Медична сестра

IMG_0181

Мануйлик Г. С.

Старша медична сестра

Лопачук В.М.

Старша медична сестра

13.02.2018р.

Грип

Грип (англ. influenzaфр. grippe) — гостра вірусна інфекційна хвороба з періодичним епідемічним чи навіть пандемічним поширенням. Хвороба характеризується появою гострого респіраторного синдрому з переважанням трахеобронхіту та вираженою інтоксикацією з гарячкою.

За класифікацією вірусів, вірус грипу відносять до РНК-вірусів родини ортоміксовірусів (лат. Orthomyxoviridae) та включає три серотипи А, В, С.

Джерелом  грипу є тільки хвора людина (з останніх годин інкубаційного періоду по 4-5-й день хвороби). Механізм передачі інфекції — повітряно-крапельний.

Клінічні прояви

Симптоми, що дозволяють лікування вдома

При появі перших симптомів грипу хвора людина обов’язково повинна залишатися вдома, щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них. Такими симптомами є:

Маючи будь-який з цих симптомів не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря, його слід викликати додому. Призначене лікарем симптоматичне лікування у домашніх умовах може бути достатнім для одужання. Якщо стан хворого не погіршується, необхідно продовжувати лікування вдома до повного зникнення симптомів.

Симптоми, що вимагають термінової госпіталізації

Якщо стан хворого погіршується, не варто зволікати із госпіталізацією, оскільки тепер під загрозою перебуває його життя. Необхідно викликати швидку медичну допомогу, якщо виявлені будь-які з цих симптомів:

Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів небезпечно. Затримка із госпіталізацією може призвести до смерті хворого.

Ускладнення грипу

Частота виникнення ускладнень захворювання відносно невелика, але у разі їх розвитку вони можуть становити значну небезпеку для здоров’я хворого. Середньотяжкі, тяжкі та гіпертоксичні форми грипу можуть призвести до розвитку серйозних ускладнень. Причинами виникнення ускладнень при грипі можуть бути наступні особливості інфекційного процесу: вірус грипу має виражену капілляротоксичну дію, здатний пригнічувати імунну відповідь, руйнує тканинні бар’єри, полегшуючи тим самим агресію бактеріальної флори.

Розрізняють декілька основних видів ускладнень при грипі:

Найчастіше смерть при грипі спостерігають серед дітей молодше 2 років і людей похилого віку старше 65 років.

Діагностика

При клінічному розпізнаванні грипу слід враховувати анамнез хвороби, епідеміологічні дані, сезон року, приймати до уваги клінічний перебіг хвороби, короткочасність періоду гарячки (2-3, зрідка 4-5 днів підвищеної температури). У міжсезонний період велике значення для постановки діагнозу мають лабораторні методи дослідження. До них відносять:

Лікування

Лікування грипу — складна проблема, тому його має визначати лікар. Не варто займатись самолікуванням, оскільки це небезпечно. При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням.

Профілактика

Специфічною профілактикою грипу є вакцинація. Протигрипозна вакцина містить, як правило, антигени трьох штамів вірусу грипу, які циркулюють в світі на момент проведення вакцинації цією вакциною, і епідеміологи прогнозують їх циркуляцію протягом наступного сезону. Вакцини для профілактики грипу існують у формі живої, інактивованої, субодиничної вакцин. Вакцинація особливо показана в групах ризику — діти, літні люди, хворі з хронічними захворюваннями серця і легенів, люди з ожирінням, цукровим діабетом тощо, а також лікарі.

Решту профілактичних заходів здійснюють індивідуально. Вони спрямовані, насамперед, на підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРВІ. Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:

  • повноцінне харчуванняз включенням вітамінів у природному вигляді (перш за все, свіжі фрукти і овочі);
  • загартовуваннята часте провітрювання приміщень;
  • достатня тривалість сну, регулярне чергування праці та відпочинку, щоденне вологе прибирання приміщень;
  • вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів, препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

  • часто мити руки з милом;
  • носити маски в осередку інфекції або при перших проявах застудичи ГРВІ;
  • прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашліта чиханні.

Медична сестра старша В.М.Лопачук

25.01.2018р.

КІР!

Вірус кору потрапляє в організм через дихальні шляхи і слизову оболонку очей. Проникає в місцеві лімфатичні вузли і починає в них розмножуватися. Вже на третій день після зараження, велика кількість вірусу починає безперервно надходити в кров. Людина ще  візуально здорова, а в її крові мільйони вірусів.

