Методична робота

Формування самостійності в трудовій діяльності.

(рекомендації для вихователів і батьків)

Трудова діяльність сприяє вихованню у дитини самостійності при умові, якщо праця для дитини – не примусова тяжка повинність, а джерело радості і натхнення.

Трудове виховання – одна з умов розвитку самостійності, оскільки створює простір для збагачення досвіду дитини в процесі її практичної діяльності, коли взаємозв’язок між знаннями і практикою їх застосування відкриває перед малюком можливості для реалізації його потенційних здібностей.

Для розвитку в дошкільнят самостійності в посильній праці доцільно застосовувати   технологію поступової зміни тактики педагогічного впливу на організацію трудової діяльності дітей:

Крок перший: Зацікавити дітей ідеєю, ситуацією, атрибутами і матеріалами праці. Варто вихователеві принести до групи, яскраві, цікаві за фактурою чи просто незвичні для дітей матеріали (фольгу, плоди дерев, насіння квітів, вату, солому) або внести нове обладнання ( чашки, поливальниці, п’яльця, мотузку, клаптики тканини, тощо) і почати діяти з ними і діти потягнуться до вас.

Крок другий: Забезпечити наявність у групі матеріалів для дитячої праці та спонукати батьків до їх придбання й естетичного оформлення.

1.Для праці в груповій кімнаті знадобляться: фартушки й рукавички для роботи на кухні, маленькі щітки для одягу та взуття, набори яскравих ганчірок для прибирання, маленькі рушнички для витирання посуду, набори кольорових ниток і голок з широкими вушками, ґудзиків різних розмірів тощо.

  1. Для праці в природі – поливальниці з довгими носиками, невеликі пластмасові горщики для вирощування рослин, палички для розпушування грунту та спеціальний городній інвентар (металевий чи дерев’яний) для роботи у квітнику, саду, на городі.
  2. Для художньої праці – коробочки з нитками й тканиною різної фактури, бісером, намистинами, шматочками тонкого дроту для плетіння, набори кольорового паперу та картону, ножиці із заокругленими кінцями, набори для вишивання.
  3. Для кулінарії – дощечки та ножиці із заокругленими лезами, набори форм для печива, мірний кухоль, пісочний годинник тощо.

Крок третій: організувати спільну трудову діяльність дорослого й дитини, під час якої малюк ознайомлюється зі знаряддями праці, під час якої малюк знайомиться зі знаряддями праці, їх призначенням та способами догляду за ними, безпосередньо опановує трудові дії, набуває й закріплює трудові вміння і навички. На цьому етапі дуже важливе партнерське ставлення до дитини з боку дорослого, надання їй права вибору міри участі в спільній діяльності, її обсягу, матеріалів та способу дій. Не менш важливий чинник успішності спільної праці – заохочення дитини, схвалення її зусиль, позитивне оцінювання результатів.

Крок четвертий: закріпити навички самостійності в трудовій діяльності, перенести їх на інші види діяльності та перевести в річище щоденних побутових дій. На цьому етапі особливо значення набувають єдність вимог до дітей з боку дорослих, контроль їхньої самостійної діяльності та підтримання прагнення малюків до самостійності. Для цього необхідне виділення в розпорядку дня дитячого садка та родини вільного часу, коли дитина могла б зайнятися цікавою для неї працею, забезпеченням відповідними матеріалами, спонукання до самостійної діяльності, її мотивація і оцінювання. З поступовим розвитком самостійності поліпшуються стосунки між самими дітьми та дітьми і дорослими. Адже сформованість організаційних умінь дітей ( домовитися між собою, розподілити обов’язки, вчасно прийти на допомогу, прибрати по закінченні роботи своє місце) прямо залежить від розвитку їх трудових умінь. Чим краще сформовані трудові навички дитини, то краще вона може організувати роботу – свою та інших дітей, знайти з ними спільну мову і то швидше досягне бажаного результату.

08.09.2014 р.

Колективний перегляд:

заняття соціально-морального розвитку

“Вчимося домовлятись”
(вихователь Мазурок В. Б., старша група № 7 “Ромашка”)

Програмовий зміст: формувати у дітей орієнтацію на загально прийняті моральні норми поведінки, позитивне емоційно-ціннісне ставлення до них. Формувати практичне вміння спілкування з дорослими та однолітками, налагоджувати дружні стосунки, домовлятися, узгоджувати свої дії з партнерами, допомагати іншим, проявляьти відповідальність, повагу до себе та інших, вибачати та просити вибачення. Вправляти у висловлюванні елементарних суджень та в умінні домовлятися. Вчити обгрунтовувати свої думки, адекватно реагувати на проблемні ситуації, орієнтуватися у настроях людей, утримуватись від імпульсивності. Виховувати доброзичливість, людяність, комунікабельність.

Slider: images not found

Магічна сила ляльки-мотанки

Slider: images not found

Здавна у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду,  символом матері –берегині та зв’язку між поколіннями. Виготовляючи ляльку,  жінки вкладали у неї власну енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці. Віддаючи її до іншого роду, а дочка у свою чергу, своїй дитині. Лялька, немов ниточка, зв’язувала воєдино весь рід.

Мотанки – вузлові ляльки. Процес їх виготовлення називався «крутити куклу».  Ляльки майстрували з домотканого полотна, пофарбованого соком буряка, бузини, пасльону, ін.

Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Людина вигадала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому.

При виготовленні ляльки мотанки ніколи не використовується голка, а тільки нитка й тканина. Вважається, що лялька повинна бути безликою, а та, що служить берегинею, –  з хрестом замість обличчя.

