Методична робота

Пригода 2.12.13

Газета “Дитячий садок” – 2011 р. – №7

«Біда навчить, як у світі жить»

За мотивами казки Лесі Українки «Біда навчить»
Дiйові особи: Казкарка, Горобчик-господар, Горобчик-гiсть, Курочка, Зозуля, Бузько, Ґава, Сова, Сорока. Крук.
І ДІЯ
Відкриваеться завiса. На тлi саду сiльське ,подвiр’я. Бiля хати сидить Горобчик. Виходить Казкарка.
Казкарка. Жив на свiтi горобець, горобець-горобчик.
Був вiн начебто нiчого, вигляд гарний мав,
Але розум хтось у нього нiбито забрав.
Хоч на свiт давно вiн з’явився,
Та з тих пiр нiчого не навчився.
Гнiздо звити вiн не вмiв,
Тiльки спав i тiльки їв.
Мiг вiн лиш одним гордитись:
Дуже вже любив він битись. Якось наш горобчик славний
На подвір’я прилетiв.
Вилітають горобчики, бiгають, стрибають.
Там і друга вiн зустрiв.
Вони гралися, стрибали,
Три зернятка вiдшукали
1 давай тодi сваритись,
Чи потрiбно їм дiлитись.
Горобчик-гослодар. Це мої зернятка, не чiпай! Як знайдеш, то і споживай!
Казкарка. А чужий собi:
Горобчик-гiсть.Це ж мої, мої! Віддай менi!
Казкарка.  І почали битись…
Виконуєтьс ятанок-бiйка горобців.
Казкарка. Билися-чубилися,
Пір’я розлетiлося,
А вони все бились-бились,
Поки не стомилися.
Горобці сідаюють.
Вже й забулй, за що бились, —
Зирк, — про все згадали.
І давай тодi гадати:
Де ж зернятка їм шукати?
З’являється Курочка з курчатами.
Бачать Курочка гуляє,
До курчаток промовляє.
Курочка. Дурні бились, а розумні поживились,
Дурні бились, а розумні поживились.
Горобці (разом). Що ти кажеш?
Курочка. Я подяку вам складаю
І вас розуму навчаю.
Поки ви чубились-бились,
Ми з курчатками наїлись
Тими зернятами, що ви
В смiтнику собi знайшли.
1 до вас я промовляю
Що ви — дурнi. А чому?
А тому, що вас не били
І нiчого вас не вчили!
От як би вас в руки взяти, —
Може, з вас були б ще птахи!
Казкарка. Чужий горобчик розсердився
І так до Курочки звернувся:
Горобчик-гість. Ти своїх курчаток розуму навчи,
А у мене його досить є!
Горобчик-гість летить, Горобчик-господар сидить замислений.
Казкарка. Той горобчик полетів,
Наш замислений сидів.
Він про розум міркував
І до курочки сказав:
Горобчик-господар. Ви така розумна пані,
Тож не погордіть –
Мене розуму навчіть!
Курочка. Е, ні! Вибачай серденько!
Бачиш, скільки в мене діточок маленьких!
Треба цих курчаток розуму навчити,
А для цього знаєш, як треба трудитись?!
Маєш крила, то й літай,
Інших вчителів шукай!
Завіса закривається
ІІ ДІЯ
Відкривається завіса. На сцені – декорація лугу, здалеку видніється ліс. Горобчик-госпордар ходить між кущами. Виходить Казкарка.
Казкарка. І горобчик полетів,
У гаю Зозулю стрів.
Горобчик-господар. Тітонько хочу я вас попросити,
Мене розуму навчити.
У вас своїх дітей нема,
Тож навчіть, благаю я!
Пісня Зозулі (сл. К. Пригоди, на мелодію української народної пісні «ЧИ не той то Омелько»)
1. От нема вже що робити,
От нема вже що робити –
Дурня розуму учити.
2. Я своїх дітей не вчу,
Я своїх дітей не вчу
І чужих учить не буду.
3. Ти, напевне, хочеш знати,
Ти, напевне, хочеш знати,
Ти, напевне, хочеш знати,
4. Скільки віку доживати.
Залюбки тобі скажу,
Залюбки тобі скажі
Залюбки тобі скажу
І в гайочок полечу.
Горобчик-господар. Аби ти була жива,
А за мене не турбуйся ти дарма!
Зозуля виходить, з’являється Бузько.
Казкарка. Відповів наш Горобець
І полетів з гайочка геть!
На болото прилетів,
Там і Бузька зустрів.
Горобчик-господар. Пане Бузьку, не мовчіть,
Мене розуму навчіть.
Бузько. Що… що… що?
Ану тікай-но!
Поки ти іще живий,
То тікай звідси мерщій!
Казкарка. Ледь живий від страху
Горобчик утікав,
Ґаву на ріллі побачив
І у неї запитав.
Бузько зникає, з’являється Ґава.
Горобчик-господар. Ґаво – ґавочко, скажи,
Де той розум в світі є?!
Ґаво – ґавочко, навчи
Мене розуму хоч ти!
Ґава. Та нi, синочку, я от знаю,
Що й сама його не маю!
До Сови, Горобчику, лети,
В неї ти поради попроси.
Ґава зникає.
Казкарка. А Сова жила у старому дубi, у дуплi,
І все спала день при днi.
Горобчик-господар. Панi-панi, ви не спігь,
Мене розуму навчіть!
Сова. Га?.. Що?.. Що?
Хто прийшов в моє дупло?
Горобчик-господар. ТА це я, Горобець!
Сова. Горобець? Ну, який ще Горобець?!
Я не бачу, іди геть!
Що за напасть, от скажіть?
I  вдень спати не дають!
Як я маю вiддихнуть?!
Казкарка. І Сова заснула знов.
А Горобчик все сидiв,
Вiн будить її не смiв.
А як стало вже темнiти,
Почала сова гудiти,
Свої пiснi спiвати.
Горобець отерп від страху.
Вже надумав вiн тiкати,
Але раптом iз дупла
Виглянула панночка Сова.
Сова. Хто тут i чого?
Горобчик-господар. Я хоiiв вас попросити — мене розуму навчити.
Сова. Хто дурнем родився, той дурнем лишився!
А я мудра не на те, щоби розуму вчить тебе!
Тiкай мерщiй i тут не стiй!
Бо я голодна, друже мiй!
Казкарка. Горобець iз того ляку
Світ за очі полетів.
У гущавині сховався,
Міцно спав, не прокидався.
Раптом чує: «Че-че-че!»
Хто ж то так співає все?
Горобчик-господар. Ой, Сороко, розкажи,
З ким так розмовляєш ти?
Сорока. А тобі то що до того?
Так цікавить моя мова?!
Я з тобою розмовляю!
Що тут робиш, я питаю?!
Горобчик-господар. Ой, я радий, що мiж нами
Виникла розмова, панно.
Я хотiв вас попросити —
Мене розуму навчити.
Сорока. Мiй голубчику гарненький!
Чом же ти такий дурненький?
Той хто розуму не має,
Той весело проживає!
Я тобi от що скажу:
Тебе красти я навчу.
Якщо вмiєш гарно красти —
Тобi в свiтi не пропасти!
Горобчик-господар. А бодай тобі зцiпило,
Твого рота заклинило!
Сорока летить, скрекоче.
Казкарка. Сiв Горобчик, зажурився…
Свiт злiтав — нiчого не навчився!
З сумом поле споглядає,
Бачить, Крук там походжає.
Горобчик-господар. Пане, розум я шукаю.
Де ж його знайти я маю?
Крук. Я тобi от що скажу:
Розуму тебе я не навчу.
Розум на дорозi не валяється
І нелегко вiн шукається.
Поки ти бiди не знатимеш,
То розуму не матимеш!
Горобчик-господар. От тобi й наука вся!
Ну до чого тут бiда?!
Горобчик сидить, сумує.
Казкарка. Трохи вiн посумував,
Бiльш про розум не питав.
Веселився і стрибав.
Всеньке літо прогуляв.
Горобчик танцює, стрибє.
От i осiнь прийшла,
Холод, голод принесла.
І почав Горобчик наш
Розум набирати враз.
З горобцями не сварився,
З ними їв i вже не бився.
Вже й гнiздечко звити вмiв
І сiм’ю собi завiв.
І сусiди все питали:
«Де ж ви розум такий взяли?»
Вiн голівкою кивав:
«Біда навчила», – відповідав.
Казка наша закiнчилась.
Вона казкою лишилась,
Але мудрiсть нам дала,
Що веде нас у життя.