Симптоми проявляються приблизно через 8 – 21 день після контакту, а хвороба триває 2-3 тижні. Вона починається з нежиті, почервоніння очей, сльозотечі, кашлю і високої температури. Через 2-4 дні на обличчі з’являється опуклий червоний висип, який розповсюджується по тілу, руках і ногах та триває від 4 до 7 днів і зникає приблизно через 14 днів після інфікування.

Кір вкрай небезпечний своїми ускладненнями, такими як: запалення середнього вуха (після якого можна залишитися частково або повністю глухим), пневмонія (ураження легень, що викликає великі запальні зміни), енцефаліт (запалення мозкової тканини). Іноді вірус кору надовго затримується в центральній нервовій системі, людини що перехворіла. І тільки через 3-7 років знову активується і несподівано викликає смертельне загострення – паненцефаліт. Проте це трапляється вкрай рідко. Іноді починається запалення м’яза серця – міокардит. Також оскільки кір спричиняє зниження загального імунітету, як у період захворювання, так і протягом наступних кількох місяців, можуть загострюватися хронічні хвороби.

Вірус кору малостійкий, тобто швидко гине в зовнішньому середовищі під дією сонячного світла, ультрафіолетових променів, висушування. Тому підтримання належних гігієнічних умов дозволить зменшити скупченість вірусу в повітрі та попередити ймовірність зустрічі з ним. А повноцінне харчування, та підтримання здорового способу життя допоможуть підвищити загальну резистентність організму до збудника інфекції.

Але найефективнішим заходом профілактики та захисту від кору є імунопрофілактика. Вона здійснюється живою коровою вакциною (ПРІОРИКСтм), яка формує надійний та тривалий імунітет у щеплених, а також попереджує розвиток ускладнень. Обмеженого захисту від кору можна досягти навіть за допомогою вакцинації, яка зроблена не пізніше, ніж через 72 години після того, як людина контактувала з хворим на кір. Вакцинація проводиться у віці 12 місяців, а ревакцинація у 6 років.

При появі перших ознак захворювання необхідно своєчасно звернутися за допомогою до кваліфікованого спеціаліста і не займатися самолікуванням. Адже швидка та точна діагностика запорука збереження Вашого здоров’я, і здоров’я Ваших дітей!

Ст.м/с.: Лопачук В.М.

 

                                                    Вірус «Коксакі: лікування та профілактика

Віруси Коксакі (Сохзаскіеуігиз] — не нові. Уперше їх виявили в 1948-1949 роках в американському містечку Коксакі в дітей з поліомієлітоподібними ураженнями. Нині лікарям відомі до 30 серотипів вірусів Коксакі, які належать до роду ентеровірусів (Епіегоуігих], що зумовлюють ентеровірусну інфекцію. Вони стійкі до умов довкілля, заморожування, антибіотиків та дезінфекційних засобів, як-от ефір, 70%-вий етиловий спирт, лізол. За низької температури вони зберігаються в довкіллі протягом багатьох місяців, у водопроводі — до двох років. Зменшують активність під час нагрівання, за дії ультрафіолетового випромінювання, під час обробки розчином формальдегіду, хлорвмісним розчином. Якщо температура вища за +56 °С віруси Коксакі гинуть протягом 20 хв.    ‘

Джерело інфекції — хворі та вірусоносії. Особливо небезпечні хворі на стерті або безсимптомні форми ентеровірусної інфекції, а також реконвалесценти. Інфікуватися можна повітряно-крапельним, харчовим, водним, контактно-побутовим шляхами. Рідко віруси Коксакі передаються під час вагітності. Механічними переносниками збудника можуть бути мухи.

Найсприйнятливішими до ентеровірусів, зокрема й вірусів Коксакі, є діти віком від трьох до десяти років. Діти перших трьох місяців життя хворіють на ентеровірусну інфекцію рідко, оскільки успадковують від матері специфічні антитіла та отримують їх певний час через грудне молоко. Переважають спорадичні випадки, однак можливі й епідемічні спалахи, зокрема в організованих дитячих колективах, і великі епідемії.

Найбільше випадків захворювання припадає на літньо-осінній період із максимальними показниками у червні-серпні. Після перенесеного захворювання формується типоспецифічний стійкий імунітет.

