» (керiвник Катерина Пригода).
До гурткової роботи залучаються дiти, якi мають здiбностi до творчої дiяльностi. Щотижня вони можуть зайнятися улюбленою справою під керiвництвом педагогiв, якi вчать їх вслуховуватися і вдивлятися в образний свiт мистецтва, у звуки i барви природного та предметного свiту.
На перших заняттях гурткiв дiти розв’язують рiзноманiтнi творчi завдання, якi є початковим етапом формування творчостi. Завдання називаються творчими, бо дiти комбiнують, iмпровiзують, вигадують, тобто самостiйно знаходять свої засоби вираження. Водночас ми їх називаємо завданнями, бо творчiсть у дiтей не повнiстю самостiйна, а вiдбувасться за участю педагога, який через органiзацiю вiдповдних умов i розвивальнi матерiали спонукає малюкiв до творчих дiй. Частину завдань придумують самi педагоги, а частину ми беремо із запасникiв ТРВЗ-педагогiки.

ТЕАТР У ДИТЯЧОМУ САДКУ
Чи не найвагомiшим доробком педагогiчного колективу в розвитку дитячої творчостi є театрально-виконавська творчiсть. Засоби вираження сценiчного образу надзвичайно рiзноманiтнi. До них ми зараховуємо мовленневу iнтонацiю, пантомiмiку, пластику. Цей вид творчостi дуже приваблює дiтей, а вiд педагогiв вимагає щоденної iндивiдуальної роботи.
До театрально-виконавської дiяльностi дiти залучаються через iнсценування та драматизацію художнiх творiв, постановку лялькових, пальчикових та настiльних театрiв, участь у розвагах і святах. Над удосконаленням театрально-виконавських здiбностей дошкiльникiв наполегливо працюють музичнi керiвники Юлiя Баглай та Мирослава Шапар у театральнiй студiї «Попелюшка». Саме завдяки творчому пiдходу до роботи з дiтьми їм вдалося поставити дитячi спектаклi за змiстом казок Шарля Перро «Попелюшка», Ганса-Хрiстiана Андерсена «Дюймовочка», братiв Грiмм «Бiлоснiжка та семеро гномiв, «Лелiя» Лесi Українки,
Лебедь «Поліська містерія», Катерини Пригоди «Коза-дереза».
Вiршованi тексти до цих спектаклiв написали вихователi Катерина Пригода, Людмила Лебедь, Алла Драчук, музику до пiсень — Iрина Батурiна,
Лариса Карпук, Мирослава Шапар, декорації до всiх дiй малювала вихователь-мистецтвознавець Свiтлана Дiдковська, костюми дійовим особам шив весь колектив пiд керівництвом кастелянки Надії Борсукової.
У спектаклях беруть участь вiд 40 до 45 дiтей. Безумовно, пiд час постановки спектаклiв творчiсть дiтей обмежується готовим сюжетом i полягає лише у власному емоційному вираженнi розiгруваної ролі. Майже всi дiти – природженi артисти і потворчому поставилися до виконання
своїх ролей та продемонстрували найяскравiшу творчу iндивiдуальнiсть. Розглядаючи дії, якi діти виконували в спектаклях, ми вiдзиачили, що вони складнiшi, нiж при вiдтвореннi побаченого в життi. Нашi вихованцi не лише показали взаємини, якi зустрiчаються в житi, а й вiдтворювали їх в умовах, запропоюваних автором тексту. Лiтературний текст лише пiдказував, якi дiї слiд виконати, але не давав вказiвок про способи втiлення їх у рухах, танцях, мiмiцi, iнтонацiях, а це вимагало вiд дiтей iнiцiативи, самостiйностi, творчостi у доборi виразних засобiв створення образу.
Дитячi спектаклi наших вихованцiв мали великий успiх у рiдному мiстi. Iх переглянули дiти нашого і сусiднiх дошкiльних закладiв, батьки, педагоги, вихованцi дитячого будинку, їх показало телебачення, про них писала преса.
Досягненнями гуртківцiв зацiкавилися керiвники гуртка знавцiв англiйської мови Тамара Кеча та Людмила Колабська, які залучили своїх вихованцiв до iнсценiзації казок англiйською мовою. Через постановку казок «Рукавичка» та «Троє поросят» їм вдалося розбудити жвавий iнтерес дітей молодшої та середньої групи до вивчення англiйської мови. Крiм iнсценiзацiї казок, на заняттях гуртка дiти вчаться добирати рими до заданих слiв, працюють над виразнютю читання вiршiв.

ТВОРЦІВ ВИХОВУЮТЬ ТВОРЦІ
Наша практична робота переконала, що вiд особистостi вихователя, його захоллення, здатностi брати участь у творчостi дiтей залежить успiх цієї складної i захоплюючої дiяльностi. Тому програму розвитку театрально-виконавської творчостi дiтей складали, зважаючи на можливостi таких педагогiв.
Зрозумiло, театралазоване дiйство входить у життя дитини ще у групах раннього вiку. Однак там дiти лише глядачi, Якi спiвпереживають та емоційно реагують на словесну дiю. А вже з молодшого вiку вони залучаються не лише до перегляду рiзних видiв театрiв (iграшок, тiней, пальчикових, лялькових), а й до посильної участі в підготовцi та показi.
У старших гурпах діти вже ознайомлені з 11-ма видами театрiв. Вихованцi нашого закладу охоче ставлять спектаклi через рiзнi види театру, але найбiльше полюбляють театральнi вистави. Отже, успiшно були поставленi мiнi-вистави «Пiвник Горластик» (за сюжетом Любовi Пшеничної), «Покинуте кошеня» (за творами Василя Сухомлинського), «Зайчикова хатка» Наталii Забiли.
У нашому закладi всi творчi роботи дiтей, які займаються в гуртках, найчастiше зосередженi на пiдготовцi та постановці рiзних театралiзованих дiйств. Так, члени гуртка «Малюємо свiт» розписують декорацiї, виготовляють прикраси для «артистів», «Сольмiнки» – розучують пiснi тощо.
Для досягнення максимального успiху роботи з розвитку театрально-виконавської творчостi дiтей вихователь-методист Олена Бурковська розробила систему роботи з педагогами, схему аналiзу театралiзованої гри i театрально-виконавської творчостi, склала класифiкацiю видів театралiзованої дiяльностi, і дослiдила взаємозв’язок пiзнавального, iгрового і сценiчного компонентiв театралiзованої дiяльностi, веде активну роботу щодо створення умов для стимулювання театральмо-виконавської творчостi дошкiльнят.
Варто зазначити, що грамотно проведенi занятгя семiмару-практикуму на тему «Пiдготовка вихоаателiв до органiзацiї рiзних видiв театралiзованої діяльності дітей» не лише теоретично збагатили педагогiв, а й пiдготували їх до практичної роботи з дiтьми.
Помiтну допомогу в дослiдженнi розвитку художнiх здібностей наших вихованців надала практичний психолог Катерина Свiрщ, яка постiйно винчає продукти дитячої творчостi. За допомогою спецiальних методик їй вдалося довести, що у творчих дiях дiтей про простежується творча уява й узагальнення реальної практики, iнтуїцiя, збагачена художнім досвiдом, i цілеслрямованiсть пошукiв.
Отже, у нашому дошкільмому закладi ми намагаємося створити всi умови для оволодiння дітьми способами творчих дiй, якi готуватимуть їх до подальших самостiйних проявiв у нових умовах.

