Фахівці радять

Зима – чудовий час для спільного дозвілля. Діти завжди чекають з нетерпінням першого снігу , аби зліпити снігову бабу, спуститися з гірки , або погратися в сніжки. Зимові розваги не тільки приносять дітям незвичайну радість, а й приносять користь здоров’ю. Зимові дитячі ігри на свіжому повітрі набагато корисніші, ніж заняття у закритому приміщенні. Взимку дитина виконує рухи набагато активніше, інакше легко замерзнути! Чим можна зайняти дитину взимку? Достатньо озирнутися довкола – коли є сніг, то білі простори снігу є відмінним джерелом розвитку дитячої творчості.

Коли достатньо снігу радимо з дітьми порозважатись та  зліпити сніговика, покататись на лижах та санчатах.

Ліплення сніговика – це зимова дитяча розвага, що дійшла до нас з давніх часів. Найпростіший сніговик складається із трьох снігових куль. Складніші скульптури зі снігу можна зліпити у вигляді персонажа з мультфільму або дитячої казки. Ліплення сніговика дозволяє чудово проводити час та розвивати творчість. Сніговик – веселий зимовий персонаж, що вимагає прикрас та уваги. Вам знадобляться фарби, морквина для створення носа, гудзики або великі яскраві намистини, солома, ялинові гілки, старий одяг (шапка, шалик, рукавички) – все, що знайдеться вдома та без жалю подаровано для прикраси снігової скульптури.

Найпопулярніша і надзвичайно весела зимова гра в сніжки. У цій грі беруть участь дві команди, які закидають одна одну сніжками. Сніг має бути трохи мокрим і липким, інакше снігові грудки не вдасться зліпити.

У компанії друзів чи батьків можна зайнятися ліпленням снігової фортеці. Необхідні спільні зусилля, щоб звести міцну стіну зі снігу, яка витримає будь-які удари під час гри у сніжки. Фортеця може бути круглою, квадратною, прямокутною форми – все залежить від фантазії.  Щоб споруда вийшла якісна, потрібно використовувати “високі технології”: відерце набивається снігом, добре утрамбовується і один за одним ліпляться цеглинки з яких складаються стіни. У конструкції фортеці можна використовувати снігові коми, які можна скачати з липкого снігу. І не забудьте про отвір для воріт та віконця-бійниці. Наприкінці будівництва фортецю можна полити водою, щоб вона прослужила якнайдовше. Ліплення снігової фортеці піднімає настрій та заряджає енергією, адже попереду стільки цікавих ігор на снігу за участю цієї снігової споруди!

Розваги зі снігом

Зима надає цікаві ідеї для проведення часу. Найбільш захоплюючим є ігри взимку на вулиці для дітей зі снігом. У пластикові пляшки налийте води і додайте фарби, а у кришці зробіть маленькі отвори. Кольоровою водою діти залюбки розфарбують все навколо: сніг,  сніговика, фортецю і т.д.

Ще цікава ідея – малювання снігом. Можна малювати на паркані, дереві чи стіні будинку, виліплюючи снігові грудки одна біля одної. Для малювання підходить і гладка поверхня снігу , яка дуже схожа на чистий аркуш. Також можна малювати паличкою або власними слідами.

Катання на санчатах.

Щоб зима для малюка не пройшла даремно, йому обов’язково потрібний “транспорт” для катання з гір та звичайних прогулянок.  Це можуть бути санчата чи льодянка.

Безпека! Перевозити дитину через дорогу можна лише у санчатах, які штовхаються перед собою. Якщо у них є лише мотузка-буксир, то малюка необхідно вийняти. Кататися на санчатах із гірки небажано.

Катання на лижах

Лижні прогулянки – чи не найкращий вид активного відпочинку з дитиною взимку. Вже в 3-4 роки ваші діти зможуть кататися і 20, і 30 хвилин поспіль, з’їзджати з маленьких гірок і навіть їздити на буксирі. Лижі – захоплююче заняття, катання на них здатне приносити справжнє задоволення вашій дитині, зміцнюючи при цьому її здоров’я. Багато малюків полюбляють кататися на «коротунках», для яких не потрібна лижна траса.

