Методична робота

Журнал “Дошкільне виховання” випуск № 10 /2014 р.

МИСТЕЦТВО ЖИТИ РАЗОМ
Виховання толерантності у старших дошкільнят
Лідія КУЗЬМУК, завідувач, ДНЗ №44 “Попелюшка”, м.Рівне

Перше десятиріччя XXI ст. за пропозицією ЮНЕСКО було оголоше­не десятиріччям миру й ненасильства в інтересах усіх дітей планети. Однак через військову агресію щодо України наші малята не лише ді­зналися про негідні дії агресорів, а й багато хто з них стали свідками жахів війни. Та рано чи пізно відступить біда і діти житимуть у світі, орієнтованому на загальнолюдські цінності, зокрема толерантність. Наше завдання — зробити все для того, аби сформувати у юних громадян гуманістичну систему цінностей попри ті випробування, чер§з які нам усім доводиться нині проходити.

За мудрого вихователя старші дошкільня­та поступово оволодівають соціальними та морально-етичними нормами міжособистісних стосунків, набувають уміння дотримуватися їх у спілкуванні, здатність взаємодіяти з людь­ми: узгоджувати свої дії та поведінку з іншими; усвідомлювати власне місце в соціальному се­редовищі; позитивно сприймати себе. Малята вчаться співпереживати, співчувати, допомагати іншим, обирати адекватні способи спілкування в різних життєвих ситуаціях. Усі ці вміння є показ­никами соціально-комунікативної компетенції дошкільнят, формування якої передбачене освіт­ньою лінією “Дитина в соціумі” Базового компо­нента дошкільної освіти і неможливе без вихо­вання у дітей толерантного ставлення до інших. Толерантність як моральна якість особис­тості допомагає уникати конфліктних ситуацій, налагоджувати цивілізовані стосунки з близь­кими й чужими людьми, відстоювати свої пра­ва і не порушувати прав інших. Адже людські стосунки — велика цінність, їх треба розвива­ти, підтримувати й берегти.

Read More →

Формування самостійності в трудовій діяльності.

(рекомендації для вихователів і батьків)

Трудова діяльність сприяє вихованню у дитини самостійності при умові, якщо праця для дитини – не примусова тяжка повинність, а джерело радості і натхнення.

Трудове виховання – одна з умов розвитку самостійності, оскільки створює простір для збагачення досвіду дитини в процесі її практичної діяльності, коли взаємозв’язок між знаннями і практикою їх застосування відкриває перед малюком можливості для реалізації його потенційних здібностей.

Для розвитку в дошкільнят самостійності в посильній праці доцільно застосовувати   технологію поступової зміни тактики педагогічного впливу на організацію трудової діяльності дітей:

Крок перший: Зацікавити дітей ідеєю, ситуацією, атрибутами і матеріалами праці. Варто вихователеві принести до групи, яскраві, цікаві за фактурою чи просто незвичні для дітей матеріали (фольгу, плоди дерев, насіння квітів, вату, солому) або внести нове обладнання ( чашки, поливальниці, п’яльця, мотузку, клаптики тканини, тощо) і почати діяти з ними і діти потягнуться до вас.

Крок другий: Забезпечити наявність у групі матеріалів для дитячої праці та спонукати батьків до їх придбання й естетичного оформлення.

1.Для праці в груповій кімнаті знадобляться: фартушки й рукавички для роботи на кухні, маленькі щітки для одягу та взуття, набори яскравих ганчірок для прибирання, маленькі рушнички для витирання посуду, набори кольорових ниток і голок з широкими вушками, ґудзиків різних розмірів тощо.

  1. Для праці в природі – поливальниці з довгими носиками, невеликі пластмасові горщики для вирощування рослин, палички для розпушування грунту та спеціальний городній інвентар (металевий чи дерев’яний) для роботи у квітнику, саду, на городі.
  2. Для художньої праці – коробочки з нитками й тканиною різної фактури, бісером, намистинами, шматочками тонкого дроту для плетіння, набори кольорового паперу та картону, ножиці із заокругленими кінцями, набори для вишивання.
  3. Для кулінарії – дощечки та ножиці із заокругленими лезами, набори форм для печива, мірний кухоль, пісочний годинник тощо.