Лідія Кузьмук,
завідувач ДНЗ № 44 «Попелюшка»,
м. Рівне

Пригода 2.12.13

Газета “Дитячий садок” – 2011 р. – №7

«Біда навчить, як у світі жить»

За мотивами казки Лесі Українки «Біда навчить»
Дiйові особи: Казкарка, Горобчик-господар, Горобчик-гiсть, Курочка, Зозуля, Бузько, Ґава, Сова, Сорока. Крук.
І ДІЯ
Відкриваеться завiса. На тлi саду сiльське ,подвiр’я. Бiля хати сидить Горобчик. Виходить Казкарка.
Казкарка. Жив на свiтi горобець, горобець-горобчик.
Був вiн начебто нiчого, вигляд гарний мав,
Але розум хтось у нього нiбито забрав.
Хоч на свiт давно вiн з’явився,
Та з тих пiр нiчого не навчився.
Гнiздо звити вiн не вмiв,
Тiльки спав i тiльки їв.
Мiг вiн лиш одним гордитись:
Дуже вже любив він битись. Якось наш горобчик славний
На подвір’я прилетiв.
Вилітають горобчики, бiгають, стрибають.
Там і друга вiн зустрiв.
Вони гралися, стрибали,
Три зернятка вiдшукали
1 давай тодi сваритись,
Чи потрiбно їм дiлитись.
Горобчик-гослодар. Це мої зернятка, не чiпай! Як знайдеш, то і споживай!
Казкарка. А чужий собi:
Горобчик-гiсть.Це ж мої, мої! Віддай менi!
Казкарка.  І почали битись…
Виконуєтьс ятанок-бiйка горобців.
Казкарка. Билися-чубилися,
Пір’я розлетiлося,
А вони все бились-бились,
Поки не стомилися.
Горобці сідаюють.
Вже й забулй, за що бились, —
Зирк, — про все згадали.
І давай тодi гадати:
Де ж зернятка їм шукати?
З’являється Курочка з курчатами.
Бачать Курочка гуляє,
До курчаток промовляє.
Курочка. Дурні бились, а розумні поживились,
Дурні бились, а розумні поживились.
Горобці (разом). Що ти кажеш?
Курочка. Я подяку вам складаю
І вас розуму навчаю.
Поки ви чубились-бились,
Ми з курчатками наїлись
Тими зернятами, що ви
В смiтнику собi знайшли.
1 до вас я промовляю
Що ви — дурнi. А чому?
А тому, що вас не били
І нiчого вас не вчили!
От як би вас в руки взяти, —
Може, з вас були б ще птахи!
Казкарка. Чужий горобчик розсердився
І так до Курочки звернувся:
Горобчик-гість. Ти своїх курчаток розуму навчи,
А у мене його досить є!
Горобчик-гість летить, Горобчик-господар сидить замислений.
Казкарка. Той горобчик полетів,
Наш замислений сидів.
Він про розум міркував
І до курочки сказав:
Горобчик-господар. Ви така розумна пані,
Тож не погордіть –
Мене розуму навчіть!
Курочка. Е, ні! Вибачай серденько!
Бачиш, скільки в мене діточок маленьких!
Треба цих курчаток розуму навчити,
А для цього знаєш, як треба трудитись?!
Маєш крила, то й літай,
Інших вчителів шукай!
Завіса закривається
ІІ ДІЯ
Відкривається завіса. На сцені – декорація лугу, здалеку видніється ліс. Горобчик-госпордар ходить між кущами. Виходить Казкарка.
Казкарка. І горобчик полетів,
У гаю Зозулю стрів.
Горобчик-господар. Тітонько хочу я вас попросити,
Мене розуму навчити.
У вас своїх дітей нема,
Тож навчіть, благаю я!
Пісня Зозулі (сл. К. Пригоди, на мелодію української народної пісні «ЧИ не той то Омелько»)
1. От нема вже що робити,
От нема вже що робити –
Дурня розуму учити.
2. Я своїх дітей не вчу,
Я своїх дітей не вчу
І чужих учить не буду.
3. Ти, напевне, хочеш знати,
Ти, напевне, хочеш знати,
Ти, напевне, хочеш знати,
4. Скільки віку доживати.
Залюбки тобі скажу,
Залюбки тобі скажі
Залюбки тобі скажу
І в гайочок полечу.
Горобчик-господар. Аби ти була жива,
А за мене не турбуйся ти дарма!
Зозуля виходить, з’являється Бузько.
Казкарка. Відповів наш Горобець
І полетів з гайочка геть!
На болото прилетів,
Там і Бузька зустрів.
Горобчик-господар. Пане Бузьку, не мовчіть,
Мене розуму навчіть.
Бузько. Що… що… що?
Ану тікай-но!
Поки ти іще живий,
То тікай звідси мерщій!
Казкарка. Ледь живий від страху
Горобчик утікав,
Ґаву на ріллі побачив
І у неї запитав.
Бузько зникає, з’являється Ґава.
Горобчик-господар. Ґаво – ґавочко, скажи,
Де той розум в світі є?!
Ґаво – ґавочко, навчи
Мене розуму хоч ти!
Ґава. Та нi, синочку, я от знаю,
Що й сама його не маю!
До Сови, Горобчику, лети,
В неї ти поради попроси.
Ґава зникає.
Казкарка. А Сова жила у старому дубi, у дуплi,
І все спала день при днi.
Горобчик-господар. Панi-панi, ви не спігь,
Мене розуму навчіть!
Сова. Га?.. Що?.. Що?
Хто прийшов в моє дупло?
Горобчик-господар. ТА це я, Горобець!
Сова. Горобець? Ну, який ще Горобець?!
Я не бачу, іди геть!
Що за напасть, от скажіть?
I  вдень спати не дають!
Як я маю вiддихнуть?!
Казкарка. І Сова заснула знов.
А Горобчик все сидiв,
Вiн будить її не смiв.
А як стало вже темнiти,
Почала сова гудiти,
Свої пiснi спiвати.
Горобець отерп від страху.
Вже надумав вiн тiкати,
Але раптом iз дупла
Виглянула панночка Сова.
Сова. Хто тут i чого?
Горобчик-господар. Я хоiiв вас попросити — мене розуму навчити.
Сова. Хто дурнем родився, той дурнем лишився!
А я мудра не на те, щоби розуму вчить тебе!
Тiкай мерщiй i тут не стiй!
Бо я голодна, друже мiй!
Казкарка. Горобець iз того ляку
Світ за очі полетів.
У гущавині сховався,
Міцно спав, не прокидався.
Раптом чує: «Че-че-че!»
Хто ж то так співає все?
Горобчик-господар. Ой, Сороко, розкажи,
З ким так розмовляєш ти?
Сорока. А тобі то що до того?
Так цікавить моя мова?!
Я з тобою розмовляю!
Що тут робиш, я питаю?!
Горобчик-господар. Ой, я радий, що мiж нами
Виникла розмова, панно.
Я хотiв вас попросити —
Мене розуму навчити.
Сорока. Мiй голубчику гарненький!
Чом же ти такий дурненький?
Той хто розуму не має,
Той весело проживає!
Я тобi от що скажу:
Тебе красти я навчу.
Якщо вмiєш гарно красти —
Тобi в свiтi не пропасти!
Горобчик-господар. А бодай тобі зцiпило,
Твого рота заклинило!
Сорока летить, скрекоче.
Казкарка. Сiв Горобчик, зажурився…
Свiт злiтав — нiчого не навчився!
З сумом поле споглядає,
Бачить, Крук там походжає.
Горобчик-господар. Пане, розум я шукаю.
Де ж його знайти я маю?
Крук. Я тобi от що скажу:
Розуму тебе я не навчу.
Розум на дорозi не валяється
І нелегко вiн шукається.
Поки ти бiди не знатимеш,
То розуму не матимеш!
Горобчик-господар. От тобi й наука вся!
Ну до чого тут бiда?!
Горобчик сидить, сумує.
Казкарка. Трохи вiн посумував,
Бiльш про розум не питав.
Веселився і стрибав.
Всеньке літо прогуляв.
Горобчик танцює, стрибє.
От i осiнь прийшла,
Холод, голод принесла.
І почав Горобчик наш
Розум набирати враз.
З горобцями не сварився,
З ними їв i вже не бився.
Вже й гнiздечко звити вмiв
І сiм’ю собi завiв.
І сусiди все питали:
«Де ж ви розум такий взяли?»
Вiн голівкою кивав:
«Біда навчила», – відповідав.
Казка наша закiнчилась.
Вона казкою лишилась,
Але мудрiсть нам дала,
Що веде нас у життя.

