Author Archives: Д „44 ""

Формування позитивної мотивації до вивчення англійської мови у дітей  дошкільного віку

Існує  декілька факторів що впливають на формування позитивної стійкої мотивації до вивчення англійської мови у дітей дошкільного віку:
Зміст навчального матеріалу;
Організація навчальної діяльності;
Стиль педагогічної діяльності вихователя;
Колективні, групові форми навчальної діяльності.
Щоб вивчення англійської мови для дітей приносило радість та позитивні емоції рекомендують використовувати такі вправи:
– Розпізнавання(іграшок , аплікація розфарбовування і  назвати те що зображено, що зліпили діти;
– фізкультхвилинка;
– вибір слів, картинок на тему чи ситуацію;
– гра  «лото»,  доміно;
– повторення слів за принципом «снігової кулі».
Потрібно пам’ятати декілька правил за допомогою яких  позитивна мотивація до вивчення англійської мови в дітей зростає:

  1. Вчіть дитину тому що це – честь і задоволення для вас.
  2. Говоріть зрозуміло голосно і з ентузіазмом.
  3. Робіть все невимушено і радісно.
  4. Довіряйте дитині і давайте їй зрозуміти це своїм ставленням.
  5. Постійно давайте їй нову інформацію.
  6. Навчайте дитину цілеспрямовано й організовано.
  7. Поряд з вербальним  використовуйте якнайбільше яскравого наочного матеріалу.
  8. Усуньте відволікаючі моменти.
  9. Завжди вмійте зупинитися, дозуйте матеріал невеликими порціями.
  10. Підносьте знання як подарунок.
  11. Не перевіряйте дитину надто часто.

Кеча Т. Г.

Нетрадиційні техніки малювання – стимул до творчості

Особливий інтерес у дошкільників викликають нетрадиційні техніки зображення.  Адже процес творчості за допомогою нетрадиційних інструментів — зовсім не складний, він нагадує цікаву гру, а результат його — завжди позитивний незалежно від здібностей та обдарувань дитини. У кожен період дошкільного віку ми використовуємо певний набір нетрадиційних технік  образотворчої діяльності, які відповідають віковим можливостям дітей:

* молодший дошкільний вік – різновиди  кляксографії, малювання долонькою, пальчиком , кулачком, малювання кольоровими крейдочками по лінолеумі чи  темній дошці, відтиснення зім’ятим папером , поролоном, сірниковою коробкою, склянкою, «печатками» – штампами з поролону, картоплі тощо.

Для розвитку творчості дітей  потрібні такі художні матеріали, як: папір, гуаш, пензлі, зім’ятий папір в коробочці, широкі блюдця для гуаші, щільний папір будь якого кольору і розміру, серветки; блюдця або пластикова  коробочка, в яку вкладена штемпельна подушечка з поролону; зім’ятий шматочок паперу , «печатка» з картоплі(розрізана навпіл картоплина з вирізаною у формі квітки, геометричної фігури тощо серединою); порожня склянка, порожні закриті сірникові коробки, кольорові крейдочки,  однотонний  темний лінолеум 20х20 або пофарбована чорним (коричневим) дощечка. Всі матеріали розраховують на підгрупу дітей.

* середній дошкільний вік – до вищезгаданих технік додаємо відбитки листям, малювання гілочкою, квачиком, вушними паличками, жорстким напівсухим пензлем,  восковою крейдою чи свічкою, малювання з використанням  шаблонів та трафаретів, чорно-білий граттаж , набризк, предметну та пейзажну монотипію.

До вище вказаних матеріалів додають ще квачики з тканини, підсушене  листя різних дерев, жорсткі пензлі, гуаш, папір будь-якого кольору й формату або вирізаний із нього силует пухнастої або колючої тварини, жорсткі пензлі, вушні палички.

* старший дошкільний вік – крім уже відомих дітям технік, використовуємо нові – кольоровий граттаж, аплікація з яєчної шкарлупи (пофарбованої крупи, солі, піску аквареллю), малювання свічкою з пропискою , восковими олівцями, малювання мильними бульбашками, пластиліном, зубною щіткою; малювання кольоровим піском , крупою; малювання ниткою, кляксографія з розбризком, малювання на склі.