Коза-дереза
За мотивами української народної казки

Дiйовi особи: Казкарка, Дiд, Баба, син Грицько, син Петро, Коза, Хлопчик-продавець, дiвчатка-продавцi, Зайчик, Ведмiдь, Вовк, Лисиця, Рак, Сорока.
І ДІЯ
Завiса закрита, виходить Казкарка.
Казкарка. В українському краї
Є чудовi звичаї?
Гарно свято святкувати,
Пiсню славну заспiвати.
Ну, а ярмарок, скажiть,
Не згадать його — це грiх!
От свiй ярмарок почнемо,
Але щось таке утнемо!
Не забудемо нi я, нi ви,
Що на ярмарку були.
Відкривається завiса, зала оформпена у виглядi ярмарку, лiворуч бiля воза стоїть Дід. Вибiгають Дівчатка-продавцi i переспiвуються з Дідом.
л. К. Пригоди, на мелодiю українсьхої народної пiснi «Гарний танець гопачок»)
1. Ой, дiдуню, ти куди?
Ой, дiдуню, ти куди?
Ой, дiдуню, ти куди?
Куди їдеш, розкажи?
2. Куди їду, не скажу,
Куди їду, не скажу,
Куди їду, не скажу,
Вас з собою заберу.
Дівчинка. Гей, Дiдуню, зупинися,
Наш таночок подивися.
Дiвчатка виканують український народний танець. Потiм бiжать за столи, продають.
1-й продавець. Всiм так весело у нас,
Ярмарок почався наш.
Покупці пливуть рікою,
Ось прийшов хтось iз козою.
2-й продавець. Пiдходьте до мене,
Є книжки у мене.
3продавець. В мене глечики ось є,
І тарілки, і миски.
Є горнятка й куманці,
Горщики і товкачі.
4-й продавець. В мене у мішку пшоно,
Є і  рис, і борошно.
Ну, а тут у мене гречка,
Щоб не було суперечки.
Дід. Ну, товару є багато,
Але слiд розрахувати.
Синам треба чобітки,
Ну, а бабi тарiлки!
Чухає лоба. З’являеться Хлопчик-продавець із Козою.
Продавець (до Кози). От би хтось купив Козу,
Я б зажив, мов у раю.
А то тiльки: ме-ме-ме,
Всi дерева обгризе!
Коза. Ме-ме-ме!
Дiд. Ви розмовляете самi з собою?
Чи може сваритесь з Козою?!
Продавець. Та ви що? Ви ж озирнiться!
Кругом себе подивіться!
Ярмарок весь обійдете,
Кращого товару, як Коза,
Ви не знайдете!
Вона дуже дорога,
Аде вам вiддам я задарма!
Пiсня Кози (сл. К. Пригоди, мелодія пісні О. Злотника «Весела господарка»)
1. Ме-ме-ме, ме-ме-ме,
Купи, діду, ти мене,
Бо у мене славна вдача,
Кiзонька я не ледача.
2.Як по саду я іду,
Деревце не пропущу:
Там щипну, там скубну,
Та й додому я бiжу.
З. Як почну вже я стрибати,
Утiкайте всi до хати.
А для цього в мене роги,
Ну, i дуже спритнi ноги.
Дід. Ох і Кiзонька-Коза,
Вiддають ще й задарма.
Зараз я її вiзьму —
Та й до воза прив’яжу.
Продавець. Ой, дiдуню дорогенький,
Я жартую, мiй рiдменький.
Скiльки рокiв вже прожили,
Й досi ще не зрозумiли,
Що задарма нiчого в свiті нема!
Дід. Що ж тут думати-гадати!
Скiльки я вам маю дати?
Подавець. Ой, це, дiду, таємниця,
Мовить вголос не годиться!
Ви до мене нахилiться,
Я скажу, а ви дивiться.
Розмiрковуйте собi:
Козу брати вам чи нi?
Казкарка. Дiд по ярмарку блукає,
Все хитрує, все гадає.
От задача не проста:
Здалась би вдома і Коза,
Пасти є кому, гонити,
Й молоко ми будем пити.
В хлопців чоботи ще є,
Але ж бабі треба тарілки…
Дід. Ні. Не бути вже тому,
Краще я куплю Козу!
Дід прив’язує Козу до воза, вибiгають дiвчатка-продавцi, стають навколо Діда і переспiвуються з ним.
Пісня «Ми на ярмарку були» (сл. К. Пригоди, мелодiя пiснi О.Злютника «Як корова розмовпяє»)
1.
Ми на ярмарку були,
Продавали як могли,
А ви, дiду, не мовчiть,
Що купили розкажiть.
2. Не купив я полотна,
Нi пшона, нi борошна,
А, на радiсть чи бiду,
Я купив собi Козу.
Закривавться завiса.
ІІ ДІЯ
Відкривається завіса. Праворуч видніється ліс, з якого виглядає зайчикова хатка; ліворуч, на тлі саду, стоїть хата, на лавці під хатою сидить Бабуся із синами. Звучить спiв пiвня, заходить Дід.
Дiд. Ох, ви справжнi молодцi!
Повставали зранку всi.
Ну, скажи, Бабусю мила,
Що нам їсти наварила?
Баба. Ось тут борщик ц голубці,
Із повидлом є млинці.