Коза-дереза
За мотивами української народної казки

Дiйовi особи: Казкарка, Дiд, Баба, син Грицько, син Петро, Коза, Хлопчик-продавець, дiвчатка-продавцi, Зайчик, Ведмiдь, Вовк, Лисиця, Рак, Сорока.
І ДІЯ
Завiса закрита, виходить Казкарка.
Казкарка. В українському краї
Є чудовi звичаї?
Гарно свято святкувати,
Пiсню славну заспiвати.
Ну, а ярмарок, скажiть,
Не згадать його — це грiх!
От свiй ярмарок почнемо,
Але щось таке утнемо!
Не забудемо нi я, нi ви,
Що на ярмарку були.
Відкривається завiса, зала оформпена у виглядi ярмарку, лiворуч бiля воза стоїть Дід. Вибiгають Дівчатка-продавцi i переспiвуються з Дідом.
л. К. Пригоди, на мелодiю українсьхої народної пiснi «Гарний танець гопачок»)
1. Ой, дiдуню, ти куди?
Ой, дiдуню, ти куди?
Ой, дiдуню, ти куди?
Куди їдеш, розкажи?
2. Куди їду, не скажу,
Куди їду, не скажу,
Куди їду, не скажу,
Вас з собою заберу.
Дівчинка. Гей, Дiдуню, зупинися,
Наш таночок подивися.
Дiвчатка виканують український народний танець. Потiм бiжать за столи, продають.
1-й продавець. Всiм так весело у нас,
Ярмарок почався наш.
Покупці пливуть рікою,
Ось прийшов хтось iз козою.
2-й продавець. Пiдходьте до мене,
Є книжки у мене.
3продавець. В мене глечики ось є,
І тарілки, і миски.
Є горнятка й куманці,
Горщики і товкачі.
4-й продавець. В мене у мішку пшоно,
Є і  рис, і борошно.
Ну, а тут у мене гречка,
Щоб не було суперечки.
Дід. Ну, товару є багато,
Але слiд розрахувати.
Синам треба чобітки,
Ну, а бабi тарiлки!
Чухає лоба. З’являеться Хлопчик-продавець із Козою.
Продавець (до Кози). От би хтось купив Козу,
Я б зажив, мов у раю.
А то тiльки: ме-ме-ме,
Всi дерева обгризе!
Коза. Ме-ме-ме!
Дiд. Ви розмовляете самi з собою?
Чи може сваритесь з Козою?!
Продавець. Та ви що? Ви ж озирнiться!
Кругом себе подивіться!
Ярмарок весь обійдете,
Кращого товару, як Коза,
Ви не знайдете!
Вона дуже дорога,
Аде вам вiддам я задарма!
Пiсня Кози (сл. К. Пригоди, мелодія пісні О. Злотника «Весела господарка»)
1. Ме-ме-ме, ме-ме-ме,
Купи, діду, ти мене,
Бо у мене славна вдача,
Кiзонька я не ледача.
2.Як по саду я іду,
Деревце не пропущу:
Там щипну, там скубну,
Та й додому я бiжу.
З. Як почну вже я стрибати,
Утiкайте всi до хати.
А для цього в мене роги,
Ну, i дуже спритнi ноги.
Дід. Ох і Кiзонька-Коза,
Вiддають ще й задарма.
Зараз я її вiзьму —
Та й до воза прив’яжу.
Продавець. Ой, дiдуню дорогенький,
Я жартую, мiй рiдменький.
Скiльки рокiв вже прожили,
Й досi ще не зрозумiли,
Що задарма нiчого в свiті нема!
Дід. Що ж тут думати-гадати!
Скiльки я вам маю дати?
Подавець. Ой, це, дiду, таємниця,
Мовить вголос не годиться!
Ви до мене нахилiться,
Я скажу, а ви дивiться.
Розмiрковуйте собi:
Козу брати вам чи нi?
Казкарка. Дiд по ярмарку блукає,
Все хитрує, все гадає.
От задача не проста:
Здалась би вдома і Коза,
Пасти є кому, гонити,
Й молоко ми будем пити.
В хлопців чоботи ще є,
Але ж бабі треба тарілки…
Дід. Ні. Не бути вже тому,
Краще я куплю Козу!
Дід прив’язує Козу до воза, вибiгають дiвчатка-продавцi, стають навколо Діда і переспiвуються з ним.
Пісня «Ми на ярмарку були» (сл. К. Пригоди, мелодiя пiснi О.Злютника «Як корова розмовпяє»)
1.
Ми на ярмарку були,
Продавали як могли,
А ви, дiду, не мовчiть,
Що купили розкажiть.
2. Не купив я полотна,
Нi пшона, нi борошна,
А, на радiсть чи бiду,
Я купив собi Козу.
Закривавться завiса.
ІІ ДІЯ
Відкривається завіса. Праворуч видніється ліс, з якого виглядає зайчикова хатка; ліворуч, на тлі саду, стоїть хата, на лавці під хатою сидить Бабуся із синами. Звучить спiв пiвня, заходить Дід.
Дiд. Ох, ви справжнi молодцi!
Повставали зранку всi.
Ну, скажи, Бабусю мила,
Що нам їсти наварила?
Баба. Ось тут борщик ц голубці,
Із повидлом є млинці.