Крок третій: організувати спільну трудову діяльність дорослого й дитини, під час якої малюк ознайомлюється зі знаряддями праці, під час якої малюк знайомиться зі знаряддями праці, їх призначенням та способами догляду за ними, безпосередньо опановує трудові дії, набуває й закріплює трудові вміння і навички. На цьому етапі дуже важливе партнерське ставлення до дитини з боку дорослого, надання їй права вибору міри участі в спільній діяльності, її обсягу, матеріалів та способу дій. Не менш важливий чинник успішності спільної праці – заохочення дитини, схвалення її зусиль, позитивне оцінювання результатів.

Крок четвертий: закріпити навички самостійності в трудовій діяльності, перенести їх на інші види діяльності та перевести в річище щоденних побутових дій. На цьому етапі особливо значення набувають єдність вимог до дітей з боку дорослих, контроль їхньої самостійної діяльності та підтримання прагнення малюків до самостійності. Для цього необхідне виділення в розпорядку дня дитячого садка та родини вільного часу, коли дитина могла б зайнятися цікавою для неї працею, забезпеченням відповідними матеріалами, спонукання до самостійної діяльності, її мотивація і оцінювання. З поступовим розвитком самостійності поліпшуються стосунки між самими дітьми та дітьми і дорослими. Адже сформованість організаційних умінь дітей ( домовитися між собою, розподілити обов’язки, вчасно прийти на допомогу, прибрати по закінченні роботи своє місце) прямо залежить від розвитку їх трудових умінь. Чим краще сформовані трудові навички дитини, то краще вона може організувати роботу – свою та інших дітей, знайти з ними спільну мову і то швидше досягне бажаного результату.

08.09.2014 р.

Колективний перегляд:

заняття соціально-морального розвитку

“Вчимося домовлятись”
(вихователь Мазурок В. Б., старша група № 7 “Ромашка”)

Програмовий зміст: формувати у дітей орієнтацію на загально прийняті моральні норми поведінки, позитивне емоційно-ціннісне ставлення до них. Формувати практичне вміння спілкування з дорослими та однолітками, налагоджувати дружні стосунки, домовлятися, узгоджувати свої дії з партнерами, допомагати іншим, проявляьти відповідальність, повагу до себе та інших, вибачати та просити вибачення. Вправляти у висловлюванні елементарних суджень та в умінні домовлятися. Вчити обгрунтовувати свої думки, адекватно реагувати на проблемні ситуації, орієнтуватися у настроях людей, утримуватись від імпульсивності. Виховувати доброзичливість, людяність, комунікабельність.

Slider: images not found

Магічна сила ляльки-мотанки

Slider: images not found

Здавна у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду,  символом матері –берегині та зв’язку між поколіннями. Виготовляючи ляльку,  жінки вкладали у неї власну енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці. Віддаючи її до іншого роду, а дочка у свою чергу, своїй дитині. Лялька, немов ниточка, зв’язувала воєдино весь рід.

Мотанки – вузлові ляльки. Процес їх виготовлення називався «крутити куклу».  Ляльки майстрували з домотканого полотна, пофарбованого соком буряка, бузини, пасльону, ін.

Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Людина вигадала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому.

При виготовленні ляльки мотанки ніколи не використовується голка, а тільки нитка й тканина. Вважається, що лялька повинна бути безликою, а та, що служить берегинею, –  з хрестом замість обличчя.

В основі  української ляльки – мотанки – хрестоподібна фігура, де єдина об*ємна деталь – голівка. Вузлова лялька обов’язково мотається за рухом сонця – тоді вона принесе удачу та щастя. Далі з валиків тканини формуються ручки (перекладина хреста) і тулуб. Дехто з майстрів надає ляльці більшої схожості з жіночою постаттю, формуючи ще й груди. Після цього ляльку вдягають – вбрання і кольори  майстриня добирає за своїм вподобанням і враховуючи  символічне призначення ляльки. Якщо лялька робиться для добробуту та здоров*я  родини – для одягу добираються  червоно-зелені відтінки; для успіху в фінансових справах – зелені та золотисті; для щастя у коханні чи подружньому житті – червоні, рожеві, помаранчеві; для успіху в творчості – блакитні.