Безпека!  Зверніть увагу, може бути гірка, на якій Ви збираєтеся кататися, занадто крута, вибоїста чи льодовиста? Намагайтеся виключити всі можливі небезпечні ситуації. Зрозуміло, кататися слід у парковій зоні, або за містом, або в районі міста, де рух автотранспорту відсутній.

Отже, зимові фізкультурні розваги намагайтесь  організувати так, аби вони не нашкодили дітям, а лише сприяли їх позитивному настрою та гармонійному розвитку, при цьому виховуйте в дітей обачливість і обережність.

Підготувала Лук`янчук Н.О.

 

Дитячий травматизм – неприємна тема. Втім, щоб процес лікування проходив максимально безпечно, а батьки знали, що робити при пошкодженнях, про неї потрібно говорити. Сьогодні розповідаємо про правила надання першої допомоги при травматизації.

Як би ми не намагались вберегти своїх дітей від травм, обираючи для прогулянок безпечні дитячі майданчики, купуючи якісні іграшки, які відповідають віку дитини, – все одно повністю убезпечити дитину не вдасться.

Одним із найбільш розповсюджених видів травмування серед дітей є падіння.

Найбільшу кількість травм через падіння зазнають діти молодшого та середнього шкільного віку, при чому хлопчики травмуються набагато частіше за дівчаток – та становлять 65–70% усіх травмованих дітей. Це можна пояснити їхньою схильністю до рухливих ігор та активного відпочинку.

Якщо вдома діти травмуються приблизно з однаковою регулярністю, то вуличний травматизм має певну сезонність. Найбільший рівень вуличного травматизму відзначається в період зимових та літніх канікул, коли діти мають більше вільного часу і проводять його на вулиці.

Для уникнення травм, дотримуйтесь простих правил:

* Виховуйте в дитині обачливість і обережність.

* Регулярно розповідайте про небезпеку від пустощів на балконах, драбинах, сходах. Привчіть дитину міцно триматися за поручні під час підйому та спуску.

* Не дозволяйте дитині залізти на високі дерева та споруди.

* Інформуйте дитину, про небезпеку каналізаційних люків, підвалів та канав.

* Під час прогулянки перевіряйте гойдалки та спортивний інвентар на дитячому майданчику перед катанням чи тренуванням, не грайте з дітьми на необладнаних або пошкоджених дитячих майданчиках

* Оминайте ділянки, де проводять ремонтні роботи.

* Не відчиняйте вікна навстіж у приміщенні, де перебуває дитина.

Ці прості правила можуть врятувати дитині життя. Та як поводитися, коли уникнути травмування все ж таки не вдалось?

Як правильно організувати першу допомогу

В першу чергу намагайтесь зберігати спокій, щоб не налякати і без того засмучене дитя. Знайдіть зручне місце, щоб посадити або покласти постраждалого для огляду та з’ясування тяжкості його стану. Ця інформація є обов’язковою та необхідною, щоб зрозуміти, чи є потреба викликати швидку допомогу.

Отже:

  1. з’ясуйте, що саме болить (рука, нога, палець, можливо дитина відчуває якийсь біль всередині).

  2. По можливості встановіть характер болю (ріжучий, колючий, ниючий) та його тривалість (присутній постійно чи залежить від певних факторів: рухів, вдихів тощо).

  3. Обов‘язково потрібно оглянути уражену ділянку тіла та з’ясувати чи є пошкодження (порізи, садна) тканини.

  4. Якщо дитина відчуває біль в будь-якій з кінцівок попросіть її порухати пальцями, з метою виключення наявності перелому.

Згідно з отриманою інформації потрібно дійти висновку наскільки дитина потребує невідкладної допомоги.

  1. У випадку, коли викликати швидку допомогу немає нагальної потреби, в обов‘язковому порядку повідомте батьків (якщо це не ваша дитина) про ситуацію яка склалась. Це важливо тому, що бувають випадки, коли отримані травми не дають загрозливих симптомів одразу, а можуть проявити їх лише через певний час (від 1–2 годин до 1–2 діб). Тому за дитиною необхідне спостереження.