Дід сідає до столу, всі разом снідають.
Казкарка. Снідали вони й гадали,
Як Козу ту пасти мали.
Якось треба так зробити,
Щоб Козi цiй догодити.
Врештi вирiшили так:
Треба Кiзку вiдв’язати,
Хай сама йде вибирати.
Ось до кого пiдiйде,
Той i пасти пожене!
Коза пщходить до Грицька.
Грицько. Ой, ти, Кiзонько моя,
Буду пасти тебе я.
Грицько жене Козу пасти, дрiмае пiд кущем, грас на сопiлцi.
Грицько. А я хлопець Грицько,
Кiзоньку пасу давно.
Вже й наїлася вона,
Йти додому їй пора.
Грицько жене Козу додому, на воротах стоїть дiд.
Казкарка. Дiдусь Кiзоньку чекає,
На воротах зустрiчає,
Скоса дивиться, моргає,
А тодi її питає:
Дід. Ой, ти, Кiзонько моя,
Розкажи, де ти була!
Що ти їла, що ти пила?
Чи за дiдом затужила?
Коза. Я неїла i не пила,
Бiгла тiльки по садку,
То вхопила споришу.
А як бiгла по травi,
То вхопила я росинки двi.
Тiльки їла, тiльки пила.
А за вами, дiду, так тужила…
Ме-ме-ме…
Дід. Ах, ти, вражий син Грицько,
Так Козу не пас ніхто.
Баба дасть тобі торбинку –
Геть із дому йди, мій синку!
Дід проганяє Грицька із дому.
Казкарка. Баба плакала,
Гiркi сльози витирала.
Нiчку думала вона,
Як вернути їй Грицька.
От i ранок вмить настав,
Дід вже все обмiркував.
Вирiшив вже вiн давно —
Козу буде пасти син Петро.
Петро жене Козу пасти, весь час підганяє,  не від,ходить від неi.
Петро й Коза танцюють.
Петро. Я — Петрусь, Петрусь, Петро.
Кiзку так пасу давно.
От вже сонце спать лягає,
Вдома Дід Козу чекає.
Петро жене Козу додому, дiд стоїть на воротах.
Казкарка. Дiдусь Кiзоньку чекає,
На воротах зустрiчає,
Скоса дивиться, моргає,
А тодi її питає:
Дід. Ой, ти, Кiзонько моя,
Розкажи, де ти була!
Що ти їла, що ти пила?
Чи за дiдом затужила?
Коза. Я неїла i не пила,
Бiгла тiльки по садку,
То вхопила споришу.
А як бiгла по травi,
То вхопила я росинки двi.
Тiльки їла, тiльки пила.
А за вами, дiду, так тужила…
Ме-ме-ме…
Дід. Іди, Петре, геть iз дому,
Не прийму тебе, я знову.
Завтра сонце лиш зiйде,
Баба пасти Козу пожене.
Казкарка. Дiд у Баби питає,
де Козу ту пасти має.
Баба стиха поглядає,
А тодi вiдповiдає:
Баба. Буду пасти на лугу
І у Павловiм саду.
Пожену до рiки,
Щоб напилася води.
Жене Баба Козу пасти, пасе, спiває.
Пiсня «Я собi в садочку сидiла» (сл. М. Шапар, мелодiя пiснi О. Злотника «Мамина пiсня»)
1.
Я собi в садочку сиділа,
Рушничок гарненько вишивала,
В небi сонечко свiтило,
Вишивать менi допомагало.
Приспiв:
Сюди-туди голка,
Отут буде листя,
Сюди-туди нитка,
Отут буде квiтка.
2. Я собi в садочку сидiла,
Рушничок гарненько вишивала,
В саду соловейки спiвали,
Вишивать менi допомагали.
Приспiв
Баба. От Козi вже я годила,
До ставка її гонила,
Пильнувала як могла,
Та додому вже пора!
Жене Баба Козу додому, дiд стоїть на воротах.
Дід. Ой, ти, Кiзонько моя,
Розкажи, де ти була!
Що ти їла, що ти пила?
Чи за дiдом затужила?
Коза. Я неїла i не пила,
Бiгла тiльки по садку,
То вхопила споришу.
А як бiгла по травi,
То вхопила я росинки двi.
Тiльки їла, тiльки пила.
А за вами, Дiду, так тужила…
Ме-ме-ме…
Дід. Забирайся, Бабо, з дому!
Ще брехати Діду старому!
Проганяє Бабу і звертається до Кози.
Ох ти, Кізонька моя!
Буду пасти тебе я!
Казкарка. Та погнав дiд Козу пасти.
Пас, пас цiлий день,
Ще й наспiвував пiсень.
Тут вже вечiр наступає,
Дiд додому повертає.
Сам ворота вiдчиняє,
А тодi Козу питає:
Дід. Ой, ти, Кiзонько моя,
Розкажи, де ти була!
Що ти їла, що ти пила?
Чи за дiдом затужила?
Коза. Я неїла i не пила,
Бiгла тiльки по садку,
То вхопила споришу.
А як бiгла по травi,
То вхопила я росинки двi.
Тiльки їла, тiльки пила.
А за вами, Дiду, так тужила…
Ме-ме-ме…
Дiд. От яка хитра вдача твоя!
Всiх iз дому вигнав я!
Ти мене весь час дурила,
Бiльш терпiть тобi не сила!