До художніх матеріалів, які необхідні для творчості старших дошкільнят ще готуємо шматочки поролону (замість поролону можна взяти пінопласт або гумку); трубочки-соломинки для напоїв; зубні щітки, гребінець або аерограф: шаблони з природного матеріалу або трафарети з картону, шматочок скла з безпечними краями, чорна туш,рідке мило, порожні стержні ручок, свічки, воскові олівці, широкі пензлі, кольоровий картон або щільний папір, заздалегідь за тонований акварельними фарбами, гуашшю, чи фломастерами (рівним кольором або хаотичними плямами), клей ПВА, акварель, яєчна шкаралупа, різнокольоровий пластилін, пофарбований пісок у баночках, кольорова манка, пшоно.

Чисельність художніх матеріалів ставить перед дітьми нові завдання й активізує уяву та фантазію. Кожна з цих технік – маленька гра. Їх використання дає дітям змогу відчувати себе розкутими, розвиває творчі здібності, креативне мислення, надає повну свободу для самовираження. А основна мета куточків зображувальної діяльності –  активізація самостійної дитячої художньо-естетичної творчості.

Дідковська С. І.

Як підготувати дитину до дитячого садка

  • Усвідомте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями групи та особливостями організації життя у групі.
  • Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що у дитячому садку багато діток, іграшок, там буде цікаво і добре.
  • Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім’ї. На якийсь час припиніть походи в цирк, театр, у гості. Скоротіть перегляд телепередач.
  • Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного на­строю, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м’яким до­тиком руки до чола.
  • Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дитячого садка, особливо дотримуйтесь часу вкладання спати і періодів харчування.
  • Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носович­ком, умиватися та мити руки.
  • Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що вона вже велика.
  • Говоріть малюку, що це дуже добре, що він доріс до дитсадка і став таким великим.
  • Повідомте вихователів про звички та вподобання вашого малюка.
  • Прощатися з дитиною потрібно легко і швидко.
  • Якщо малюк важко розлучається з матір’ю, то бажано перші кілька тижнів доручити відводити дитину в дитячий садок батькові.
  • У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці. Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно. Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1—2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повер­тається.
  • Увесь час пояснюйте малюку, що він для вас залишився, як і раніше, дорогим і улюбленим.
  • Не можна допускати перерви у відвідування дитсадка – тиждень удома не тільки не допоможе дитині адаптуватися, але й продемонструє йому, що є інший варіант, якого можна всіма силами добиватися, це може перерости у серйозні нервові захворювання і розлади.
  • Забираючи дитину з ДНЗ, поцікавтеся у неї, як пройшов день, що вона робила у дитсадку протягом дня. Уважно вислухайте новини, якими хоче поділитися ваша дитина.
  • Не обговорюйте при малюкові проблем, пов’язаних із дитячим садком.
  • Не загрожуйте дитині дитячим садком як покаранням за гріхи й неслухняність.
  • Тримайте тісний зв’язок з персоналом групи і будьте певні, що працівники зуміють прийняти вашу дитину й по-материнськи дбатимуть про неї.

Як батькам спілкуватися з дитиною в період її адаптації до умов ДНЗ

  1. У період адаптації дитини до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до її поведінки, настрою, самопочуття.
  2. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного на­строю, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м’яким до­тиком руки до чола.
  3. Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.
  4. Не загрожуйте дитині дитячим садком як покаранням за гріхи й неслухняність.
  5. Пам’ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.
  6. Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носович­ком, умиватися та мити руки.
  7. Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декіль­ка годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці. Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно. Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1—2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повер­тається.
  8. Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім’ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваша дитина розумітиме, чого кон­кретно ви вимагаєте від неї.
  9. Цікавтеся у вихователів вашої дитини, як вона грається, як спілкується з іншими дітьми.
  10. Обов’язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки вашого малюка.
  11. Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнськи дбають про неї.
  12. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садка не припав на епікризні терміни: 1 рік 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.
  13. Завітавши перший раз у дитячий садок, відвідайте прак­тичного психолога ДНЗ, познайомтеся з ним.

Як позбутися негативного емоційного стану мами в адаптаційний період малюка?

Емоції мами глибокі, вона переживає сильне потрясіння — розлуку з дитиною. Але, насамперед, мамі потрібно зрозуміти, що всі батьки через це проходять. Стежте за своїми емоціями. Часто мами, готуючи перший раз свою дитину в дитсадок, самі починають хвилюватися. Якщо ви будете впевнені у своїх діях, то й дитина буде спокійна.

Завчасно формуйте у малюка позитивне налаштування на ди­тячий садок. Розповідайте веселі історії з життя знайомих вам дітей, які відвідували дитячий садок, діліться своїм особистим досвідом.