Домашня лялька, зроблена власноруч мамою чи бабусею, несе потужний заряд духовної енергії роду. Ляльку-мотанку можна створювати разом із дитиною.  Важливо пам’ятати, що лялька, зроблена власноруч, тепліша й добріша, ніж куплена, адже вона – автентична лялька-мотанка! Рукотворна клаптикова фігурка виконує провідникову функцію між минулим і майбутнім.

Зацікавилися  цією іграшкою-оберегом   і наші вихователі.  Ознайомившись  з технологією  виготовлення ляльки-мотанки під час семінару з лялькотерапії (керівник Свірщ К.О.), скориставшись  рекомендаціями з Інтернету, вирішили  провести  конкурс – огляд  «На кращий  оберіг (ляльку-мотанку) групи». Всі педагоги закладу взяли  активну участь у конкурсі та представили оригінальні  та неповторні ляльки-мотанки.

Підсумки конкурсу були підведені  31.03.2014р. під час виставки  рукотворних виробів, що були представлені  у мистецькій галереї закладу, яку мали можливість відвідати працівники ДНЗ , вихованці закладу,  їхні батьки. Неповторність та оригінальність виробів можна побачити на фото.

Хочеться зазначити,  що всі педагоги закладу дотримались технології   виготовлення ляльки-мотанки  без голки — лише з допомогою нитки й тканини. Оскільки, виготовлялися ляльки-берегині групи, то більшість з них  з хрестом замість обличчя. Крім дотримання технології педагоги вкладали свою душу.  Естетичною завершеністю вирізняються ляльки Ярина,  Христина, Україночка вихователів  гр.. №12  (С.М. Грабар, М.Л. Посохова). Оригінальністю  назв відзначаються   ляльки-мотанки  вихователів   гр. № 2 (Довгалюк О. В., Мельцова С. В.) — «Предслава», №6 (Пригода К. І., Марченко Г. Г., Гомон В. І.) —  «Берегиня природи», №5 (Полінкевич Н. А., Кокота Т. Я) —  «У нашого Омелечка невеличка сімеєчка», гр..№4 (Єрохіна В. М., Колабська Л. Г., Антонюк В. М.) — «Українські захисниці», гр.№11 (Карплюк Т. В., Лютко Т. Г., Гребенович М. П.) — «Надія», гр. №10 (Онук Н.С., Миколайчук І. Д.) — «Варвара», «Травниця».

Враховуючи те, що домашня лялька, зроблена власноруч мамою чи бабусею, несе потужний заряд духовної енергії роду, педагоги С.М. Кулінець (гр. №9), Анікіна О.П. (гр. №7)  активно  залучили  батьків до виготовлення ляльок-мотанок разом з дітьми.

Вражає яскрава   кольорова гамма ляльок – мотанок від червоно-зелених гр. №10 до рожево-помаранчевих гр. №11 і до жовто-голубих у  вихователів  гр. 4.

Креативність  у підході до виготовлення ляльок-мотанок як оберегівгрупи продемонстрували вихователі  гр.. №1 (Хиноцька С.Ф., Смажна О. С., Краснова І. В.), гр. №3 (В.О. Рокунь, Н.П. Савич), гр. №4 (Колабська Л.), гр. № 8 (Л. В. Лазарчук, Н.В. Парфенюк, С. Н. Стадник). Вони не тільки передали образ ляльки мотанки, але й наповнили їх лікувальними травами. Ці ляльки можуть знаходитися у спальні, оберігаючи сон дітей.

Варто відмітити  різноманітність  ляльок-мотанок  за призначенням, що виготовлені  педагогами фахівцями: мистецтвознавцем С. Дідковською (берегиня успіху у творчій діяльності),  інструктором з фізкультури Н. Лук’янчук (берегиня роду),  практичним психологом К. Свірщ (берегиня здоров’я), вихователем англійської мови Т. Г. Кечи (лялька-десятиручка –берегиня успіху у трудовій діяльності).