Зараз йду до коваля,
Виточу собi ножа.
І за хитрощi твої
Облуплю боки тобi!
Казкарка. Ох, злякалася Коза,
Та як дала драпака!
Утекла Коза у ліс,
Тiльки й бачив її дiд!
Бачить у кущах є хатка,
Коза заходитьу хатку Зайця.
Вмить зайшла туди рогата.
Але тут iз-за куща
Вистрибнуло Зайченя.
З’являється Зайчик.
Зайчик. Хто у хатцi, вiдчини?
Менi правду розкажи.
Я є Зайчик, нi — Зайчисько!
А ти хто? Що за звiрисько?
Коза спiває в хатинцi.
Пiсня Кози (сл. К. Пригоди, мелодiя пiніi О. Злотника «Весела господарка») Зайчик сiдає на пеньок.
Зайчик. Менi страшно так,
Хтось живе у моїй хатi.
Он йде Вовк, Ведмiдь, Лисиця,
А їх кожен звiр боїться.
З’являються Вовк, Ведмiдь, Лисиця.
Вовк. Чого плачеш, Зайченятко?
Хтось зайшов у твою хатку?
Зайчик. Звiр сiренький і патлатий,
Страшний дуже, ще й рогатий,
У хатинi живе, не пускає мене.
Ведмiдь. Гей, виходь з хатини, брате,
Будемо, ми воювати!
Лисиця. Покажися вже менi,
Чи ти страшний є, чи нi?
Коза спiває. Вовк, Ведмщь, Лисиця тiкають, виконуючи танець.
Зайчик. Хiба друзi так вчинили б?
Друга у бщi лишили б?
Сидить на пеньку і плаче, з’являється Рак, спiває.
Пiсня «Маленький Рак» (сл. К. Пригоди, мелодiя пiснi О. Злотника «Козак»)
1. Ти на мене не сподiвався
І надiю не покладав.
Хоч я Раком маленьким зостався,
Але друзiв у бiдi не лишав.
2. І я вмить набираюся злостi,
Пощипаю я звiровю костi,
І вiн буде iз хати тiкати,
А ти вiку будеш доживати.
Рак щипає Козу. Вона вибiгає э хаткиі1 тiкає у ліс.
Зайчик. Дякую тобi, мiй друже,
Допомiг менi ти дуже.
Завiса закривається.
ІІІ ДІЯ
Відкривається завiса. Праворуч вдалині на тлi лiсу i поля, виднiється старенька хатка; лiворуч, на тлi саду i грядок хата. Бiля хати сидить зажурений Дідi. З’являється Сорока.
Сорока. Бачу, Дiд тут сам живе.
Якийсь сум його гризе.
Кар, Дiдуню, що з тобою?
Чом вмиваєшся сльозою?
Дід. Ой, Сороко ти моя,
В мене трапилась бiда.
Казкарка. Дід Сороці розказав.
Чому так вiн сумував.
І чия вже тут вина?
Звiсно, винна лиш Коза!
І Сорока полiтала,
Каркала i скрекотвла —
Думка виникла така:
Дід заходить у хату.
Сорока. Допоможу Діду я.
Я по світі літаю,
Всі новини добре знаю.
Там за полем, край села,
Хатка є стара-стара.
В нiй живуть син Петро,
І Бабуся, і Грицько.
Сорока танцює.
Казкарка. І Сорока полiтала,
Стару хатку вiдшукала.
Покружляла, пострибала
У вiкно проскрекотала:
Сорока. Дiд за вами затужив,
У вас пробачення просив.
Із хатки виходить Баба із синами.
Баба. Ой, Сороко дорога,
Ти ж нам радість принесла!
Ми за Дiдом теж тужили,
В спокої нi дня не жили.
Треба ж статися такому,
Слiд вертатися додому!
Казкарка. Через поле i лiси
Всi додому побрели.
Баба і сини танцюють. Дід виходить iз хати.
Казкарка. А дiдусь же як зрадiв,
Коли родичiв зустрiв.
Всiх почав вiн обiймати
Й мiцно-мiцно цiлувати.
Сорока. Ой. ви, Дiду, подивiться,
Там Коза в грядках пасеться.
Дід (вибiгає). Ох, i вража, ти, Коза!
Чому знов сюди прийшла?
Наробила, ти бiди!
Як посмiла знов прийти?!
Зараз зiйдуться звiрята,
Роздеруть тебе, проклята!
Виходять усi герої.
Коза. Та пробачте ви менi,
І великi, і малі.
Що такою я була,
Хитрувала як могла,
Користала з усiх, сварила,
Та бiда мене навчила:
Бiльш не буду так робити,
Буду в мирi з вами жити!
Баба. Ми пробачимо Козу,
Щоб науку дать просту!
Усi разом. Хто хитрує й користає,
Сам залишиться — хай знає!
Пiсня «Краса живе у мрiях і думках» (сл К. Пригоди, мелодiя
пiснi
О. Злотника «Як віршики складати»)
1. Краса живе у мрiях і думках,
І у гарнiм вчинку, добрім словi,
І в любовi, що тут помiж нас,
В надiї, щирості і згодi.
2. А якщо ти будеш хитрувати
І користати геть з усiх,
Ти красу ту будеш руйнувати —
Тим і руйнуватимеш весь свiт.
Закривається завiса.