Перед вступом у ДНЗ навчіть дитину необхідних прийомів самообслуговування. Вміння самостійно одягатися і ходити в ту­алет не найголовніше, ці навички сформуються дуже швидко, для вихователя ваша дитина не перша, хто не вміє самостійно взуватися. А ось переживань малюкові ви додасте. Учіть дитину вирішувати проблеми у міру їхнього надходження, а не зазда­легідь про них хвилюватися.

Орієнтуйте дитину на вихователя. Малюк має твердо зна­ти: що б там трапилося, він завжди може звернутися до нього за допомогою. Ім’я та по батькові майбутньої виховательки повинне постійно фігурувати у ваших розмовах, її образ має бути у свідомості дитини позитивним.

 Як не розпестити дитину під час хвороби

  1. Буде краще, коли дитина під час хвороби отримає іграшку неяскраву, безшумну й не дуже велику.
  2. Під час хвороби приберіть подалі такі іграшки: автомати, машинки з моторами, ляльок, що плачуть, яскраві та великі плюшеві іграшки, конструктори, лабіринти, головоломки, тобто ті іграшки, які потребують від малюка розумових зусиль. У цей період дитині необхідний спокій.
  3. Будьте послідовні у своїх діях та вчинках.
  4. Намагайтеся не створювати для дитини особливих умов у сім’ї, не потрібні часті поступки тільки через плач чи погане самопочуття. А якщо потрібно дорікнути їй, то робіть це спокій­но й ласкаво.
  5. Не хваліть дитину надмірно, не запитуйте боязким голосом про її самопочуття.
  6. Зберігайте із хворою дитиною звичні для неї взаємини (спокійний, дружелюбний вираз обличчя). Достатньо один-два рази в день цікавитись у дитини про її здоров’я, а не кожні 10 хвилин запитувати: «Як ти себе почуваєш?».
  7. У харчуванні дотримуватися правила «хоче — їсть, не хо­че — не примушуйте».
  8. У період хвороби будьте спокійні та впевнені, випромінюй­те гарний настрій, і видужання малюка відбудеться швидко.

Свірщ К. О.

Однією з важливих теоретичних і практичних проблем   фізкультурно-оздоровчої роботи, над якими працюємо  спільно з колективом закладу, є впровадження і використання в процесі фізичного розвитку дитини інноваційних оздоровчих технологій сучасності, зокрема дитячого фітнесу, який включає в себе різноманітні напрямки сучасних здоров’язберігаючих технологій, адаптованих до вікових особливостей дитини:  вправи з елементами  стретчінгу, фітболаеробіка, хатха-йога, дихальні вправи.

Для втілення в життя поставлених завдань, колективом закладу проведена значна робота по зміцненню й оновленню здоров’язберігаючого простору, який включає в себе: спортивний зал з раціонально підібраним фізкультурним та спортивно-ігровим обладнанням; фізкультурні куточки; куточки здоров’я; різноманітні доріжки здоров’я, масажери та ін.

Широко використовується нетрадиційне  фізкультурне обладнання: багатофункціональні мішені (з сіллю) для розвитку влучності та окоміру;  м’ячі фітбол;  “парашут”;  природний матеріал для виконання загальнорозвиваючих вправ, що стимулює біологічно активні точки; яскраво оформлені предмети та інвентар для виконання загальнорозвиваючих вправ та ін.

Практична  робота в  дошкільному закладі з використанням фітбол-аеробіки дозволяє зробити такі висновки: відбувається зміцнення опорно-рухового апарату; удосконалюється серцево-судинна і дихальна системи; розвиваються фізичні можливості дитини; підвищується працездатність, знижується відчуття втоми; покращується процес саморегуляції, самоконтролю та самозбереження.

Наступна технологія , яку взяли до уваги і використовуємо в роботі з дітьми – стретчінг. Стретчінг – комплекс вправ, призначений для того, щоб м’язи були еластичними, а суглоби гнучкими й рухливими. Вправи стетчінга розраховані на залучення в роботу всього організму, включаючи психіку, спрямовані на розслаблення і відновлення функцій м’язів. Після занять ігровим стетчінгом у дітей покращується настрій, взаєморозуміння. Для зміцнення фізичного здоров’я дітей і формування в них упевненої красивої постави, створення позитивних емоцій і оптимістичного світовідчуття, як нетрадиційні методи оздоровлення використовуємо також елементи хатха-йоги, релаксації, масажу і самомасажу тощо. Ці методики мають ряд переваг серед інших видів фізичної активності: вони не вимагають великих приміщень і дорогого обладнання для занять і можуть проводитися з дітьми різного віку. Крім цього, східна гімнастика є чудовим засобом етичного і морального виховання: завдяки таким вправам не лише покращується здоров’я, а й формується красива фігура, правильна постава й енергійна хода, поліпшується координація рухів, виробляється сила волі, витримка і впевненість у собі. Ця діяльність вчить дітей долати труднощі, підвищують життєвий тонус і працездатність, створюють гарний настрій.