В основі  української ляльки – мотанки – хрестоподібна фігура, де єдина об*ємна деталь – голівка. Вузлова лялька обов’язково мотається за рухом сонця – тоді вона принесе удачу та щастя. Далі з валиків тканини формуються ручки (перекладина хреста) і тулуб. Дехто з майстрів надає ляльці більшої схожості з жіночою постаттю, формуючи ще й груди. Після цього ляльку вдягають – вбрання і кольори  майстриня добирає за своїм вподобанням і враховуючи  символічне призначення ляльки. Якщо лялька робиться для добробуту та здоров*я  родини – для одягу добираються  червоно-зелені відтінки; для успіху в фінансових справах – зелені та золотисті; для щастя у коханні чи подружньому житті – червоні, рожеві, помаранчеві; для успіху в творчості – блакитні.

Домашня лялька, зроблена власноруч мамою чи бабусею, несе потужний заряд духовної енергії роду. Ляльку-мотанку можна створювати разом із дитиною.  Важливо пам’ятати, що лялька, зроблена власноруч, тепліша й добріша, ніж куплена, адже вона – автентична лялька-мотанка! Рукотворна клаптикова фігурка виконує провідникову функцію між минулим і майбутнім.

Зацікавилися  цією іграшкою-оберегом   і наші вихователі.  Ознайомившись  з технологією  виготовлення ляльки-мотанки під час семінару з лялькотерапії (керівник Свірщ К.О.), скориставшись  рекомендаціями з Інтернету, вирішили  провести  конкурс – огляд  «На кращий  оберіг (ляльку-мотанку) групи». Всі педагоги закладу взяли  активну участь у конкурсі та представили оригінальні  та неповторні ляльки-мотанки.

Підсумки конкурсу були підведені  31.03.2014р. під час виставки  рукотворних виробів, що були представлені  у мистецькій галереї закладу, яку мали можливість відвідати працівники ДНЗ , вихованці закладу,  їхні батьки. Неповторність та оригінальність виробів можна побачити на фото.

Хочеться зазначити,  що всі педагоги закладу дотримались технології   виготовлення ляльки-мотанки  без голки — лише з допомогою нитки й тканини. Оскільки, виготовлялися ляльки-берегині групи, то більшість з них  з хрестом замість обличчя. Крім дотримання технології педагоги вкладали свою душу.  Естетичною завершеністю вирізняються ляльки Ярина,  Христина, Україночка вихователів  гр.. №12  (С.М. Грабар, М.Л. Посохова). Оригінальністю  назв відзначаються   ляльки-мотанки  вихователів   гр. № 2 (Довгалюк О. В., Мельцова С. В.) — «Предслава», №6 (Пригода К. І., Марченко Г. Г., Гомон В. І.) —  «Берегиня природи», №5 (Полінкевич Н. А., Кокота Т. Я) —  «У нашого Омелечка невеличка сімеєчка», гр..№4 (Єрохіна В. М., Колабська Л. Г., Антонюк В. М.) — «Українські захисниці», гр.№11 (Карплюк Т. В., Лютко Т. Г., Гребенович М. П.) — «Надія», гр. №10 (Онук Н.С., Миколайчук І. Д.) — «Варвара», «Травниця».

Враховуючи те, що домашня лялька, зроблена власноруч мамою чи бабусею, несе потужний заряд духовної енергії роду, педагоги С.М. Кулінець (гр. №9), Анікіна О.П. (гр. №7)  активно  залучили  батьків до виготовлення ляльок-мотанок разом з дітьми.

Вражає яскрава   кольорова гамма ляльок – мотанок від червоно-зелених гр. №10 до рожево-помаранчевих гр. №11 і до жовто-голубих у  вихователів  гр. 4.

Креативність  у підході до виготовлення ляльок-мотанок як оберегівгрупи продемонстрували вихователі  гр.. №1 (Хиноцька С.Ф., Смажна О. С., Краснова І. В.), гр. №3 (В.О. Рокунь, Н.П. Савич), гр. №4 (Колабська Л.), гр. № 8 (Л. В. Лазарчук, Н.В. Парфенюк, С. Н. Стадник). Вони не тільки передали образ ляльки мотанки, але й наповнили їх лікувальними травами. Ці ляльки можуть знаходитися у спальні, оберігаючи сон дітей.

Варто відмітити  різноманітність  ляльок-мотанок  за призначенням, що виготовлені  педагогами фахівцями: мистецтвознавцем С. Дідковською (берегиня успіху у творчій діяльності),  інструктором з фізкультури Н. Лук’янчук (берегиня роду),  практичним психологом К. Свірщ (берегиня здоров’я), вихователем англійської мови Т. Г. Кечи (лялька-десятиручка –берегиня успіху у трудовій діяльності).

Найголовніше, що  педагоги дошкільного закладу завдяки конкурсу зрозуміли — таку ляльку-мотанку спроможний зробити кожен з них. Для цього  необхідно лише трішки часу, фантазії і знання технології виготовлення.

Газета “Дитячий садок” – 2011 р. – №7

Кузьмук Л.І. 2.12.13.ВІДКРИЙТЕ ДИТИНІ ТВОРЧІСТЬ

ГРАЮЧИСЬ ТВОРИМО ЧИ ТВОРИМО ГРАЮЧИСЬ?

У Базовому компонентi дошкiльної освiти України виявлення i розвиток творчих здiбностей дiтей, їхньої обдарованостi визначається як один з основних шляхiв реформування дошкiльної освiти. У цьому документi передбачено розроблення критерiїв для раннього виявлення обдарованостi, що сприяє прояву творчого потенцiалу дитини.
Загалом проблема розвитку дитячої творчостi досить широко розкрита у психолого-педагогiчнiй науцi (Б. Теплов, Л. Лейтес, Л Венгер, Т. Комарова, Н. Ветлугiна, Ж. Юзвак, О. Трусова тощо.). Дослiдження ґрунтуються на думцi про те, що формування творчих здiбностей впливає на успiшне виконання найрізноманітнiших видiв дiяльностi.
Бiльшiсть дослiдникiв вважає, що важливим засобом створення особистiсно орiєнтованої технологiї розвитку творчостi дiтей є її побудова на основi включення дiтей у провідний вид дiяльностi дошкiльника – гру (Т. Доронова, О. Трусова), адже, граючись, дiти вчаться творити.
Із твердженням учених про те, що обдарованiсть і творчiсть виявляється лише пiд час дiяльностi, погоджується i наш педагогiчний колектив, який почав створювати необхiднi умови: змiцнювати матерiальну базу, облаштовувати кабiнети словесної, зображувальної, музичної i театралiзованої творчостi, готувати фахiвцiв, опрацьовувати передовi педагопчнi технологiї.
Педагоги усвiдомили, що суспільний досвід може бути засвоєний дiтьми двома шляхами – через розвивальне навчання і творчiсть. Перший шлях вихователям добре знайомий, а другий вимагав копiткої роботи. Адже творчих дiтей можуть навчити тiльки творчi педагоги.