 

Особливості перебігу

Віруси Коксакі проникають в організм дитини через слизові оболонки носа, глотки, кишківника. У лімфоїдній тканині цих органів та регіонарних лімфатичних вузлах вони розмножуються та накопичуються. На третій день захворювання збудник потрапляє в кров, що розносить його організмом.

Віруси Коксакі затримуються в мозку та спинному мозку, м’язах, печінці, слизовій оболонці кишківника, підшлунковій залозі, легенях, нирках та лімфатичних вузлах. Це зумовлює розвиток хронічних форм захворювання — ентеровірусного енцефаліту, полідерма-томіозиту, міокардиту тощо.

Залежно від типу вірусу та індивідуальних особливостей організму, дитина або повністю одужує, або захворювання набуває хронічного перебігу з тривалим збереженням вірусу у внутрішніх органах.

 

Клінічні форми та їх симптоми

Інкубаційний період захворювання становить зазвичай 2-10 днів. Захворювання починається гостро з підвищення температури тіла до 40,0 °С та розвитку симптомів інтоксикації організму, як-от:

  • головний біль;
  • слабкість;
  • пітливість;
  • погіршення апетиту;
  • біль у м’язах;
  • сонливість.

Висока температура тіла може триматися до тижня. Її складно знизити жарознижувальними лікарськими засобами. Хворі з безсимптомними чи малосимптомними формами захворювання виділяють вірус до трьох тижнів від моменту інфікування, зокрема із випорожненнями— до 11 тижнів.

Клінічні форми захворювання різноманітні, зокрема:

  • тяжкі — серозний менінгіт, енцефаліт, міокардит, гепатит;
  • не загрожують життю — герпетична ангіна, ентеровірусна екзантема, ентеровірусна лихоманка, геморагічний кон’юнктивіт, епідемічна міалгія.

 

Герпетична ангіна

За герпетичної ангіни через день від появи перших симптомів інтоксикації організму на слизовій м’якого піднебіння, піднебінних дужок, язичка виникають дрібні до 2 мм папули із червоним вінчиком. Протягом 1-2 днів вони перетворюються на везикули, а потім на ерозії.

Діти раннього віку відчувають біль у ротоглотці. Вони не можуть ковтати, тому відмовляються пити воду та їсти. Це часто призводить до зневоднення організму. Збільшуються піднебінні та підщелепні лімфатичні вузли. Хворі діти одужують через тиждень від появи перших симптомів.

 

Ентеровірусна екзантема

Першими симптомами ентеровірусної екзантеми є почервоніння ротоглотки, кон’юнктиви, шкіри обличчя та шиї. За два-три дні температура тіла знижується до показників здорової людини. Однак натомість на незмінній шкірі тулуба, кінцівок, сідниць та кінцівок виникає поліморфне висипання. Деколи воно нагадує вітряну віспу. За два-чотири дні висипання безслідно зникає. На шкірі на нетривалий час може залишитися незначна пігментація.

Реконвалесцент — людина, яка ще не одужала остаточно, але вже не має яскравих проявів захворювання, але відновлення організму остаточно не відбулося

Однією із форм ентеровірусної екзантеми є так зване захворювання «рука — нога — рот», або ентеровірусний везикульозний стоматит. За цієї форми захворювання на тлі помірної інтоксикації та незначного підвищення температури тіла на шкірі кистей і стоп, міжпальцевих проміжках, слизовій оболонці ротової порожнини та навколоротовій ділянці виникає поліморфне висипання. Воно зазвичай не свербить, але може зумовлювати в дитини неприємне відчуття розпирання. Висипання може поєднуватися з іншими симптомами ентеровірусної інфекції, як-от:

  • діарея;
  • біль у м’язах;
  • запалення верхніх дихальних шляхів тощо.

Дитина одужує через 7-10 днів від початку захворювання.

 

Ентеровірусналихоманка

Часом ентеровірусну лихоманку також називають літнім грипом або триденною лихоманкою. За цієї форми ентеровірусної інфекції інтоксикація організму дитини помірна. Утім, вона все одно скаржиться на головний біль та біль у м’язах, іноді в животі. Про захворювання свідчать симптоми, як-от:

  • кон’юнктивіт;
  • почервоніння шкіри обличчя;
  • збільшення лімфатичних вузлів;
  • діарея.

