Методична робота

Методи духовного розвитку дошкільнят

Рекомендації для педагогів 

Під духовно вихованою людиною В.О.Сухомлинський розумів високоморальну, гуманістичну спрямовану, фізично досконалу й естетично розвинену особистість, віддану  своєму народу, Батьківщині, не байдужу до горя й біди інших людей, яка співчуває іншому і в разі потреби надає дієву допомогу.

Тож, з педагогічного погляду, духовність – певний тип ставлення людини до природи, суспільства, до самої себе; самовираження людини в системі її мотивів життєдіяльності; потреба в пізнанні світу, себе, сенсу й призначення свого життя , потреби діяти для інших.

Духовність – здатність до самостворення і творення культури. Це – найвищий рівень розвитку особистості, на якому регулятором її життєдіяльності є високі людські цінності, які й спонукаютьїї до творення культури.

Поняття “духовність”, як і будь-яке інше, полі аспектне за своєю характеристикою. Це не одна особистісна якість чи риса характеру, а своєрідний інтелектуально-чуттєвий, емоційний стан особистості на позитивному тлі поведінки й діяльності людини, що характеризує її як цілісну особистість.

Саме духовність людини як ціннісний зміст і спрямованість її життя, її духовний досвід надає значеності та спрямованості всім її психічним процесам – почуттям та емоціям, волі, уяві, мисленню,мовленню. Отже, людина, з педагогічних позицій , є духовною істотою, якщо її цікавлять цінності життя, якщо вона здатна розрізняти добро та зло й обирати добро, створювати світ цінностей та орієнтуватися на них.

Уявлення про дитину як духовну істоту, що усталилося в сучасній освіті, спонукає педагогів змінити стратегію освітньо-виховної роботи з дітьми: перенести акцент з розвитку розумових здібностей і навичок на духовний розвиток, безумовно, не за рахунок розумової сфери, а в єдності з нею.

Духовність – це насамперед творча спрямованість особистості, наснага, енергія людини. Її не можна дати чи прищепити дитині ззовні, її можна лише розвинути, створивши як у сім’ї, так і в дошкільному закладі відповідні умови для саморозвитку, прояву індивідуальності, “поле” любові та довіри до довколишнього світу та інших людей.

Отже, під духовним розвитком особистості дошкільника розуміємо набуття ним інтегрованої особистості якості: самостійності в життєдіяльності, творчої здатності до саморозвитку, “самореалізації”, самоорганізації, самовдосконалення та самоствердження; засвоєння загальнолюдських моральних, духовних, етичних та естетичних цінностей; сприйняття краси, здійснення добра, справедливості, усвідомлення себе і Всесвіту. Маємо пам’ятати: духовність дитини проявляється тільки в її діяльності, поведінці.

Серед методів освітнього впливу на духовну сферу дитини, формування проявів духовного типу поведінки перевагу варто надавати іграм та ігровим вправам: організовувати в дитячому садку і родинах творчі ігри (сюжетно-рольові, драматизації за літературними творами, конструкторсько-будівельні), розробляти і вводити у повсякденне ділове й особистісне спілкування з вихованцями дидактичні ігри і вправи, проблемно-пошукові ситуації не тільки інтелектуального, а й морального, емоційно-ціннісного, художньо- естетичного, творчого спрямування.

Значні потенційні можливості мають спостереження і милування у природному, культурному, соціальному довкіллі; екскурсії; читання художньої літератури; слухання народної, класичної, сучасної музики; розглядання творів мистецтва ( декоративно-вживаного, живопису, графіки, скульптури, архітектури); бесіди і розмови з дітьми на різні теми, зокрема й обговорення реальних ситуацій дитячого буття та взаємин з однолітками, старшими за віком людьми. Продовженням обговорення таких реальних вражень зі старшими дошкільниками можуть бути бесіди про філософські поняття добра і зла, справедливості й кривди, сміливості та боягузтва, чесності та обману, гарного і повторного тощо. Ефективним також є самостійне складання дітьми розповідей-міркувань духовної тематики, що сприятиме виробленню у них у власних ставлень і оцінок, суджень, цінностей.     Усе це стане підґрунтям для формування переконань, світоглядної позиції особистості.

Закріпленню та унаочненню духовних сентенцій сприятиме розглядання картинок, що ілюструють події та явища , причини і наслідки дій та вчинків людини, обговорення моделей поведінки, варіантів роз’яснення морально-етичних ситуацій за допомогою фігурок фланелеграфа, засобами анімації на інтерактивній смарт-дощці.