Дід сідає до столу, всі разом снідають.
Казкарка. Снідали вони й гадали,
Як Козу ту пасти мали.
Якось треба так зробити,
Щоб Козi цiй догодити.
Врештi вирiшили так:
Треба Кiзку вiдв’язати,
Хай сама йде вибирати.
Ось до кого пiдiйде,
Той i пасти пожене!
Коза пщходить до Грицька.
Грицько. Ой, ти, Кiзонько моя,
Буду пасти тебе я.
Грицько жене Козу пасти, дрiмае пiд кущем, грас на сопiлцi.
Грицько. А я хлопець Грицько,
Кiзоньку пасу давно.
Вже й наїлася вона,
Йти додому їй пора.
Грицько жене Козу додому, на воротах стоїть дiд.
Казкарка. Дiдусь Кiзоньку чекає,
На воротах зустрiчає,
Скоса дивиться, моргає,
А тодi її питає:
Дід. Ой, ти, Кiзонько моя,
Розкажи, де ти була!
Що ти їла, що ти пила?
Чи за дiдом затужила?
Коза. Я неїла i не пила,
Бiгла тiльки по садку,
То вхопила споришу.
А як бiгла по травi,
То вхопила я росинки двi.
Тiльки їла, тiльки пила.
А за вами, дiду, так тужила…
Ме-ме-ме…
Дід. Ах, ти, вражий син Грицько,
Так Козу не пас ніхто.
Баба дасть тобі торбинку –
Геть із дому йди, мій синку!
Дід проганяє Грицька із дому.
Казкарка. Баба плакала,
Гiркi сльози витирала.
Нiчку думала вона,
Як вернути їй Грицька.
От i ранок вмить настав,
Дід вже все обмiркував.
Вирiшив вже вiн давно —
Козу буде пасти син Петро.
Петро жене Козу пасти, весь час підганяє,  не від,ходить від неi.
Петро й Коза танцюють.
Петро. Я — Петрусь, Петрусь, Петро.
Кiзку так пасу давно.
От вже сонце спать лягає,
Вдома Дід Козу чекає.
Петро жене Козу додому, дiд стоїть на воротах.
Казкарка. Дiдусь Кiзоньку чекає,
На воротах зустрiчає,
Скоса дивиться, моргає,
А тодi її питає:
Дід. Ой, ти, Кiзонько моя,
Розкажи, де ти була!
Що ти їла, що ти пила?
Чи за дiдом затужила?
Коза. Я неїла i не пила,
Бiгла тiльки по садку,
То вхопила споришу.
А як бiгла по травi,
То вхопила я росинки двi.
Тiльки їла, тiльки пила.
А за вами, дiду, так тужила…
Ме-ме-ме…
Дід. Іди, Петре, геть iз дому,
Не прийму тебе, я знову.
Завтра сонце лиш зiйде,
Баба пасти Козу пожене.
Казкарка. Дiд у Баби питає,
де Козу ту пасти має.
Баба стиха поглядає,
А тодi вiдповiдає:
Баба. Буду пасти на лугу
І у Павловiм саду.
Пожену до рiки,
Щоб напилася води.
Жене Баба Козу пасти, пасе, спiває.
Пiсня «Я собi в садочку сидiла» (сл. М. Шапар, мелодiя пiснi О. Злотника «Мамина пiсня»)
1.
Я собi в садочку сиділа,
Рушничок гарненько вишивала,
В небi сонечко свiтило,
Вишивать менi допомагало.
Приспiв:
Сюди-туди голка,
Отут буде листя,
Сюди-туди нитка,
Отут буде квiтка.
2. Я собi в садочку сидiла,
Рушничок гарненько вишивала,
В саду соловейки спiвали,
Вишивать менi допомагали.
Приспiв
Баба. От Козi вже я годила,
До ставка її гонила,
Пильнувала як могла,
Та додому вже пора!
Жене Баба Козу додому, дiд стоїть на воротах.
Дід. Ой, ти, Кiзонько моя,
Розкажи, де ти була!
Що ти їла, що ти пила?
Чи за дiдом затужила?
Коза. Я неїла i не пила,
Бiгла тiльки по садку,
То вхопила споришу.
А як бiгла по травi,
То вхопила я росинки двi.
Тiльки їла, тiльки пила.
А за вами, Дiду, так тужила…
Ме-ме-ме…
Дід. Забирайся, Бабо, з дому!
Ще брехати Діду старому!
Проганяє Бабу і звертається до Кози.
Ох ти, Кізонька моя!
Буду пасти тебе я!
Казкарка. Та погнав дiд Козу пасти.
Пас, пас цiлий день,
Ще й наспiвував пiсень.
Тут вже вечiр наступає,
Дiд додому повертає.
Сам ворота вiдчиняє,
А тодi Козу питає:
Дід. Ой, ти, Кiзонько моя,
Розкажи, де ти була!
Що ти їла, що ти пила?
Чи за дiдом затужила?
Коза. Я неїла i не пила,
Бiгла тiльки по садку,
То вхопила споришу.
А як бiгла по травi,
То вхопила я росинки двi.
Тiльки їла, тiльки пила.
А за вами, Дiду, так тужила…
Ме-ме-ме…
Дiд. От яка хитра вдача твоя!
Всiх iз дому вигнав я!
Ти мене весь час дурила,
Бiльш терпiть тобi не сила!