ЗНАЙТИ ЗВ’ЯЗОК ТВОРЧОСТІ ТА НАВЧАННЯ
Пiсля уважного вивчення наукових розробок ми дiйшли висновку, що навчання і творчiсть слiд розглядати у взаємному зв’язку. Пам’ятаючи, що в основi творчостi покладено знання, новi образи i дiї, ми подбали, щоб нашi вихованцi набули цих знань та оволодiли такими дiями.
Для цього були створенi групи, якi на основi творчого опрацювання альтернативних програм iз дошкiльного виховання уклали власнi програми із зображувальної дiяльностi, мовленнєвого спiлкування і грамоти, англiйської мови, музичного виховання.
До змiсту програм було внесено театрально-виконавську дiяльнiсть дiтей, краєзнавчий матеріал (пiснi, вiршi, оповiдання, казки, картини мiсцевих авторiв), визначено обсяг знань із навчання грамоти і англiйської мови, передбачено ознайомлення з графiкою та архiтектурою.
Нашi програми вимагають оволодiння всiма дiтьми певними знаннями i навичками в рiзних видах дiяльностi та водночас передбачають розвиток iндивiдуальних можливостей вихованцiв.
Про результати нанчання ми судимо не лише з того, що дитина правильно і виразно заспiвала, намалювала, прочитала вiрш, а й з того, чи виник у неї iнтерес до цього заняття, чи прагне вона до самостiйної творчої дiялльності. Адже оволодiння навичками спонукає дiтей до свободи самовираження, а стiйкi iнтереси та художнi здiбностi виступають передумовою виникнення творчостi.
Програмами передбачено, що на заняттях та у повсякденному життi вихователi працюють iз дiтьми над розвитком технiки виконання малюнка, пiснi, читання вiрша, створення образу, а пiд час гурткової роботи вихованцi вiдповiдно до своїх нахилiв вправляються у виконаннi творчих завдань.

ВІДКРИТИ ОБРАЗНИЙ СВІТ МИСТЕЦТВА
Пам’ятаючи слова Соломiї Крушельницької «Там, де закiнчується технiка, там починаеться мистецтво», ми органiзували рiзноманiтнi гуртки.
Над розвитком словесної творчостi працює гурток «Подаруй дитинi казку» (керiвник Валентина Єрохiна), зображувальної – «Малюємо свiт» (керiвник Свiтлана Дiдковська), музичної – «Сольмiнки» (керiвник Мирослава Шапар), театрально-виконавської – «Попелюшка» (керiвник Юлiя Баглай), ляльковий театр – «Жива казка» (керiвник Катерина Пригода).
До гурткової роботи залучаються дiти, якi мають здiбностi до творчої дiяльностi. Щотижня вони можуть зайнятися улюбленою справою під керiвництвом педагогiв, якi вчать їх вслуховуватися і вдивлятися в образний свiт мистецтва, у звуки i барви природного та предметного свiту.
На перших заняттях гурткiв дiти розв’язують рiзноманiтнi творчi завдання, якi є початковим етапом формування творчостi. Завдання називаються творчими, бо дiти комбiнують, iмпровiзують, вигадують, тобто самостiйно знаходять свої засоби вираження. Водночас ми їх називаємо завданнями, бо творчiсть у дiтей не повнiстю самостiйна, а вiдбувасться за участю педагога, який через органiзацiю вiдповдних умов i розвивальнi матерiали спонукає малюкiв до творчих дiй. Частину завдань придумують самi педагоги, а частину ми беремо із запасникiв ТРВЗ-педагогiки.