Виходячи з цього, що діяльнісний підхід один з пріоритетних в організації освітньої роботи з дошкільниками і що тісна інтеграція набутих знань і уявлень з життєвим досвідом дітей – важлива педагогічна умова їхнього особистісного зростання, дорослі мають систематично давати дітям можливість само проявлятися та само реалізовуватися в різних видах вільної, самостійної діяльності.

Школа душевності, добра, щирості.

 (консультація для батьків)

 Існує не спростована й до сьогодні думка: духовність передається від матері до дитини впродовж перших трьох-п’яти років її життя. Це відбувається через душевне спілкування як взаємодію, в ході якої визначається цінність та унікальність партнерів, виникають суб’єкт-суб’єктні взаємини. Так крок за кроком дитина опановує моральні норми та вибудовує власне емоційно-ціннісне ставлення до явищ дійсності. І цілком зрозуміло, що партнером малюка у такій взаємодії має бути духовно розвинений дорослий, а не «побутовий прагматик». Життя впродовж тисячоліть переконливо доводить: якщо в душу малюка не закладати віру в добро й справедливість, він не зможе вирости людиною з розвиненим почуттям власної гідності. Важливо, щоб батьки вміли бачити й відчувати, як їхній малюк пізнає добро і зло, захищали ніжне дитяче серце від руйнівних впливів.

Чуйність і лагідність – духовна сила, здатна вберегти серце маляти від грубощів, злоби, жорстокості, байдужості.    Треба вчити на практиці любити й берегти почуття, яких немає.  І найперша роль тут, звичайно, належить сім’ї.

Емоції, пов’язані з розгляданням дорогих для родини речей, розповіді про історію їхньої появи в родині, прояв при цьому дорослим свого ставлення до всього, про що йдеться, природно передаються дитині.

Як відомо, емоційна пам’ять, особливо дитяча, надзвичайно міцна. Маємо подбати, щоб у ній спліталось безліч найтонших ниточок, пов’язаних з життям родини, найдрібніші деталі, які зближують людей, роблять родину міцною. Саме у перші роки життя, коли людина невідривно прив’язана до рідних і домівки, такі хвилини відкритості та щирості глибоко западають у душу малюка. Так поступово і складається міцний фундамент ціннісного ставлення дитини до близьких людей, родини, рідної землі.

Ще один емоційний ланцюжок, який міцно єднає дорослих і дітей – теплі, прості, «звичайні розмови» про родинні справи, в який проявляється увага одне до одного, турбота, підтримка, спільна радість з приводу якихось знаменних для родини моментів життя. Бажано, щоб дорослий прицільно проявляв особливу увагу до дитячих забавок, помічав вибіркове ставлення дитини до чогось, обережно намагався розпитати у доньки чи сина, чим воно пояснюється.

Ця робота потребує від дорослих особливої делікатності, адже йдеться про пробудження в дитячій душі дії чи не найтоншого інструмента – емоцій серця.

Дорослим важливо усвідомити: в такому процесі виховання немає місця ніяким формам осуду, заперечення, негативним висловлюванням у ситуаціях, коли дитина на щось не так розуміє і чинить усупереч правилам.      Численними дослідженнями доведено: чим більше дитина обділена повноцінною батьківською любов’ю, тим глибше западають у душу «колючки дитинства без любові», і тим важче потім нівелювати їхній згубний вплив.

17 листопада в ДНЗ пройшли педагогічні читання на тему: “Корифеї педагогіки про національне виховання дитини та молоді”.

Педагоги закладу ознайомилися із поглядами на виховний ідеал Г. Ващенка, М. Стельмаховича, М. Підгірянки, С. Русової, В.О. Сухомлинського.

11 жовтня 2016 року був проведений педагогічний тренінг на тему: “Формування економічних уявлень та навичок економічного мислення у дітей дошкільного віку”. 

Мета:

  1. Навчити педагогів визначати та аналізувати Базовий компонент дошкільної освіти, та розділи і теми Програми розвитку дитини дошкільного віку “Я у світі”, крізь які проходить ідея формування економічної компетентності дитини.
  2. Поглибити уміння і навички педагогів для успішного розв’язання завдань економічного виховання дошкільників.
  3. Стимулювати творчі здібності педагогів для втілення інноваційних підходів у процес формування економічної грамотності дітей

 

Домінантне заняття зі співу “Пісня – душа народу”

(для дітей старшого дошкільного віку)

Підготувала: Буковська Я. Ю.

Мета: продовжувати вчити співати чисто та злагоджено, передаючи жартівливий характер творів; вчити виконувати рухи українського танцю чітко та злагоджено, узгоджувати їх із музичним супроводом; розвивати музичний слух, логоритмічне відчуття; викликати у дітей позитивні емоції; виховувати любов до українського фольклору.

2 заняття
СЕМІНАРУ
“Виховуємо патріотів”

28.01.2015 р.