У випадку, коли характер травми не несе суттєвих загроз для життя дитини, але в місці удару наявні садна чи гематоми, необхідно провести ретельний огляд ураженої ділянки. За потреби обробити рану розчином перекису водню або промити чистою кип’яченою водою, потім скористатись антисептиком (не наносити на рану, а обробляти навколо травмованої ділянки), накласти стерильну пов’язку.

У випадку, коли зменшення симптоматики не відбувається або вона посилюється – не зволікайте та зверніться до фахівця.

Перша допомога – це проведення найпростіших медичних заходів для порятунку життя, зменшення страждань потерпілого від надзвичайної ситуації і попередження розвитку можливих ускладнень. Професійно таку допомогу надають, звичайно ж, медики, але не завжди швидка допомога може прибути вчасно на місце події. Тому вміння кожного з нас надати першу необхідну допомогу постраждалим до прибуття служб порятунку може відіграти вирішальну роль у порятунку життя людини.

Основні принципи надання першої допомоги:

  • правильність і доцільність (якщо ви не впевнені в своїх діях – краще утриматись; головне правило першої допомоги – не нашкодити);

  • швидкість;

  • продуманість, рішучість, спокій.

 ЯК НАДАТИ ПЕРШУ ДОПОМОГУ

Алгоритм ваших дій має бути таким:

  1. Оглянути місце події та впевнитись у тому, що надання допомоги буде безпечним: забезпечити власну безпеку, а також безпеку потерпілого та людей навколо.

  2. Оцінити стан постраждалого (свідомість, дихання, пульс).

  3. За необхідності викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а також інші екстрені служби  (поліцію, аварійно-рятувальну службу, службу газу тощо).

  4. Оцінити наявність критичних кровотеч та зупинити їх.

  5. Забезпечити прохідність дихальних шляхів.     

  6. Якщо у постраждалого відсутні ознаки життя та немає критичної кровотечі (або ви вже її ліквідували) – розпочати серцево-легеневу реанімацію.

  7. Перевести постраждалого у стабільне положення (на боці, обличчям до себе, рука під головою, нога зігнута в коліні), якщо не йдеться про підозру на травми хребта та кісток тазу і серцево-легенева реанімація була вдалою.

  8. Не залишати постраждалого та контролювати стан його життєвих функцій до прибуття екстрених служб.

Якщо ви не маєте відповідних навичок для надання допомоги, слід звернутись за допомогою до інших присутніх на місці події.

Підготувала – сестра медична старша (Мануйлик Г. С.)

ДЖЕРЕЛО – Журнал “Дошкільне виховання” 2022р. Автор: Марія Кирик

Підготувала – вихователь Рокунь В.О.

 

Функціональна готовність — один із визначальних чинників не лише успішного навчання, а й збереження здоров’я  дитини. У разі функціональної неготовності дитини до навантажень виникають певні ризики, а саме:

  • морфолого-функціональне дозрівання мозкових структур на тлі різкої зміни соціальних ролей та умов розвитку;

  • інтелектуальне й емоційне навантаження на тлі статичної діяльності.

Початок шкільного навчання знаменує собою зміну способу життя дитини. Це принципово нова соціальна ситуація розвитку особистості, яка зумовлює психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному віці. На цьому віковому етапі відбувається зміна провідної діяльності з ігрової на навчальну, основою якої є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція.

Вступ до школи забезпечує перехід до нової, суспільно значущої та суспільно оцінюваної діяльності – навчання. Майже всі діти готові до навчальної діяльності, хочуть іти до школи, однак у багатьох переважає зовнішня мотивація. Але сучасне суспільство потребує, щоб ці зміни у житті дитини узгоджувалися з її внутрішньою потребою.