ТЕАТР У ДИТЯЧОМУ САДКУ
Чи не найвагомiшим доробком педагогiчного колективу в розвитку дитячої творчостi є театрально-виконавська творчiсть. Засоби вираження сценiчного образу надзвичайно рiзноманiтнi. До них ми зараховуємо мовленневу iнтонацiю, пантомiмiку, пластику. Цей вид творчостi дуже приваблює дiтей, а вiд педагогiв вимагає щоденної iндивiдуальної роботи.
До театрально-виконавської дiяльностi дiти залучаються через iнсценування та драматизацію художнiх творiв, постановку лялькових, пальчикових та настiльних театрiв, участь у розвагах і святах. Над удосконаленням театрально-виконавських здiбностей дошкiльникiв наполегливо працюють музичнi керiвники Юлiя Баглай та Мирослава Шапар у театральнiй студiї «Попелюшка». Саме завдяки творчому пiдходу до роботи з дiтьми їм вдалося поставити дитячi спектаклi за змiстом казок Шарля Перро «Попелюшка», Ганса-Хрiстiана Андерсена «Дюймовочка», братiв Грiмм «Бiлоснiжка та семеро гномiв, «Лелiя» Лесi Українки,
Лебедь «Поліська містерія», Катерини Пригоди «Коза-дереза».
Вiршованi тексти до цих спектаклiв написали вихователi Катерина Пригода, Людмила Лебедь, Алла Драчук, музику до пiсень — Iрина Батурiна,
Лариса Карпук, Мирослава Шапар, декорації до всiх дiй малювала вихователь-мистецтвознавець Свiтлана Дiдковська, костюми дійовим особам шив весь колектив пiд керівництвом кастелянки Надії Борсукової.
У спектаклях беруть участь вiд 40 до 45 дiтей. Безумовно, пiд час постановки спектаклiв творчiсть дiтей обмежується готовим сюжетом i полягає лише у власному емоційному вираженнi розiгруваної ролі. Майже всi дiти – природженi артисти і потворчому поставилися до виконання
своїх ролей та продемонстрували найяскравiшу творчу iндивiдуальнiсть. Розглядаючи дії, якi діти виконували в спектаклях, ми вiдзиачили, що вони складнiшi, нiж при вiдтвореннi побаченого в життi. Нашi вихованцi не лише показали взаємини, якi зустрiчаються в житi, а й вiдтворювали їх в умовах, запропоюваних автором тексту. Лiтературний текст лише пiдказував, якi дiї слiд виконати, але не давав вказiвок про способи втiлення їх у рухах, танцях, мiмiцi, iнтонацiях, а це вимагало вiд дiтей iнiцiативи, самостiйностi, творчостi у доборi виразних засобiв створення образу.
Дитячi спектаклi наших вихованцiв мали великий успiх у рiдному мiстi. Iх переглянули дiти нашого і сусiднiх дошкiльних закладiв, батьки, педагоги, вихованцi дитячого будинку, їх показало телебачення, про них писала преса.
Досягненнями гуртківцiв зацiкавилися керiвники гуртка знавцiв англiйської мови Тамара Кеча та Людмила Колабська, які залучили своїх вихованцiв до iнсценiзації казок англiйською мовою. Через постановку казок «Рукавичка» та «Троє поросят» їм вдалося розбудити жвавий iнтерес дітей молодшої та середньої групи до вивчення англiйської мови. Крiм iнсценiзацiї казок, на заняттях гуртка дiти вчаться добирати рими до заданих слiв, працюють над виразнютю читання вiршiв.

ТВОРЦІВ ВИХОВУЮТЬ ТВОРЦІ
Наша практична робота переконала, що вiд особистостi вихователя, його захоллення, здатностi брати участь у творчостi дiтей залежить успiх цієї складної i захоплюючої дiяльностi. Тому програму розвитку театрально-виконавської творчостi дiтей складали, зважаючи на можливостi таких педагогiв.
Зрозумiло, театралазоване дiйство входить у життя дитини ще у групах раннього вiку. Однак там дiти лише глядачi, Якi спiвпереживають та емоційно реагують на словесну дiю. А вже з молодшого вiку вони залучаються не лише до перегляду рiзних видiв театрiв (iграшок, тiней, пальчикових, лялькових), а й до посильної участі в підготовцi та показi.
У старших гурпах діти вже ознайомлені з 11-ма видами театрiв. Вихованцi нашого закладу охоче ставлять спектаклi через рiзнi види театру, але найбiльше полюбляють театральнi вистави. Отже, успiшно були поставленi мiнi-вистави «Пiвник Горластик» (за сюжетом Любовi Пшеничної), «Покинуте кошеня» (за творами Василя Сухомлинського), «Зайчикова хатка» Наталii Забiли.
У нашому закладi всi творчi роботи дiтей, які займаються в гуртках, найчастiше зосередженi на пiдготовцi та постановці рiзних театралiзованих дiйств. Так, члени гуртка «Малюємо свiт» розписують декорацiї, виготовляють прикраси для «артистів», «Сольмiнки» – розучують пiснi тощо.
Для досягнення максимального успiху роботи з розвитку театрально-виконавської творчостi дiтей вихователь-методист Олена Бурковська розробила систему роботи з педагогами, схему аналiзу театралiзованої гри i театрально-виконавської творчостi, склала класифiкацiю видів театралiзованої дiяльностi, і дослiдила взаємозв’язок пiзнавального, iгрового і сценiчного компонентiв театралiзованої дiяльностi, веде активну роботу щодо створення умов для стимулювання театральмо-виконавської творчостi дошкiльнят.
Варто зазначити, що грамотно проведенi занятгя семiмару-практикуму на тему «Пiдготовка вихоаателiв до органiзацiї рiзних видiв театралiзованої діяльності дітей» не лише теоретично збагатили педагогiв, а й пiдготували їх до практичної роботи з дiтьми.
Помiтну допомогу в дослiдженнi розвитку художнiх здібностей наших вихованців надала практичний психолог Катерина Свiрщ, яка постiйно винчає продукти дитячої творчостi. За допомогою спецiальних методик їй вдалося довести, що у творчих дiях дiтей про простежується творча уява й узагальнення реальної практики, iнтуїцiя, збагачена художнім досвiдом, i цілеслрямованiсть пошукiв.
Отже, у нашому дошкільмому закладi ми намагаємося створити всi умови для оволодiння дітьми способами творчих дiй, якi готуватимуть їх до подальших самостiйних проявiв у нових умовах.

Лідія Кузьмук,
завідувач ДНЗ № 44 «Попелюшка»,
м. Рівне

Пригода 2.12.13

Газета “Дитячий садок” – 2011 р. – №7

«Біда навчить, як у світі жить»