Зараз йду до коваля,
Виточу собi ножа.
І за хитрощi твої
Облуплю боки тобi!
Казкарка. Ох, злякалася Коза,
Та як дала драпака!
Утекла Коза у ліс,
Тiльки й бачив її дiд!
Бачить у кущах є хатка,
Коза заходитьу хатку Зайця.
Вмить зайшла туди рогата.
Але тут iз-за куща
Вистрибнуло Зайченя.
З’являється Зайчик.
Зайчик. Хто у хатцi, вiдчини?
Менi правду розкажи.
Я є Зайчик, нi — Зайчисько!
А ти хто? Що за звiрисько?
Коза спiває в хатинцi.
Пiсня Кози (сл. К. Пригоди, мелодiя пiніi О. Злотника «Весела господарка») Зайчик сiдає на пеньок.
Зайчик. Менi страшно так,
Хтось живе у моїй хатi.
Он йде Вовк, Ведмiдь, Лисиця,
А їх кожен звiр боїться.
З’являються Вовк, Ведмiдь, Лисиця.
Вовк. Чого плачеш, Зайченятко?
Хтось зайшов у твою хатку?
Зайчик. Звiр сiренький і патлатий,
Страшний дуже, ще й рогатий,
У хатинi живе, не пускає мене.
Ведмiдь. Гей, виходь з хатини, брате,
Будемо, ми воювати!
Лисиця. Покажися вже менi,
Чи ти страшний є, чи нi?
Коза спiває. Вовк, Ведмщь, Лисиця тiкають, виконуючи танець.
Зайчик. Хiба друзi так вчинили б?
Друга у бщi лишили б?
Сидить на пеньку і плаче, з’являється Рак, спiває.
Пiсня «Маленький Рак» (сл. К. Пригоди, мелодiя пiснi О. Злотника «Козак»)
1. Ти на мене не сподiвався
І надiю не покладав.
Хоч я Раком маленьким зостався,
Але друзiв у бiдi не лишав.
2. І я вмить набираюся злостi,
Пощипаю я звiровю костi,
І вiн буде iз хати тiкати,
А ти вiку будеш доживати.
Рак щипає Козу. Вона вибiгає э хаткиі1 тiкає у ліс.
Зайчик. Дякую тобi, мiй друже,
Допомiг менi ти дуже.
Завiса закривається.
ІІІ ДІЯ
Відкривається завiса. Праворуч вдалині на тлi лiсу i поля, виднiється старенька хатка; лiворуч, на тлi саду i грядок хата. Бiля хати сидить зажурений Дідi. З’являється Сорока.
Сорока. Бачу, Дiд тут сам живе.
Якийсь сум його гризе.
Кар, Дiдуню, що з тобою?
Чом вмиваєшся сльозою?
Дід. Ой, Сороко ти моя,
В мене трапилась бiда.
Казкарка. Дід Сороці розказав.
Чому так вiн сумував.
І чия вже тут вина?
Звiсно, винна лиш Коза!
І Сорока полiтала,
Каркала i скрекотвла —
Думка виникла така:
Дід заходить у хату.
Сорока. Допоможу Діду я.
Я по світі літаю,
Всі новини добре знаю.
Там за полем, край села,
Хатка є стара-стара.
В нiй живуть син Петро,
І Бабуся, і Грицько.
Сорока танцює.
Казкарка. І Сорока полiтала,
Стару хатку вiдшукала.
Покружляла, пострибала
У вiкно проскрекотала:
Сорока. Дiд за вами затужив,
У вас пробачення просив.
Із хатки виходить Баба із синами.
Баба. Ой, Сороко дорога,
Ти ж нам радість принесла!
Ми за Дiдом теж тужили,
В спокої нi дня не жили.
Треба ж статися такому,
Слiд вертатися додому!
Казкарка. Через поле i лiси
Всi додому побрели.
Баба і сини танцюють. Дід виходить iз хати.
Казкарка. А дiдусь же як зрадiв,
Коли родичiв зустрiв.
Всiх почав вiн обiймати
Й мiцно-мiцно цiлувати.
Сорока. Ой. ви, Дiду, подивiться,
Там Коза в грядках пасеться.
Дід (вибiгає). Ох, i вража, ти, Коза!
Чому знов сюди прийшла?
Наробила, ти бiди!
Як посмiла знов прийти?!
Зараз зiйдуться звiрята,
Роздеруть тебе, проклята!
Виходять усi герої.
Коза. Та пробачте ви менi,
І великi, і малі.
Що такою я була,
Хитрувала як могла,
Користала з усiх, сварила,
Та бiда мене навчила:
Бiльш не буду так робити,
Буду в мирi з вами жити!
Баба. Ми пробачимо Козу,
Щоб науку дать просту!
Усi разом. Хто хитрує й користає,
Сам залишиться — хай знає!
Пiсня «Краса живе у мрiях і думках» (сл К. Пригоди, мелодiя
пiснi
О. Злотника «Як віршики складати»)
1. Краса живе у мрiях і думках,
І у гарнiм вчинку, добрім словi,
І в любовi, що тут помiж нас,
В надiї, щирості і згодi.
2. А якщо ти будеш хитрувати
І користати геть з усiх,
Ти красу ту будеш руйнувати —
Тим і руйнуватимеш весь свiт.
Закривається завiса.