Навчання у школі вимагає значного напруження фізичних, розумових, моральних сил, тому при підготовці до школи слід приділяти значну увагу фізичній готовності дітей . Фізична готовність до школи – це належний стан здоров’я, витривалість, протистояння несприятливим впливам; нормальні антропометричні дані (зріст, маса, обхват грудної клітки), достатній рівень розвитку рухової сфери, готовність руки до виконання тих дрібних, різноманітних і точних рухів, які необхідні, щоб оволодіти письмом; достатній розвиток культурно-гігієнічних навиків. Фізична готовність дитини до школи означає, що за своїм фізичним розвитком і станом здоров’я вона здатна до навчального навантаження. Відомо, що першокласникам спочатку важко призвичаюватись до шкільного режиму; тривалості занять, необхідності зберігати статичну позу. Втомлюються діти від зусиль, спрямованих на дотримання певної пози, від нерухомості, від незвичної дози розумового навантаження, зосередженості. Тут і виявляються переваги міцного здорового організму над ослабленим, хворобливим. Здорові діти досить швидко пристосовуються до нових умов, виявляють належну працездатність, легко поновлюють сили після короткого відпочинку. Діти з фізичними вадами швидко втомлюються, знижують активність на уроках і виснажуються більше від своїх здорових однолітків. Поступово всі першокласники опановують шкільний режим, навчаються працювати належним чином. Щоб зробити перехід до навчання у школі для дитини менш складним, необхідно готувати її до цього, забезпечити умови, які сприяють належному фізичному та функціональному розвитку організму, формуванню рис, необхідних для вступу у новий період життя – шкільний. Фізична підготовка дітей до навчання у школі охоплює освітньо-виховну роботу з формування рухових навиків, умінь, систему оздоровчозагартовуючих заходів, гігієнічні вимоги до організації навчального процесу, додержання режиму дня, турботу про гігієну нервової системи дітей, створення в них позитивно-емоційного стану, раціональне харчування, достатній і спокійний сон, виховання культурно-гігієнічних навиків.

Відтак запропонуйте дитині розв’язати наступне завдання: повторити обома руками вправи «Перемога» і «Ріжки».

Під час вправи «Перемога» слід стиснути в кулак усі пальці, крім вказівного і середнього, а під час вправи «Ріжки» — усі пальці, крім вказівного і мізинця. Запропонуйте дитині виконати кожну вправу по п’ять разів.

Показники які визначають рівень функціональної готовності

Низький рівень. Напівростовий стрибок іще не відбувся, тобто дитина не виконала філіппінський тест; вона не може виконати завдання «Ріжки» і «Перемога», руку для привітання подає човником; молочні зуби не хитаються; дитина розрізняє лише великий палець і мізинець.

Середній рівень. Напівростовий стрибок уже відбувся; завдання «Ріжки» і «Перемога» дитина розв’язує після повторної інструкції, так само з другої спроби правильно подає руку для привітання; заміна молочних зубів лише розпочалася; дитина розрізняє великий палець і мізинець.

Достатній рівень. Напівростовий стрибок уже відбувся; дитина правильно розв’язує завдання «Ріжки» і «Перемога», руку для привітання також подає правильно; триває заміна чотирьох молочних зубів; дитина розрізняє великий палець, мізинець і вказівний.

Високий рівень. Напівростовий стрибок уже відбувся; дитина без проблем розв’язує завдання «Ріжки» і «Перемога», руку для привітання подає правильно; уже замінилися чотири молочні зуби; дитина розрізняє великий палець, мізинець і вказівний.

Отже, основним досягненням у житті дитини є її готовність до навчання в школі. Функціональна готовність до шкільного навчання – різнобічна характеристика дитини. У цей період закладаються основи міцного здоров’я, характеру, здібностей, особливості самосвідомості. Дитяча допитливість формує інтерес до навчання; розвиток пізнавальних інтересів утворює основу для формування творчого мислення; виникає узагальнення власних переживань; комунікативні вміння забезпечують активне навчальне співробітництво. Позитивні досягнення у психічному та особистісному розвитку забезпечуються відповідним рівнем сформованості взаємопов’язаних компонентів та критеріїв готовності, встановленням причино-наслідкових зв’язків між ними і є передумовою для подальшого гармонійного розвитку дитини та переходу її на наступний рівень освіти.

Підготувала – інструктор з фізкультури (Лук`янчук Н.О.)