За мотивами казки Лесі Українки «Біда навчить»
Дiйові особи: Казкарка, Горобчик-господар, Горобчик-гiсть, Курочка, Зозуля, Бузько, Ґава, Сова, Сорока. Крук.
І ДІЯ
Відкриваеться завiса. На тлi саду сiльське ,подвiр’я. Бiля хати сидить Горобчик. Виходить Казкарка.
Казкарка. Жив на свiтi горобець, горобець-горобчик.
Був вiн начебто нiчого, вигляд гарний мав,
Але розум хтось у нього нiбито забрав.
Хоч на свiт давно вiн з’явився,
Та з тих пiр нiчого не навчився.
Гнiздо звити вiн не вмiв,
Тiльки спав i тiльки їв.
Мiг вiн лиш одним гордитись:
Дуже вже любив він битись. Якось наш горобчик славний
На подвір’я прилетiв.
Вилітають горобчики, бiгають, стрибають.
Там і друга вiн зустрiв.
Вони гралися, стрибали,
Три зернятка вiдшукали
1 давай тодi сваритись,
Чи потрiбно їм дiлитись.
Горобчик-гослодар. Це мої зернятка, не чiпай! Як знайдеш, то і споживай!
Казкарка. А чужий собi:
Горобчик-гiсть.Це ж мої, мої! Віддай менi!
Казкарка.  І почали битись…
Виконуєтьс ятанок-бiйка горобців.
Казкарка. Билися-чубилися,
Пір’я розлетiлося,
А вони все бились-бились,
Поки не стомилися.
Горобці сідаюють.
Вже й забулй, за що бились, —
Зирк, — про все згадали.
І давай тодi гадати:
Де ж зернятка їм шукати?
З’являється Курочка з курчатами.
Бачать Курочка гуляє,
До курчаток промовляє.
Курочка. Дурні бились, а розумні поживились,
Дурні бились, а розумні поживились.
Горобці (разом). Що ти кажеш?
Курочка. Я подяку вам складаю
І вас розуму навчаю.
Поки ви чубились-бились,
Ми з курчатками наїлись
Тими зернятами, що ви
В смiтнику собi знайшли.
1 до вас я промовляю
Що ви — дурнi. А чому?
А тому, що вас не били
І нiчого вас не вчили!
От як би вас в руки взяти, —
Може, з вас були б ще птахи!
Казкарка. Чужий горобчик розсердився
І так до Курочки звернувся:
Горобчик-гість. Ти своїх курчаток розуму навчи,
А у мене його досить є!
Горобчик-гість летить, Горобчик-господар сидить замислений.
Казкарка. Той горобчик полетів,
Наш замислений сидів.
Він про розум міркував
І до курочки сказав:
Горобчик-господар. Ви така розумна пані,
Тож не погордіть –
Мене розуму навчіть!
Курочка. Е, ні! Вибачай серденько!
Бачиш, скільки в мене діточок маленьких!
Треба цих курчаток розуму навчити,
А для цього знаєш, як треба трудитись?!
Маєш крила, то й літай,
Інших вчителів шукай!
Завіса закривається
ІІ ДІЯ
Відкривається завіса. На сцені – декорація лугу, здалеку видніється ліс. Горобчик-госпордар ходить між кущами. Виходить Казкарка.
Казкарка. І горобчик полетів,
У гаю Зозулю стрів.
Горобчик-господар. Тітонько хочу я вас попросити,
Мене розуму навчити.
У вас своїх дітей нема,
Тож навчіть, благаю я!
Пісня Зозулі (сл. К. Пригоди, на мелодію української народної пісні «ЧИ не той то Омелько»)
1. От нема вже що робити,
От нема вже що робити –
Дурня розуму учити.
2. Я своїх дітей не вчу,
Я своїх дітей не вчу
І чужих учить не буду.
3. Ти, напевне, хочеш знати,
Ти, напевне, хочеш знати,
Ти, напевне, хочеш знати,
4. Скільки віку доживати.
Залюбки тобі скажу,
Залюбки тобі скажі
Залюбки тобі скажу
І в гайочок полечу.
Горобчик-господар. Аби ти була жива,
А за мене не турбуйся ти дарма!
Зозуля виходить, з’являється Бузько.
Казкарка. Відповів наш Горобець
І полетів з гайочка геть!
На болото прилетів,
Там і Бузька зустрів.
Горобчик-господар. Пане Бузьку, не мовчіть,
Мене розуму навчіть.
Бузько. Що… що… що?
Ану тікай-но!
Поки ти іще живий,
То тікай звідси мерщій!
Казкарка. Ледь живий від страху
Горобчик утікав,
Ґаву на ріллі побачив
І у неї запитав.
Бузько зникає, з’являється Ґава.
Горобчик-господар. Ґаво – ґавочко, скажи,
Де той розум в світі є?!
Ґаво – ґавочко, навчи
Мене розуму хоч ти!
Ґава. Та нi, синочку, я от знаю,
Що й сама його не маю!
До Сови, Горобчику, лети,
В неї ти поради попроси.
Ґава зникає.
Казкарка. А Сова жила у старому дубi, у дуплi,
І все спала день при днi.
Горобчик-господар. Панi-панi, ви не спігь,
Мене розуму навчіть!
Сова. Га?.. Що?.. Що?
Хто прийшов в моє дупло?
Горобчик-господар. ТА це я, Горобець!
Сова. Горобець? Ну, який ще Горобець?!
Я не бачу, іди геть!
Що за напасть, от скажіть?
I  вдень спати не дають!
Як я маю вiддихнуть?!
Казкарка. І Сова заснула знов.
А Горобчик все сидiв,
Вiн будить її не смiв.
А як стало вже темнiти,
Почала сова гудiти,
Свої пiснi спiвати.
Горобець отерп від страху.
Вже надумав вiн тiкати,
Але раптом iз дупла
Виглянула панночка Сова.
Сова. Хто тут i чого?
Горобчик-господар. Я хоiiв вас попросити — мене розуму навчити.
Сова. Хто дурнем родився, той дурнем лишився!
А я мудра не на те, щоби розуму вчить тебе!
Тiкай мерщiй i тут не стiй!
Бо я голодна, друже мiй!
Казкарка. Горобець iз того ляку
Світ за очі полетів.
У гущавині сховався,
Міцно спав, не прокидався.
Раптом чує: «Че-че-че!»
Хто ж то так співає все?
Горобчик-господар. Ой, Сороко, розкажи,
З ким так розмовляєш ти?
Сорока. А тобі то що до того?
Так цікавить моя мова?!
Я з тобою розмовляю!
Що тут робиш, я питаю?!
Горобчик-господар. Ой, я радий, що мiж нами
Виникла розмова, панно.
Я хотiв вас попросити —
Мене розуму навчити.
Сорока. Мiй голубчику гарненький!
Чом же ти такий дурненький?
Той хто розуму не має,
Той весело проживає!
Я тобi от що скажу:
Тебе красти я навчу.
Якщо вмiєш гарно красти —
Тобi в свiтi не пропасти!
Горобчик-господар. А бодай тобі зцiпило,
Твого рота заклинило!
Сорока летить, скрекоче.
Казкарка. Сiв Горобчик, зажурився…
Свiт злiтав — нiчого не навчився!
З сумом поле споглядає,
Бачить, Крук там походжає.
Горобчик-господар. Пане, розум я шукаю.
Де ж його знайти я маю?
Крук. Я тобi от що скажу:
Розуму тебе я не навчу.
Розум на дорозi не валяється
І нелегко вiн шукається.
Поки ти бiди не знатимеш,
То розуму не матимеш!
Горобчик-господар. От тобi й наука вся!
Ну до чого тут бiда?!
Горобчик сидить, сумує.
Казкарка. Трохи вiн посумував,
Бiльш про розум не питав.
Веселився і стрибав.
Всеньке літо прогуляв.
Горобчик танцює, стрибє.
От i осiнь прийшла,
Холод, голод принесла.
І почав Горобчик наш
Розум набирати враз.
З горобцями не сварився,
З ними їв i вже не бився.
Вже й гнiздечко звити вмiв
І сiм’ю собi завiв.
І сусiди все питали:
«Де ж ви розум такий взяли?»
Вiн голівкою кивав:
«Біда навчила», – відповідав.
Казка наша закiнчилась.
Вона казкою лишилась,
Але мудрiсть нам дала,
Що веде нас у життя.