Катерина Пригода,
вихователь ДНЗ № 44 «Попелюшка»,
м. Рівне

Журнал “Дошкільне виховання” – 2010 р. – №6

Методист 3.12.13.Цiлiсний пiдхiд до розвитку i виховання наймолодших

Цiлiсний пiдхiд до розвитку i виховання дитини раннього вiку перебачає одночасний вплив на її фiзичну, соцiальну, психоемоцiйну, когнiтивну й духовну сфери. Цей принцип закладено в Базовiй програмi розвитку дитини дошкiлыюго вiку «Я у Свiтi», де поданi форми активностi малюкiв за основними сферами жкгтедялыиостi («Природа», «Культура», «Люди», «Я Сам»), а змiст освiти сформульвано за основними лiнiями розвитку. Про шлях до успiшного системного впровадження нової Програми в роботi з дiтьми вiком до З років розповідає Олена Бурковська, вихователь ДНЗ № 44 «Попелюшка», м. Рiвне.

Вiд проблем до принципiв
Проаналiзувавши i врахувавши основнi особливостi дiтей раннього вiку, свою роботу ми будували за такими принципами:
• створення психологчного комфорту для входження дитини в новi умови життя та адаптацiї до них;
• охорона житгя, змщнення здоров’я, своечасний фiзичний розвиток дiтей раннього вiку з урахуванням їхнiх психофiзичних особливостей, використання сучасних здоров’язбережувальних технологiй у роботi з дiтьми та їх пропаганда серед батькiв;
• забезпечення умов для раннього розвитку дитини, й власної творчої активностi;
• створення оптимальних педагогiчних умов для розгортання специфiчних форм дяльностi дiтей цього вiку – предметно-практичної, iгрової, образотворчої, конструкторської, комунiкативної;
• взаємодія та спiлкування дорослого з дитиною та малюкiв мiж собою;
• органiзацiя розвивального соціального, предметно-iгрового, природного середовища в дошкільному закладi і вдома.
Здiйснюючи цiлiсний iнтегрований пдхiд до розвитку і виховання дiтей раннього віку, педагоги на чолi з методистом нашого дошкiльного закладу розробили та апробували моделi освітнього процесу, побудованi згідно з Баэовою програмою «Я у Свiтi» на основi новiтнiх технологiй.
Застосування розмаїття ефективних форм роботи, методів i прийомiв забезпечує гармонiйний розвиток малюкiв у всiх доступних їм сферах життєдіяльностi.
Таким чином, робота за Програмою поставила перед педагогами такi завдання: використовувати сучаснi пiдходи до органiзації життєдiяльностi вихованців, підвищувати свою професiйну майстерність, впроваджувати оптимальнi форми особистiсно орiентованої моделі виховання і навчання дитини за лiнiями розвитку, спираючись на специфiчні для раннього вiку види дiяльності.
Під час органiзацiї навчально-вихювного процесу в групах раннього вiку надаємо перевагу iнтегрованим формам роботи. Програмовi завдання, що пов’язанi з особистiсним зростанням маленької дитини, дiбранi та спланованi за лiнiями розвитку: фiзичний, емоцiйно-цінiсний, соцiально-моральний, пiзнавальний, мовленнєвий, художньо-естетичний та креативний. Добре продумане тематичне спiлкування дає можливiсть наймолодшим вихованцям пiзнавати навколишнiй свiт у різних видах життєдiяльності, ознайомлюватися з предметами через предметну, ігрову, пiзнавальну, дослiдницку та зображувальну дiяльностi.
При плануванні навчально-виховного процесу використовуемо проекти. Одна тема на мiсяць включає 4-5 пiдтем (по однiй на тиждень), що вiдкриває перед дитиною широкий простір для власних дiй у рiзних сферах життєдіяльностi та достатнi можливостi для її самореалiзацiї.
Iнтегрований пiдхід до пiзнавальвої діяльностi дитини раннього вiку найдоцiльнiший, оскiльки змiни в однiй сферi породжують змiни в інших (ігри-заняття пізнавалльного, художньо-естетичного та соцiально-морального змiсту; дидактичнi iгри, спрямованi на логiко-математичний та емоційно-цiннісний розвиток). Враховуючи те, що невелика рiзниця у вiцi дiтей однiєї групи зумовлює значнi відмiнності в розвитку малят, iгри-заняття проводяться в пiдгрупах, при чому, для старшої підгрупи програмовi завдання ускладнюються.
Вихователь сам вибирає форми органiзації навчально-виховного процесу, при цьому використовує iгри-заняття комбiнованого та iнтегрованого типу.
Ігри-занятгя для соцiально-морального розвитку малюкiв переважно комбiнованi, складаються з двох частин, пов’язаних однією сюжетною лiнiєю, а практичний матерiал добирається з рiзних роздiлiв Програми: художня лiтература та соцiальна поведiнка. Таке поєднання рiзнотипного матеріалу дає можливість проаналiзувати та схарактеризувати поведiнку героїв лiтературного твору, провести аналогію з власною, розв’язати проблемнi ситуацiї в ходi iгор-імiтацій та iгрових вправ.
З метою реалiзації завдань соцiального розвитку дитини використовуємо розроблену нашим педагогiчним колективом Програму з формування соцiальної поведінки дитини до З-рiчного вiку за таким змстом: соцiальна поведiнка в побугi; виховання любов до матерi; виховання взаємин у сiм’ї; ставлення до ровесникiв; спiлкування, мовний етикет; ставлення до природи; поведiнка в громадських мiсцях.
Невiд’ємною частиною формування соціальних навичок дитини еє розвиток її емоцiйної та почуттевої сфер, мотивацiя поведiнки.
З цiєю метою була розроблена система спецiальних занять, iгрових вправ, iгор-iммiтацiй, психогімнастичних етюдів з формування емоцiйної сфери дитини, що дало можливiсть уникати вередувань i конфлiктiв, встановлюючи з дитиною партнерськi стосунки. Цi завдання реалiзовуються не лише на заняттях, а й в iгровiй, театралiзованiй дiяльності, пд час iндивiдуального спiлкування з дитиною. Створенi «куточки доброго настрою» полiпшують настрiй дитини протягом дня.
Фiзичне виховання дiтей раннього вiку здiйснюємо за програмою «Я у Свiтi», використовуючи рекомендації Т.С. Лайзане «Фізична культура для малюкiв». При цьому в роботi з дiтьми 3-го року житгя використовуємо й елементи авторської методики М. Єфименка «Театр фiзичного виховання», гiмнастика пробудження.
В органзацiї роботи з художньо-естетичного розвитку використовуемо нетрадицiйнi технiки малювання, лiплення з солоного тiста, елементи ТРВЗ-педагогiки. Плануючи роботу з розвитку сенсомоторики, послуговуємося методикою розвитку сенсорних еталонiв М. Монтессорi, посiбником Л. Венгера, Е. Пилюгіної «Виховання сенсорної культури дитини». Під час проведення занять з мовленневого рознитку спираємося, зокрема, на рекомендацiї С. Русової, на думку якої, важливим засобом органiзацiї дiяльностi в дитячому садку є предметова лекцiя, яка не лише навчае дитину, а й розвиває її мовлення, звертає увагу на прикмети, властиві тим чи іншим предметам і явищам, розвиває логiчне мислення.
Важливим у роботi з вихованцями раннього вiку, безумовно, є контроль за їхньою поведiнкою i дiяльнiстю в першi днi перебування в ДНЗ, за нервовопсихiчним розвитком. Це допомагає вихователю виявити та передбачити перспективи подальшого розвитку кожної дитини. Для цього були заведенi адаптацiйнi карти контролю, де фiксуються фiзичний, розумовий та емоцйний стани малюка (за рекомендацiями С. Якименко, Л. Голян) та карти нервовопсихiчного стану за провiдними лiнiями розвитку (у вiцi 2 рокiв такими лiнiями є розумiння мовлення, активне мовлення, сенсорний розвиток, iгри та дiї з предметами, розвиток рухiв; у вiці З років додається зображувальна та конструкторська дiяльностi).
Створення розвивального предметно-iгрового середовища у виглядi центрiв розвитку та органiзація в них спільної дiяльностi з дорослим дає змогу дитинi отримати повний об’єм знань про певнi явища чи об’єкти. Планування роботи в центрах щомiсячно за певними темами сприяє створенню окремих спiльних проектiв, завдяки яким дiти можуть збагатити свiй життєвий досвід.
Нижче подаємо зразок календарно-тематичного планування освiтньої роботи з дiтьми 3-го року життя на один день, а також приклад iнтегрованого заняття-гри, в яких реалiзованi поставлені перед педагогами завдання та принципи нової Базової програми.