Катерина Пригода,
вихователь ДНЗ № 44 «Попелюшка»,
м. Рівне

Журнал “Дошкільне виховання” – 2010 р. – №6

Методист 3.12.13.Цiлiсний пiдхiд до розвитку i виховання наймолодших

Цiлiсний пiдхiд до розвитку i виховання дитини раннього вiку перебачає одночасний вплив на її фiзичну, соцiальну, психоемоцiйну, когнiтивну й духовну сфери. Цей принцип закладено в Базовiй програмi розвитку дитини дошкiлыюго вiку «Я у Свiтi», де поданi форми активностi малюкiв за основними сферами жкгтедялыиостi («Природа», «Культура», «Люди», «Я Сам»), а змiст освiти сформульвано за основними лiнiями розвитку. Про шлях до успiшного системного впровадження нової Програми в роботi з дiтьми вiком до З років розповідає Олена Бурковська, вихователь ДНЗ № 44 «Попелюшка», м. Рiвне.

Вiд проблем до принципiв
Проаналiзувавши i врахувавши основнi особливостi дiтей раннього вiку, свою роботу ми будували за такими принципами:
• створення психологчного комфорту для входження дитини в новi умови життя та адаптацiї до них;
• охорона житгя, змщнення здоров’я, своечасний фiзичний розвиток дiтей раннього вiку з урахуванням їхнiх психофiзичних особливостей, використання сучасних здоров’язбережувальних технологiй у роботi з дiтьми та їх пропаганда серед батькiв;
• забезпечення умов для раннього розвитку дитини, й власної творчої активностi;
• створення оптимальних педагогiчних умов для розгортання специфiчних форм дяльностi дiтей цього вiку – предметно-практичної, iгрової, образотворчої, конструкторської, комунiкативної;
• взаємодія та спiлкування дорослого з дитиною та малюкiв мiж собою;
• органiзацiя розвивального соціального, предметно-iгрового, природного середовища в дошкільному закладi і вдома.
Здiйснюючи цiлiсний iнтегрований пдхiд до розвитку і виховання дiтей раннього віку, педагоги на чолi з методистом нашого дошкiльного закладу розробили та апробували моделi освітнього процесу, побудованi згідно з Баэовою програмою «Я у Свiтi» на основi новiтнiх технологiй.
Застосування розмаїття ефективних форм роботи, методів i прийомiв забезпечує гармонiйний розвиток малюкiв у всiх доступних їм сферах життєдіяльностi.
Таким чином, робота за Програмою поставила перед педагогами такi завдання: використовувати сучаснi пiдходи до органiзації життєдiяльностi вихованців, підвищувати свою професiйну майстерність, впроваджувати оптимальнi форми особистiсно орiентованої моделі виховання і навчання дитини за лiнiями розвитку, спираючись на специфiчні для раннього вiку види дiяльності.
Під час органiзацiї навчально-вихювного процесу в групах раннього вiку надаємо перевагу iнтегрованим формам роботи. Програмовi завдання, що пов’язанi з особистiсним зростанням маленької дитини, дiбранi та спланованi за лiнiями розвитку: фiзичний, емоцiйно-цінiсний, соцiально-моральний, пiзнавальний, мовленнєвий, художньо-естетичний та креативний. Добре продумане тематичне спiлкування дає можливiсть наймолодшим вихованцям пiзнавати навколишнiй свiт у різних видах життєдiяльності, ознайомлюватися з предметами через предметну, ігрову, пiзнавальну, дослiдницку та зображувальну дiяльностi.
При плануванні навчально-виховного процесу використовуемо проекти. Одна тема на мiсяць включає 4-5 пiдтем (по однiй на тиждень), що вiдкриває перед дитиною широкий простір для власних дiй у рiзних сферах життєдіяльностi та достатнi можливостi для її самореалiзацiї.
Iнтегрований пiдхід до пiзнавальвої діяльностi дитини раннього вiку найдоцiльнiший, оскiльки змiни в однiй сферi породжують змiни в інших (ігри-заняття пізнавалльного, художньо-естетичного та соцiально-морального змiсту; дидактичнi iгри, спрямованi на логiко-математичний та емоційно-цiннісний розвиток). Враховуючи те, що невелика рiзниця у вiцi дiтей однiєї групи зумовлює значнi відмiнності в розвитку малят, iгри-заняття проводяться в пiдгрупах, при чому, для старшої підгрупи програмовi завдання ускладнюються.
Вихователь сам вибирає форми органiзації навчально-виховного процесу, при цьому використовує iгри-заняття комбiнованого та iнтегрованого типу.
Ігри-занятгя для соцiально-морального розвитку малюкiв переважно комбiнованi, складаються з двох частин, пов’язаних однією сюжетною лiнiєю, а практичний матерiал добирається з рiзних роздiлiв Програми: художня лiтература та соцiальна поведiнка. Таке поєднання рiзнотипного матеріалу дає можливість проаналiзувати та схарактеризувати поведiнку героїв лiтературного твору, провести аналогію з власною, розв’язати проблемнi ситуацiї в ходi iгор-імiтацій та iгрових вправ.