Дихальна гімнастика – важливий елемент в оздоровленні дітей. Вона ефективно допомагає в лікуванні таких захворювань як бронхіт, пневмонія, астма; сахарний діабет, хвороби серця, виразкова хвороба шлунка, захворювання неврологічного характеру. При виконанні вправ активізується імунна система організму. Гімнастика допомагає розвивати гнучкість, сприяє виправленню порушень постави за рахунок активності в процесі виконання вправ всіх груп м’язів. Активізується кисневий обмін у всіх тканинах організму, що сприяє нормалізації і оптимізації його роботи в цілому.

З метою збереження та зміцнення здоров’я вихованців та аткивізації роботи у фізкультурно-оздоровчому напрямку було заплановано та проведено такі фізкультурно-оздоровчі та освітні  заходи: спортивне свято “Мама, тато і я – спортивна  сім’я”, під час якого всі учасники вчилися діяти разом, допомагати один одному та вболівати за спільні дії, а також активно, з користю для психічно-фізичного здоров’я проводити час разом.

Лук’янчук Н. О.

Українська народна пісня – частина народної медицини

Українська народна пісня є унікальним явищем у світовій культурі. Вона вражає розмаїттям жанрів, стилів, глибиною змісту, незбагненною й незрівнянною за своєю красою й простотою поезії. Бо ж недарма народна пісня творилася протягом тисячоліть, а, отже, пройшла такий відбір. Якого не знав жоден музичний жанр. Чим уважніша людина до народної пісні, тим легше вона відрізняє зерно від сміття, тим багатша її пожива від цілющої сили справжньої пісні. В чому ж терапевтична дія пісні? Це так званий спеціалізований жанр, у якому майже нічого, іншого, крім емоцій немає. Ще вагітною, майбутня мама вивчає колискові, які незабаром співатиме дитині. Під часу співів і на матір, і на дитину накочуються цілющі хвилі…

Наші предки підсвідомо відчували, що ї колискова пісня має лікувальну (психотерапевтичну дію). Через незбагненно прості й мудрі, теплі гойдання колискового ритму й маминої інтонації передаються дитині душевна рівновага, любов і довір’я до всього живого, один до одного. Нажаль дійсність не завжди прекрасна. Та в душі дитини вже сформувався перший захисний редут – в пам’яті дитини залишається інформація про те, що в житті більше доброго, ніж поганого. Достеменно відомо, що діти, які не знали, не чули, не сприймали у своєму ранньому дитинстві ні колискових, ні повчальних забавлянок чи пестушок, ні приповідок, зростають черствими до людської біди і горя, жорстокими до людей і тварин, загальмованими до навчання і сприйняття оточуючого. Не соромтесь плакати, слухаючи гарну пісню. Дайте волю сльозам. Це ваше очищення. Пісня лікує вашу думку – це відома імперично знайдена істина.

Лікувальна функція української народної пісні є очевидною і на фізіологічному рівні. Людина свідомо чи несвідомо знаходила найздоровіший, найефективніший спосіб дихання. Недарма дихальні вправи були особливим об’єктом уваги найдавніших лікарів, жреців, воїнів, філософів. Швидкий вдих і повільний видих в узагальненому розумінні це й є пісня. Але незрівнянно глибшою й важливішою функцією української народної пісні є її вплив на людину на рівні психологічному. Пісня непомітно й завжди несподівано допомагає стати віч-на-віч зі своєю бідою, душевною травмою. Бо людині властиво ховатись від власних психологічних травм, не визнавати та не помічати їх – це надто болісно. Тому важко лікувати психологічні хвороби.
Через емоційний канал пісня розкриває людині суть її душевної травми, акцентуючи увагу на добрі, красі. Реакцією на розуміння будуть сльози. В нашому сучасному стрімкому житті тепер майже не чути в домівках колисанок наших бабусь. Нажаль, зникають українські народні пісні-перлини – приповідки, забавлянки, віршовані смішинки, гумористичні небилиці. А чи варто нехтувати народним досвідом?

Бурак Яна Юріївна