Коза-дереза
За мотивами української народної казки

Дiйовi особи: Казкарка, Дiд, Баба, син Грицько, син Петро, Коза, Хлопчик-продавець, дiвчатка-продавцi, Зайчик, Ведмiдь, Вовк, Лисиця, Рак, Сорока.
І ДІЯ
Завiса закрита, виходить Казкарка.
Казкарка. В українському краї
Є чудовi звичаї?
Гарно свято святкувати,
Пiсню славну заспiвати.
Ну, а ярмарок, скажiть,
Не згадать його — це грiх!
От свiй ярмарок почнемо,
Але щось таке утнемо!
Не забудемо нi я, нi ви,
Що на ярмарку були.
Відкривається завiса, зала оформпена у виглядi ярмарку, лiворуч бiля воза стоїть Дід. Вибiгають Дівчатка-продавцi i переспiвуються з Дідом.
л. К. Пригоди, на мелодiю українсьхої народної пiснi «Гарний танець гопачок»)
1. Ой, дiдуню, ти куди?
Ой, дiдуню, ти куди?
Ой, дiдуню, ти куди?
Куди їдеш, розкажи?
2. Куди їду, не скажу,
Куди їду, не скажу,
Куди їду, не скажу,
Вас з собою заберу.
Дівчинка. Гей, Дiдуню, зупинися,
Наш таночок подивися.
Дiвчатка виканують український народний танець. Потiм бiжать за столи, продають.
1-й продавець. Всiм так весело у нас,
Ярмарок почався наш.
Покупці пливуть рікою,
Ось прийшов хтось iз козою.
2-й продавець. Пiдходьте до мене,
Є книжки у мене.
3продавець. В мене глечики ось є,
І тарілки, і миски.
Є горнятка й куманці,
Горщики і товкачі.
4-й продавець. В мене у мішку пшоно,
Є і  рис, і борошно.
Ну, а тут у мене гречка,
Щоб не було суперечки.
Дід. Ну, товару є багато,
Але слiд розрахувати.
Синам треба чобітки,
Ну, а бабi тарiлки!
Чухає лоба. З’являеться Хлопчик-продавець із Козою.
Продавець (до Кози). От би хтось купив Козу,
Я б зажив, мов у раю.
А то тiльки: ме-ме-ме,
Всi дерева обгризе!
Коза. Ме-ме-ме!
Дiд. Ви розмовляете самi з собою?
Чи може сваритесь з Козою?!
Продавець. Та ви що? Ви ж озирнiться!
Кругом себе подивіться!
Ярмарок весь обійдете,
Кращого товару, як Коза,
Ви не знайдете!
Вона дуже дорога,
Аде вам вiддам я задарма!
Пiсня Кози (сл. К. Пригоди, мелодія пісні О. Злотника «Весела господарка»)
1. Ме-ме-ме, ме-ме-ме,
Купи, діду, ти мене,
Бо у мене славна вдача,
Кiзонька я не ледача.
2.Як по саду я іду,
Деревце не пропущу:
Там щипну, там скубну,
Та й додому я бiжу.
З. Як почну вже я стрибати,
Утiкайте всi до хати.
А для цього в мене роги,
Ну, i дуже спритнi ноги.
Дід. Ох і Кiзонька-Коза,
Вiддають ще й задарма.
Зараз я її вiзьму —
Та й до воза прив’яжу.
Продавець. Ой, дiдуню дорогенький,
Я жартую, мiй рiдменький.
Скiльки рокiв вже прожили,
Й досi ще не зрозумiли,
Що задарма нiчого в свiті нема!
Дід. Що ж тут думати-гадати!
Скiльки я вам маю дати?
Подавець. Ой, це, дiду, таємниця,
Мовить вголос не годиться!
Ви до мене нахилiться,
Я скажу, а ви дивiться.
Розмiрковуйте собi:
Козу брати вам чи нi?
Казкарка. Дiд по ярмарку блукає,
Все хитрує, все гадає.
От задача не проста:
Здалась би вдома і Коза,
Пасти є кому, гонити,
Й молоко ми будем пити.
В хлопців чоботи ще є,
Але ж бабі треба тарілки…
Дід. Ні. Не бути вже тому,
Краще я куплю Козу!
Дід прив’язує Козу до воза, вибiгають дiвчатка-продавцi, стають навколо Діда і переспiвуються з ним.
Пісня «Ми на ярмарку були» (сл. К. Пригоди, мелодiя пiснi О.Злютника «Як корова розмовпяє»)
1.
Ми на ярмарку були,
Продавали як могли,
А ви, дiду, не мовчiть,
Що купили розкажiть.
2. Не купив я полотна,
Нi пшона, нi борошна,
А, на радiсть чи бiду,
Я купив собi Козу.
Закривавться завiса.
ІІ ДІЯ
Відкривається завіса. Праворуч видніється ліс, з якого виглядає зайчикова хатка; ліворуч, на тлі саду, стоїть хата, на лавці під хатою сидить Бабуся із синами. Звучить спiв пiвня, заходить Дід.
Дiд. Ох, ви справжнi молодцi!
Повставали зранку всi.
Ну, скажи, Бабусю мила,
Що нам їсти наварила?
Баба. Ось тут борщик ц голубці,
Із повидлом є млинці.