Фрагмент календарного плану освiтньої роботи з дiтьми 3-го року життя.

 Тема: «Водичко, водичко, умий моє личко»

ПОНЕДIЛОК

Освiтня дiяльнiсть
1. Заняття-гра пiзнавального змiсту
«Тоне — не тоне». Дидактична вправа «Впiзнай за смаком».
Мета: ознайомлювати дiтей з властивостями предметiв «важкий – легкий»; розвивати смаковi відчуття дiтей (солона, солодка вода). Ускладнення: вода з лимоном — кисла.
2. Музика
Фiзичний розвиток
Комплекс загальнорозвивальних вправ з квiтами. Рухливi iгри: «Пташки та дощ», «Мерщiй до мене», «Через струмок».
Пiзнавальний розвиток
Дидактична гра «Пiд яким листочком сховався вiд дощу жучок».
Мета: закрiплювати уявлення про розмiри, кольори i форми листочкiв.
Соцiально-моральний розвиток
Слухання вiршiв М.Стельмаха «Весняний дощ», «Дiти люблять весняний дощ».
Мета: виховувати любое до природи.
Емоцiйно-цiннiсний розвиток
Психогiмнастична вправа «Ми — маленькі звiрята, які намокли під дощем».
Мета: вчити передавати емоцiї та iмiтувати рухи звiряток, якi намокли пiд дощем.
Мовленневий розвиток
Дидактична гра «Ми маленькi помiчники».
Мета: вчити правильно називати трудовi дії (поливаю квiтку, витираю пил), узгоджувати iменники з дiєсловами в родi й числi.
Художньо-естетичний розвиток
Дидактична гра «Сховай мишку вiд дощу».
Мета: закрiплювати вмiння розрiзняти основнi кольори, дiяти за вказiвкою дорослого (закривати нiрку квадратом вiдповiдного кольору).
Креативний розвиток
Iгри з пiском та водою.
Мета: ознайомлювати дiтей з властивостями води; вчити користуватися iграшковим посудом, угворюючи з піску рiзноманітнi форми.