Діарея супроводжується рідкими водянистими без патологічних домішок випорожненнями до 5-10 разів на день.

Хоча віруси Коксакі й належать до групи ентеровірусів, у хворих дітей необов’язково виникає діарея. Часом трапляється навіть закреп.

На шкірі у верхній частині тулуба та на обличчі виникає поліморфне висипання. При цьому що старша дитина, то воно є менш вираженим. Висипання зберігається від декількох годин до трьох діб, потім безслідно зникає. Також можливе збільшення печінки та селезінки. Трапляється, що лихоманка — це єдиний симптом захворювання. Ентеровірусна лихоманка триває три-чотири дні та має сприятливий перебіг.

Гострий геморагічний кон’юнктивіт

Інкубаційний період цієї форми захворювання найкоротший — від 12 годин до 2 днів. Для гострого геморагічного кон’юнктивіту характерні місцеві симптоми, як-от:

  • біль і різі в очах;
  • світлобоязнь;
  • сльозотеча;
  • почервоніння кон’юнктиви;
  • набряк повік.

На другий день захворювання в дитини виникають субкон’юнктивальні крововиливи на кон’юнктиві повік, потім вони поширюються на кон’юнктиву очного яблука. Часом такі крововиливи плутають із травматичними. Виділення з кон’юнктивальної порожнини серозні, у разі приєднання бактеріальної мікрофлори вони стають гнійними. Спершу ушкодження одностороннє, через один- два дні від початку захворювання запальний процес поширюється на інше око. Збільшуються і болять передвушні лімфатичні вузли. Стан хворої дитини поліпшується через 10-14 днів від початку захворювання.

Гострий геморагічний кон’юнктивіт спричиняє ускладнення, як-от катаракта, деструкція рогівки, глаукома.

Гострий геморагічний кон’юнктивіт трапляється зазвичай серед дітей, які проживають у країнах із тропічним вологим кліматом.

Цю клінічну форму ентеровірусної інфекції, зумовленої вірусами Коксакі, називають також плевродинією та хворобою Борнхольма. Дитина скаржиться на головний біль та нудоту. Основний симптом епідемічної міалгії — інтенсивні напади болю в м’язах грудної клітки й верхніх відділів живота, іноді спини та кінцівок. В останньому випадку дитина відчуває біль лише в долонях. Біль посилюється під час руху, зміни положення тіла, чхання, кашлю та спричиняє рясне потовиділення. Іноді біль такий сильний, що дитина не може зробити вдих. Напад болю триває від 40 с до ЗО хв. Під час пальпації больових ділянок біль посилюється, а відповідні м’язи напружуються.

Епідемічна міалгія має хвилеподібний перебіг, через 1-3 дні напад болю може повторитися. Часто ця форма захворювання поєднується з герпетичною ангіною, ентеровірусною екзантемою, серозним менінгітом або міокардитом.

 

Діагностика

Діагноз за різних клінічних форм ентеровірусної інфекції, зумовленої вірусами Коксакі, лікар встановлює на підставі комплексу симптомів, особливо під час епідемічних спалахів. Діагностувати спорадичні випадки зазвичай складно.

Загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі для встановлення діагнозу мало інформативні. Зазвичай зміни в них відсутні або ж не-специфічні та нетривалі. Аби підтвердити діагноз, використовують вірусологічні та серологічні методи дослідження. Для вірусологічної діагностики лаборанти використовують змиви із зіву та носа, секрет з везикул, у разі приєднання діареї — випорожнень. Для серологічних досліджень беруть парні сироватки: першу — до 4-5 дня захворювання, другу — після 14 дня. Якщо титр антитіл зростає в чотири рази й більше, діагностують ентеровірусну інфекцію.

Також аби визначити серотип вірусу, його кількість у крові дитини та антигени ентеровірусів використовують методи експрес- діагностики, як-от імуноферментний аналіз, полімеразної ланцюгової реакції та прямої і непрямої імунофлюоресценції. Саме ці методи і є основними для вірусологічного підтвердження ентеровірусної інфекції.