Дід сідає до столу, всі разом снідають.
Казкарка. Снідали вони й гадали,
Як Козу ту пасти мали.
Якось треба так зробити,
Щоб Козi цiй догодити.
Врештi вирiшили так:
Треба Кiзку вiдв’язати,
Хай сама йде вибирати.
Ось до кого пiдiйде,
Той i пасти пожене!
Коза пщходить до Грицька.
Грицько. Ой, ти, Кiзонько моя,
Буду пасти тебе я.
Грицько жене Козу пасти, дрiмае пiд кущем, грас на сопiлцi.
Грицько. А я хлопець Грицько,
Кiзоньку пасу давно.
Вже й наїлася вона,
Йти додому їй пора.
Грицько жене Козу додому, на воротах стоїть дiд.
Казкарка. Дiдусь Кiзоньку чекає,
На воротах зустрiчає,
Скоса дивиться, моргає,
А тодi її питає:
Дід. Ой, ти, Кiзонько моя,
Розкажи, де ти була!
Що ти їла, що ти пила?
Чи за дiдом затужила?
Коза. Я неїла i не пила,
Бiгла тiльки по садку,
То вхопила споришу.
А як бiгла по травi,
То вхопила я росинки двi.
Тiльки їла, тiльки пила.
А за вами, дiду, так тужила…
Ме-ме-ме…
Дід. Ах, ти, вражий син Грицько,
Так Козу не пас ніхто.
Баба дасть тобі торбинку –
Геть із дому йди, мій синку!
Дід проганяє Грицька із дому.
Казкарка. Баба плакала,
Гiркi сльози витирала.
Нiчку думала вона,
Як вернути їй Грицька.
От i ранок вмить настав,
Дід вже все обмiркував.
Вирiшив вже вiн давно —
Козу буде пасти син Петро.
Петро жене Козу пасти, весь час підганяє,  не від,ходить від неi.
Петро й Коза танцюють.
Петро. Я — Петрусь, Петрусь, Петро.
Кiзку так пасу давно.
От вже сонце спать лягає,
Вдома Дід Козу чекає.
Петро жене Козу додому, дiд стоїть на воротах.
Казкарка. Дiдусь Кiзоньку чекає,
На воротах зустрiчає,
Скоса дивиться, моргає,
А тодi її питає:
Дід. Ой, ти, Кiзонько моя,
Розкажи, де ти була!
Що ти їла, що ти пила?
Чи за дiдом затужила?
Коза. Я неїла i не пила,
Бiгла тiльки по садку,
То вхопила споришу.
А як бiгла по травi,
То вхопила я росинки двi.
Тiльки їла, тiльки пила.
А за вами, дiду, так тужила…
Ме-ме-ме…
Дід. Іди, Петре, геть iз дому,
Не прийму тебе, я знову.
Завтра сонце лиш зiйде,
Баба пасти Козу пожене.
Казкарка. Дiд у Баби питає,
де Козу ту пасти має.
Баба стиха поглядає,
А тодi вiдповiдає:
Баба. Буду пасти на лугу
І у Павловiм саду.
Пожену до рiки,
Щоб напилася води.
Жене Баба Козу пасти, пасе, спiває.
Пiсня «Я собi в садочку сидiла» (сл. М. Шапар, мелодiя пiснi О. Злотника «Мамина пiсня»)
1.
Я собi в садочку сиділа,
Рушничок гарненько вишивала,
В небi сонечко свiтило,
Вишивать менi допомагало.
Приспiв:
Сюди-туди голка,
Отут буде листя,
Сюди-туди нитка,
Отут буде квiтка.
2. Я собi в садочку сидiла,
Рушничок гарненько вишивала,
В саду соловейки спiвали,
Вишивать менi допомагали.
Приспiв
Баба. От Козi вже я годила,
До ставка її гонила,
Пильнувала як могла,
Та додому вже пора!
Жене Баба Козу додому, дiд стоїть на воротах.
Дід. Ой, ти, Кiзонько моя,
Розкажи, де ти була!
Що ти їла, що ти пила?
Чи за дiдом затужила?
Коза. Я неїла i не пила,
Бiгла тiльки по садку,
То вхопила споришу.
А як бiгла по травi,
То вхопила я росинки двi.
Тiльки їла, тiльки пила.
А за вами, Дiду, так тужила…
Ме-ме-ме…
Дід. Забирайся, Бабо, з дому!
Ще брехати Діду старому!
Проганяє Бабу і звертається до Кози.
Ох ти, Кізонька моя!
Буду пасти тебе я!
Казкарка. Та погнав дiд Козу пасти.
Пас, пас цiлий день,
Ще й наспiвував пiсень.
Тут вже вечiр наступає,
Дiд додому повертає.
Сам ворота вiдчиняє,
А тодi Козу питає:
Дід. Ой, ти, Кiзонько моя,
Розкажи, де ти була!
Що ти їла, що ти пила?
Чи за дiдом затужила?
Коза. Я неїла i не пила,
Бiгла тiльки по садку,
То вхопила споришу.
А як бiгла по травi,
То вхопила я росинки двi.
Тiльки їла, тiльки пила.
А за вами, Дiду, так тужила…
Ме-ме-ме…
Дiд. От яка хитра вдача твоя!
Всiх iз дому вигнав я!
Ти мене весь час дурила,
Бiльш терпiть тобi не сила!
Зараз йду до коваля,
Виточу собi ножа.