Як прищепити дитині бажання читати? У житті все повинно бути виключно з любові. І читання книг в тому числі.Сьогодні розповідаємо вам, як зробити так, щоб ваша дитина сама захотіла читати книжки.Не змушуйте читати.Фрази на кшталт «поки не дочитаєш, не підеш гуляти» аж ніяк не сприяють любові до книжок. Використовуйте інші методи, про які ми напишемо нижче.

Купуйте книжки. Звучить дивно, згодні. Але хороші книжки ― задоволення не з дешевих. І, як показують дослідження, батьки охочіше витратять гроші на чергову машинку чи якусь ляльку, ніж за ту ж суму куплять дитині книжку. Не шкодуйте грошей на гарні видання ― книги з яскравими малюнками для того і створюються, щоб прищепити дитині любов до читання.

Обмежте «спілкування» дитини з гаджетами. Білл Гейтс, Стів Джобс, Ілон Маск та інші відомі особистості зі сфери технологій якнайсуворіше забороняли своїм дітям користуватися гаджетами до певного віку. Після певного віку дітям дозволялося користуватися планшетом/смартфоном, але тільки чітку кількість часу. Читати ж книги дітям дозволялося в будь-якій кількості в будь-який час доби.

Читайте вголос.Вранці, вдень і, звичайно ж, на ніч. Бажано в ролях і виразно. Дістаньте зі своїх глибин усі акторські здібності ― починаючи від різних голосів і закінчуючи перфомансами з перевдяганням. Дитина повинна розуміти: книжки ― це зовсім не нудно, а навіть дуже цікаво, весело і пізнавально.

Обговорюйте прочитані книги.Не бійтеся переривати читання на найцікавішому місці, запитавши у дитини, як, на її думку, події розвиватимуться далі. Моделюйте різні ситуації, це розвиває у дитини критичне мислення. Запитуйте, чи подобаються їй головні герої і як би вона вчинила на їхньому місці? У серії «Видатні особистості для дітей», наприклад, після кожного розділу йде перелік питань для обговорення ― щоб дитина закріпила прочитану інформацію, а також мала теми для обговорення.

Підбирайте книги за інтересами.Не змушуйте дитину читати все підряд, купуйте ті книжки, які їй дійсно цікаві. Чим захоплюється ваша дитина? Динозаврами? Тваринами? Комп’ютерами? Модою? Історією? Будовою людського тіла? Світ дитячої літератури величезний, на будь-яку тему знайдеться відповідна книжка з чудовими ілюстраціями. Якщо ж інтереси вашої дитини зосереджені навколо відео, які вона нескінченно дивиться на планшеті або по телевізору, купіть їй книги за мотивами мультфільмів та комп’ютерних ігор.Дивіться фільми, зняті за книгами.

А потім читайте з дитиною ці книги. Обговорюйте з дитиною, чи збігається історія на екрані з тією, що написав автор. І навпаки ― прочитайте спочатку книгу, а потім подивіться фільм. І поговоріть про те, як дитина малювала картинку у своїй голові та на скільки вона збігається з картинкою у фільмі.

Читайте комікси.Яскраві ілюстрації, мало тексту ― з такими книгами можна розправлятися на раз-два. До речі, крім коміксів видаються графічні романи ― об’ємні книги, в яких сюжет передається через малюнок, а текст грає лише допоміжну роль.

Ходіть з дитиною в бібліотеку і в книжкові магазини.Дозвольте дитині самій вибирати книги. Якщо дитина власноруч вибере книгу, шанси на те, що вона її прочитає, виростуть в рази.

Перечитуйте улюблені книги.Перечитування знайомих історій розвиває пам’ять і покращує навички читання. А зустріч з улюбленими героями нагадує зустріч зі старими друзями.І нарешті, читайте самі.

Немає кращого прикладу для дитини, аніж приклад власних батьків. Як би ви не хотіли привчити дитину до книг, це навряд чи вийде зробити, якщо ви самі постійно дивитеся в екран смартфона. Так чи інакше діти копіюють поведінку батьків. І чим частіше діти бачать вас з книгою в руках, тим більша ймовірність, що вони захочуть повторити ваш досвід.

Підготувала Артемчук В.В. (Інтернет ресурс)