У разі спорадичних випадків ентеровірусної інфекції лікар не призначає лабораторну діагностику. Оскільки діагностувати етіологічну структуру такої інфекції складно. Часто захворювання спричиняє не один серотип вірусу

 

Лікування та профілактика

Зазвичай ентеровірусну інфекцію, зумовлену вірусами Коксакі, лікують амбулаторно. Лише в разі розвитку менінгітів, міокардитів, перикардитів та інших тяжких форм захворювання — в умовах стаціонару. Специфічного етіотропного лікування такої ентеровірусної інфекції немає. Боротися можна лише з її симптомами. За наявності високої температури лікар призначає жарознижувальні лікарські засоби, вираженої діареї і блювання — сорбенти та прокінетики. Аби відновити водний баланс в організмі, дитина має пити часто невеликими дозами рідину й розчини для регідратації. Біль у ротоглотці можна полегшити місцевими антисептиками. Після вживання їжі хвора дитина має полоскати ротоглотку настоями або відварами трав.

Висипання на шкірі особливого лікування не потребують. Проте аби запобігти приєднанню бактеріальної інфекції, варто вчасно обробляти їх місцевими антисептиками. У разі вираженого свербіння лікар рекомендує вживати антигістамінні препарати.

Лікар призначає противірусні лікарські засоби лише в разі тяж- ,кого перебігу ентеровірусної інфекції, а антибіотики — бактеріальних ускладнень чи хронічної інфекції.

Окрім того, батьки мають дотримуватися дієти під час організації харчування хворої дитини. Із раціону слід виключити продукти харчування, що подразнюють слизову оболонку ротоглотки та шлунково-кишкового тракту, як-от:

  • цитрусові;
  • свіжі овочі, фрукти та ягоди;
  • солоні й гострі страви;
  • фруктові соки;
  • молоко й кисломолочні продукти.

Найліпше годувати дитину 5-6 разів на добу. Усі страви обов’язково слід протирати.

Специфічної профілактики ентеровірусної інфекції, зумовленої вірусами Коксакі, також немає. Контактних дітей ізолюють на 14 днів. В осередку захворювання обов’язково;

  • проводять поточну дезінфекцію;
  • використовують засоби індивідуального захисту;
  • дотримуються правил особистої гігієни.

Після одужання та зникнення висипання дитина може повернутися до дошкільного навчального закладу. Але перед цим її обов’язково має оглянути лікар-педіатр або лікар-інфекціоніст та дати дозвіл на відвідування.

Неспецифічна профілактика ентеровірусної інфекції — це дотримання правил особистої гігієни та зміцнення імунітету дитини (див. Додаток 1).

 

Як захиститися від вірусів Коксакі

Рекомендації для батьків

 

  • Зміцнюйте імунітет дитини, оскільки лише здоровий та сильний організм може протидіяти вірусам.
  • Обмежуйте контакти дитини із людьми із симптомами інфекційних захворювань — кашлю, нежитю, діареї.
  • Ретельно мийте руки з милом перед кожним прийомом їжі, після прогулянок та відвідування туалету, а також привчайте до цього дитину.
  • Застерігайте дитину не торкатися брудними руками до очей, носа та рота.
  • Мийте та обдавайте окропом овочі, фрукти, ягоди та зелень.
  • Використовуйте в їжу лише ті продукти харчування, в якості яких не сумніваєтеся.
  • Пийте лише бутильовану питну воду.
  • Раз на тиждень використовуйте під час вологого прибирання помешкання дезінфекційні засоби.
  • Регулярно мийте дитячі іграшки.
  • Частіше провітрюйте помешкання.
  • Не відвідуйте з дитиною басейни, де були спалахи ентеровірусної інфекції.

 

 

Як доглядати за дитиною в разі ентеровірусної інфекції,

 зумовленої вірусами Коксакі

Рекомендації для батьків

 

  • Дотримуйтеся постільного режиму на весь гострий період захворювання.
  • Давайте часто пити лише тепле, не кисле. Це сприятиме відновленню втраченої організмом рідини через підвищену температуру або діарею.
  • Виключіть з раціону соки, газовані напої, солоні, кислі або гірки страви.
  • Відварюйте, готуйте на пару, тушкуйте страви. Вони мають бути напіврідкими чи рідкими.
  • Частіше мийте руки, дотримуйтеся гігієни порожнини рота та носа, аби запобігти поширенню інфекції.
  • Обов’язково прикривайте рот і ніс під час чхання та кашлю та навчіть цього дитину.
  • За появи перших симптомів захворювання виокремте для дитини посуд, рушники.
  • Під час контакту з хворою дитиною використовуйте медичну або марлеву маску.