І за хитрощi твої
Облуплю боки тобi!
Казкарка. Ох, злякалася Коза,
Та як дала драпака!
Утекла Коза у ліс,
Тiльки й бачив її дiд!
Бачить у кущах є хатка,
Коза заходитьу хатку Зайця.
Вмить зайшла туди рогата.
Але тут iз-за куща
Вистрибнуло Зайченя.
З’являється Зайчик.
Зайчик. Хто у хатцi, вiдчини?
Менi правду розкажи.
Я є Зайчик, нi — Зайчисько!
А ти хто? Що за звiрисько?
Коза спiває в хатинцi.
Пiсня Кози (сл. К. Пригоди, мелодiя пiніi О. Злотника «Весела господарка») Зайчик сiдає на пеньок.
Зайчик. Менi страшно так,
Хтось живе у моїй хатi.
Он йде Вовк, Ведмiдь, Лисиця,
А їх кожен звiр боїться.
З’являються Вовк, Ведмiдь, Лисиця.
Вовк. Чого плачеш, Зайченятко?
Хтось зайшов у твою хатку?
Зайчик. Звiр сiренький і патлатий,
Страшний дуже, ще й рогатий,
У хатинi живе, не пускає мене.
Ведмiдь. Гей, виходь з хатини, брате,
Будемо, ми воювати!
Лисиця. Покажися вже менi,
Чи ти страшний є, чи нi?
Коза спiває. Вовк, Ведмщь, Лисиця тiкають, виконуючи танець.
Зайчик. Хiба друзi так вчинили б?
Друга у бщi лишили б?
Сидить на пеньку і плаче, з’являється Рак, спiває.
Пiсня «Маленький Рак» (сл. К. Пригоди, мелодiя пiснi О. Злотника «Козак»)
1. Ти на мене не сподiвався
І надiю не покладав.
Хоч я Раком маленьким зостався,
Але друзiв у бiдi не лишав.
2. І я вмить набираюся злостi,
Пощипаю я звiровю костi,
І вiн буде iз хати тiкати,
А ти вiку будеш доживати.
Рак щипає Козу. Вона вибiгає э хаткиі1 тiкає у ліс.
Зайчик. Дякую тобi, мiй друже,
Допомiг менi ти дуже.
Завiса закривається.
ІІІ ДІЯ
Відкривається завiса. Праворуч вдалині на тлi лiсу i поля, виднiється старенька хатка; лiворуч, на тлi саду i грядок хата. Бiля хати сидить зажурений Дідi. З’являється Сорока.
Сорока. Бачу, Дiд тут сам живе.
Якийсь сум його гризе.
Кар, Дiдуню, що з тобою?
Чом вмиваєшся сльозою?
Дід. Ой, Сороко ти моя,
В мене трапилась бiда.
Казкарка. Дід Сороці розказав.
Чому так вiн сумував.
І чия вже тут вина?
Звiсно, винна лиш Коза!
І Сорока полiтала,
Каркала i скрекотвла —
Думка виникла така:
Дід заходить у хату.
Сорока. Допоможу Діду я.
Я по світі літаю,
Всі новини добре знаю.
Там за полем, край села,
Хатка є стара-стара.
В нiй живуть син Петро,
І Бабуся, і Грицько.
Сорока танцює.
Казкарка. І Сорока полiтала,
Стару хатку вiдшукала.
Покружляла, пострибала
У вiкно проскрекотала:
Сорока. Дiд за вами затужив,
У вас пробачення просив.
Із хатки виходить Баба із синами.
Баба. Ой, Сороко дорога,
Ти ж нам радість принесла!
Ми за Дiдом теж тужили,
В спокої нi дня не жили.
Треба ж статися такому,
Слiд вертатися додому!
Казкарка. Через поле i лiси
Всi додому побрели.
Баба і сини танцюють. Дід виходить iз хати.
Казкарка. А дiдусь же як зрадiв,
Коли родичiв зустрiв.
Всiх почав вiн обiймати
Й мiцно-мiцно цiлувати.
Сорока. Ой. ви, Дiду, подивiться,
Там Коза в грядках пасеться.
Дід (вибiгає). Ох, i вража, ти, Коза!
Чому знов сюди прийшла?
Наробила, ти бiди!
Як посмiла знов прийти?!
Зараз зiйдуться звiрята,
Роздеруть тебе, проклята!
Виходять усi герої.
Коза. Та пробачте ви менi,
І великi, і малі.
Що такою я була,
Хитрувала як могла,
Користала з усiх, сварила,
Та бiда мене навчила:
Бiльш не буду так робити,
Буду в мирi з вами жити!
Баба. Ми пробачимо Козу,
Щоб науку дать просту!
Усi разом. Хто хитрує й користає,
Сам залишиться — хай знає!
Пiсня «Краса живе у мрiях і думках» (сл К. Пригоди, мелодiя
пiснi
О. Злотника «Як віршики складати»)
1. Краса живе у мрiях і думках,
І у гарнiм вчинку, добрім словi,
І в любовi, що тут помiж нас,
В надiї, щирості і згодi.
2. А якщо ти будеш хитрувати
І користати геть з усiх,
Ти красу ту будеш руйнувати —
Тим і руйнуватимеш весь свiт.
Закривається завiса.

Катерина Пригода,
вихователь ДНЗ № 44 «Попелюшка»,
м. Рівне