З метою реалiзації завдань соцiального розвитку дитини використовуємо розроблену нашим педагогiчним колективом Програму з формування соцiальної поведінки дитини до З-рiчного вiку за таким змстом: соцiальна поведiнка в побугi; виховання любов до матерi; виховання взаємин у сiм’ї; ставлення до ровесникiв; спiлкування, мовний етикет; ставлення до природи; поведiнка в громадських мiсцях.
Невiд’ємною частиною формування соціальних навичок дитини еє розвиток її емоцiйної та почуттевої сфер, мотивацiя поведiнки.
З цiєю метою була розроблена система спецiальних занять, iгрових вправ, iгор-iммiтацiй, психогімнастичних етюдів з формування емоцiйної сфери дитини, що дало можливiсть уникати вередувань i конфлiктiв, встановлюючи з дитиною партнерськi стосунки. Цi завдання реалiзовуються не лише на заняттях, а й в iгровiй, театралiзованiй дiяльності, пд час iндивiдуального спiлкування з дитиною. Створенi «куточки доброго настрою» полiпшують настрiй дитини протягом дня.
Фiзичне виховання дiтей раннього вiку здiйснюємо за програмою «Я у Свiтi», використовуючи рекомендації Т.С. Лайзане «Фізична культура для малюкiв». При цьому в роботi з дiтьми 3-го року житгя використовуємо й елементи авторської методики М. Єфименка «Театр фiзичного виховання», гiмнастика пробудження.
В органзацiї роботи з художньо-естетичного розвитку використовуемо нетрадицiйнi технiки малювання, лiплення з солоного тiста, елементи ТРВЗ-педагогiки. Плануючи роботу з розвитку сенсомоторики, послуговуємося методикою розвитку сенсорних еталонiв М. Монтессорi, посiбником Л. Венгера, Е. Пилюгіної «Виховання сенсорної культури дитини». Під час проведення занять з мовленневого рознитку спираємося, зокрема, на рекомендацiї С. Русової, на думку якої, важливим засобом органiзацiї дiяльностi в дитячому садку є предметова лекцiя, яка не лише навчае дитину, а й розвиває її мовлення, звертає увагу на прикмети, властиві тим чи іншим предметам і явищам, розвиває логiчне мислення.
Важливим у роботi з вихованцями раннього вiку, безумовно, є контроль за їхньою поведiнкою i дiяльнiстю в першi днi перебування в ДНЗ, за нервовопсихiчним розвитком. Це допомагає вихователю виявити та передбачити перспективи подальшого розвитку кожної дитини. Для цього були заведенi адаптацiйнi карти контролю, де фiксуються фiзичний, розумовий та емоцйний стани малюка (за рекомендацiями С. Якименко, Л. Голян) та карти нервовопсихiчного стану за провiдними лiнiями розвитку (у вiцi 2 рокiв такими лiнiями є розумiння мовлення, активне мовлення, сенсорний розвиток, iгри та дiї з предметами, розвиток рухiв; у вiці З років додається зображувальна та конструкторська дiяльностi).
Створення розвивального предметно-iгрового середовища у виглядi центрiв розвитку та органiзація в них спільної дiяльностi з дорослим дає змогу дитинi отримати повний об’єм знань про певнi явища чи об’єкти. Планування роботи в центрах щомiсячно за певними темами сприяє створенню окремих спiльних проектiв, завдяки яким дiти можуть збагатити свiй життєвий досвід.
Нижче подаємо зразок календарно-тематичного планування освiтньої роботи з дiтьми 3-го року життя на один день, а також приклад iнтегрованого заняття-гри, в яких реалiзованi поставлені перед педагогами завдання та принципи нової Базової програми.

Фрагмент календарного плану освiтньої роботи з дiтьми 3-го року життя.

 Тема: «Водичко, водичко, умий моє личко»

ПОНЕДIЛОК

Освiтня дiяльнiсть
1. Заняття-гра пiзнавального змiсту
«Тоне — не тоне». Дидактична вправа «Впiзнай за смаком».
Мета: ознайомлювати дiтей з властивостями предметiв «важкий – легкий»; розвивати смаковi відчуття дiтей (солона, солодка вода). Ускладнення: вода з лимоном — кисла.
2. Музика
Фiзичний розвиток
Комплекс загальнорозвивальних вправ з квiтами. Рухливi iгри: «Пташки та дощ», «Мерщiй до мене», «Через струмок».
Пiзнавальний розвиток
Дидактична гра «Пiд яким листочком сховався вiд дощу жучок».
Мета: закрiплювати уявлення про розмiри, кольори i форми листочкiв.
Соцiально-моральний розвиток
Слухання вiршiв М.Стельмаха «Весняний дощ», «Дiти люблять весняний дощ».
Мета: виховувати любое до природи.
Емоцiйно-цiннiсний розвиток
Психогiмнастична вправа «Ми — маленькі звiрята, які намокли під дощем».
Мета: вчити передавати емоцiї та iмiтувати рухи звiряток, якi намокли пiд дощем.
Мовленневий розвиток
Дидактична гра «Ми маленькi помiчники».
Мета: вчити правильно називати трудовi дії (поливаю квiтку, витираю пил), узгоджувати iменники з дiєсловами в родi й числi.
Художньо-естетичний розвиток
Дидактична гра «Сховай мишку вiд дощу».
Мета: закрiплювати вмiння розрiзняти основнi кольори, дiяти за вказiвкою дорослого (закривати нiрку квадратом вiдповiдного кольору).
Креативний розвиток
Iгри з пiском та водою.
Мета: ознайомлювати дiтей з властивостями води; вчити користуватися iграшковим посудом, угворюючи з піску рiзноманітнi форми.