Найголовніше, що  педагоги дошкільного закладу завдяки конкурсу зрозуміли — таку ляльку-мотанку спроможний зробити кожен з них. Для цього  необхідно лише трішки часу, фантазії і знання технології виготовлення.

Газета “Дитячий садок” – 2011 р. – №7

Кузьмук Л.І. 2.12.13.ВІДКРИЙТЕ ДИТИНІ ТВОРЧІСТЬ

ГРАЮЧИСЬ ТВОРИМО ЧИ ТВОРИМО ГРАЮЧИСЬ?

У Базовому компонентi дошкiльної освiти України виявлення i розвиток творчих здiбностей дiтей, їхньої обдарованостi визначається як один з основних шляхiв реформування дошкiльної освiти. У цьому документi передбачено розроблення критерiїв для раннього виявлення обдарованостi, що сприяє прояву творчого потенцiалу дитини.
Загалом проблема розвитку дитячої творчостi досить широко розкрита у психолого-педагогiчнiй науцi (Б. Теплов, Л. Лейтес, Л Венгер, Т. Комарова, Н. Ветлугiна, Ж. Юзвак, О. Трусова тощо.). Дослiдження ґрунтуються на думцi про те, що формування творчих здiбностей впливає на успiшне виконання найрізноманітнiших видiв дiяльностi.
Бiльшiсть дослiдникiв вважає, що важливим засобом створення особистiсно орiєнтованої технологiї розвитку творчостi дiтей є її побудова на основi включення дiтей у провідний вид дiяльностi дошкiльника – гру (Т. Доронова, О. Трусова), адже, граючись, дiти вчаться творити.
Із твердженням учених про те, що обдарованiсть і творчiсть виявляється лише пiд час дiяльностi, погоджується i наш педагогiчний колектив, який почав створювати необхiднi умови: змiцнювати матерiальну базу, облаштовувати кабiнети словесної, зображувальної, музичної i театралiзованої творчостi, готувати фахiвцiв, опрацьовувати передовi педагопчнi технологiї.
Педагоги усвiдомили, що суспільний досвід може бути засвоєний дiтьми двома шляхами – через розвивальне навчання і творчiсть. Перший шлях вихователям добре знайомий, а другий вимагав копiткої роботи. Адже творчих дiтей можуть навчити тiльки творчi педагоги.

ЗНАЙТИ ЗВ’ЯЗОК ТВОРЧОСТІ ТА НАВЧАННЯ
Пiсля уважного вивчення наукових розробок ми дiйшли висновку, що навчання і творчiсть слiд розглядати у взаємному зв’язку. Пам’ятаючи, що в основi творчостi покладено знання, новi образи i дiї, ми подбали, щоб нашi вихованцi набули цих знань та оволодiли такими дiями.
Для цього були створенi групи, якi на основi творчого опрацювання альтернативних програм iз дошкiльного виховання уклали власнi програми із зображувальної дiяльностi, мовленнєвого спiлкування і грамоти, англiйської мови, музичного виховання.
До змiсту програм було внесено театрально-виконавську дiяльнiсть дiтей, краєзнавчий матеріал (пiснi, вiршi, оповiдання, казки, картини мiсцевих авторiв), визначено обсяг знань із навчання грамоти і англiйської мови, передбачено ознайомлення з графiкою та архiтектурою.
Нашi програми вимагають оволодiння всiма дiтьми певними знаннями i навичками в рiзних видах дiяльностi та водночас передбачають розвиток iндивiдуальних можливостей вихованцiв.
Про результати нанчання ми судимо не лише з того, що дитина правильно і виразно заспiвала, намалювала, прочитала вiрш, а й з того, чи виник у неї iнтерес до цього заняття, чи прагне вона до самостiйної творчої дiялльності. Адже оволодiння навичками спонукає дiтей до свободи самовираження, а стiйкi iнтереси та художнi здiбностi виступають передумовою виникнення творчостi.
Програмами передбачено, що на заняттях та у повсякденному життi вихователi працюють iз дiтьми над розвитком технiки виконання малюнка, пiснi, читання вiрша, створення образу, а пiд час гурткової роботи вихованцi вiдповiдно до своїх нахилiв вправляються у виконаннi творчих завдань.