Для ентеровірусів, зокрема й вірусів Коксакі, характерний поліморфізм симптомів. Іноді розрізнити, який саме вірус зумовив захворювання, неможливо навіть за допомогою лабораторних досліджень. Тож заспокойте батьків вихованців. Поясніть їм природу ентеровірусних інфекцій, розкажіть як захиститися від них, а якщо дитина захворіє, як доглядати за нею [див. Додаток 2). Адже правильний догляд дає змогу запобігти можливим ускладненням захворювання та поширенню інфекції серед членів родини.

 

Профілактика харчових отруєнь

imagesс

Гострі кишкові інфекції – це група гострих інфекційних захворювань, що характеризуються ураженням шлунково–кишкового тракту з порушенням водно-мінерального обміну, загальною інтоксикацією організму. Чинники передачі збудників ГКІ такі:

  • неякісно промиті овочі,зелень,фрукти,ягоді;
  • молочна продукція з терміном використання ,що минув;
  • нехтування правилами особистої гігієни та санітарними правилами та нормами;
  • порушення технології приготування страв;
  • зберігання харчових продуктів без дотримання належного температурного режиму.

Для всіх ГКІ характерні такі особливості:
збудник потрапляє до організму через шкірні покриви , предмети побуту, іграшки,одяг,меблі,заражені збудником чи його токсином.Шляхом передачі можуть бути забруднена їжа та вода.

З метою профілактики харчових отруєнь у кожній сім’ї необхідно:
суворо дотримуватися санітарних правил первинного та термічного оброблення продуктів в процесі приготування страв;-дотримуватися правил особистої гігієни: мити руки після прогулянки, відвідування туалету, перед прийомом їжі;

  • дотримуватись правил миття посуду;
  • воду вживати тільки кип’ячену;
  • молочні продукти вживати тільки після термічної обробки;
  • вести боротьбу з мухами;
  • дотримуватись термінів вживання продуктів харчування: зокрема таких, що швидко псуються;
  • овочі та фрукти перед вживанням мити проточною водою і знезаражувати окропом;
  • щоденно в кінці дня мити іграшки;
  • вести боротьбу з шкідливими звичками.

Мануйлик Г. С.

Пам’ятка для  батьків щодо профілактики  гострих респіраторних захворювань

Розпорядок дня      

Дотримання правильного розпорядку дня допоможе підвищити стійкість організму до застуди та грипу.

Важливим є дотримання санітарно – гігієнічних вимог   (чистота, свіже повітря , правильно підібраний одяг дітей у дома , на вулиці ,  заняттях відповідно до погодних умов) .Обов’язковими є проведення ранкової гімнастики , гігієнічних процедур , занять з фізкультури .

Збалансоване  харчування

Важливим чинником в оздоровленні дітей є оптимально збалансоване харчування. Повноцінний раціон має містити достатню кулькість всіх необхідних для організму поживних речовин.   Так , надмірне вживання білкових продуктів може  стати причиною ексудативного діатезу , а нестача білка спричиняє погіршення стану імунітету. Зловживання їжею з надмірною кількістю вуглеводів і жирів порушує обмін речовин,  сприяє появі зайвої ваги , ослаблює імунітет.

Процедури загартування

Загартування як один з основних засобів профілактики  ГРЗ  забезпечує стійкість організму до впливу фізичних чинників навколишнього середовища – коливань температури , зміні атмосферного тиску тощо. Дозоване використання процедур загартування допомагає  активувати захисні механізми організму. Найпоширенішими природніми  засобами загартування є свіже повітря й вода.

Загартування повітрям

Дієвими засобами загартування повітрям є перебування дітей на свіжому повітрі ( не менше 3,5 години )  та повітряні ванни . Прохолодне повітря подразнює нервові закінчення шкіри і слизових оболонок верхніх дихальних шляхів , стимулюючи підвищення порогу їх чутливості  та тренування механізмів терморегуляції . У холодну пору  року прогулянки можна поєднувати з рухливими іграми та гімнастичними вправами на свіжому повітрі.