Живе у лiсi казка
Iнтегроване заняття-гра для дiтей 3-го року життя з використанням методики навчання читання (за Гленом Доманом)
Мета. Формувати уявлення дiтей про людей, їхнiй вiк, стать (дiд, баба, мама, тато, дiвчинка, хлопчик); уявлення про найпростiшi родиннi вiдносини. Закрiплювати знання про сенсорні еталони: колiр, форму, величину. Розвивати увагу, спостережливiсть, зорову пам’ять, логiко-математичнi здiбностi дiтей. Виховувати бажання допомагати, проявляти позитивнi емоцiї, формувати навички спiлкування та читання знайомих слiв на плакатах-посiбниках (за методикою Глена Домана).
Обладнання: зайчик, чарiвна скринька; рукавичка; картоннi зображення дiда, баби, мами, тата, дiвчинки, хлопчика й iнших персонажiв казки «“Рукавичка»; декорацii лiсу, вирiзанi з картону слiди людини, собачки; дидактична гра “Полагодимо рукавичку”.
Хiд заняття
Вихователь. Дiти, сьогоднI до нас у гостi завiтав Зайчик (помiчник вихователя). А що потрiбно эробити, коли хтось заходить до групи? Так, привiтатися. Давайте эробимо це, скажемо всiм «Добрий день!» (дiти вiтаються з гостем).
Через поле, через лiс, сiрий  Зайчик скриньку нiс. Що
там у скриньцi?
Зайчик
Зачекайте, постривайте,
Скриньку ви не вiдкривайте.
Знайте: не проста вона –  в нiй є казка чарiвна.
Хто це слово прочитає,
Той i скриньку вiдкривае. (Діти читають на плакатi слово «РУКАВИЧКА». Вiдкривають скриньку, а в ній лежить справжня рукавичка.
Вихователь. Як ви гадаєте, з якої казки ця рукавичка? Так, з Казки «Рукавичка». Хочете послухати казку? Тодi сiдайте зручно і уважно слухайте.
В одному селi жили собі маленькi дiвчинка Наталочка і хлопчик Петрик. З ними жили дiдусь Степан і бабуся Олена, мама Ірина, тато Роман. (Виставляє на столi паперовi фiгури людей).
• Бабуся і дiдусь якi? (Старенькi).
• А мама й тато? (Молодi).
• Якi вони на зрiст? (Тато – високий, мама – низенька. Наталочка й Петрик – зовсiм маленькi).
Одного разу пішов дідусь у ліс по дрова, а за ним побiг песик. Iшли вони лісом, та й згубив дід рукавичку. Прийшов додому, бідкається: «Холодно без рукавички, а я вже старенький, важко менi знову йти до лiсу»…
Вихователь. Діти, давайте допоможемо дідусеві й підемо до лісу шукати рукавичку.
Вихователь з дітьми йдуть по кімнаті до лісу, помічають вирізані з картону сліди людини й собачки.
Вихователь. Ой як багато слідів! Чиї вони? (Відповіді дітей). Так, великі сліди – дідуся, маленькі – собачки. Ходімо по слідах « слід у слід»!Iдуть по черзi по слiдах. Натрапляють на рукавичку.
Вихователь. Ось вона, рукавичка, яку згубив дiдусь, але подивiться, прислухайтесь: вона ворушиться. Мабуть, хтось у нiй є. Давайте запитаємо: «А хто, хто в рукавичцi живе?».
Вихователь виймає з рукавички картки із зображеннями та підписаними назвами тварин. Діти розглядають і читають їх: мишка, жабка, зайчик, вовк, лисиця, кабан, ведмідь.
Вихователь. Ось як багаго звiрят помiстилось в однiй рукавичцi. Давайте тепер попросимо звiрят, щоб вони вiддали рукавичку дідусевi.
Дiти звертаються до звірят: «Вiддайте, будь ласка, дідусеву рукавичку, а то йому без неї холодно».
Помiчник вихователя (від імені звірят). Нам також на вулиці холодно, а от в рукавичцi тепло. Що ж робити?
Вихователь. Я знаю, що робити і підскажу вам. Мишка нехай бiжить жити в теплу нірку, Жабка взимку спатиме в ставочку, Зайчик сховаєтъся під кущик, Лисичка — у своїй нiрцi, Воічик — під ялинкою, Кабан — під дубом, а Ведмедик засне в барлозi.
Помiчник вихователя (вiд iмені звірят). І справдi, нам усiм є де жити. Берiть рукавичку, і віднесіть її дiдусевi і  нехай вiн її бiльше не губить.
Вихователь. Подивіться, дітки, звірят, мабуть було так багато, що рукавичка порвалася. Давайте її полагодимо.
Проводиться дидактична гра «Полагодимо рукавичку». Дiти виконують завдання за столами, У кожної дитини є вирiзана з картону рукавичка з отворами у виглядi рiзних геометричних фігур (круг, квадрат, прямокутник, трикутник, овал), а також самі, фiгурки вiдповiдного розмiру. Малята мають «полагодити» рукавичку, заклавши дiрочки вiдповiдними фiгурами.
Вихователь. Молодцi, діти, тепер дідусевi бiльше не буде холодно.
Ось така наша казка,
Дiткам щічки зiгрiла,
Дров згорiла в’язка.
Ну а нас развеселила.

О. Бурковська,
вихователь-методист ДНЗ №44 «Попелюшка»
м. Рівне