ВІДКРИТИ ОБРАЗНИЙ СВІТ МИСТЕЦТВА
Пам’ятаючи слова Соломiї Крушельницької «Там, де закiнчується технiка, там починаеться мистецтво», ми органiзували рiзноманiтнi гуртки.
Над розвитком словесної творчостi працює гурток «Подаруй дитинi казку» (керiвник Валентина Єрохiна), зображувальної – «Малюємо свiт» (керiвник Свiтлана Дiдковська), музичної – «Сольмiнки» (керiвник Мирослава Шапар), театрально-виконавської – «Попелюшка» (керiвник Юлiя Баглай), ляльковий театр – «Жива казка» (керiвник Катерина Пригода).
До гурткової роботи залучаються дiти, якi мають здiбностi до творчої дiяльностi. Щотижня вони можуть зайнятися улюбленою справою під керiвництвом педагогiв, якi вчать їх вслуховуватися і вдивлятися в образний свiт мистецтва, у звуки i барви природного та предметного свiту.
На перших заняттях гурткiв дiти розв’язують рiзноманiтнi творчi завдання, якi є початковим етапом формування творчостi. Завдання називаються творчими, бо дiти комбiнують, iмпровiзують, вигадують, тобто самостiйно знаходять свої засоби вираження. Водночас ми їх називаємо завданнями, бо творчiсть у дiтей не повнiстю самостiйна, а вiдбувасться за участю педагога, який через органiзацiю вiдповдних умов i розвивальнi матерiали спонукає малюкiв до творчих дiй. Частину завдань придумують самi педагоги, а частину ми беремо із запасникiв ТРВЗ-педагогiки.

ТЕАТР У ДИТЯЧОМУ САДКУ
Чи не найвагомiшим доробком педагогiчного колективу в розвитку дитячої творчостi є театрально-виконавська творчiсть. Засоби вираження сценiчного образу надзвичайно рiзноманiтнi. До них ми зараховуємо мовленневу iнтонацiю, пантомiмiку, пластику. Цей вид творчостi дуже приваблює дiтей, а вiд педагогiв вимагає щоденної iндивiдуальної роботи.
До театрально-виконавської дiяльностi дiти залучаються через iнсценування та драматизацію художнiх творiв, постановку лялькових, пальчикових та настiльних театрiв, участь у розвагах і святах. Над удосконаленням театрально-виконавських здiбностей дошкiльникiв наполегливо працюють музичнi керiвники Юлiя Баглай та Мирослава Шапар у театральнiй студiї «Попелюшка». Саме завдяки творчому пiдходу до роботи з дiтьми їм вдалося поставити дитячi спектаклi за змiстом казок Шарля Перро «Попелюшка», Ганса-Хрiстiана Андерсена «Дюймовочка», братiв Грiмм «Бiлоснiжка та семеро гномiв, «Лелiя» Лесi Українки,
Лебедь «Поліська містерія», Катерини Пригоди «Коза-дереза».
Вiршованi тексти до цих спектаклiв написали вихователi Катерина Пригода, Людмила Лебедь, Алла Драчук, музику до пiсень — Iрина Батурiна,
Лариса Карпук, Мирослава Шапар, декорації до всiх дiй малювала вихователь-мистецтвознавець Свiтлана Дiдковська, костюми дійовим особам шив весь колектив пiд керівництвом кастелянки Надії Борсукової.
У спектаклях беруть участь вiд 40 до 45 дiтей. Безумовно, пiд час постановки спектаклiв творчiсть дiтей обмежується готовим сюжетом i полягає лише у власному емоційному вираженнi розiгруваної ролі. Майже всi дiти – природженi артисти і потворчому поставилися до виконання
своїх ролей та продемонстрували найяскравiшу творчу iндивiдуальнiсть. Розглядаючи дії, якi діти виконували в спектаклях, ми вiдзиачили, що вони складнiшi, нiж при вiдтвореннi побаченого в життi. Нашi вихованцi не лише показали взаємини, якi зустрiчаються в житi, а й вiдтворювали їх в умовах, запропоюваних автором тексту. Лiтературний текст лише пiдказував, якi дiї слiд виконати, але не давав вказiвок про способи втiлення їх у рухах, танцях, мiмiцi, iнтонацiях, а це вимагало вiд дiтей iнiцiативи, самостiйностi, творчостi у доборi виразних засобiв створення образу.
Дитячi спектаклi наших вихованцiв мали великий успiх у рiдному мiстi. Iх переглянули дiти нашого і сусiднiх дошкiльних закладiв, батьки, педагоги, вихованцi дитячого будинку, їх показало телебачення, про них писала преса.
Досягненнями гуртківцiв зацiкавилися керiвники гуртка знавцiв англiйської мови Тамара Кеча та Людмила Колабська, які залучили своїх вихованцiв до iнсценiзації казок англiйською мовою. Через постановку казок «Рукавичка» та «Троє поросят» їм вдалося розбудити жвавий iнтерес дітей молодшої та середньої групи до вивчення англiйської мови. Крiм iнсценiзацiї казок, на заняттях гуртка дiти вчаться добирати рими до заданих слiв, працюють над виразнютю читання вiршiв.