Загартування повітряними ваннами необхідно проводити у приміщенні , завчасно понизивши температуру повітря у ньому до 18 – 20 градусів .        Перша повітряна ванна має тривати від 3 до 5 хвилин. Час кожної наступної процедури необхідно збільшувати на 3 – 5 хвилин. Повітряні ванни можна поєднувати з гігієнічною гімнастикою після сну ,  дихальними вправами , рухливими іграми ,  ходінням босоніж по підлозі або килимку , змоченому розчином морської солі протягом 10 хвилин.

Загартування водою

У профілактиці ГРЗ ефективним є загартування стоп , атже між охолодженням стоп та рефлекторною судинною реакцією слизової оболонки верхніх дихальних шляхів існує залежність. Завдяки рефлекторному звуженню судин  відбувається подразнення біологічно активних точок стоп ,  поліпшення обмінних процесів , укріплення імунної системи організму. Температуру води  необхідно поступово знижувати від 35 – 36 градусів до 18 – 20 градусів. Процедура має тривати 20 – 30 секунд .  Після загартування ноги дитини необхідно ретельно розтерти до легкого почервоніння .

 Вживання фіточаїв

Ефективним методом профілактики захворювань органів дихання є вживання рослинних  чаїв. Таку профілактику доцільно проводити раз на день протягом місяця ,  особливо в осінньо – зимовий період , коли збільшується загроза застудних захворювань.

Вживати напої з лікарських рослин ( фіточаї ) рекомендовано за 20 хвилин до приймання їжі. Разом із трав’яними відварами можна вживати кисневі коктейлі , до складу яких можуть входити витяжки шипшини , малини , чорної смородини тощо .

Дієвим засобом профілактики ГРЗ є також полоскання горла  після сну настоями лікарських трав (ромашки , шавлії , календули , евкаліпту), часнику (очищує кров , убиває мікроби), розчином солі та йоду .

Дихальна гімнастика

За допомогою спеціальних вправ  діти навчаються правильно дихати через ніс, розвиваючи верхнє, середнє та нижнє дихання . Проводять дихальну гімнастику у другій половині дня .

Мануйлик Г. С.

Щеплення – не забаганка медиків, а необхідна реальність

На сьогоднішній день єдиним надійним захисником від інфекційних захворювань є вакцинація.

У своїй роботі медичні працівники при проведенні щеплень керуються наказом МОЗУ № 595 від 16.09.2011р.,, Про порядок проведень профілактичних щеплень в Україні…’’А також Законом України ,, Про захист населення від інфекційних хвороб’’ №1646-III від 05.06.2011р. ст.15, що забороняє прийом не щеплених дітей в дошкільний заклад.

Профілактичні  щеплення проводяться з метою створення у дитини імунітету проти інфекційних захворювань.

В Україні проводяться щеплення проти 10 інфекцій  : дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, туберкульозу, вірусного гепатиту,,В”, кору,  епідемічного паротиту , краснухи,  гемофільної  інфекції. Всі вакцини, які застосовуються- сертифіковані.

Щеплення дітей – відповідальне завдання медичних працівників закладу та батьків.  Для того , щоб не було загрози масовості інфекційного захворювання у дошкільному закладі необхідно проводити  профілактичні щеплення і відсоток щеплених дітей має сягати 95 % . При нижчому показнику  ймовірне  поширення інфекції  . Щеплення в дошкільному закладі можливе лише в разі висновку лікаря, що дитина здорова , та за інформаційною згодою  батьків .  Часто батьки хвилюються  чи насправді  потрібно та безпечно вакцинувати  їхню дитину .  Та відмова від щеплення  –  це загроза для здоров’я  і життя самої  дитини та її оточуючих.

На сьогоднішній   день  в Україні  набуває поширення епідемія  туберкульозу.  Це серйозна хвороба,  яка не минає  ні бідних ,  ні  багатих ,  ні дорослих ,  ні дітей.  Тому для своєчасного  виявлення хворих  і  інфікованих  на  туберкульоз  дітей  використовують  туберкулінову  пробу  Манту.

Відмова від щеплень може призвести  до  невиліковних захворювань  і навіть  смерті (поліомієліт, дифтерія , правець ) ,  та ускладнень  ( кір,  краснуха, епідемічний паратит ) .  Тому спільна робота медичних сестер і лікаря педіатра  дошкільного закладу  та батьків  спрямована на збереження  життя та здоров’я  дітей.

Отже ,  здоров’я  –  найцінніше , що є в кожної  людини , а тим більше здоров’я  дитини для батьків .

Савчук Т. А.