Живе у лiсi казка
Iнтегроване заняття-гра для дiтей 3-го року життя з використанням методики навчання читання (за Гленом Доманом)
Мета. Формувати уявлення дiтей про людей, їхнiй вiк, стать (дiд, баба, мама, тато, дiвчинка, хлопчик); уявлення про найпростiшi родиннi вiдносини. Закрiплювати знання про сенсорні еталони: колiр, форму, величину. Розвивати увагу, спостережливiсть, зорову пам’ять, логiко-математичнi здiбностi дiтей. Виховувати бажання допомагати, проявляти позитивнi емоцiї, формувати навички спiлкування та читання знайомих слiв на плакатах-посiбниках (за методикою Глена Домана).
Обладнання: зайчик, чарiвна скринька; рукавичка; картоннi зображення дiда, баби, мами, тата, дiвчинки, хлопчика й iнших персонажiв казки «“Рукавичка»; декорацii лiсу, вирiзанi з картону слiди людини, собачки; дидактична гра “Полагодимо рукавичку”.
Хiд заняття
Вихователь. Дiти, сьогоднI до нас у гостi завiтав Зайчик (помiчник вихователя). А що потрiбно эробити, коли хтось заходить до групи? Так, привiтатися. Давайте эробимо це, скажемо всiм «Добрий день!» (дiти вiтаються з гостем).
Через поле, через лiс, сiрий  Зайчик скриньку нiс. Що
там у скриньцi?
Зайчик
Зачекайте, постривайте,
Скриньку ви не вiдкривайте.
Знайте: не проста вона –  в нiй є казка чарiвна.
Хто це слово прочитає,
Той i скриньку вiдкривае. (Діти читають на плакатi слово «РУКАВИЧКА». Вiдкривають скриньку, а в ній лежить справжня рукавичка.
Вихователь. Як ви гадаєте, з якої казки ця рукавичка? Так, з Казки «Рукавичка». Хочете послухати казку? Тодi сiдайте зручно і уважно слухайте.
В одному селi жили собі маленькi дiвчинка Наталочка і хлопчик Петрик. З ними жили дiдусь Степан і бабуся Олена, мама Ірина, тато Роман. (Виставляє на столi паперовi фiгури людей).
• Бабуся і дiдусь якi? (Старенькi).
• А мама й тато? (Молодi).
• Якi вони на зрiст? (Тато – високий, мама – низенька. Наталочка й Петрик – зовсiм маленькi).
Одного разу пішов дідусь у ліс по дрова, а за ним побiг песик. Iшли вони лісом, та й згубив дід рукавичку. Прийшов додому, бідкається: «Холодно без рукавички, а я вже старенький, важко менi знову йти до лiсу»…
Вихователь. Діти, давайте допоможемо дідусеві й підемо до лісу шукати рукавичку.
Вихователь з дітьми йдуть по кімнаті до лісу, помічають вирізані з картону сліди людини й собачки.
Вихователь. Ой як багато слідів! Чиї вони? (Відповіді дітей). Так, великі сліди – дідуся, маленькі – собачки. Ходімо по слідах « слід у слід»!Iдуть по черзi по слiдах. Натрапляють на рукавичку.
Вихователь. Ось вона, рукавичка, яку згубив дiдусь, але подивiться, прислухайтесь: вона ворушиться. Мабуть, хтось у нiй є. Давайте запитаємо: «А хто, хто в рукавичцi живе?».
Вихователь виймає з рукавички картки із зображеннями та підписаними назвами тварин. Діти розглядають і читають їх: мишка, жабка, зайчик, вовк, лисиця, кабан, ведмідь.
Вихователь. Ось як багаго звiрят помiстилось в однiй рукавичцi. Давайте тепер попросимо звiрят, щоб вони вiддали рукавичку дідусевi.
Дiти звертаються до звірят: «Вiддайте, будь ласка, дідусеву рукавичку, а то йому без неї холодно».
Помiчник вихователя (від імені звірят). Нам також на вулиці холодно, а от в рукавичцi тепло. Що ж робити?
Вихователь. Я знаю, що робити і підскажу вам. Мишка нехай бiжить жити в теплу нірку, Жабка взимку спатиме в ставочку, Зайчик сховаєтъся під кущик, Лисичка — у своїй нiрцi, Воічик — під ялинкою, Кабан — під дубом, а Ведмедик засне в барлозi.
Помiчник вихователя (вiд iмені звірят). І справдi, нам усiм є де жити. Берiть рукавичку, і віднесіть її дiдусевi і  нехай вiн її бiльше не губить.
Вихователь. Подивіться, дітки, звірят, мабуть було так багато, що рукавичка порвалася. Давайте її полагодимо.
Проводиться дидактична гра «Полагодимо рукавичку». Дiти виконують завдання за столами, У кожної дитини є вирiзана з картону рукавичка з отворами у виглядi рiзних геометричних фігур (круг, квадрат, прямокутник, трикутник, овал), а також самі, фiгурки вiдповiдного розмiру. Малята мають «полагодити» рукавичку, заклавши дiрочки вiдповiдними фiгурами.
Вихователь. Молодцi, діти, тепер дідусевi бiльше не буде холодно.
Ось така наша казка,
Дiткам щічки зiгрiла,
Дров згорiла в’язка.
Ну а нас развеселила.

О. Бурковська,
вихователь-методист ДНЗ №44 «Попелюшка»
м. Рівне

Проведено відкрите заняття на тему “Юні рятівники”, на якому вирішувались завдання:

НАВЧАЛЬНІ: закріплю вати виконання загально розвиваючих вправ  на фітоболах; продовжити вчити правильно сидіти і виконувати вправи з різних вихідних положень(сидячи, лежачи на животі та спині на фітоболі); удосконалювати навички лазіння по гімнастичній стінці перемінним кроком, ходити по канату приставним кроком та повзати в упорі стоячи на колінах.

РОЗВИВАЛЬНІ: розвивати координацію рухів, швидкість, спритність, загальну витривалість, поліпшити орієнтацію у просторі під час гри “Веселий мандарин”.

ВИХОВНІ: виховувати бажання систематично займатись фізкультурою, дбати про своє здоровя та допомагати один одному.

ОЗДОРОВЧІ: проводити профілактику плоскостопості, поліпшувати функції дихання, зміцнювати мязи, вправляти у відновленні дихання.

10.12.2013(2) 10.12.2013

10.12.2013(0)     10.12.2013(1)

Інструктором з фізкультури – Лук’янчук Н. О. було проведено майстер-клас для педагогів та батьків «Застосування здоров’язбережувальних фітнес-технологій у роботі з дітьми дошкільного віку»,  а саме:  «Використання фітобол-гімнастики у роботі з дошкільниками». що є досить ефективним,  Науково доведено, що   застосування вправ   фітобол-гімнастики є досить широким і абсолютно не шкідливим, а навпаки створюють  м’язевий корсет, поліпшується функція внутрішніх органів, урівноважуються нервові процеси, розвиваються фізичні якості та формуються рухові навички, відбувається позитивний вплив на психоемоційну сферу дитини. Крім того,  заняття з фітоболами зміцнюють м’язи спини й черевного пресу, формують навички правильної постави,  в чому могли переконатися  всі присутні на фізкультурному занятті у старшій групі №11на тему:  «Юні рятівники». Пам’ятаючи про те, що вправи, які виконуються на багатьох заняттях, швидко набридають дитині.  Інструктор з фізкультури  для урізноманітнення і зацікавленості дітей   використала вправи  на фітоболах та об’єднала їх в один казковий сюжет. Увага дітей при цьому зосереджена на сюжеті і виконання вправ не стає нудним і одноманітним. Наталя Олександрівна створила для дітей казку за мотивами мультфільму «Смішарики», в якій діти відправилися на допомогу героїні Нюші.