ТВОРЦІВ ВИХОВУЮТЬ ТВОРЦІ
Наша практична робота переконала, що вiд особистостi вихователя, його захоллення, здатностi брати участь у творчостi дiтей залежить успiх цієї складної i захоплюючої дiяльностi. Тому програму розвитку театрально-виконавської творчостi дiтей складали, зважаючи на можливостi таких педагогiв.
Зрозумiло, театралазоване дiйство входить у життя дитини ще у групах раннього вiку. Однак там дiти лише глядачi, Якi спiвпереживають та емоційно реагують на словесну дiю. А вже з молодшого вiку вони залучаються не лише до перегляду рiзних видiв театрiв (iграшок, тiней, пальчикових, лялькових), а й до посильної участі в підготовцi та показi.
У старших гурпах діти вже ознайомлені з 11-ма видами театрiв. Вихованцi нашого закладу охоче ставлять спектаклi через рiзнi види театру, але найбiльше полюбляють театральнi вистави. Отже, успiшно були поставленi мiнi-вистави «Пiвник Горластик» (за сюжетом Любовi Пшеничної), «Покинуте кошеня» (за творами Василя Сухомлинського), «Зайчикова хатка» Наталii Забiли.
У нашому закладi всi творчi роботи дiтей, які займаються в гуртках, найчастiше зосередженi на пiдготовцi та постановці рiзних театралiзованих дiйств. Так, члени гуртка «Малюємо свiт» розписують декорацiї, виготовляють прикраси для «артистів», «Сольмiнки» – розучують пiснi тощо.
Для досягнення максимального успiху роботи з розвитку театрально-виконавської творчостi дiтей вихователь-методист Олена Бурковська розробила систему роботи з педагогами, схему аналiзу театралiзованої гри i театрально-виконавської творчостi, склала класифiкацiю видів театралiзованої дiяльностi, і дослiдила взаємозв’язок пiзнавального, iгрового і сценiчного компонентiв театралiзованої дiяльностi, веде активну роботу щодо створення умов для стимулювання театральмо-виконавської творчостi дошкiльнят.
Варто зазначити, що грамотно проведенi занятгя семiмару-практикуму на тему «Пiдготовка вихоаателiв до органiзацiї рiзних видiв театралiзованої діяльності дітей» не лише теоретично збагатили педагогiв, а й пiдготували їх до практичної роботи з дiтьми.
Помiтну допомогу в дослiдженнi розвитку художнiх здібностей наших вихованців надала практичний психолог Катерина Свiрщ, яка постiйно винчає продукти дитячої творчостi. За допомогою спецiальних методик їй вдалося довести, що у творчих дiях дiтей про простежується творча уява й узагальнення реальної практики, iнтуїцiя, збагачена художнім досвiдом, i цілеслрямованiсть пошукiв.
Отже, у нашому дошкільмому закладi ми намагаємося створити всi умови для оволодiння дітьми способами творчих дiй, якi готуватимуть їх до подальших самостiйних проявiв у нових умовах.

Лідія Кузьмук,
завідувач ДНЗ № 44 «Попелюшка»,
м. Рівне