У процесі занять із фітоболами відбувається зміцнення опорно-рухового апарату, удосконалюється робота серцево-судинної і дихальної системи, розвиваються фізичні можливості дитини, підвищується працездатність, знижується відчуття втоми, покращується процес саморегуляції, самоконтролю і самозбереження. В цьому змогли переконатися педагоги під час участі в майстер-класі щодо застосування фітобол-аеробіки в роботі з дітьми, проведеного Лук’янчук Н.О.

 

10.12.2013(4)  10.12.2013(3)

10.12.2013 р.

Відбувся тренінг для педагогів на тему: «Караючи — поміркуй навіщо».
(Керівник тренінгу: вихователь – методист Бурковська О. А.)

Мета:  навчити педагогів  розбиратися  у складних педагогічних ситуаціях,   знаходити  правильний шлях розв’язання  тієї чи іншої проблеми,   розвивати уміння працювати в колективі, аргументовано відстоювати свою точку зору,  розкривати творчий потенціал вихователів,  спонукати їх до активності та  толерантного спілкування.

В ході тренінгу педагогам  було запропоновано пройти тест «Можна й ні», після чого  з’ясовувались ситуації, коли можна карати дитину, а коли ні.  Вправа «Забороняємо – дозволяємо» дала можливість  учасникам тренінгу  скласти список дій дітей, розподіливши їх за 3-ма основними видами: що можна дитині робити завжди й скрізь на власний розсуд,  дії, в яких дитині надається відносна свобода  та дії, які не припустимі для дитини за жодних обставин. Вправа «Форми покарання» допомогла визначити найдієвіші варіанти серед таких форм покарань як  «ізоляція», «покарання словом», «позбавлення приємного» під час  розігрування  окремих ситуацій, що виникають в їхній роботі.

В кінці тренінгу педагогам  була запропонована  пам’ятка  «Правила виховання дітей», яку вони  можуть використовувати у своїй роботі та запропонувати батькам.

IMG_0010 IMG_0011

03.12.2013 р.

Метод екологічних проектів у роботі зі старшими дошкільниками

image 171Процес екологічного виховання старших дошкільників надає багато можливостей для реалізації розвивальних принципів навчання. У його змісті  починають виділятися досить складні природоохоронні теми («Забруднення навколишнього середовища, його причини і наслідки», «Охорона від забруднення води, повітря, грунту», «Охорона рідкісних видів рослин та тварин», «Вплив діяльності людини на навколишнє середовище», «Правила поведінки в природі», «Екологічна безпека дошкільнят» тощо).

Проблемно-пошукові методи навчання займають особливе місце в екологічній освіті дошкільників. Вони слугують для розкриття дітям властивостей об’єктів і явищ природи (елементарні досліди, порівняльні спостереження, моделювання), самостійного виявлення зв’язків та залежностей у природі (мовні логічні завдання, евристичні бесіди, екологічний тренінг), засвоєння екологічної суті правил поведінки у природі (проблемно-ігрові ситуації).  Проблемно-пошукові методи завжди слід поєднувати із іншими методами пізнання природи (спостереженнями, розповідями, ілюстративним матеріалом).

Екологічна освіта старших дошкільнят, організована у формі проблемного навчання, може включати елементи самостійної дослідницької роботи дітей. Найефективнішим у цьому плані є так званий «метод  екологічних проектів». Це, по суті, досить складна форма пізнавальної діяльності, побудована за законами проведення наукових пошуків. Використовуючи «метод проектів» у екологічному вихованні, ми не просто ставимо дитину перед проблемою, яку їй самостійно слід розв’язати, ми перетворюємо її навчальну діяльність із репродуктивної діяльності на творчу. Він ґрунтується на дитячих інтересах та потребах, вікових та індивідуальних особливостях дітей, стимулює їхню самостійність. Розробка «екологічного проекту» дозволяє педагогові також організувати практичну та пізнавальну взаємодію дітей, що має суттєве значення у розвивальному навчанні.

Можна надати екологічному проекту ігрової форми, включити до нього елементи драматизування, при цьому діти уявлять себе на місці того чи іншого природного об’єкта, пробують передати в художній діяльності свої почуття, ставлення до природи. Для прикладу можна запропонувати дітям здійснити «уявні подорожі» по сторінках «Червоної книги», у минуле («До тих тварин, яких уже немає»), скласти «Книгу скарг та пропозицій» неживої природи, рослин та тварин, перетворитись на добрих чарівників тощо. Захист проекту в цьому разі відбувається у формі «Екологічного театру». Звичайно, реалізація таких творчих задумів досить складна, потребує від дошкільнят клопіткої підготовчої роботи, самостійного пошуку певної екологічної інформації. До таких проектів варто залучати дітей, котрі виявляють особливий інтерес до пізнання природи, мають високий рівень розумових та художніх здібностей.

Від прямого навчання, у якому вихователь сам визначає дидактичні завдання та з допомогою зразка і вправляння спрямовує діяльність кожного вихованця на досягнення результату, через опосередковане та проблемне, вихователь може прийти до особистісно-орієнтованого навчання. В основі його лежить особливий стиль взаємодії між учасниками навчального процесу, який і визначається словом «співробітництво».

Необхідно відмітити, які б методи і прийоми навчання і виховання не використовував вихователь, вирішальна роль у розв’язання цих завдань належить сім’ї. Сім’я – важливий життєвий ланцюжок, у якому екологічні знання, набуті дитиною в дитячому садку, її перші уявлення про природу й довкілля поєднуються з практикою повсякденного життя. Тому робота з сім’єю,  повинна починатися  з виховання екологічної культури в першу чергу у самих батьків і у нас, педагогів, адже ми є прикладом дітям в усьому.

Не дозволяймо нашим душам лінуватися.

вихователь-методист Бурковська О. А.